65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"17" лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 923/823/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участю секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
до боржника: Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122)
про визнання банкрутом,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від кредиторів: не з'явилися;
розпорядник майна боржника: не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.07.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Міський водоканал", визнано вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Комунального підприємства Міський водоканал в розмірі 1 854 977,64 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна КП "Міський водоканал" призначено арбітражного керуючого Карабань Катерину Борисівну.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2021р. визнано кредиторами у справі № 923/823/20 по відношенню до КП "Міський водоканал": ПрАТ "Будівельно - монтажне управління №8" з грошовими вимогами на суму 67128,33 грн; ТОВ "Спецтеплопостач" з грошовими вимогами на суму 120716,10 грн. без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; ПрАТ "Укргідроенерго" в особі філії "Каховська ГЕС імені П.С. Непорожнього" ПрАТ "Укргідроенерго" з грошовими вимогами на суму 34977,36 грн. без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2021р., яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023р., визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до КП "Міський водоканал" в розмірі 13130213,38 грн.; зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 08.12.2021 провести збори кредиторів та комітету кредиторів; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, повідомити суд про прийняті рішення.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.12.2021р. продовжено строк процедури розпорядження майном боржника - КП "Міський водоканал" у справі №923/823/21 до 31.03.2022р.; зобов'язано збори кредиторів КП "Міський водоканал" до закінчення встановленого цією ухвалою процедури розпорядження майном боржника прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023р. суддею Лепехою Г.А. справу №923/823/21 прийнято до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. справу №923/823/21 прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024р. відсторонено арбітражного керуючого Карабань К.Б. від виконання повноважень розпорядника майна КП "Міський водоканал"; призначено розпорядником майна боржника КП "Міський водоканал" арбітражного керуючого Орлову Т.А.
ОСОБА_1 звернувся із заявою, яка сформована в системі “Електронний суд» 20.07.2024р. (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 619 463, 91 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , яка сформована в системі “Електронний суд» 20.07.2024р. (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 619 463, 91 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів.
ОСОБА_1 звернувся із заявою, яка сформована в системі “Електронний суд» 12.10.2024р. (вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення середньої заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 122 282, 86 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , яка сформована в системі “Електронний суд» 12.10.2024р. (вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення середньої заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 122 282, 86 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів.
Заяви ОСОБА_1 (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р. та вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.) обґрунтовані рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р., що набрало законної сили 10.07.2024 р. та ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22).
10.02.2025 р. до господарського суду надійшло повідомлення (вх. №4569/25) розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Орлової Т.А. про результати розгляду вимог кредитора, відповідно до якого вимоги ОСОБА_1 визнаються розпорядником майна боржника у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 р. продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства "Міський водоканал" та строк повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Орлової Тетяни Анатоліївни на 3 місяці, а саме до 02.03.2025 р. Підсумкове засідання суду відкладено на "17" лютого 2025 р. о 10:10 год., про що повідомлено учасників справи.
Про відкладення розгляду справи та відкладення розгляду заяв кредитора Головне управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі; КП “Міський водоканал», розпорядник майном арбітражний керуючий Орлова Т.А. та ОСОБА_1 були повідомлені шляхом надсилання вищезазначеної копії ухвали до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що свідчий наявна у матеріалах справи довідка секретаря судового засідання про доставку електронного документу.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
Ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, заяви ОСОБА_1 з доданими до них документами, суд встановив:
1. В обґрунтування заяви, яка сформована в системі “Електронний суд» 20.07.2024р. (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 619 463, 91 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів, ОСОБА_1 посилається на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р., що набрало законної сили 10.07.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22).
З матеріалів справи №923/823/21(923/96/22) вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Міський водоканал" (далі - КП “Міський водоканал»), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення № 399/к від 29.12.2021р.;
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу № 177 від 29.10.2021р. “Про внесення змін до наказу по КП "Міський водоканал" від 05.05.2021р. № 70 "Про скасування та затвердження доплат";
- визнати протиправним та скасувати п.3 наказу № 70 від 05.05.2021р. “Про скасування та затвердження доплат»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі юрисконсультом в КП “Міський водоканал» м. Нова Каховка;
- стягнути з КП "Міський водоканал" на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 26 887,5 грн.;
- стягнути з КП "Міський водоканал" на його користь частину несплаченої заробітної плати, а саме надбавки за досягнення в праці за період з липня 2021р. по грудень 2021р. в сумі 14 179,79 грн. та надбавки за стаж роботи на підприємстві з 14.05.2021р. в сумі 6231,7 грн.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць.
Позовна заява, з урахуванням заяв (вх. №23707/23 від 14.07.2023р.; вх. №8937/24 від 04.03.2024р.) про збільшення позовних вимог, була обґрунтована тим, що з 14.05.2018р. ОСОБА_1 працював юрисконсультом в КП “Міський водоканал» та 06.01.2022р. відповідно до наказу №399/к від 29.12.2021р. його звільнено у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п. 6 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає звільнення протиправним, оскільки ніякої зміни істотних умов праці на підприємстві ані фактично, ані юридично не відбулося, про що свідчать накази №№70 від 05.05.2021р. та 177 від 29.10.2021р., якими попереджено його про зменшення розміру доплат до моменту звільнення, що на думку позивача, безпідставно та незаконно, а не зміну істотних праці, яку він виконував на посаді юрисконсульта. На підставі наказів про встановлення доплати за високі досягнення в праці позивач з 01.03.2021р. отримував 50% доплати до посадового окладу.
Згідно розрахунку, наведеного у рішенні суду від 18.03.2024 р., розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідач зобов'язаний сплатити на його користь, складає: (40454,56грн./ фактична заробітна плата за останні два місяці роботи/: 44 днів/кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи/= 919, 42грн./розмір середньоденної заробітної плати/х 557 днів/кількість робочих днів вимушеного прогулу/ = 512 116, 94грн.). Зважаючи на те, що відповідач не сплатив позивачу за останні два місяця роботи які враховані до розрахунку фактичної заробітної плати, надбавку за досягнення в праці в сумі 2543,55 грн. х 2міс.= 5087,10 грн., та надбавку за стаж роботи 890,24грн. х 2 міс.= 1780,78 грн., а разом 6867,58 грн., то фактична заробітна плата за останні два місяці роботи складе: 40 454,56 грн. + 6867,58 грн. = 47 332,14 грн., а розмір середньоденної заробітної плати складатиме 47 332,14грн. : 44 робочі дні =1075,50 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу на 11.03.2024р. складатиме: 1075,50 грн. х 557 робочих днів. = 599 053,5 грн.
Таким чином, судом при ухвалені рішення встановлено, що стягненню на користь позивача підлягає частина несплаченої заробітної плати, а саме надбавки за досягнення в праці за період з липня 2021р. по грудень 2021р. в сумі - 14 179,79 грн. та надбавки за стаж роботи на підприємстві з червня по грудень2021р. в сумі - 6 231,7 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р., що набрало законної сили 10.07.2024 р. позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міський водоканал" про визнання протиправними та скасування наказів та стягнення частини заробітної плати задоволено повністю; визнано протиправним та скасувано наказ Комунального підприємства "Міський водоканал" “Про звільнення» №399/к від 29 грудня 2021р.; поновлено ОСОБА_1 на роботі юрисконсультом в Комунальному підприємстві “Міський водоканал», м. Нова Каховка; стягнуто з Комунального підприємства “Міський водоканал» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 6 січня 2022 року по день ухвалення рішення в сумі 599 053,5 грн.; скасовано, як такі що не відповідають вимогам діючого законодавства: п.3 наказу Комунального підприємства "Міський водоканал" №70 від 05 травня 2021р. “Про скасування та затвердження розміру доплат» та п.3 наказу Комунального підприємства "Міський водоканал" №177 від 29 жовтня 2021р. “Про внесення до наказу по Комунальному підприємству “Міський водоканал» від 05.05.2021р. №70 “Про скасування та затвердження розміру доплат»; стягнуто з Комунального підприємства “Міський водоканал» на користь ОСОБА_1 частину несплаченої заробітної плати, а саме надбавки за досягнення в праці за період з липня 2021р. по грудень 2021р. в сумі 14 179,79 грн. та надбавки за стаж роботи на підприємстві з червня по грудень 2021р. в сумі 6 231,7 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць підлягало негайному виконанню.
