вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4922/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 43977041)
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307)
про стягнення 65 291 грн. 35 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4695/24 від 06.11.2024) про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 65 291 грн. 35 коп., що складає 59 535 грн. 60 коп. - заборгованості за товар, поставлений за договором поставки від 17.04.2024 №416, 4 248 грн. 26 коп. - пені, 893 грн. 03 коп. - інфляційних нарахувань та 614 грн. 46 коп. - 3% річних.
Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - судові витрати на сплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у додаткових поясненнях у справі (вх.№59044/24 від 23.12.2024) зазначає про те, що: - не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною №КК-02405729 від 02.08.2024; - в той же час вважає, що при розрахунку 3% річних позивачем допущені помилки; - за умовами пункту 6.4.1. договору поставки №416 від 17.04.2024, сторони погодили, що, якщо постачальник є платником ПДВ, покупець затримує оплату поставленого товару повністю або в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення
розбіжностей, помилок, невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та/або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та/або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних); - як свідчать квитанції, які міститься в матеріалах справи, податкові накладні №1200382 від 17.05.2024 та №1200114 від 02.08.2024 фактично були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.06.2024 та 30.08.2024 відповідно; - з огляду на вказані обставини, період прострочення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними №КК-02403639 від 17.05.2024 та №КК-02405729 від 02.08.2024, необхідно розраховувати з 15.06.2024 та 31.08.2024, відповідно, а не, як визначив позивач, з 04.06.2024 та 17.08.2024.
Позивач у додаткових поясненнях у справі (вх.№59859/24 від 27.12.2024) просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за невиконання відповідачем пункту 4.4 Договору в розмірі 59535 грн. 60 коп., пеню за прострочення оплати у розмірі 4 248 грн. 26 коп., інфляційне збільшення боргу (інфляційні втрати) в розмірі 893 грн. 03 коп., три відсотки річних у розмірі 614 грн. 46 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, здійснені позивачем на сплату судового збору, в розмірі 3 028 грн. 00 коп.; не приймати до уваги доводи, викладені відповідачем у поясненнях, та зазначає про те, що: - 3 % річних, інфляційні втрати та пеня були розраховані позивачем у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства України, починаючи з дати фактичної поставки товару, а доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими; - окремо позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у поясненнях не погоджується виключно з розрахунком 3% річних, проте, про розрахунок пені та інфляційних втрат відповідач взагалі не згадує, а, отже, погоджується з ним; - відвантаження позивачем товару відповідачу відбулося поетапно: 30.04.2024 (видаткова накладна №КК-02403233 від 30.04.2024); 17.05.2024 (видаткова накладна №КК-02403639 від 17.05.2024); 02.08.2024 (видаткова накладна №КК-02405729 від 02.08.2024); - тому позивач слідуючи вимогам ПК України, а саме "правилу першої події", 14 травня 2024 року зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1200613/12 від 30.04.2024 (до видаткової накладної № КК-02403233 від 30.04.2024); 14 червня 2024 року зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1200382/12 від 17.05.2024 (до видаткової накладної № КК-02403639 від 17.05.2024); 30 серпня 2024 року зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1200114/12 від 02.08.2024 (до видаткової накладної №КК-02405729 від 02.08.2024).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 11.11.2024 було доставлено до електронного кабінету відповідача 11.11.2024 о 18:49.
Так, ухвалою суду від 11.11.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 17.02.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, натомість відповідачем надано додаткові пояснення у справі, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір", як постачальником, та відповідачем - Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", як покупцем, було укладено договір поставки від 17.04.2024 №416 (надалі - Договір, а.с. 15-21).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.
Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору на момент його укладання становить 119 071 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 19 845 грн. 20 коп.
Розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.4 Договору оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору.
Якщо згідно з умовами угоди товар оплачується на умовах відстрочки платежу то строк оплати товару відраховуються з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно з підписаним покупцем акту прийняття. При встановленні під час приймання недоліків товару, перебіг строку оплати товару зупиняється на період заміни, допоставки, доукомплектування або усунення виявлених у ньому недоліків постачальником на підставі виклику для участі у двосторонньому прийнятті товару, що направляється покупцем. При цьому сторони погодили, що у такому випадку затримка оплати не є порушенням покупцем своїх зобов'язань за даним договором (пункт 4.5 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору постачальник зобов'язується, зокрема: - постачати покупцю товар на умовах даного договору; - у випадку, якщо постачальник є платником ПДВ - скласти в електронній формі та здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства України (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи постачальника та спеціалізованого програмного забезпечення, яке використовується для реєстрації податкових накладних).
Пунктом 6.2 Договору визначено, що постачальник має право, зокрема, вимагати від покупця своєчасної оплати за поставлений товар.
Згідно з пунктом 6.3 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024 (пункт 10.1 Договору).
Також сторонами було підписано специфікацію від 14.04.2024 №1 до Договору (а.с. 20), якою сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити папір для принтера в асортименті на загальну суму 119 071 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 19 845 грн. 20 коп.
Товар поставляється на умовах: DDP - склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010) (пункт 2 Специфікації.
Вантажоодержувач: АТ "Кривбасзалізрудком" (пункт 3 Специфікації).
Відповідно до пункту 4 Специфікації (в редакції додаткової угоди від 09.08.2024 №1, а.с.21) строк поставки товару: у 2-3 кварталі 2024 року, протягом 20 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця, стосовно наступних позиції: папір для принтера А3 білий, 80 г/м2, 500 аркушів в кількості 35 пачок; папір для принтера А4 білий, 80 г/м2, 500 аркушів в кількості 325 пачок.
Пунктом 5 Специфікації визначено порядок оплати товару: протягом 14 календарних днів по факту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: сертифікат якості, висновок СЕС.
Як вбачається, позивачем відповідно до умов Договору у період з 30.04.2024 по 02.08.2024 включно було було сформовано рахунки-фактури на загальну суму 119 071 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 30.04.2024 №КК-00002480 на суму 48 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22);
- від 17.05.2024 №КК-00002834 на суму 10 785 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 28);
- від 02.08.2024 №КК-00004189 на суму 59 535 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 36).
На виконання умов Договору позивачем у період з 30.04.2024 по 02.08.2024 включно було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 119 071 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
- від 30.04.2024 №КК-02403233 на суму 48 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 23);
- від 17.05.2024 №КК-02403639 на суму 10 785 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 29);
- від 02.08.2024 №КК-02405729 на суму 59 535 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 37).
Як вбачається, вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін, а також містять печатку позивача та штамп відповідача.
Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних (а.с. 24-25, 38-39).
Крім того, позивачем було складено податкові накладні на кожну із перелічених вище поставок (які було затверджено відповідачем) та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк, встановлений Податковим кодексом України, що підтверджується відповідними податковими накладними та квитанціями про реєстрацію, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
- податкова накладна від 30.04.2024 №1200613 на суму 48 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 26);
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2024; в ЄРПН зареєстровано за №9129811905 (а.с. 27);
- податкова накладна від 17.05.2024 №1200382 на суму 10 785 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 30);
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2024; в ЄРПН зареєстровано за №9163611684 (а.с. 31);
- податкова накладна від 02.08.2024 №1200114 на суму 59 535 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 40);
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.08.2024; в ЄРПН зареєстровано за №9252578133 (а.с. 41).
Позивач зазначає, що відповідачем лише частково та з порушенням строку оплати, встановленого Договором, було проведено сплату за поставлений товар на суму 59 535 грн. 60 коп., а саме:
- платіжна інструкція від 01.07.2024 №10416 на суму 48 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 42);
- платіжна інструкція від 15.07.2024 №18752 на суму 10 785 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43),
у зв'язку з чим, залишок заборгованості відповідача за поставлений за Договором товар складає 59 535 грн. 60 коп. (119 071 грн. 20 коп. - 59 535 грн. 60 коп.).
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2024, що підписаний представниками обох сторін, містить печатку позивача та штамп відповідача (а.с. 32).
