ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
м. Київ
21.02.2025Справа № 910/605/25
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кононихіна Олексія Дмитровича АДРЕСА_1
до 1. Фізичної особи-підприємця Геворкяня Сурена Тіграновича АДРЕСА_2
2. Фізичної особи-підприємця Карапетян Амалії 02035, АДРЕСА_3
про стягнення 210 109,24 грн.
Фізична особа-підприємець Кононихін Олексій Дмитрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Геворкяня Сурена Тіграновича та Фізичної особи-підприємця Карапетян Амалії про стягнення 210 109,24 грн., а саме 188 722,00 грн. основного боргу, 4 176,63 грн. процентів річних та 17 210,61 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами 1, 2 умов укладених між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунків договорів поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідачів 1, 2 утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Суд зазначає, що судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є майнові вимоги позивача до відповідачів 1, 2 про стягнення основної заборгованості та нарахованих процентів річних та втрат від інфляції за окремими укладеними у спрощений спосіб правочинами, зокрема, шляхом виставлення позивачем 95 рахунків на оплату.
Тобто, позивачем в межах даного позову об'єднано вимоги до двох відповідачів як покупців зі стягнення основного боргу за поставлені товари за кожним з наданих рахунків, а також нарахованих у зв'язку з порушенням строків оплати згідно окремих правочинів процентів річних та втрат від інфляції, які позивач просить суд стягнути єдиними сумами (основний боргу, проценти річних та втрати від інфляції).
Таким чином, для встановлення фактичних обставин справи судом має бути досліджено окремо кожний з 95 (дев'яноста п'яти) укладених у спрощений спосіб правочинів поставки, встановлено обставини виконання їх умов сторонами, в тому числі передачі предмету договору та здійснення оплати (в разі наявності), при цьому судом мають бути оцінені всі докази для дослідження наявності чи відсутності підстав для нарахування процентів річних і втрат від інфляції та обґрунтованого періоду їх нарахування, тобто встановленню підлягають обставини фактичного виконання окремо за кожним з правочинів поставки.
Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних правочинів поставки, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним та не пов'язаний з іншим, на підтвердження позовних вимог по кожному факту поставки позивачем до позовної заяви додані різні докази підстав виникнення та обставин виконання зобов'язань (один рахунок - один факт поставки), тобто розмір заявлених до стягнення основного боргу, процентів річних та втрат від інфляції фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з вказаних у позовній заяві правочинів.
При цьому, на підтвердження фактичного виконання зобов'язань продавцем за кожним фактом поставки з дев'яноста п'яти на адреси відповідачів 1, 2, про які зазначає позивач в позовній заяві, останнім надані окремі докази - рахунки на оплату, за змістом яких мають встановлюватись обставини та строки виконання обов'язку з передачі та прийняття товару відповідачем 1 та 2, а також підстави та строки для нарахування процентів річних та втрат від інфляції, відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги до відповідачів 1, 2 не пов'язані між собою поданими доказами або підставами виникнення.
Поряд із цим, як встановлено судом за змістом долучених позивачем до позовної заяви доказів, а саме виставлених рахунків, частина їх містить підписи від імені постачальника та різні підписи від імені отримувача без зазначення даних осіб, якими підписано рахунок, частина підписана виключно з боку постачальника без зазначення даних особи підписанта, та, окрім цього, наявні рахунки з внесеними рукописними коригуваннями. Також надані акти звірки також підписані позивачем в односторонньому порядку та не містять підписів від імені відповідачів 1, 2, а акти - приймання - передачі товару та видаткові накладні, на які посилається позивач, в матеріалах позовної заяви відсутні, що в сукупності з незазначенням детальних обставин виникнення боргу (дат і сум) та ненаданням розрахунків унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.
Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Наразі, за умови відсутності жодного обґрунтування підстав об'єднання позовних вимог до різних відповідачів в одній повній заяві, також не можуть бути розцінені в якості підстави для об'єднання наявність правовідносин в одному складі учасників (за участі позивача), а також однорідність вимог, оскільки, за висновками суду, у даному випадку наявні 2 окремі спори до різних відповідачів - ФОП Геворкяна С.Т. та ФОП Карапетян А. щодо стягнення заборгованості за поставлений товар по кожному з 95 укладених у спрощений спосіб правочинів, а також відповідних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України.
Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Тобто, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості та нарахувань згідно ст. 625 ЦК України за кожним із вищезазначених договорів окремо.
Наразі, як встановлено судом, жодних обґрунтувань та підстав для звернення з позовними вимогами до відповідачів 1, 2 в межах одного спору позивачем в позовній заяві не наведено.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суб'єктного складу відповідачів, а також дефектів доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд доходить висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, унеможливить здійснення більш якісного розгляду справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз'єднання позовних вимог.
Позивачу роз'яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Додатково суд звертає увагу на недотримання позивачем вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що додаються до позовної заяви, закріплених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме ненадання доказів надсилання позовної заяви на адреси відповідачів, незазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, незазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, ненадання позивачем розрахунку заявлених до стягнення процентів річних, втрат від інфляції та невідповідність зазначеної ціни позову сумі заявлених позовних вимог до стягнення з відповідачів 1,2 (одночасно у вигляді єдиних сум основного боргу, процентів річних та втрат від інфляції).
На підставі викладеного та керуючись ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кононихіна Олексія Дмитровича про стягнення 310 109,24 грн. повернути без розгляду.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон