"18" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5095/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/5095/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (49089, м.Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" (65121, м.Одеса, проспект Небесної Сотні,32-А, код ЄДРПОУ 07756801)
про стягнення 803 093,36 грн.
Представники:
Від позивача:
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" про стягнення 803 093,36 грн..
Ухвалою від 25.11.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2024р.
05.12.2025р. до електронного суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, згідно якого заперечує проти задоволення позову та просить зменшити розмір позовних вимог на 90%.
11.12.2024р. до суду надішла відповідь на відзив представника позивача, згідно якої вважає заперечення відповідача необгрунтованими та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 23.12.2024р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі - ТОВ «Промелектроніка» / Товариство / Позивач) та Державним підприємством «Одеський аваційний завод» (далі - ДП «ОАЗ» / Покупець / Боржник / Відповідач), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеській авіаційний завод» був укладений Договір №7/МТЗ-18 (далі - Договір від 09.01.2018 р.).
Згідно з п.п.1.1 Договору від 09.01.2018р., Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити авіаційно - технічне майно, надалі - Товар. Конкретна кількість Товару, його номенклатура та вартість, визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфікаціях на поставку Товару, до цього Договору.
Поставка товару Покупцю здійснюються на умовах СРТ, м.Одеса, просп. М.Жукова 32А, згідно з правилами «Інкотермс 2010». Терміни поставки Товару вказуються у кожній окремій Специфікації на підставі погоджених Строків поставки під час проведення тендерних процедур або на підставі попереднього погодження Сторонами.
Терміни поставки Товару рахуються від дати оплати авансового платежу у розмірі не більш ніж 50% вартості Товару, якщо не вказана інша погоджена форма оплати в Специфікаціях. Товар за даним Договором повинен постачатись разом з наступними оригіналами документів: специфікація; накладна; паспорт, згідно ГОСТ 18675-79, (у разі надання копії паспорту, вона повинна бути затверджена мокрого печаткою Продавця), якщо він передбачений виробником. Датою поставки Товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання Товару Покупцем.
Датою приймання Товару за якістю є дата проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця. Покупець здійснює приймання Товару по кількості в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, із змінами і доповненнями (п.п.2.1., 2.2, 2.3.,2.3, 2.4. Договору від 09.01.2018р.).
Пунктом 4.2. Договору від 09.01.2018р. передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, у вигляді авансу, на умовах, визначених тендерними пропозиціями, але не більше ніж 50% від загальної вартості Товару, який постачається. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 банківських днів, які рахуються з дня прийняття Товару, при умовах проходження Товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві Покупця.
За умовами п. 4.3. Договору, датою оплати Товару вважається дата отримання коштів на поточний рахунок Продавця.
На виконання умов Договору від 09.01.2018 ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" були поставлені Покупцю - ДП "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" товари згідно видаткових накладних на загальну суму 13 325 161,66грн.
У зв'язку із чим, що оплата за поставлений товар від Відповідача не надійшла, ТОВ «Промелектроніка» було вимушено звернутися до Господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права, справа № 916/313/19.
Після звернення до суду у справі № 916/313/19 Відповідач також частково оплатив борг. Однак, враховуючи, що дана справа № 916/313/19 розглядалася дуже тривалий період часу, 27.11.2021 року (на стадії підготовчого провадження) ТОВ «Промелектроніка» було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство донарахувало розмір 3% річних та інфляційних втрат станом на 27.11.2021 року, і просило (згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 14 72 7 039,85 грн., з яких: суму основної заборгованості в розмірі 10 443 734,11 грн., суму пені в розмірі 959 188,07 грн.,суму трьох процентів річних в розмірі 1 006 504,45 грн., суму інфляційних нарахувань - 2 317 613,22 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області по справі 916/313/19 від 28.03.2023 року вирішено:
« 1.Закрити провадження у справі №916/313/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" заборгованості у розмірі 233658,36 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) суму основної заборгованості у розмірі 903 7192/дев'ять мільйонів тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві/ грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 331 671/триста тридцять одна тисяча шістсот сімдесят одна/грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 715 191/сімсот п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна/грн. 08 коп. та пеню у розмірі 347240/триста сорок сім тисяч двісті сорок/грн. 23 коп., а також 161678/сто шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім/грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Зустрічний позов задовольнити.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) виконати умови п.5.5. договору №7/МТЗ-18 від 09.01.18 усунути всі виявлені дефекти Ротору ТК 047.49.5570 (0217220092) №Н-257.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" пеню у розмірі 86 616 /вісімдесят шість тисяч шістсот шістнадцять/грн. 00 коп. та штраф у розмірі 33 684/тридцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн. 00 коп.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) судовий збір в розмірі 3 842/три тисячі вісімсот сорок дві/ грн. 00 коп.
