ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2025Справа № 910/15524/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ"
про стягнення 57510,99 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" про стягнення 57510,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-01246634 від 14.12.2021 та договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01246630 від 14.12.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Mitsubishi Lancer", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 57510,99 грн, з яких: 41887,81 грн сума страхового відшкодування, 4965,14 грн інфляційні втрати, 1890,29 грн 3% річних, 8767,75 грн пеня.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 19.12.2024 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15524/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
02.01.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
06.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-01246630, строком дії з 16.12.2021 по 15.12.2022. Згідно із договором було застраховано транспортний засіб Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 .
19.11.2022 на вул. Золочівській, 33/52 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 758/11375/22.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01246630 від 14.122021 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 219592,90 грн
Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" позивач звернувся до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування у сумі 41887,81 грн за вирахуванням вже сплаченої суми в розмірі 118 112,19 грн, а також 4965,14 грн інфляційних втрат, 1890,29 грн 3% річних та 8767,75 грн пені.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що у даному випадку наявні підстави для нарахування коефіцієнту фізичного зносу до запчастин пошкодженого автомобіля.
Так, відповідач зазначає, що оскільки позивач не надав висновку суб'єкта оціночної діяльності, щодо визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 , ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ", керуючись ст. 29 ЗУ "ПРО ОСЦПВВНТЗ" було розраховано коефіцієнт фізичного зносу на підставі Консультації № 21-D/16/29 від 18.01.2024 року, який становить - 60,51% та сплачено позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 118112,19 грн.
Після отримання позовної заяви про доплату страхового відшкодування відповідачем було направлено матеріали справи оцінювачу Шерстюку О.В. для визначення розміру коефіцієнту фізичного зносу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Оцінювачем Шерстюк О.В. було складено Звіт № ЦВ/22/5032 від 02.01.2025 року, відповідно до якого розмір фізичного зносу складає - 54%.
Відповідач зазначає, що оскільки при визначенні розміру коефіцієнта фізичного зносу на підставі Консультації спеціаліста № 21-D/16/29 від 18.01.2024 року та на підставі Звіту № ЦВ/22/5032 від 02.01.2025 року виникли незначні розбіжності у його розмірі, відповідач найближчим часом здійснить перерахунок розміру страхового відшкодування та різницю сплатить на користь позивача.
З урахуванням викладеного відповідач стверджує, що відсутнє зобов'язання перед позивачем щодо доплати страхового відшкодування, у межах заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим безпідставним є нарахування штрафних санкцій.
Згідно з матеріалами справи, 19.11.2022 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 758/11375/22 вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01246630 від 14.12.2021.
Відповідно до рахунку на оплату № Нв00000013 від 27.01.2023, складеного ФОП Нєсмєлов В.М., вартість відновлювального ремонту Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 219592,90 грн.
Відповідно до страхового акту № 02045/40/923 від 01.02.2023 розмір страхового відшкодування за розрахунком позивача становить 219592,90 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 219592,90 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 315746 від 03.02.023.
Як підтверджено матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/211089884 (термін дії з 17.09.2022 по 16.09.2023).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№ 00717/9223 від 17.02.2023 про виплату страхового відшкодування у сумі 219592,90 грн. Зазначена заява отримана відповідачем 13.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
24.01.2024 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 118112,19 грн.
Оскільки відповідач не доплатив 41887,81 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування у сумі 41887,81 грн (у межах ліміту відповідальності страховика за матеріальну шкоду встановленого полісом) та нарахованих у зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування 4965,14 грн інфляційних втрат, 1890,29 грн 3% річних та 8767,75 грн пені.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 758/11375/22 підтверджено вину водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 19.11.2022
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/211089884 (термін дії з 17.09.2022 по 16.09.2023).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ст. 102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку СТО та затверджено страховий акт № 02045/40/923 від 01.02.2023 на суму 219592,90 грн.
Позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 219592,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст. 22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Одночасно, відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що розрахунок суми страхового відшкодування здійснено позивачем без врахування вимог статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме без вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу при розрахунку розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом.
Дослідивши докази наявні у матеріалах справи, виходячи з предмету доказування у цій справі та враховуючи зазначені аргументи та заперечення відповідача, судом встановлено таке.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Згідно із п.7.38, п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.
Суд встановив, що транспортний засіб Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 (VIN-код: НОМЕР_3 ), мав пошкодження, що не пов'язані з ДТП, яка сталася 19.11.2022 (даний ТЗ було ввезено на митну територію України з США; в США ТЗ був виставлений на аукціон із зовнішніми пошкодженнями та технічними несправностями; на території України вперше зареєстрований 01.12.2021).
