Справа № 932/10641/24
провадження у справі № 2-а/932/214/25
Іменем України
23 січня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря Кирилішиної В.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі -
Суть справи
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою у якій просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3319638 від 22.10.2024
- провадження по справі - закрити
- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 3605 грн. 60 коп
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно оскаржуваної постанови його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
22 жовтня 2024, керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя за заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 Правил дорожнього руху.
Позивач посилаючись на те, що оскільки він зазначеного порушення не вчиняв, просить суд позов задовольнити.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 06.11.2024 відкрито провадження у справі (а.с. 14).
Упродовж з 14.11.2024 по 02.12.2024 суддя перебувала у відрядженні.
Ухвалою суду 03.12.2024 задоволено клопотання позивача та залучено до справи належного відповідача (а.с. 22-23).
Відповідач Департамент патрульної поліції подав до суду відзив на позовну заяву, просив залишити заяву без задоволення (а.с. 31-39).
Релевантне законодавство
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський одразу виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, без складання протоколу.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведених правових норм, на інспектора патрульної поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення, зокрема, за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
У той же час, відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП, зокрема проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7 ПДР передбачено, що світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
Згідно п. п.8.7.3. ПДР сигнали світлофора, зокрема, мають такі значення:
а) зелений дозволяє рух;
в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;
д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;
е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;
Обставини встановлені судом
22 жовтня 2024 о 16 год 07 хв стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3319638 (а.с.8).
Відповідно до змісту постанови 22.10.2024 року о 15 годині 56 хвилини в м. Дніпро по пр. Д. Яворницького, 100 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DACIA LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» ПДР.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, шляхом накладення штрафу у розмірі 510 грн.
У графі 7 постанови зазначено, що до постанови додається показання технічного засобу №473895 та №473910.
На обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови відповідачем надано фото транспортного засобу «DACIA LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , однак не долучено відеозапису із камер, які є додатком до постанови та безпосередньо вказані у постанові.
За таких обставин суд позбавлений можливості дослідити фактичні обставини скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Висновок суду
Відповідно до п. п. "ґ"п.8.7.3 ПДР жовтий сигнал забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Згідно з п.8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, ПДР України передбачають окремі випадки, які надають право водію проїхати на жовтий сигнал світлофора.
Як вбачається із вимог статті 280 КупАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, перш за все, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Долучене до відзиву відповідачем фото жодним чином не доводить вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме проїзд на заборонений сигнал світлофора, адже лише відео, у розумінні ст. 251 КУпАП, може бути належним доказом у даному випадку та засвідчувати факт руху транспортного засобу на жовтий сингал світлофора.
Таким чином, представником відповідача не долучено жодних доказів, які б підтверджували обставини викладені в оскаржуваній постанові, зокрема на підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення та дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, що не спростовується письмовими поясненнями представника відповідача, зазначеними у відзиві та жодних доказів на спростування доводів позову останнім не надано, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведена.
Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА №3319638 від 22.10.2024 не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно статті 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наданих доказів та вимог законодавства, суд доходить висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3319638 від 22.10.2024 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Щодо судового збору.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
У відповідності до ст. 139 КАС Україниз відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню у користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат матеріали справи містять квитанцію за № 410258 від 31.10.2024 про сплату 3000 грн.(а.с. 13).
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір 3000 грн. є значно перевищеним та не є співмірним складності справи та витраченого часу на надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача є сума в розмірі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 134, 139, 293, 295 КАС України, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі -задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №3319638 від 22.10.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та провадження по справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений ним судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн. витрат на правничу допомогу.
Повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом квитанції, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Головуючий суддя О.В. Ярощук