26.07.2024р. Господарським судом Одеської області видано накази на примусове виконання рішення від 18.03.2024р.
2. В обґрунтування заяви, яка сформована в системі “Електронний суд» 12.10.2024р. (вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.), про визнання грошових вимог кредитора (стягнення середньої заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 122 282, 86 грн.; включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів, ОСОБА_1 посилається на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22).
Під час постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22), господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 звернуся із заявою, яка сформована в системі “Електронний суд» 12.09.2024р. (вх. №2-1464/24 від 13.09.2024р.), про стягнення з Комунального підприємства “Міський водоканал» (далі - КП “Міський водоканал») на його користь середнього заробітку в сумі 122 282, 86 грн. за час затримки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024р. по справі №923/823/21(923/96/22) з 18.03.2024р. по 18.09.2024р. в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Заява обґрунтована тим, що на електронну адресу КП “Міський водоканал» заявником 02.05.2024р. та 19.08.2024р. були надіслані два електронних звернення щодо негайного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024р. в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за один місяць, однак відповіді на вказані звернення надано не було. Заявник вказує, що незважаючи на вимоги діючого законодавства, КП “Міський водоканал» не виконує рішення суду про негайне поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за один місяць. Посилаючись на ст. 236 Кодексу законів про працю України, ст. 27 Закону України “Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р., заявник вказує, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду складатиме: 919,42 грн. х 133 дня. = 122 282,86 грн.
Згідно розрахунку, наведеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22), за період невиконання рішення суду про поновлення на роботі заявника, КП “Міський водоканал» зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату , яка обчислюється з наступних складових де : (40454,56 грн (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи) : 44 днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 919,42 грн (розмір середньоденної заробітної плати) та 133 дні (кількість днів вимушеного прогулу).
Таким чином, судом було встановлено, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду складатиме: 919,42 грн. х 133 дня. = 122 282,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22), що набрала законної сили 30.09.2024 р. та не оскаржувалась в апеляційному чи касаційному порядку задоволено заяву ОСОБА_1 , яка сформована в системі “Електронний суд» 12.09.2024р. (вх. №2-1464/24 від 13.09.2024р.), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнуто з Комунального підприємства “Міський водоканал» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток в сумі 122 282 (сто двадцять дві тисячі двісті вісімдесят дві), 86 грн. за час затримки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024р. по справі №923/823/21(923/96/22) з 18 березня 2024р. по 18 вересня 2024р. в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
30.09.2024 р. Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання ухвали від 30.09.2024 р. у справі №923/823/21(923/96/22).
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявами (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р.; вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.) про визнання грошових вимог кредитора (стягнення заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 619 463, 91 грн. та 122 282, 86 грн. та включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника.
Норми права, що застосовуються судом
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
П. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
Згідно ч. 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Ст. 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно абз. 3 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на однаковий суб'єктний склад сторін, на підставі ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду даної справи не підлягають доведенню знов обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р. та ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р., які набрала законної сили, зокрема, щодо існування у Комунального підприємства “Міський водоканал» заборгованості перед ОСОБА_1 в загальному розмірі 741 746,77 грн.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Висновки суду.
Оцінюючи надані кредитором докази в сукупності, зокрема, дослідивши та перевіривши заяви (вх. №3-531/24 від 22.07.2024р.; вх. №3-726/24 від 14.10.2024р.) про визнання грошових вимог кредитора (стягнення заробітної плати) до боржника, що складаються з суми 619 463, 91 грн. та 122 282, 86 грн., судом встановлено, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги обґрунтовані рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р. та ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р., які набрали законної сили, відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а отже підлягають визнанню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнає грошові вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Міський водоканал», що складаються з суми 619 463,91 грн. та 122 282,86 грн. та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, 49, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ: 32218122) в сумі 619 463,91 грн., які складаються із стягнення середньої заробітної плати, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ: 32218122) в сумі 122 282,86 грн., які складаються із стягнення середньої заробітної плати, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 17 лютого 2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 24 лютого 2025 року.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Головного управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі; КП “Міський водоканал», розпорядника майна арбітражного керуючого Орлової Т.А., Спіцина Ю.В.
Суддя Л.І. Грабован