20 грудня 2024 року Справа № 915/583/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ", вул. 295 Стрілецької Дивізії, буд. 79В, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54037 (код ЄДРПОУ 39358488)
електронна пошта: no@no.nо
про визнання трудових відносин припиненими
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» та позивачем з 16.05.2024, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.
Позивач просить суд судовий збір стягнути з відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 позовну заяву (вх. № 5967/24 від 20.05.2024) ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" про визнання трудових відносин припиненими залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 02.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 03.09.2024. Витребувано докази.
Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 03.09.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 призначено підготовче засідання по справі на 14.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.12.2024.
Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024, від 02.07.2024, від 30.10.2024, від 14.11.2024, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ», вул. 295 Стрілецької Дивізії, буд. 79В, м. Миколаїв, Миколаївська обл., повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № №914/3445/23).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Крім того, судом також враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
28.06.2024 на адресу суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 7768/24 від 28.06.2024), в якому представник позивача просив суд провести підготовче засідання по справі та розглядати справу в подальшому без участі позивача та його представника. Представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, клопотань не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України клопотання про розгляд справи без участі позивача та / або представника позивача судом задоволено.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 20.12.2024 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
20.08.2014 року була проведена державна реєстрація юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс Південь», де в подальшому позивач був введений до складу учасників та призначений на посаду директора.
Позивач зазначає, що не має можливості вказати точну дату призначення на посаду та номер відповідного наказу, оскільки всі кадрові документи, у т.ч. трудова книжка позивача, перебувають у відповідача, який в свою чергу з 2018 року фактично припинив свою діяльність та за місцем державної реєстрації не знаходиться.
Заявою від 26.02.2024 року, яка була надіслана рекомендованим листом із описом відповідачу позивач просив звільнити його з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
Позивачем 03.04.2024 року рекомендованим листом із описом було надіслано відповідачу та другому учаснику товариства ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників для вирішення питання щодо звільнення позивача із займаної посади. Вказані збори учасників, які були заплановані на 16.05.2024, не відбулись з огляду на відсутність відповідача за юридичною адресою.
Позивач зазначає, що відповідно до витягу із єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб від 17.05.2024 року підтверджується, що станом на цей час позивач досі зазначений у якості керівника відповідача, що в свою чергу не дає можливість позивачу вільно розпоряджатися своїми трудовими правами. Невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 98, 99 ЦК України, ст. 38 КЗпП України, ст. 29, 30, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та судовою практикою.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
3.1. Обставини справи щодо створення юридичної особи.
23.07.2014 рішенням зборів, оформленим протоколом № 1 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» від 23.07.2014, створено Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ», встановлено статутний капітал Товариства у розмірі 500 000, 00 грн. за рахунок внеску учасника ОСОБА_1 , що складає 100 %, затверджено Статут Товариства, а також обрано орган управління Товариства, а саме на посаду директора Товариства призначено ОСОБА_1 з наданням йому права першого підпису всіх фінансово-господарських та інших документів Товариства.
Протокол підписано ОСОБА_1 , справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Різой Н.В., про що здійснено запис в реєстрі за № 125 від 23.07.2014.
20.08.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» (номер запису 15221020000030477 від 20.08.2014).
В реєстраційній картці від 20.08.2014 на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ», зазначено наступну інформацію:
- відомості про фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, - про керівника юридичної особи: ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: згідно статуту;
- відомості про органи управління юридичною особою: вищий - Загальні збори; виконавчий - директор;
- відомості про засновників юридичної особи: ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 3 від 27.12.2017: прийнято до складу учасників Товариства ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 27.12.2017, перерозподілено статутний капітал Товариства наступним чином: ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 100 000, 00 грн., що становить 20 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_3 володіє часткою 400 000, 00 грн., що становить 80 % статутного капіталу Товариства; затверджено нову редакцію Статуту.
В ЄДРЮОФОПГФ проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу.
04.02.2022 відповідно до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 80 %, яка в грошовому еквіваленті становить 400 000, 00 грн.
Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_1 засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л., про що здійснено запис в реєстрі за № 494-495 від 04.02.2022.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 04/02-22 від 04.02.2022, зокрема, вирішено, що ОСОБА_1 не заперечує проти виходу учасника Товариства ОСОБА_3 , а саме щодо відчуження належної йому частки у статутному капіталі Товариства шляхом укладення угоди купівлі-продажу корпоративних прав та надання своєї згоди на такий вихід; затверджено статут ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» в новій редакції та 29.10.2022.
Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_1 засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л., про що здійснено запис в реєстрі № 496-797 від 04.02.2022.
В ЄДРЮОФОПГФ проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу.
Відповідно до структури власності ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ», яка міститься у матеріалах реєстраційної справи № 10103602657096, та яка була подана представником Товариства ОСОБА_5 для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу 07.02.2022, засновниками Товариства є ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) з розміром частки 80% та типом бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив (ПВВ) та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) з розміром частки 20%; інші фізичні особи, що здійснюють контроль - відсутні.
Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 17.05.2024 засновниками ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39358488) є ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) з розміром частки 80% та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) з розміром частки 20%. Кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 . Керівник: ОСОБА_1 , представник: ОСОБА_1 .
3.2. Положення Статуту ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» (в редакції затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» № 04/02-22 від 04.02.2022).
Відповідно до п. 1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство) утворено відповідно до законодавства України та діє на підставі цього статуту (далі - Статут).
Відповідно до п. 23 Статуту вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі Товариства.
Відповідно до п. 24 Статуту учасники, які у випадку, визначеному законом, надіслали Товариству вимогу про скликання загальних зборів учасників, мають право самостійно скликати загальні збори учасників, якщо вони не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників протягом 10 днів з дня, коли Товариство отримало чи повинне було отримати вимогу про скликання загальних зборів учасників.
Відповідно до п. 25 Статуту Виконавчий орган Товариства зобов'язаний повідомити учасникам Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення.
Відповідно до п. 26 Статуту повідомлення про загальні збори учасників надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення.
Відповідно до п. 30 Статуту до компетенції загальних зборів учасників належать питання визначені законом, а також питання щодо:
- зміни найменування Товариства;
- зміни місцезнаходження Товариства;
- утворення, реорганізації та ліквідації філій, представництв, інших відокремлених підрозділів Товариства, затвердження положень про них;
- призначення та звільнення керівників філій, представництв, інших відокремлених підрозділів Товариства, визначення умов оплати їх праці;
- створення (заснування) Товариством інших юридичних осіб, а також придбання або відчуження Товариством частки у статутному капіталі інших юридичних осіб прийняття рішення про припинення юридичних осіб, в яких Товариство бере участь.
Відповідно до п. 32.5. Статуту рішення загальних зборів учасників приймаються щодо: зокрема, обрання та припинення повноважень (звільнення) одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства, притягнення посадових осіб Товариства до відповідальності - більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з цього питання.
Відповідно до п. 35.1., 35.1.1., 35.1.2. Статуту Виконавчий орган Товариства є одноосібним;
Одноосібний виконавчий орган має таку назву: директор;
Одноосібний виконавчий орган Товариства може діяти від імені Товариства без довіреності.
3.3. Обставини справи, щодо звільнення з посади директора.
26.02.2024 директор ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 звернувся до засновника ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» ОСОБА_2 з заявами, у яких просив звільнити його з посади директора з 01.03.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП та надіслати його трудову книжку на адресу, що вказану у заяві, у зв'язку з його звільненням та неможливістю забрати трудову книжку особисто.
На підтвердження відправлення листа позивачем додано до позовної заяви описом вкладення у поштове відправлення з ідентифікаційним номером 6506204880010 з відміткою відділення поштового зв'язку, та трекінг з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відповідно якого поштове відправлення 6506204880010 було прийнято 27.02.2024, та повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 16.03.2024.
03.04.2024 ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» та учасника ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, яким повідомив учасників Товариства про те, що 16.05.2024 року о 10:00 год. за місцем реєстрації товариства ( АДРЕСА_2 ) за вимогою виконавчого органу товариства призначено загальні збори для вирішення питання звільнення директора товариства з займаної посади за власним бажанням.
У Повідомленні визначено наступний порядок денний зборів:
- обрання голови зборів та секретаря;
- звільнення з посади директора ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» ОСОБА_6 за власним бажанням
- призначення директора ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ».
Судом також встановлено, що 03.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» з заявою, у якій просив його звільнити з посади директора Товариства на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням з 16.05.2024, та направити трудову книжку цінним листом з описом вкладення за адресою, що зазначена у даній заяві.
Факт направлення повідомлення про скликання загальних зборів та заяви про звільнення підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення у поштові відправлення з ідентифікаційними номерами 6506204902308 та 6506204902316 з відмітками відділення поштового зв'язку, та трекінг відстеження поштових відправлень №6506204902308 та №6506204902316 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відповідно до яких поштові відправлення було повернуто за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, збори учасників, які були заплановані на 16.05.2024 не відбулись з огляду на відсутність відповідача за юридичною адресою.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за параметром пошуку код ЄДРПОУ « 39358488» засновниками Товариства є: ОСОБА_1 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_3 , Розмір частки засновника (учасника): 100 000, 00 та ОСОБА_2 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_4 , Розмір частки засновника (учасника): 400 000, 00; керівником Товариства є Любиковський Олексій Анатолійович, 23.07.2014 - керівник та представник.
Позивач вважає, станом на цей час позивач досі зазначений у якості керівника відповідача, що в свою чергу не дає можливість позивачу вільно розпоряджатися своїми трудовими правами.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК України порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 30, п. 7 ч. 2 ст. 30, ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:
1) з ініціативи виконавчого органу товариства;
2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства;
3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Відповідно до ч. 1-7, 11 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.
У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Відповідно до ч. 1, 4, 5, 12, 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.
З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п'яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).
Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю (п. 26-28 постанови ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).
Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).
На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.
У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (п. 49-51 постанови ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні (п. 54-55 постанови ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).
За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).
Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_3 трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду (п. 8.14-8.15, п. 8.17-8.21 постанови ВП ВС від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).
