79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.02.2025 Справа № 914/2989/24
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАРІС ЛТД»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС»
про: стягнення 240 809,86 грн.,
представники:
позивача: Балла В.В.,
відповідача: Булат Н.О.,
03.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАРІС ЛТД» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС» про стягнення 240 809,86 грн.
09.12.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 08.01.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.
23.12.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30970/24).
31.12.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31308/24).
06.01.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, зокрема, щодо зменшення нарахованого позивачем розміру 3% річних та інфляційних втрат (вх.№260/25).
07.01.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду від 09.12.2024р. (вх.№450/25).
27.01.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, щодо зменшення нарахованого позивачем розміру пені та штрафу на 85% (вх.№2182/25).
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором на транспортне експедирування №ДІ08/12/23_1 від 08.12.2023р. в частині здійснення своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг з транспортно-експедиторського обслуговування.
Так, позивач стверджує про те, що в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач постійно порушував платіжну дисципліну за договором, не виконав в повному обсязі та своєчасно взятих на себе договірних зобов'язань і здійснив оплату наданих Експедитором послуг з порушенням строків розрахунків, встановлених в договорі, що відображено у розрахунку розміру позовних вимог. Вказані факти підтверджуються актами звірки взаєморозрахунків, які підписані сторонами. Загальна сума сплачених відповідачем наданих Експедитором послуг за період з 18.12.2023р. по 11.11.2024р. складає 1 869 242,00 грн. Але, оплата наданих Експедитором послуг постійно здійснювалась відповідачем з порушенням строків розрахунків, встановлених договором, а останній платіж по сплаті заборгованості за надані послуги був здійснений відповідачем 11.11.2024 р.
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що сторони не передбачили умовами договору на транспортне експедирування №ДІ08/12/23_1 від 08.12.2023р. можливість сплати пені та штрафу за порушення строків виконання зобов'язань за надані послуги та не визначали її розміру, відтак немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом, позивачем не надано жодних доказів існування претензій від третіх осіб (перевізників, брокерів, тощо) у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором. Відсутні документи чи розрахунки понесення позивачем додаткових витрат, фінансових втрат чи упущеної вигоди, які були б безпосередньо пов'язані з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, зменшити розмір заявленої до стягнення суми 3 відсотків річних та інфляційних втрат на 85%, в разі задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшити заявлений до стягнення розмір з 35 000,00 грн до 5 000,00 грн.
За результатами дослідження наданих доказів, пояснень учасників справи та матеріалів справи, суд встановив наступне:
08 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАРІС ЛТД» (надалі - Експедитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС» (надалі - Клієнт/Відповідач) був укладений договір №ДІ08/12/23_1 на транспортне експедирування (надалі - Договір), відповідно до умов якого Клієнт (вантажовласник, відправник/отримувач вантажу або його довірені особи) доручає Експедитору за винагороду надати послуги з транспортно - експедиторського обслуговування з метою забезпечення перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах, експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажоодержувачам Клієнта (або його довіреним особам), у міжнародних чи міжміських (по території України) перевезеннях та надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Відповідно до п.1.2. Договору, Експедитор зобов'язується виконувати свої обов'язки на умовах даного договору, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги й оплатити їх.
Відповідно до п. 1.5 Договору, конкретні умови по кожному дорученню обумовлюються у заявці на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до Договору (надалі - «Заявка»), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати Повіреному та інші погоджені Сторонами умови.
Так, матеріали справи містять ряд Заявок на перевезення вантажу до Договору, зокрема:
-заявка на перевезення вантажу №ДІ08/12/23_1 від 8 грудня 2023р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ15/12/23_1 від 15 грудня 2023р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ18/12/23_1 від 18 грудня 2023р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ18/12/23_02 від 18 грудня 2023р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ11/01/24_1 від 11 січня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ06/02/24_03 від 06 лютого 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ13/03/24_1 від 13 березня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ29/03/24_1 від 29 березня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ17/04/24_07 від 17 квітня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ01/05/24_1 від 1 травня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ15/05/24_1 від 15 травня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ15/05/24_02 від 15 травня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ11/06/24_1 від 11 червня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ14/06/24_1 від 14 червня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ01/07/24_01 від 1 липня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ18/07/24_1 від 18 липня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ29/07/24_1 від 29 липня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ16/08/24_1 від 16 серпня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ16/08/24_2 від 16 серпня 2024р.;
-заявка на перевезення вантажу №ДІ28/08/24_1 від 28 серпня 2024р.
Таким чином, ТзОВ «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС» звернулось до ТзОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» із заявками здійснити організацію перевезень вантажів.
На виконання замовлень ТзОВ «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС» за вищевказаними заявками, ТзОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» уклало договори з перевізниками, які здійснили перевезення вантажів ТзОВ «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС». Ці обставини підтверджуються актами надання послуг, складеними ТзОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» і підписаними Відповідачем за період з 18.12.2023р. по 27.08.2024р., а також Міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, які містять всі необхідні відмітки, штампи, печатки та підписи. Всі акти надання послуг прийняті та підписані Відповідачем без зауважень.
За період з 08.12.2023р. по 27.08.2024р. ТзОВ «АЛЬТАРІС ЛТД», на виконання умов Договору, було надано Відповідачу послуги з організації перевезень вантажів Відповідача автомобільним транспортом згідно його заявок на загальну суму 1 869 242,00 грн.
Відповідно до п.4.1. Договору, оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою Сторонами Заявкою.
Таким чином, пріоритетному застосуванню при розрахунках застосуванню підлягають строки оплати, погоджені сторонами в заявці. Згідно оформлених та підписаних Заявок, Сторони погодили наступні строки оплати наданих Експедитором Відповідачу послуг:
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ08/12/23_1 від 8 грудня 2023 р. - безготівковий розрахунок до вивантаження авто (дата вивантаження авто 18.12.2023р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ15/12/23_1 від 15 грудня 2023р. - безготівковий розрахунок протягом 5-7 днів (дата вивантаження авто 26.12.2023р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ18/12/23_1 від 18 грудня 2023р. - безготівковий розрахунок в день вивантаження авто (дата вивантаження авто 18.12.2023р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ18/12/23_02 від 18 грудня 2023р. - безготівковий розрахунок в день вивантаження авто (дата вивантаження авто 18.12.2023р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ11/01/24_1 від 11 січня 2024р. - безготівковий розрахунок на протязі 5-7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 29.01.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ06/02/24_03 від 06 лютого 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7-8 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 10.04.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ13/03/24_1 від 13 березня 2024р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 04.04.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу № ДІ29/03/24_1 від 29 березня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 10.04.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ17/04/24_07 від 17 квітня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 24.05.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ01/05/24_1 від 1 травня 2024р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 24.05.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ15/05/24_1 від 15 травня 2024р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 11.06.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ15/05/24_02 від 15 травня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 11.06.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ11/06/24_1 від 11 червня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 25.06.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ14/06/24_1 від 14 червня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 15.07.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ01/07/24_01 від 1 липня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 19.07.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ18/07/24_1 від 18 липня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 01.08.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ29/07/24_1 від 29 липня 2024р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 09.08.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ16/08/24_1 від 16 серпня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 17.09.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ16/08/24_2 від 16 серпня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 17.09.2024р.);
-по заявці на перевезення вантажу №ДІ28/08/24_1 від 28 серпня 2024 р. - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів по оригіналам документів (дата пред'явлення оригіналів документів 17.09.2024р.);
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, Відповідач постійно порушував платіжну дисципліну за Договором, не виконав в повному обсязі та своєчасно взятих на себе договірних зобов'язань і здійснив оплату наданих Експедитором послуг з порушенням строків розрахунків, встановлених в Договорі. Вказані факти підтверджуються актами звірки взаєморозрахунків, які підписані сторонами. Загальна сума сплачених Відповідачем наданих Експедитором послуг за період з 18.12.2023р. по 11.11.2024р. складає 1 869 242,00 грн. Але, оплата наданих Експедитором послуг постійно здійснювалась Відповідачем з порушенням строків розрахунків, встановлених Договором, а останній платіж по сплаті заборгованості за надані послуги був здійснений Відповідачем 11.11.2024 р.
Пунктом 5.11. Договору погоджено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує експедитору штраф у розмірі 30% від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора. Строк позовної давності при виконанні сторонами своїх грошових зобов'язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.
Разом з тим, позивач зазначає, що оплати наданих Позивачем послуг здійснювались Відповідачем з порушенням узгоджених умовами Договору строків розрахунків, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.
Наведені обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 11 Цивільного Кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Водночас статтею 929 ЦК України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування також може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
В силу частини 1 статті 306 Господарського Кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор зобов'язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Транспортне експедирування, як вид господарської діяльності, не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу, тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності зазначеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Частиною 1 статті 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до частини 2 статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина 1 статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина 1 статті 192, частина 1 статті 524, частина 1 статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.
Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).
Укладення та виконання договірних зобов'язань, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022р. у справі №363/1834/17.
За приписами статті 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивач отримав від Відповідача заявки на перевезення вантажу до Договору.
Матеріали справи містять оформлені міжнародні товарно-транспортні накладні CMR.
Також, матеріали справи містять підписані між сторонами акти надання послуг, які з урахуванням умов пункту 10.5, 10.6., 10.11. договору скеровувалися на адресу відповідача.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за період з 18.12.2023р. по 11.11.2024р. Позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором на транспортне експедирування №ДІ08/12/23_1 від 08.12.2023р. та надано Відповідачу послуги з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 1 869 242,00 грн., що Відповідачем не заперечується.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021р. у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата за договором здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, у національній валюті України - гривні.
Як встановлено судом, відповідно до підписаних між сторонами заявок на перевезення вантажу до Договору, погоджено строки оплати вартості наданих послуг.
Відповідачем здійснено на користь Позивача оплату вартості наданих послуг в повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи сукупністю доказів. При цьому, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку, що оплата вартості наданих послуг здійснювалась Відповідачем з порушенням умов пункту 4.1. Договору та погоджених між сторонами в заявках на перевезення вантажу строків.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем належним чином виконано зобов'язання за Договором та надано Відповідачу послуги з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 1 869 242,00 грн. При цьому, між сторонами підписано акти надання послуг без будь-яких заперечень або зауважень з боку Відповідача щодо якості, вартості, строків, об'єму надання Позивачем послуг, тощо. Крім того, матеріали справи свідчать про відсутність заперечень чи зауважень щодо дотримання Позивачем будь-яких інших умов укладеного між сторонами Договору, так само як і не містять листування претензійного характеру з боку Відповідача щодо зазначеного.
Щодо посилань Відповідача на те, що в рамках договору між сторонами роботи не виконувались, а надавались послуги, і що в пункті 5.11.Договору йдеться про виконані роботи, а не послуги, суд зазначає, що в змісті самих Актів надання послуг зазначено та йдеться про найменування робіт, послуг та зазначається про те, що Екпедитором були виконані роботи (надані послуги).
Також, наявні в матеріалах справи платіжні інструкції про сплату Відповідачем на користь Позивача вартості наданих послуг свідчать, що Відповідачем у призначенні платежу зазначалися відомості щодо наявних у справі рахунків на оплату та здійснювалися відповідні платежі.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2 750,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 144,16 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Вказані правові висновки знайшли своє змістовне відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №703/2718/16-ц, від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на Відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат Позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 2 750,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 144,16 грн., суд зазначає, що вказані нарахування відповідають погодженим умовам Договору, положенням законодавства, встановленим обставинам справи, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 2 750,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 144,16 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 21 505,67 грн. та штрафу у розмірі 184 409,10 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 5.11. Договору погоджено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30% від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків експедитора. Строк позовної давності при виконанні сторонами своїх грошових зобов'язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку пені у розмірі 21 505,67 грн. та штрафу у розмірі 184 409,10 грн., суд зазначає, що вказані нарахування також відповідають погодженим умовам договору, вказаним положенням законодавства, встановленим обставинам справи, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 21 505,67 грн. та штрафу у розмірі 184 409,10 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо зменшення штрафних санкцій та відсотків річних, інфляційних втрат.
За змістом Договору, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
Суд бере до уваги, що до матеріалів справи Відповідачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису, тощо.
Також, суд враховує, що штрафні санкції були нараховані Позивачем на заборгованість, яка виникала у попередні періоди. Тобто, порушення умов Договору з боку Відповідача в частині своєчасної оплати за надані послуги має довготривалий характер, що не зменшує ступеня вини Відповідача та свідчить про те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні із зобов'язанням за Договором зі сплати наданих послуг, яке не виконувалось належним чином.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу.
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що за своєю правовою природою відсотки річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є компенсаційними заходами, специфічною формою збитків, яких зазнає кредитор через прострочення боржником виконання грошового зобов'язання будь-якого виду, незалежно від підстав виникнення, що сплачуються у розмірі 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
У п.72. постанови від 05.06.2024р. у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому, в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
У справі, яка розглядається, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в цьому випадку вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних суд має виходити з конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, а також наявності виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Позивач і Відповідач у даній справі є господарюючими суб'єктами та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №910/9765/18.
З огляду на те, що судом не встановлено виключних обставин даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Відповідача щодо зменшення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих та доведених належними доказами.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №3195 від 25.11.2024р. на суму 2 889,72 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у позовній заяві зазначив про те, що ним понесено витрати в сумі 35 000,00 грн. на професійну правничу допомогу та просив відповідно стягнути з відповідача зазначену суму витрат.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи.
Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує малозначність справи та її розгляд судом в порядку спрощеного провадження.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.11.2024р.; акт прийому-передачі послуг від 29.11.2024р.; довідка про проведену адвокатом роботу від 29.11.2024р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2825 від 25.06.2019р.
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.
Суд враховує висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 35 000,00 грн. не співмірний до предмета спору та складності цієї справи.
Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви, заяв по суті справи), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 15 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у зазначеному розмірі.
На переконання суду, обґрунтоване зменшення суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу саме до 5 000,00 грн. та вважає, що зазначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню в розмірі 5 000,00 грн. є суттєво заниженим і не відповідає складності справи, об'єму виконаних робіт по справі.
Суд зазначає, що визначений відповідачем розмір гонорару суперечить не лише підтвердженим матеріалами справи фактичним обсягам наданих адвокатом позивача послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, принципам верховенства права, пропорційності та справедливості, критеріям реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, а й принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Як вже зазначалося вище, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а тому адвокат позивача має правомірні очікування на отримання справедливого та розумного гонорару за виконану роботу та надані послуги, що підтверджується матеріалами справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом, а тому відсутні правові та фактичні підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу саме до того розміру, який визначений відповідачем та відсутні підстави для відмови у їх відшкодуванні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., та пунктів 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН ТРЕЙДІНГ СЕРВІС» (місцезнаходження: Україна, 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Сокільники(з), вул.Львівська бічна, будинок 6; ідентифікаційний код - 42024338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАРІС ЛТД» (місцезнаходження: Україна, 61153, Харківська обл., місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 54-А, офіс 118; ідентифікаційний код - 41668794) заборгованість в сумі 240 809,86 грн., що складається з:
2 750,93 грн. 3% річних, 21 505,67 грн. пені, 184 409,10 грн. штрафу, 32 144,16 грн. інфляційні втрат та 2 889,72 грн. судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці 13.02.2025 р., а також з 19.02.2025р. по 21.02.2025р., повне рішення складено 24.02.2025р.
Суддя Король М.Р.