вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"24" лютого 2025 р. Cправа № 902/185/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши матеріали
за заявою: Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Давидюка Ростислава Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 83 554,78 грн заборгованості за кредитним договором № 79808825844 від 14.06.2024
19.02.2025 на розгляд Господарського суду Вінницької області в системі "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Давидюка Ростислава Вікторовича заборгованості за кредитним договором № 79808825844 від 14.06.2024 в розмірі 83 554,78 грн, з яких: 75 555,56 грн - заборгованість за кредитом; 7 999,22 грн - заборгованість за комісією.
Заяву обґрунтовано невиконанням зі сторони боржника умов кредитного договору № 79808825844 від 14.06.2024 в частині повернення отриманих грошових коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 дану заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про видачу судового наказу, суд враховує таке.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема в порядку наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені ГПК України.
Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.
Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 151 ГПК України передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)) сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до п.п. 21 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу встановлюється у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання заяви про видачу судового наказу має бути сплачений судовий збір в розмірі 302 грн 80 коп.
В якості доказів сплати судового збору заявником надано суду платіжну інструкцію № 00000004255 від 07.02.2025 на суму 302,80 грн.
За приписами ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23.
Перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі поданих заявником доказів на підтвердження сплати суми судового збору (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 640/18777/21).
Здійснивши перевірку зарахування судового збору, сплаченого 07.02.2025 Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" за подання заяви про видачу судового наказу, судом встановлено, що згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі "Діловодство спеціалізованого суду", судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 00000004255 від 07.02.2025 на суму 302,80 грн, вже зараховано при зверненні до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу у справі № 902/165/25.
Отже, всупереч вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до заяви про видачу судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Процесуальний строк для постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу визначений у ч. 6 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України та не може перевищувати десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви.
Враховуючи, що Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" подано заяву, яка не відповідає вимогам ст. 150 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 147, 148, 150, 152-155, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити Акціонерному товариству "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Давидюка Ростислава Вікторовича грошової заборгованості у розмірі 83 554,78 грн.
2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до електронного кабінету ЄСІТС, ФОП Давидюку Ростиславу Вікторовичу - рекомендованим листом. .
Дата складання повного тексту ухвали 24.02.2025.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ФОП Давидюку Р.В. ( АДРЕСА_1 )