ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа №910/13241/24
За позовомАкціонерного товариства "Укртрансгаз"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення заборгованості у розмірі 61 288,62 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Пахова О.А., Серьогіна С.В.
від відповідача:Дудченко В.В.
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 61 288,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вказує, що у березні-квітні 2016 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", маючи договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України" (яке не поставило природний газ відповідачу), здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу позивача обсягом 13,373 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу на ці обсяги.
Відтак позивач стверджує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" зобов'язане компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи, - Акціонерному товариству "Укртрансгаз" відібраний у березні-квітні 2016 року без номінацій обсяг природного газу вартістю 50 122,80 грн та вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 1 936,90 грн за березень 2016 року.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати спожитого газу та вартості послуг транспортування позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у загальному розмірі 2 254,75 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 6 974,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13241/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
28.11.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що обсяги природного газу у кількості 13,737 тис.куб.м. були дійсно спожиті у період березень-квітень 2016 року газовими котельнями структурного підрозділу "Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" (БМЕУ-1). Котельні виробляли теплову енергію та надавали послуги з теплопостачання різним категоріям споживачів: для власних потреб підрозділів регіональної філії, стороннім споживачам, населенню та бюджетним установам. Для таких котелень регіональна філія укладала договір з НАК "Нафтогаз України" для закупівлі природного газу виключно для вироблення теплової енергії для надання послуг з опалення населенню. Відтак, газ природний був спожитий та у вигляді теплової енергії передано населенню, а позивач виконав розрахунок суми боргу по ціні, як для промислового споживача по 6 255,00 грн за 1 000 куб.м. (без ПДВ), в той час як газ було спожито для населення і ціна становила 1 770,74 грн за 1 000 куб.м. (без ПДВ), тому перерахунок замість суми 103 109,32 грн з ПДВ повинен становити 29 189,59 грн (з ПДВ). У відзиву на позов відповідачем було викладено клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.
04.12.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 13,737 тис.м.куб. без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів та послуги з його транспортування компенсується позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Так, позивач стверджує, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не подавало номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ "Укртрансгаз" доводилось балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець імперативно визначив умови та суб'єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості. Позивач вказує, що в силу вимог Закону України №1730 у відповідача виникло зобов'язання компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг з його транспортування, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків. Крім того, позивач зазначає, що регіональній філії "Придніпровська залізниця" дозволу для укладання договору на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для населення надано не було.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на подання відзиву на позов задоволено; поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов; призначено у справі №910/13241/24 судове засідання на 17.12.2024; запропоновано Регіональній філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
17.12.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач вказав, що Регіональна філія "Придніпровська залізниця" укладала договори з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в тому числі договір №4485/16-ТЕ-4 від 29.01.2016, на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії власними котельнями для надання послуг з опалення та постачання гарячої води для населення.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 запропоновано сторонам надати додаткові пояснення до кінця цього року; оголошено перерву в судовому засіданні до 23.01.2025.
14.01.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що застосована ціна природного газу по категорії споживачів "інші" для розрахунку позовних вимог є законною та обґрунтованою, оскільки 29.01.2016 між РФ "Придніпровська залізниця" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено Договір №4485/16-ТЕ-4 на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, проте цим договором не було передбачено постачання газу у березні-квітні 2016 року взагалі, в той час як будь яких належних та допустимих доказів того, що мало місце споживання природного газу для категорії "населення" відповідачем не надано.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 запропоновано сторонам надати свої обґрунтування; оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.2025.
06.02.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що особливістю справи №910/13241/24 є те, що на підставі Закону України №1730 виник обов'язок відповідача компенсувати позивачу починаючи із 01.10.2021 щомісячно, рівними платежами, впродовж 72 календарних місяців вартість відібраного ним природного газу, що не існувало на момент ухвалення рішення у справі №904/951/21 (30.09.2021). В той же часу справі №904/951/21 було встановлено зобов'язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 13,737 тис.куб.м, на підставі ст. 1212 ЦК України, але вказане рішення не призвело до поновлення порушених прав АТ "Укртрансгаз". Позивач вважає, що зобов'язання відповідача здійснити оплату (компенсацію) відібраного без номінації та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу в порядку ч. 2 ст. 8 Закону №1730 не суперечить ухваленому судовому рішенню у справі №904/951/21.