При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час (п. 8.31 постанови ВП ВС від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
Позов Директора не підлягав задоволенню, оскільки недотримання ним визначеного Законом № 2275-VIII та Статутом порядку скликання загальних зборів учасників Товариства з власної ініціативи не дає підстав для висновку про те, що права Позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора Товариства з незалежних від нього причин (п. 8.33 постанови ВП ВС від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20).
Колегія також відхиляє доводи скаржника стосовно застосування судом апеляційної інстанції статті 38 КзПП всупереч правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, оскільки на відміну від зазначеної справи, де суд апеляційної інстанції у резолютивній частині рішення дійшов висновку про звільнення позивача з посади керівника товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КзПП, то у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду та встановивши, що позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, припинив трудові відносини.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 щодо застосування статті 38 КЗпП України, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України (п. 5.13, п. 5.14 постанови КГС ВС від 28.08.2024 у справі № 922/4475/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зазначала, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. У постанові від 10.05.2018 у справі № 906/592/17 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 28.08.2024 у справі № 922/4475/23 тощо).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 23.07.2014 рішенням зборів, оформленим протоколом № 1 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» від 23.07.2014, створено Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ", затверджено Статут Товариства, а також обрано орган управління Товариством, а саме: на посаду Директора Товариства призначено ОСОБА_1 з наданням йому права першого підпису всіх фінансово-господарських та інших документів Товариства.
20.08.2014 здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» (номер запису 15221020000030477 від 20.08.2014).
Відповідно до інформації з ЄДРЮОФОПГФ станом на 17.05.2024 засновниками ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" є: ОСОБА_1 , розмір частки засновника (учасника): 100 000, 00 грн., що становить 20 % статутного капіталу та ОСОБА_2 , розмір частки засновника (учасника): 400 000, 00 грн., що становить 80 % статутного капіталу. Керівником Товариства з 23.07.2014 є ОСОБА_1 (23.07.2014 - керівник та представник).
Отже, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.
Виходячи з приписів ст. 97-99 ЦК України, ст. 28, 29, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 23, 30, п. 32.5 Статуту Товариства органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них).
Отже, позивач, як директор товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Судом встановлено, що позивач з метою реалізації права на звільнення з посади директора Товариства направив на адресу ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" та учасника ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора з 01.03.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
Крім того, позивач направив на адресу ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" та учасника ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, яким повідомив учасників Товариства про те, що 16.05.2024 року о 10:00 год. за місцем реєстрації товариства ( АДРЕСА_2 ) за вимогою виконавчого органу призначено проведення загальних зборів товариства для вирішення питання звільнення директора товариства з займаної посади за власним бажанням.
В Повідомленні визначено наступний порядок денний зборів: обрання голови зборів та секретаря; звільнення з посади директора ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" ОСОБА_6 за власним бажанням; призначення директора ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ".
Повідомлення про скликання загальних зборів направлено поштовим відправленням з описом вкладення на адресу ТОВ "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" та ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у поштові відправлення за номерами 6506204902308 та 6506204902316 з відмітками відділення поштового зв'язку, та трекінгами відстеження поштових відправлень 6506204902308 та 6506204902316.
Отже, позивачем доведено, що останній дотримався порядку встановленого ст. 38 КЗпП України щодо повідомлення про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення, передбаченого ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 25, 26 Статуту Товариства. Позивачем також дотримано вимог Закону щодо включення до порядку денного питання як про звільнення одноосібного виконавчого органу (директора), так і питання про призначення нового одноосібного виконавчого органу товариства (директора).
Загальні збори не відбулись, у зв'язку з неотриманням учасником Товариства ОСОБА_2 , який володіє часткою у статутному капіталі 80 %, повідомлення про скликання загальних зборів, що, в свою чергу, перебуває поза межами контролю відправника поштового відправлення (позивача). Отже, позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, а тому порушене право підлягає поновленню.
Як вказано судом вище, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, яке породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з одноосібним виконавчим органом трудового договору (контракту). Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні (п. 54-55 постанови ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (п. 8.20 постанови ВП ВС від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
Оскільки матеріали даної господарської справи не містять доказів укладання з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), суд дійшов висновку про те, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак в суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визнання припиненими трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ" та ОСОБА_1 , у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ", оскільки права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора Товариства з незалежних від нього причин. При цьому, судом відмовлено в позові в частині визнання припиненими трудових відносин на підставі норм КЗпП. Крім того, оскільки, як було встановлено вище, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими, то їх має бути припинено не ретроспективно (що означало б прийняття судом рішення про встановлення факту, а не про вирішення спору), а саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, що також відповідає судовій практиці (постанова КГС ВС від 28.08.2024 у справі № 922/4475/23).
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ», вул. 295 Стрілецької Дивізії, буд. 79В, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54037 (код ЄДРПОУ 39358488) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39358488).
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СЕРВІС ПІВДЕНЬ", вул. 295 Стрілецької Дивізії, буд. 79В, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54037 (код ЄДРПОУ 39358488) на користь позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.02.2025
Суддя Е.М. Олейняш