Отже, оскільки складові частини кузова автомобіля Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 раніше відновлювалися ремонтом, то при визначені вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля необхідно визначати коефіцієнт фізичного зносу, згідно з підпункту б) п.7.39. Методики.
Як зазначено вище, визначення розміру страхового відшкодування, позивач здійснив на підставі рахунку ремонтної організації № Нв00000013 від 27.01.2023.
Сума страхового відшкодування, що визначена позивачем, становила 219592,90 грн.
Однак, здійснюючи розрахунок страхового відшкодування, що заявлений до стягнення з відповідача у порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач не враховував коефіцієнт фізичного зносу при визначені вартості відновлювального ремонту.
Водночас, згідно із наданого відповідачем Звіту про визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № ЦВ/22/5032 від 02.01.2025, складеного оцінювачем Шерстюк О.В.., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 0,54%.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач належними доказами не спростував визначений відповідачем коефіцієнт фізичного зносу, а також не навів власного розрахунку розміру коефіцієнту фізичного зносу.
За встановлених вище обставин, приймаючи представлений відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, враховуючи те, що позивач не надав власного розрахунку розміру коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку про здійснення розрахунку вартості деталей з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,54.
Суд зазначає, що визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відтак, при розрахунку вартості відновлювального ремонту суд приймає суму витрат на деталі автомобіля Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 , що визначена у рахунку № Нв00000013 від 27.01.2023 та складає 167709,00 грн.
Отже, вартість деталей з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 77146,14 грн (167709 грн х (1-0,54)).
З урахуванням наведеного, вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля Infiniti Q60, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням зносу становить 129030,04 грн (вартість робіт та матеріалів в сумі 51883,90 + вартість складових у сумі 77146,14 грн).
Таким чином, обґрунтованою сумою страхового відшкодування, яка мала бути сплачена відповідачем на користь позивача є 129030,04 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно із платіжної інструкції № 42755 від 24.01.2024 сплатив на користь позивача 118112,19 грн страхового відшкодування.
Таким чином, сума недоплаченого відповідачем позивачу страхового відшкодування становить 10917,85 грн (129030,04 грн - 118112,19 грн).
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 10917,85 грн страхового відшкодування.
Решта заявленої до стягнення суми відшкодування - у розмірі 30969,96 грн (41887,81 грн -10917,85 грн), за встановлених вище обставин, задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості.
Також позивачем заявлені до стягнення 4965,14 грн інфляційних втрат, 1890,29 грн 3% річних (нарахування здійснені за період з 13.06.2023 по 12.12.2024 на суму 41887,81 грн) та 8767,75 грн пені (нарахування здійснено з 13.06.2023 по 12.12.2023 на суму 41887,81 грн).
За змістом ст.524 та ст.533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з нездійсненням сплати страхового відшкодування відповідачем у дев'яностоденний строк, позивач правомірно нарахував пеню.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Судом встановлено, що заява вих.№ 00717/9223 від 17.02.2023 про виплату страхового відшкодування отримана відповідачем 13.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 129030,04 грн до 12.06.2023 (90 днів з дня отримання заяви).
Частина виплати страхового відшкодування на суму 118112,19 грн була здійснена 24.01.2024.
Страхове відшкодування у розмірі 10917,85 грн станом на 12.12.2024 (кінцева дата здійснення нарахувань) сплачено не було.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що останній є невірними, оскільки нарахування за увесь період здійснені на суму 41887,81 грн, в той час, як з 13.06.2023 по 23.01.2024 відповідач мав прострочене зобов'язання на суму 129030,04 грн, а з 24.01.2024 по 12.12.2024 на суму 10917,85 грн.
При цьому, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних в період 13.06.2023 по 23.01.2024 на меншу суму є правом позивача.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи за межі сум та періодів, визначених позивачем, зокрема, за період з 13.06.2023 по 23.01.2024 на суму 41887,81 грн та з 24.01.2024 по 12.12.2024 на суму 10917,85 грн, суд встановив, що розмір 3% річних становить 1064,37 грн, а розмір інфляційних втрат - 1799,19 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що пеня становить 8 710,37 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію РФ проти України, то суд зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин; зазначений лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - виплати страхового відшкодування в порядку суброгації).
Суд також враховує, що відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" , а саме в частині стягнення страхового відшкодування у сумі 10917,85 грн, 1064,37 грн 3% річних, 1799,19 грн інфляційних втрат та 8 710,37 грн пені.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ураховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) 10917,85 грн страхового відшкодування, 1064,37 грн 3% річних, 1799,19 грн інфляційних втрат, 8 710,37 грн пені та 947,37 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.02.2025
Суддя С.О. Турчин