"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4397/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, 67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерн" (код ЄДРПОУ 38201528, 36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 64)
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Володимир Кривошеєнко
від відповідача: не з'явився
Позивач Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерн" про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.
У зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, підготовче засідання, призначене на 12.12.2024, не відбулося.
Ухвалою суду від 12.12.2024 призначено підготовче засідання у справі на 26.12.2024.
Ухвалою від 26.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №916/4397/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 23.01.2025.
В судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 12.02.2025.
В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвали суду були направлені відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджено довідками про доставку електронного документу.
Згідно ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено негайно після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 12.02.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 24.12.2021 між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерн" (підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт №107.
За умовами п.1.1 договору, підрядник зобов'язується за завданням замовника, відповідно до проєктної (проєктно - кошторисної) документації замовника та умов договору, на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк закінчені будівельні роботи - Реконструкція з облаштуванням елементами благоустрою берегоукріплювальних робіт вздовж узбережжя Чорного моря в районі вул. Приморська с. Крижанівка Лиманського району Одеської області, ДК 021:2015-45454000-4- Реконструкція (UА-2021-11-23-016277-а), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), частково матеріали відповідно до цього договору, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх (при наявності фінансування).
В розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо строку виконання робіт.
Так, згідно п.п.2.1-2.5 договору, підрядник розпочинає виконання робіт після укладання договору, і повинен завершити виконання робіт до 01 липня 2022 року.
Виконання робіт (строки початку та закінчення робіт) проводиться за погодженням з замовником згідно з виділеними коштами.
1 черга робіт (І етап) - до 01 травня 2022 року; 2 черга робіт (II етап) - до 01 липня 2022 року. Початок виконання робіт та етапи (види робіт, розділи робіт) підрядник обов'язково погоджує з замовником.
Початок та закінчення будівельних робіт визначається Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) та умовами договору.
Підрядник може достроково забезпечити завершення виконання робіт і здачу їх замовнику, тільки за згодою замовника.
Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проєктної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проєктної документації; дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (визначених чинним законодавством та договором).
Замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт із внесенням у встановленому порядку змін у договір, у тому числі до додатків до договору (до Календарного графіка виконання робіт, Договірної ціни тощо).
Відповідно до п.п.4.1.5, 4.1.7 договору, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим; ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору; достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши про це його у 10-тидений строк в односторонньому порядку.
Згідно п.16.2 договору, у разі порушення зобов'язань за договором можуть настати такі правові наслідки: припинення виконання зобов'язань за договором внаслідок односторонньої відмови від нього, чи розірвання договору; зміна умов договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За умовами розділу 17 договору "Обставини непереборної сили", сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п.17.1).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десять) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.17.2).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими державними органами, що підтверджують факт настання зазначених обставин (п.17.3).
У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (п.17.4).
Згідно п.18.1 договору, зміна або розірвання договору будуть здійснюватися з урахуванням положень, передбачених цим договором, загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, іншими актами законодавства.
Відповідно до п.19.1, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками і діє до 01.07.2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п.19.4 договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
В п.20.1 договору сторони дійшли згоди, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором та статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, - продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Строк дії договору та виконання зобов'язань може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника (споживача), за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься замовником (споживачем) у момент виникнення об'єктивних обставин (виходячи з їх особливостей) з дотриманням чинного законодавства.
Договір підписано сторонами без жодних зауважень.
В якості додатків до договору сторонами погоджено Календарний графік виконання робіт, Договірну ціну, План фінансування.
24.12.2021 між сторонами складено і підписано Акт приймання-передачі, згідно якого на виконання умов договору Фонтанською сільською радою передано, а ТОВ "Астерн" прийнято відповідні будівельні матеріали на загальну суму 3000000,00 грн.
28.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни в п.3.1 договору, до Календарного графіку виконання робіт та Плану фінансування.
Додатковою угодою №2 від 07.02.2022 було внесено зміни до розділу "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".
30.06.2022 між сторонам укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (замовник) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерн" (підрядник), керуючись договором №107 від 24 грудня 2021 року та пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) "продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю" та з урахуванням надзвичайних, невідворотних та об'єктивних обставин для замовника, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, які унеможливлюють виконання зобов'язань згідно з пунктом договору, сторони домовились продовжити строк дії договору №107 від 24 грудня 2021 року та виконання зобов'язань по договору і викласти нижче наведені пункти договору в новій редакції:
"2.1. Підрядник повинен завершити роботи, передбачені цим договором, не пізніше ніж через 6 (шість) місяців з дня, наступного за днем припинення военного стану в Україні.
Початок проведення робіт після припинення в Україні воєнного стану, а також календарний план (календарний графік) виконання робіт узгоджується підрядником із замовником після припинення воєнного стану в Україні.
2.2. Початок і завершення будівельних робіт визначається календарним планом (календарним графіком) виконання робіт, який с невід'ємною частиною договору та затверджується сторонами після припинення воєнного стану в Україні.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023".
В подальшому, з 5 червня 2024 року по 25 червня 2024 року, Державною аудиторською службою України проведено моніторинг процедури закупівлі робіт "Реконструкція з облаштуванням елементами благоустрою берегоукріплювальних робіт вздовж узбережжя Чорного моря в районі вул. Приморська с. Крижанівка Лиманського району Одеської області" (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером Ю: UА-2021-11-23-016277-а).
Предметом аналізу були питання своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору та їх оприлюднення, своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".
Під час моніторингу контролюючим органом проаналізовано: повідомлення про намір укласти договір від 10.12.2021, договір від 24.12.2021, додаткові угоди від 30.12.2021 № 1 та від 30.06.2022 № 3.
За результатами моніторингу процедури закупівлі Державною аудиторською службою України складено Висновок, в якому, крім іншого, зазначено, що у повідомлені про внесення змін до договору про закупівлю замовник зазначив наступну підставу: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, та на підтвердження зазначеного завантажив в електронну систему закупівель лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Так, у зазначеному листі ТПП засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
З посиланням на постанови Верховного Суду аудиторська служба зауважила, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Отже, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
З огляду на зазначене, аудиторська служба констатувала, що замовник безпідставно (без документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження) уклав додаткову угоду від 30.06.2022 № 3, якою вніс зміни до істотних умов договору в частині продовження його строку дії та строку виконання зобов'язань щодо виконання робіт, чим недотримався вимог пункгу 4 частини п'ятої статті 41 Закону.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статтею 8 Закону, Держаудитслужба зобов'язала Фонтанську сільську раду здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов'язань за договором та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
З метою виконання припису Держаудитслужби позивач 20.08.2024 звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору та повернення матеріалів, до якої додав проєкт додаткової угоди про розірвання договору №107 від 24.12.2021.
Означений лист повернувся на адресу позивача з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Як зазначає позивач, враховуючи, що відповідач з моменту укладання договору до робіт не приступив, передані йому матеріали не використовував, а також приймаючи до уваги, що обставини непереборної сили, через які договір було зупинено, тривають вже більше двох років, Фонтанська сільська рада вважає за необхідне виконати вимоги Держаудитслужби та розірвати договір №107 від 24.12.2021, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 24.12.2021 між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерн" (підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт №107, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника, відповідно до проєктної (проєктно - кошторисної) документації замовника та умов договору, на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк закінчені будівельні роботи - Реконструкція з облаштуванням елементами благоустрою берегоукріплювальних робіт вздовж узбережжя Чорного моря в районі вул. Приморська с. Крижанівка Лиманського району Одеської області, ДК 021:2015-45454000-4-Реконструкція (UА-2021-11-23-016277-а), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), частково матеріали відповідно до цього договору, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх (при наявності фінансування).
Отже, укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи, звичаїв ділового обороту.
За приписами ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За приписами ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (надалі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинами 1, 2 та 3 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, застосування статті 652 Цивільного кодексу України не пов'язане з порушенням договору іншою стороною. Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна із сторін договору повинна: вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання.
Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення наведеної умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Як зазначено вище, за умовами п.п.4.1.5, 4.1.7 договору, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим; ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору; достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши про це його у 10-тидений строк в односторонньому порядку.
Згідно п.16.2 договору, у разі порушення зобов'язань за договором можуть настати такі правові наслідки: припинення виконання зобов'язань за договором внаслідок односторонньої відмови від нього, чи розірвання договору; зміна умов договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
В розділі 18 договору сторони узгодили, що зміна або розірвання договору будуть здійснюватися з урахуванням положень, передбачених цим договором, загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, іншими актами законодавства. Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, про що в договір вноситься відповідне застереження. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору. Замовник та підрядник мають право розірвати договір у випадках, передбачених цим договором, загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, іншими актами законодавства. Замовник та підрядник мають право ініціювати розірвання договору у випадках, передбачених цим договором, загальними умовами укладення та виконання договорів підрядув капітальному будівництві, іншими актами законодавства.
В даному випадку за згодою сторін договір не було розірвано, письмово викладена пропозиція позивача про укладення додаткової угоди про розірвання договору повернулась на адресу останнього без вручення відповідачу.
Однак, у процесі судового розгляду позивач не довів наявності усіх умов, передбачених ст.651 Цивільного кодексу України. Також, позивачем не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 911/2183/21 вказано, що наявність висновку Державної аудиторської служби України не може вважатися істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, та бути єдиною підставою для розірвання договору.
Також позивач посилається на те, що відповідач з моменту укладення договору до робіт не приступив та передані йому матеріали не використовував.
Проте, суд враховує, що 30.06.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору, якою передбачено, що підрядник повинен завершити роботи, передбачені цим договором, не пізніше ніж через 6 (шість) місяців з дня наступного за днем припинення военного стану в Україні; початок проведення робіт після припинення в Україні воєнного стану, а також Календарний план (календарний графік) виконання робіт узгоджується підрядником із замовником після припинення воєнного стану в Україні; початок і завершення будівельних робіт визначається Календарним планом (календарним графіком) виконання робіт, який с невід'ємною частиною договору та затверджується сторонами після припинення воєнного стану в Україні.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
В свою чергу, сторонами було погоджено початок проведення робіт після завершення воєнного стану в Україні, завершення робіт - не пізніше ніж через 6 (шість) місяців з дня наступного за днем припинення воєнного стану в Україні.
Крім того, позивач посилається на приписи п.17.4 договору, а саме - у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.
Разом з тим, за умовами п.п.17.2, 17.3 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десять) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими державними органами, що підтверджують факт настання зазначених обставин.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).
Разом з тим, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати України" та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній, як і відсутні докази, що позивач звертався до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, позивачем не доведено можливість застосування положень п.17.4 договору за відсутності документального підтвердження обставин непереборної сили, за наявності яких сторона має право ініціювати розірвання даного договору.
Таким чином, вимога про розірвання договору є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки вимога про зобов'язання ТОВ "Астерн" повернути Фонтанській сільській раді матеріали, передані йому на підставі Акту приймання-передачі від 24.12.2021, є похідною від вимоги про розірвання договору підряду №107 від 24.12.2021, у задоволенні якої відмовлено судом, остання також не підлягає задоволенню.
Відповідно дост.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 24 лютого 2025 р.