Також 06.02.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у справі №904/951/21 встановлено факт відбору АТ "Українська залізниця" з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем 13,737 тис.куб.м. природного газу. Тобто зобов'язання виникло у 2016 році, судом було визначено його юридичну природу та застосовано наслідки спливу позовної давності. Зобов'язання, що виникло та розглянуто, не змінювалось. Будь яких домовленостей між сторонами відносного предмета даного зобов'язання не було. З огляну на наведене, відповідач вважає, що позивач використав право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, що порушено не виконанням відповідачем свого зобов'язання компенсувати вартість відібраного газу.
В судове засідання, призначене на 06.02.2025, з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні 06.02.2025 судом завершено розгляд справи №910/13241/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
У березні-квітні 2016 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" незважаючи на відсутність будь-яких підстав для відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Акціонерним товариством "Укртрансгаз" здійснило відбір 13,737 тис.куб.м. природного газу, а саме: в березні 2016 року в розмірі 12,502 тис.куб.м та в квітні 2016 року - в розмірі 1,235 тис.куб.м.
Наведені обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у справі №904/951/24, які набули статусу остаточних.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №904/951/24 набрали законної сили, а відтак встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" у березні-квітні 2016 року без належних підстав для відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Акціонерним товариством "Укртрансгаз" здійснило відбір 13,737 тис.куб.м природного газу), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень у справі №904/951/24 що є недопустимим як в силу законодавства як міжнародного, так і національного.
Проте в межах справи №904/951/21 судами було відмовлено в стягненні вартості відібраного відповідачем у березні-квітні 2016 року 13,737 тис.куб.м. природного газу з підстав спливу строків позовної давності.
29.08.2021 набрав чинності Закон "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-IX від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 , зокрема його статтю восьму доповнено частиною другою.
У пояснювальній записці до проекту Закону №1639-IX від 14.07.2021 вказано, зокрема наступне.
Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб'єктів ринку спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 01.05.2021 може перевищити 100 млрд. грн, а саме: 1) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам; 2) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 3) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для виробничо-технологічних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз"; 4) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019; 5) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 6) заборгованості особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, перед НАК "Нафтогаз"; 7) заборгованість особи, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020, перед НАК "Нафтогаз"; 8) заборгованості виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз" в рамках спеціальних обов'язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015-2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.
У статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 вказано, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно частин 1 та 2 статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення шляхом розстрочення:
- на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів гривень;
- на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на суму реструктуризації згідно з частиною четвертою цієї статті.
Водночас 19.08.2022 набрав чинності Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2479-IX від 29.07.2022, яким частину другу статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 викладено в новій редакції.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (в редакції Закону №2479-IX від 29.07.2022) унормовано, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII.
Враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені у справах №914/1940/22, №905/2044/19 та №922/2737/23, суд погоджується з доводами позивача, що Законом №1730-VIII не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу. Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII.
Тобто після розгляду господарськими судами справи №904/951/24 законодавець створив нову правову підставу (шляхом зміни законодавства) для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" вартості несанкціоновано відібраного у березні-квітні 2016 року природного газу, а також чітко та однозначно визначив строки та порядок погашення боргу за такий газ.
Матеріали справи №910/13241/24 не містять доказів розгляду між сторонами спору щодо стягнення вартості несанкціоновано відібраного природного газу в обсязі 13,737 тис.куб.м. на підставі ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII (в редакції від 19.08.2022).
Відповідно частини 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
В свою чергу Закон №1730-VIII (ч. 2 ст. 8) визначає обов'язок Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" оплатити спожитий ним газ у визначені цим законом порядку та строки.