Також в матеріалах справи міститься заявка відповідача від 15.07.2024 №53/15/580 на поставку товару на суму 59 535 грн. 60 коп., у якій зазначено, що поставка має бути здійснена протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання письмової заяви покупця (а.с. 33-35).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.10.2024 №192/юр/24 про сплату заборгованості (а.с. 45-49), якою вимагав сплатити заборгованість в розмірі 59 535 грн. 60 коп. та попереджав про звернення до суду у випадку несплати.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата за поставлений товар проведена відповідачем частково на суму 59 535 грн. 60 коп. й з порушенням встановленого Договором строку, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за товар, поставлений за видатковою накладною від 02.08.2024 №КК-02405729 в сумі 59 535 грн. 60 коп., у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за прострочення опати у розмірі 4 248 грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 614 грн. 46 коп., а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 893 грн. 03 коп.; відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною від 02.08.2024 №КК-02405729 в сумі 59 535 грн. 60 коп., але зазначає, що позивачем при розрахунку 3% річних допущено помилки. Зазначене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між сторонами було укладено договір поставки від 17.04.2024 №416.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав. а саме:
- за видатковою накладною від 30.04.2024 №КК-02403233 - 14.05.2024 (30.04.2024 + 14 календарних днів);
- за видатковою накладною від 17.05.2024 №КК-02403639 - 31.05.2024 (17.05.2024 + 14 календарних днів);
- за видатковою накладною від 02.08.2024 №КК-02405729 - 16.08.2024 (02.08.2024 + 14 календарних днів).
Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено сплату за поставлений товар, з порушенням встановленого Договором строку, а саме:
- за товар, поставлений за видатковою накладною від 30.04.2024 №КК-02403233 на суму 48 750 грн. 00 коп., відповідачем проведено оплату 01.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2024 №10416 (а.с. 42);
- за товар, поставлений за видатковою накладною від 17.05.2024 №КК-02403639 на суму 10 758 грн. 60 коп., відповідачем проведено оплату 15.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.07.2024 №18752 (а.с. 43).
Оплату за товар, поставлений за видатковою накладною від 02.08.2024 №КК-02405729 на суму 59 535 грн. 60 коп. - відповідачем не проведено.
З урахуванням викладеного заборгованість відповідачем перед позивачем за поставлений за Договором товар складає 59 535 грн. 60 коп.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Станом на момент розгляду справи доказів сплати позивачеві заборгованості в розмірі 59 535 грн. 60 коп. відповідачем не надано, матеріали справи доказів оплати не містять.
При цьому, суд враховує, що у додаткових поясненнях у справі відповідач зазначає, що не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною від 02.08.2024 №№КК-02405729.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 59 535 грн. 60 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до пункту 7.6 Договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за поставлений товар нараховано пеню в розмірі 4 248 грн. 26 коп. за загальний період з 28.05.2024 по 04.11.2024.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем зазначено, що інфляційні нарахування здійснено за період з вересня 2024 по жовтень 2024, проте фактично інфляційні нарахування здійснено за вересень 2024 у розмірі 893 грн. 03 коп.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Також позивачем нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 614 грн. 46 коп. за загальний період з 15.05.2024 по 04.11.2024, а саме:
- за видатковою накладною від 30.04.2024 №КК-02403233 - з 15.05.2024 по 30.06.2024 включно в розмірі 187 грн. 81 коп.;
- за видатковою накладною від 17.05.2024 №КК-02403639 - з 04.06.2024 по 14.07.2024 в розмірі 36 грн. 25 коп.;
- за видатковою накладною від 02.08.2024 №КК-02405729 - з 17.08.2024 по 04.11.2024 включно в розмірі 390 грн. 40 коп.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що за умовами підпункту 6.4.1 договору поставки №416 від 17.04.2024, сторони погодили, що, якщо постачальник є платником ПДВ, покупець затримує оплату поставленого товару повністю або в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок, невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та/або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та/або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). Як свідчать квитанції, які міститься в матеріалах справи, податкові накладні №1200382 від 17.05.2024 та №1200114 від 02.08.2024 фактично були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.06.2024 та 30.08.2024 відповідно. З огляду на вказані обставини, період прострочення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними №КК-02403639 від 17.05.2024 та №КК-02405729 від 02.08.2024, необхідно розраховувати з 15.06.2024 та 31.08.2024, відповідно, а не, як визначив відповідач, з 04.06.2024 та 17.08.2024.
Як вбачається, матеріалами справи підтверджено, що спірні податкові накладні були зареєстровані позивачем у чіткій відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у встановлені строки.
Отже, підпункт 6.4.1. Договору в даному випадку до спірних правовідносин не застосовується.
З урахуванням викладеного, суд не приймає аргументи відповідача, відхиляє, як такі, що спростовані матеріалами справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 43977041) до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) про стягнення 65 291 грн. 35 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 43977041) 59 535 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 60 коп. - заборгованості, 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 26 коп. - пені, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 46 коп. - 3% річних, 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 03 коп. - інфляційних нарахувань та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
24.02.2025