Справа № 932/1358/25
Провадження № 3/932/467/25
24 лютого 2025 року Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Орчелота А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, керівника ТОВ «СМОКИ КЛАУД-Д», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно з ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, -
за ч.1 ст. 164КУпАП,
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов протокол про адміністративне правопорушення №1977 від 13 грудня 2024 року, відповідно до якого: ОСОБА_1 , 05.12.2024 року о 14 год. 40 хв. перебуваючи в кафе-барі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював роздрібну (оптову) торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, чим порушено ст. 16 Закону України від 18.06.2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.164КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про перенесення та відкладення розгляду справи не надав. Крім того, останній був обізнаний про розгляд справи Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «… і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться».
До того ж, суд наголошує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості участі в розгляді справи в режимі відеоконференції або шляхом забезпечення участі у справі захисника для захисту його інтересів під час даного судового розгляду, як і не був позбавлений можливості подати відповідні письмові пояснення по суті справи у письмовій формі.
Судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами виклику останнього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дістаю наступних висновків.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до такого.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положення ч. 1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
При цьому, відповідно до правової суті самих понять, визначених національним законодавством в сфері підприємницької діяльності, а саме ст.ст.3,42 Господарського Кодексу України, ст.1 Закону України «Про підприємництво», ст.1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», правових позицій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як правило з метою отримання прибутку (комерційна діяльність).
Підприємницька ж діяльність є одним з видів господарської діяльності, яка полягає в самостійній, систематичній, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення.
Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
Відповідно до ч.2 ст.251КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В той же час, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.251 КУпАП, уповноваженою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано суду жодного доказу того, що в кафе-барі АДРЕСА_2 , здійснювалася реалізація алкогольних напоїв (тобто, чеків, квитанцій, ордерів, розписок, інших документів фінансового характеру на придбання такої продукції, пояснення сторонніх осіб, які б робили закупівлю вищенаведеної продукції, тощо).Факт наявності в кафе-барі алкогольних напоїв сам по собі не може свідчити про їх реалізацію.
Окрім того, з фабули протоколу та з інших матеріалів, наданих суду, не вбачається, що вчинені ОСОБА_1 дії є регулярними та систематичними. Матеріали взагалі не містять жодних доказів, які б свідчили про тривалість такої діяльності.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення до протоколу не долучено.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.245, 247, 251, 256, 280, 284 КУпАП, -
На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Орчелота