В світлі останньої практики Європейського суду із прав людини (справа "Укркава проти України") щодо кваліфікації так званого "судового активізму" шляхом самостійного породження норм закону замість законодавця як такого, що становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд у даній справі керується імперативними приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (в редакції Закону №2479-IX від 29.07.2022).
В свою чергу судом не встановлено підстав для не застосовування Закону №1730-VIII з підстав його невідповідності Конституції України.
Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснило у березні-квітні 2016 року відбір 13,737 тис.куб.м природного газу, який повинен був ним бути оплачений Акціонерному товариству "Укртрансгаз" разом із послугами транспортування такого газу рівними частинами протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року.
За розрахунком Акціонерного товариства "Укртрансгаз" вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у загальному розмірі 13,373 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 103 109,92 грн, яку відповідач зобов'язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 1 листопада 2021 року щомісяця рівними частинами. Відповідно, розмір щомісячної оплати з жовтня 2021 по серпень 2024 (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 1 432,08 грн. Натомість вартість послуг транспортування, за розрахунками позивача, загалом складає 3 984,64 грн, яку відповідач зобов'язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 1 вересня 2022 року щомісяця рівними частинами по 55,34 грн.
Щодо доводів відповідача про невірність застосування позивачем тарифу (замість тарифу для населення, застосовано тариф "інші" / "промисловий"), то суд відзначає, що відповідачем на надано доказів того, що відібраний у жовтні-квітні 2016 року природний газ був використаний ним виключно для виробництва теплової енергії для населення. Фактично доводи відповідача в цій частині підтверджуються лише складеними ним в односторонньому порядку документами - довідками. Натомість поданий відповідачем Договір про надання послуг з централізованого опалення, датований 15.08.2014 та взагалі не відображає будь якого обсягу споживання.
При цьому, відповідачем у відзиві вказує, що дозволу для укладання договору на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для населення йому надано не було. А також вказує, що його котельні виробляли теплову енергію та надавали послуги з теплопостачання різним категоріям споживачів: для власних потреб підрозділів регіональної філії, стороннім споживачам, населенню та бюджетним установам, тобто не лише для населення.
Отже, відповідачем не спростовано неправильність здійсненого позивачем розрахунку вартості спожитого у квітні 2016 року природного газу, в той час як правильність розрахунків позивача вартості спожитого у березні 2016 року природного газу та вартості послуг транспортування газу відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, встановлений ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 строк оплати (за період з 01.10.2021 по 01.09.2024) є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати на користь позивача за вказаний період вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 50 122,80 грн та вартість наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 1 936,90 грн.
Доказів сплати вказаних сум коштів Акціонерному товариству "Укртрансгаз" станом на дату розгляду даної справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано, а матеріали справи не містять.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведене та керуючись приписами ст.ст. 13, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у відповідача за період з 01.10.2021 по 01.09.2024 виник борг перед позивачем з оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 50 122,80 грн та борг з оплати вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 1 936,90 грн.
За таких обставин вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" компенсації вартості природного газу у розмірі 50 122,80 грн та компенсації вартості послуг транспортування відібраного природного газу у розмірі 1 936,90 грн підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати спожитого газу та вартості послуг транспортування позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у загальному розмірі 2 254,75 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 6 974,17 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності будь-яких зауважень відповідача з приводу правильності такого обрахунку, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у загальному розмірі 2 254,75 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 6 974,17 грн.
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи учасників справи №910/13241/24 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За наведених обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) борг з компенсації вартості газу у розмірі 50 122 (п'ятдесят тисяч сто двадцять дві) грн 80 коп., нараховані на вказану суму боргу 3% річних у розмірі 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 21 коп. і інфляційні втрати у розмірі 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн 86 коп., борг з компенсації вартості послуг транспортування природного газу у розмірі 1 936 (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн 90 коп., нараховані на вказану суму боргу 3% річних у розмірі 76 (сімдесят шість) грн 54 коп. і інфляційні втрати у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн 31 коп., та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 21.02.2025.
Суддя Р.В. Бойко