9. Відповідно до п. 11 ст. 238 ГПК України провести зустрічне зарахування.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 24510970) суму основної заборгованості у розмірі 9037192/дев'ять мільйонів тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві/ грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 331 671/триста тридцять одна тисяча шістсот сімдесят одна/ 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 715 191/сімсот п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна/грн. 08 коп. та пеню у розмірі 226940/двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок/ грн. 23 коп., а також 161678/сто шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім/грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.»
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду по справі 916/313/19 від 05.10.2023р. вирішено:
1. «Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 року у справі №916/313/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Закрити провадження у справі №916/313/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" заборгованості у розмірі 233658,36 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801} на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) суму основної заборгованості у розмірі 10 210 0 75,80 грн., інфляційних втрат у сумі 2 317 613,22 грн. і 3 % річних у сумі 1 006 504,45 грн. та пеню у розмірі 479 459,04 грн. а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 210 204,79 грн.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" [69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 24510970) 315 307,19 грн.»
Позивач зазначає, що згідно останньої поданої ним заяви про збільшення розміру позовних вимог, інфляційні втрати та 3% річнихбули розраховані станом на 27.11.2021 року. Жодного нарахування інфляційний втрат та 3% річних з 28.11.2021 року Позивачем здійснено не було.
Також Позивач зазначає, що Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу № 916/313/19, встановив факти, які не потребують доказуванню.
Позивач вважає, що саме по собі винесення рішення у справі, до його повного виконання, не звільняє відповідача від необхідності компенсувати позивачу втрати від інфляційних процесів за час прострочення.
Рішення суду за результатами розгляду справи № 916/313/19 набуло законної сили, тобто Відповідач повинен був сплатити визначений розмір заборгованості, станом на теперішній час жодної оплати від Відповідача не надійшло, у зв'язку із чим Позивач звернувся до Господарського суду із позовом про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3359869,50грн. та 3% річних в розмірі 636101,71грн. за період з 28.11.2021 року по 25.12.2023 (враховуючи, що в рамках справи 916/313/19 інфляційні втрати та 3% річних були нараховані по 27.11.2021 року).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 року по справі № 916/126/24 наші позовні вимоги задоволені частково, із Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" 3 359 869,50грн. - інфляційні витрати та 318 050,86грн. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 59939,57 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
Проте, Відповідач за результатами розгляду справи № 916/313/19 заборгованість не сплатив, і навіть за результатами розгляду справи № 916/126/24 також, у зв?язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду із цим новим позовом про донарахування інфляційних втрат за період з 02.12.2023 року та 3% річних за період із 26.12.2023 року і по теперішній час (враховуючи, що в рамках справи № 916/126/24 інфляційні втрати були нараховані по 01.12.2023 року та 3% річних були нараховані по 25.12.2023 рік).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням ч.1 ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст.612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього).
При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 229 321,99 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 229 321,99 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 573 771,37 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 573 771,37грн.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, який наведений вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" у позовній заяві, судові витрати останнього складаються із: судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р., укладений між Адвокатським бюро "Сергія Жечева", додаткові угоди №№ 1,2.3 до Договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р., акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 23.01.2025 року та платіжна інструкція № 8906 на суму 13 000 грн.
14.02.2025року до електронного суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
З наданих представником Позивача доказів можливо встановити співмірність вартості його послуг критеріям, закріпленим у ч.4 ст.126 ГПК України.
Відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, заперечення відповідача є формальними.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Позивачем належним чином доведено склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем, є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі 13 000 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, б.32-А, м.Одеса,Одеська область,65121, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна,4А, м.Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69002, код ЄДРПОУ 24510970) інфляційні витрати в сумі 537 771 (П'ятсот тридцять сім тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 37 коп., 3% річних в сумі 229 321 (Двісті двадцять дев'ять тисяч триста двадцять одна) грн. 99 коп. , витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 046 (Дванадцять тисяч сорок шість) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 (Тринадцять тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна