№ 207/4921/24
№ 2/207/198/25
24 січня 2025 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Степанян М.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилаючись на те, що йому, на праві приватної власності належить 7/25 часток житлового будинку, АДРЕСА_1 .
Право власності виникло на підставі договору дарування серія НТМ № 959885 від 28.08.2024 року , посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу, реєстровий номер 1621.
Власником 18/25 часток житлового будинку є ОСОБА_3 . Підстава набуття права власності: свідоцтво про право на спадщину, реєстр. № 1- 1564, серія НАВ № 203761, видавник Бурдік С.С., державний нотаріус Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, відповідно до копії інформації із Державного реєстру речових прав № 393211398 від 02.09.2024 року.
На теперішній час в даному будинку з 17.07.2014 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією довідки відділу формування ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради про склад сім'ї від 27.08.2024 року.
Відповідач ОСОБА_2 в будинку не проживає з дати реєстрації і ніколи не проживав про що свідчить копія акту від 02.09.2024 року № 47/6/1, складеного головою квартального комітету № 6.
Співвласник ОСОБА_3 в будинку не зареєстрований і не мешкає. У ОСОБА_1 відсутня інформація про його фактичне місце мешкання, телефон тощо. А відтак без його заяви поданої ним особисто ОСОБА_1 не може зняти відповідача із зареєстрованого місця проживання в будинку і вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Отримавши будинок ОСОБА_1 хотів оформити житлову субсидію.
Отже , в результаті наявності реєстрації відповідача в будинку , в якому він не проживає понад 10 років , порушуються житлові права ОСОБА_1 , а саме право на оформлення житлової субсидії.
Добровільно із реєстраційного обліку в будинку відповідач не знявся ні місце його фактичного проживання, ні його телефон позивачу невідомі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Третя особа в судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивачка проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 7/25 часток житлового будинку, АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору дарування серія НТМ № 959885 від 28.08.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу, реєстровий номер 1621.
Власником 18/25 часток житлового будинку є ОСОБА_3 . Підстава набуття права власності: свідоцтво про право на спадщину, реєстр. № 1- 1564, серія НАВ № 203761, видавник Бурдік С.С., державний нотаріус Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, відповідно до копії інформації із Державного реєстру речових прав № 393211398 від 02.09.2024 року.
На теперішній час в даному будинку з 17.07.2014 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією довідки відділу формування ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради про склад сім'ї від 27.08.2024 року.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що вказані правовідносини регулюються нормами ЖК України, ЦК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з Актом про не проживання від 02.09.2024 року, складеним головою квартального комітету № 6 №47/6/1, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з 17.07.2014 року до теперішнього часу.
За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні, Житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 107 ЖК Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Відповідно до ст.107 ЖК ( 5464-10 ) наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що згідно п.5 ст.71 ЖК (в редакції Закону від 18 грудня 1991 р. (1993-12) інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. (Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 (v0013700-92) від 25.12.92
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умовами і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій та інші працівники, діяльність яких пов'язана з постійним пересуванням), у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст.107 ЖК такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв'язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселенні на жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання (п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 16 квітня 1988 р. № 477 «Про гарантію житлових прав громадян, тимчасово відсутніх у місці постійного проживання за умовами і характером роботи»).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, наявність рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, є підставою для відповідного реєстраційного органу провести зняття його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_2 не проживає понад 10 років, не несе витрати по утриманню спірного будинку у виді плати за комунальні послуги, які нараховуються на кількість зареєстрованих осіб. Таким чином, оскільки наявність у відповідача реєстрації в будинку порушує право користування позивача, то на думку суду він втратив право користування цим будинком, відтак позовна заява підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 264, 265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати в сумі 968 гривень 96 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова