ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2025Справа № 910/14781/24
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/14781/24.
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 952 878, 18 грн
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 743 063, 86 грн як 3 % річних та 209 814, 32 грн інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання (боргу), наявність якого встановлена рішенням у справі № 910/5505/23.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041 від 31.05.2019, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №910/5505/23.
10.12.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 10.12.2024 для усунення недоліків позовної заяви.
12.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 10.12.2024.
16.12.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/14781/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову.
02.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
31.05.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке внаслідок реорганізації перетворено у Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», як оператор системи передачі, виконавцем (позивач) та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі», як користувачем (відповідач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041 (надалі - договір).
Суд зазначає, що умови договору неодноразово викладались сторонами у новій редакції, шляхом укладення додаткових угод від 02.12.2019, від 22.07.2020, від 17.09.2021 та від 25.01.2022.
Відповідно до пункту 1.1 договору, цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об?єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором виконавець зобов?язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об?єктами користувача у складі об?єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга)
Користувач зобов?язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).
За умовами пункту 2.1 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.
Згідно з пункту 2.3 договору вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
Відповідно до пункту 2.4 договору (пункт 2.5. договору в редакції додаткових угод від 17.09.2021 та від 25.01.2022) розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;
до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;
до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.
За умовами пункт 2.5. договору (в редакції додаткових угод від 31.05.2019), виконавець надає користувачу акт надання послуг до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуг в наступному розрахунковому періоді (пункт 2.6. договору в редакції додаткових угод від 31.05.2019 та від 02.12.2019).
Відповідач в період з грудня 2022 по лютий 2023 не оплачував вчасно та в повному обсязі надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 191 364 950, 20 грн, що, в свою чергу, спричинило звернення позивача до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом до відповідача.
Судом встановлено, що під час підготовчого судового провадження у справі №910/5505/23 відповідач здійснив часткове погашення боргу у розмірі 122 253 939, 55 грн, у зв'язку з чим суд зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу до 69 111 010, 65 грн.
В подальшому, під час розгляду справи №910/5505/23 по суті, судом встановлено, що відповідач остаточно погасив заборгованість перед позивачем.
За таких обставин, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №910/5505/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, суд закрив провадження у справі в частині 69111 010, 65 грн - сума основного боргу за договором, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Інші позовні вимоги щодо стягнення пені 3% річних у розмірі 6.486.605,00 грн. за період з 11.07.2019 по 23.03.2023 року та інфляційних витрат за період з 01.09.2019 по 23.03.2023 року у розмірі 31579499,00 грн. - задоволено частково.
З огляду на зазначене, позивач нарахував на суму основного боргу, що була предметом розгляду у справі № 910/5505/23 та провадження щодо стягнення якої судом закрито, в зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу протягом розгляду справи судом, відповідачу 3% річних у розмірі 743 063, 86 грн та інфляційні втрати у розмірі 209 814, 32 грн з 24.03.2023 по 29.08.2024, які позивач просить стягнути з відповідача.
II. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3% річних у загальному розмірі 743 063, 86 грн за період з 24.03.2023 по 29.06.2024 та інфляційних втрат у загальному розмірі 209 814, 32 грн. за період квітень 2023 - червень 2024 року.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
(1) між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041 від 31.05.2019;
(2) відповідач в порушення умов договору не здійснив своєчасну та повну оплату послуг позивачу, у зв'язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 191 364 950, 20;
(3) за таких обставин позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва і стягнення даної суми основного боргу було предметом розгляду господарської справи № 910/5505/23;
(4) під час розгляду справи №910/5505/23 відповідач погасив наявну заборгованість перед позивачем, що стало підставою для закриття провадження у вказаній справі, в зв'язку з оплатою основного боргу відповідачем та відсутністю в зв'язку цим спору між сторонами щодо стягнення такої суми боргу;
(5) позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості з урахуванням часткових оплати та за період, який не охоплювався в межах справи №910/5505/23, а саме за заявлений період.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає:
(1) позивачем не доведено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.03.2023 становила 191 364 950, 20 грн;
(2) позивач в розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не врахував суми по підписаним між сторонами актів-коригування за спірний період на підставі яких була зменшена сума наданих послуг у загальному розмірі 205 317, 82 грн.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи наявні підстави у позивача нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу, яка була предметом розгляду в іншому господарському спорі між сторонами, зокрема у справі № 910/5505/23 і протягом розгляду справи сума боргу відповідачем погашено, в зв'язку з чим провадженян у справі закрито в частині стягнення суми основного боргу?
- чи вірно визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та інфляційні втрат та обґрунтовані заявлені суми до стягнення?;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 743 063, 86 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 209 814, 32 грн за період з 24.03.2023 по 29.06.2024, що в свою чергу зумовлено простроченням відповідачем оплати за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041 від 31.05.2019 за період з грудня 2022 по лютий 2023, що було предметом розгляду у справі №910/5505/23.
Оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №910/5505/23 набрало законної сили, тому таке рішення в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи, оскільки спір був між тими ж сторонами спору та обгрунтовувався аналогічними обставинами.
Так, зокрема, з рішення від 10.08.2023 у справі №910/5505/23 вбачається, що суд протокольною ухвалою від 08.06.2023 задовольнив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач погасив заборгованість у загальному розмірі 122 253 939, 55 грн. Таким чином, суд розглядав справу з урахуванням зменшення позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 69 111 010, 65 грн.
В подальшому, відповідач подавав до суду докази часткових оплат основного боргу, таким чином, відповідач до прийняття рішення по справі №910/5505/23 погасив заборгованість перед позивачем в повному обсязі, остання оплата була здійснена 30.06.2023.
З огляду на зазначені обставини, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №910/5505/23, суд закрив провадження у справі в частині 69 111 010, 65 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Інші позовні вимоги задоволено частково. Суд відстрочив виконання рішенння на один рік.
З висновками Господарського суду міста Києва, які викладені в рішенні у справі №910/5505/23 погодився Північний апеляційний господарський суд, що підтверджується постановою від 09.01.2024.
Рішення у справі №910/5505/23 в порядку касаційного провадження не оскаржувалось, відтак, в силу приписів статті 284 Господарського процесуального кодексу України, рішення від 10.08.2023 у справі №910/5505/23 набрало законної сили 09.01.2024.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (частина 2 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між суб'єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних і інфляційні втрати за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов'язання в повному обсязі за надані позивачем послуги в грудні 2022 - лютому 2023 по договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041 від 31.05.2019.
Позивачем в даній справі заявлений борговий період з 24.03.2023 по 29.06.2024, який не охоплювався в межах справи №910/5505/23. В межах справи №910/5505/23 позивач здійснював нарахування до 23.03.2024 включно.
З наданого позивачем до позовної розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач здійснює нарахування зазначених сум з урахування часткових оплат відповідачем основного боргу та завершує нарахування за день до остаточного погашення відповідачем заборгованості (остання оплата відповідачем здійснена 30.06.2023).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджує, що позивачем не доведений факт, що станом на 23.03.2023 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 191 364 950, 20 грн на яку позивач розпочинає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з урахуванням подальших часткових оплат.
Проте, суд відхиляє мотиви відповідача в даній частині, оскільки у справі №910/5505/23 позивачем була заявлена сума основної заборгованості за період з грудня 2022 по лютий 2023 у розмірі 191 364 950, 20 грн, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач як до відкриття провадження у справі №910/5505/23, так і після відкриття провадження і до завершення підготовчого провадженні у зазначеній справі здійснив часткове погашення заборгованості, у зв'язку з чим розмір позовних вимог в частині основного боргу був зменшений до 69 111 010, 65 грн.
В подальшому під час розгляду справи, відповідач погасив залишок заборгованості, у зв'язку з чим, суд закрив провадження в частині основного боргу.
Суд констатує, що з тексту рішення від 10.08.2023 у справі №910/5505/23 не вбачається, що відповідач заперечував щодо наявності у нього станом на 23.03.2023 заборгованості у розмірі 191 364 950, 20 грн, навпаки, дії відповідача щодо погашення вказаної заборгованості свідчать про визнання такої заборгованості в межах справи №910/5505/23.
Окрім цього, в запереченнях відповідач стверджує, що позивач під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не врахував погоджену між сторонами суму наданих послуг за період з грудня 2022 по лютий 2023, що відображено в актах коригування, копії яких відповідач додав до матеріалів справи, а саме:
- акт коригування від 30.03.2023 до акту надання послуг від 31.12.2022 в якому зафіксовано, що позивач надав відповідачу послуги у розмірі 54 534 478, 94 грн, а після коригування - 54 503 932, 98 грн (-30 545, 96 грн);
- акт коригування від 21.04.2023 до акту надання послуг від 31.01.2023 в якому зафіксовано, що позивач надав відповідачу послуги у розмірі 60 259 721, 48 грн, а після коригування - 60 198 859, 34 грн (-60 862, 14 грн);
- акт коригування від 19.05.2023 до акту надання послуг від 28.02.2023 в якому зафіксовано, що позивач надав відповідачу послуги у розмірі 58 749 502, 70 грн, а після коригування - 58 635 592, 98 грн (-113 909, 72 грн).
Таким чином, загальна сума наданих позивачем послу за період з грудня 2022 по лютий 2023 зменшилась на 205 317, 82 грн.
Позивач, в свою чергу, не заперечує проти погодженої зменшеної суми наданих послуг за вищезазначений період та щодо дійсності даних, які відображені в вищезазначених актах корегування.
Більше того, позивач в відповіді на відзив надав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням актів коригування від 30.03.2023, від 21.04.2023, від 19.05.2023, згідно якого сума 3% річних складає 742 089, 48 грн, а інфляційних втрат 208 171, 78 грн.
Суд здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних і інфляційних втрат у розрахунку в якому враховано акти коригування зазначає, що він є арифметично правильним, періоди заборгованості позивачем також визначені правильно.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 та Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач в свою чергу, контррозрахунок 3% річних і інфляційних втрат до суду не надав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумах, які розраховані позивачем в розрахунку з урахуванням з актів коригування (наданий до відповіді на відзив).
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 11 403, 13 грн судового збору, інша частина судового збору покладається на позивача.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
Відповідач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що відповідачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до моменту прийняття рішення.
В позовній заяві позивач попередив, що докази понесення судових витрат на підставі частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача за позовом на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 952 878, 18 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20; ідентифікаційний код: 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) 3% річних у розмірі 742 089 (сімсот сорок дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 208 171 (двісті вісім тисяч сто сімдесят одна) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 11 403 (одинадцять тисяч чотириста три) грн 13 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 974, 38 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 642, 54 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких