ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 лютого 2025 року Справа № 906/493/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Панасюк В.М.
від відповідача: Ляшенко Р.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.10.2024 (суддя Соловей Л.А., повний текст складено 01.11.2024) у справі № 906/493/24
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
про стягнення 50 106 803,55 грн
На розгляді Господарського суду Житомирської області перебувала позовна заява Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" з вимогою про стягнення 50 106 803,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 07.12.2022 № 403/1/22/369 щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим нараховано 21 348 579,55 грн пені та 28 758 224,00 грн штрафу.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, вказуючи про відсутність вини ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" у порушенні умов Контракту та підстав для звільнення його від відповідальності.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.10.2024 позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір пені та штрафу на 90%, відповідно до 2 134 857,96 грн та 2 875 822,40 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь Міністерства оборони України 2 134 857,96 грн пені, 2 875 822,40 грн штрафу та 60 1281,64 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 19 213 721,59 грн пені та 25 882 401,60 грн штрафу.
Судове рішення мотивоване доведеністю обставин порушення відповідачем умов Державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 07.12.2022 № 403/1/22/369 щодо своєчасної поставки товарів, при цьому відповідачем не підтверджено належними доказами, що порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили, а також доводи про наявність підстав для звільнення його від відповідальності визнані судом безпідставними. Разом з тим, суд зменшив на 90 % нараховані позивачем до стягнення штрафні санкції з огляду на їх надмірний розмір та добросовісність відповідача, а також зазначивши про відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання зобов'язань.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Міністерство оборони України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські авіаційні системи" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції за порушення умов Державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 07.12.2022 № 403/1/22/369 у розмірі 50 106 803,60 грн, з яких 21 348 579,55 грн пені, 28 758 224 грн штрафу; судові витрати покласти на відповідача.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує про безпідставне зменшення господарським судом нарахованих штрафних санкцій з огляду на відсутність правових підстав. Звертає увагу, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру нарахованих санкцій покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Однак відповідачем не подавались до суду першої інстанції будь-які заяви чи клопотання з даного приводу. Разом з тим також зазначає, що у порівнянні із розміром простроченого зобов'язання чи загальною сумою зобов'язання, розмір неустойки становить лише незначну їх частину, тому висновки суду першої інстанції про надмірність та несправедливість неустойки вважає помилковими.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.10.2024 у справі № 906/493/24; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.
Від ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта, вважаючи, що ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" не несе відповідальності за порушення Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022 в частині порушення строків постачання у зв'язку з настанням істотної зміни обставин (підтверджено висновками ТПП України), що вказує на відсутність вини відповідача.
Звертає увагу суду на те, що Товариством повністю виконано умови Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022 в частині здійснення поставки БпАК "HAWK" в кількості 55 комплексів та вжиття всіх можливих заходів для належного виконання цього Державного контракту, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.10.2024 у справі № 906/493/24 та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з відсутністю вини ТОВ НВП "Українські авіаційні системи".
Суд звертає увагу, що відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу фактично не погоджується із рішенням суду першої інстанції та просить останнє скасувати, що по суті є його оскарженням.
З даного приводу варто зазначити, що відзив на апеляційну скаргу - це процесуальний документ, в якому сторона викладає свої заперечення (за наявності) із посиланням на відповідні докази та норми права щодо наведених апелянтом обставин та правових підстав поданої скарги. Натомість належним способом оскарження судового рішення є подання апеляційної скарги до відповідного суду апеляційної інстанції.
Також відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 99 %, дублюючи викладені ним у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Вважає заявлені Міністерством оборони України штрафні санкції значними, надмірними та несправедливими зважаючи на причини невиконання зобов'язання в строк та його подальшого повного виконання, відсутність наданих позивачем доказів понесення ним збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором, а також тяжким фінансовим становищем ТОВ НВП "Українські авіаційні системи".
Від позивача надійшли заперечення на вказане клопотання, вказуючи про відсутність належних правових підстав для зменшення розміру неустойки, просить відмовити у його задоволенні.
В судовому засіданні присутні представники сторін підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 906/493/24 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.
Між Міністерством оборони України (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (виконавець/відповідач) 07.12.2022 було укладено Державний контракт на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення № 403/1/22/369, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені в Специфікації товарів оборонного призначення (додаток № 1 до Контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язався прийняти товар через НОМЕР_1 військове представництво Міністерства оборони України та вантажоодержувача, який визначається не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати поставки окремою письмовою вказівкою замовника, та оплатити товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом (п.1.1. Контракту).
Відповідно до п.2.2. Контракту, вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 806 990 979,30грн без податку на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом у 2022 році становлять 645 592 000,00 грн. Решта обсягу фінансування та бюджетних зобов'язань визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту.
Пунктом 3.3. Контракту сторони погодили, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару, є дата затвердження вантажоодержувачем акта приймання-передачі. Датою належного виконання умов цього Контракту є дата підписання сторонами Акта приймання-передачі товару за Контрактом.
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації та надати замовнику документи згідно з п.2.7. Контракту (п.4.1. Контракту).
У п.7.3. Контракту сторони погодили, що у разі порушення строків поставки з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Контрактом (п.11.1 Контракту).
У додатку № 1 до Контракту (специфікація) сторони погодили строки поставки обумовленого товару до 15.08.2023.
Додатковими угодами № 2 від 16.08.2023 та № 3 від 22.08.2023 сторони погодили специфікацію товарів оборонного призначення, що поставляються за Державним контрактом, викласти в новій редакції.
Згідно з додатком № 1 до контракту, в редакції додаткової угоди № 2 та № 3 (специфікація) термін поставки товарів до 15.10.2023.
Однак, як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар з порушенням строку, встановленого Державним контрактом у редакції додаткових угод № 2 від 16.08.2023 та № 3 від 22.08.2023, а саме:
- товар у кількості 3 од. на суму 44 017 689,78 грн було поставлено і прийнято замовником 25.10.2023 (із запізненням на 9 днів);
- товар у кількості 6 од. на суму 88 035 379,56 грн було поставлено і прийнято замовником 30.11.2023 (із запізненням на 45 днів);
- товар у кількості 6 од. на суму 88 035 379,56 грн було поставлено і прийнято замовником 30.11.2023 (із запізненням на 45 днів);
- товар у кількості 8 од. на суму 117 380 506,08 грн було поставлено і прийнято замовником 07.12.2023 (із запізненням на 52 дні);
- товар у кількості 8 од. на суму 117 380 506,08 грн було поставлено і прийнято замовником 14.12.2023 (із запізненням на 59 днів).
Вказане підтверджується актами приймання-передачі продукції за Контрактом та актами приймання-передачі військового майна.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 220/11/130 від 03.01.2024 про сплату штрафних санкцій.
У відповіді на претензію № 14/02-24 від 14.02.2024 відповідач зазначив, що не несе відповідальності за порушення контракту в частині порушення строків постачання у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, що сталися не з вини товариства.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасно поставлений товар стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 21 348 579,55 грн пені та 28 758 224,00 грн штрафу.
У відзиві на позовну заяву від 07.06.2024 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на істотну зміну обставин, як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені.
Вказував, що на виконання вимоги п.7.10. Державного контракту, листами від 23.05.2023 та 19.09.2023, позивача було повідомлено, що в межах кримінального провадження, в травні 2023 року працівниками ДБР проведено обшуки в ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" та вилучено оригінали всієї технічно-конструкторської документації на БпАК, фінансово-господарської діяльності щодо виготовлення вказаних комплексів за Державним контрактом, в тому числі оригінал вказаного Контракту, частину складників БпАК, а також накладено арешти на рахунки та наявні на них як власні, так і бюджетні кошти товариства. Вказані обставини підтверджені висновками Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 21.07.2023 та від 17.11.2023, з яких вбачається, що накладення арешту на всі рахунки товариства та вилучення складників є істотною зміною обставин в ході виконання Державного контракту, яка перешкоджає його виконанню у встановлені терміни.
Крім того, у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, у відповідності до умов п.4.2., абз.2,3 п.7.10, п.7.12. Державного контракту, відповідач звертався до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та НОМЕР_1 військового представництва Міністерства Оборони України з вимогами внести зміни до умов Державного контракту договору шляхом продовження строків на виробництва та поставку БпАК, однак вимога відповідача була залишена без належного реагування.
У відповіді на вказаний відзив позивач не погодився з аргументами відповідача та зазначив, що укладений між сторонами Державний контракт на закупівлю (поставку) відповідного товару є обов'язковим для сторін, умови його не змінювались, обов'язки, що виникли внаслідок його укладення підлягають виконанню, сторони мали право очікувати, що зобов'язання буде виконано у визначений строк. При цьому посилався на п. 91-95 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, у якій вказано, що на відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин.
Із заперечень відповідача на відповідь на відзив, останній зауважив, що товариством повністю виконано умови Державного контракту в частині здійснення поставки БпАК "HAWK" в кількості 55 комплексів в межах строку дії контракту.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як встановлено судами, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 07.12.2022 № 403/1/22/369, що за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи підряду та поставки.
Так, відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
На підставі укладеного між сторонами Контракту відповідач за мав здійснити поставку 55 од. БпАК "HAWK" у строк до 15.10.2023. Натомість, виконавцем передано замовнику частину товару з порушенням обумовлених Контрактом строків. Факт порушення термінів виготовлення та поставки товару відповідачем не заперечується.
При цьому, за твердженнями відповідача, вказане зумовлено настанням істотної зміни обставин, що сталися не з вини ТОВ НВП "Українські авіаційні системи".
До такої істотної зміни обставин відповідач відносить кримінальне провадження, в межах якого в травні 2023 року працівниками ДБР проведено обшуки в ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" та вилучено оригінали всієї технічно-конструкторської документації на БпАК, фінансово-господарської діяльності щодо виготовлення вказаних комплексів за Державним контрактом, в тому числі оригінал вказаного Контракту, частину складників БпАК, а також накладено арешти на рахунки та наявні на них як власні, так і бюджетні кошти товариства.
На підтвердження вказаного відповідачем надано висновки Торгово-промислової палати України 21.07.2023 № 2117/5.1-7.1 та від 17.11.2023 № 3222/5.1-7.1 про істотну зміну обставин, а також листи ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" № 23/05-23 від 23.05.2023 "Про хід виконання Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022", № 23/09-19-02 від 19.09.2023 "Про наявність триваючих істотних змін, які впливають на можливість виконання обов'язків за Державним контрактом № 403/1/22/369 від 07.12.2022", № 09/10-23 від 09.10.2023, № 17/11-23/1 від 17.11.2023 "Про продовження строків виконання Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022".
Відповідно до пункту 7.7. Державного контракту, сторони передбачили, що сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Контракту.
Відповідно до п.7.12. Контракту, продовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання товару можливе у випадку настання істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом у разі, якщо вони змінилися на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б цей контракт, або б уклали б його на інших умовах. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.
Виходячи з наведених умов Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022 місцевий суд вірно зазначив, що сторони передбачили можливість продовження строку (терміну) виконання зобов'язань з поставки товару у випадку настання істотної зміни обставин, але не звільнення від відповідальності за порушення строків поставки.
При цьому оцінюючи надані відповідачем докази, зокрема висновки Торгово-промислової палати України 21.07.2023 №2117/5.1-7.1 та від 17.11.2023 №3222/5.1-7.1, як підстави для звільнення відповідача (виконавця) від відповідальності судом першої інстанції вірно відмічено, що згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Однак, вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виснував, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Тобто сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).
Наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини правова оцінка відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов'язковою для суду. Сама по собі зміна внутрішньополітичної ситуації в країнах, не є безумовною підставою для внесення змін до Державного контракту, оскільки наявність причинно-наслідкового зв'язку між наведеним та неможливістю виконання договірних зобов'язань у встановлений строк підлягає з'ясуванню і доведенню в загальному порядку.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 та від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно зазначено, що висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування наявності форс-мажорних обставин, разом з тим, згідно з умовами Державного контракту № 403/1/22/369 від 07.12.2022 може бути підставою для внесення змін в контракт за взаємною згодою сторін.
Враховуючи недоведеність відповідачем того, що порушення умов Контракту сталось внаслідок випадку або непереборної сили, водночас, враховуючи те, що не вважається випадком, зокрема, відкрите кримінальне провадження, обшук та вилучення документів, накладення арешту на рахунки товариства, відсутність у боржника необхідних коштів, доводи відповідача про наявність підстав для звільнення від відповідальності мотивовано визнані судом безпідставними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. (ч. 2 статті 216 ГК України)
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по передачі товару у строк, визначений Контрактом, позивач, керуючись п.7.3. Контракту, нарахував пеню у розмірі 21 348 579,55 грн та штраф у сумі 28 758 224,00 грн.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу судами встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Контракту та є арифметично вірним.
Враховуючи наведене місцевий господарський суд підставно визнав вказані вимоги позивача обґрунтованими.
За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Колегією суддів відмічається, що зазначені норми встановлюють право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків, ступеня виконання зобов'язання, інших фактичних обставин. При цьому реалізація такого права не ставиться в залежність від того чи подано відповідну заяву учасником спору чи ні. Відтак доводи апелянта про те, що відповідачем не подавалась заява про зменшення розміру нарахованих санкцій і суд, в порушення норм чинного законодавства, самостійно застосував своє право, колегія суддів вважає безпідставними.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/488/21).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі № 914/1888/19, від 26.01.2021 у справі № 916/880/20, від 26.01.2021 у справі № 916/880/20).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
В даному випадку судом враховано, що ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" є виробником безпілотних авіаційних комплексів та бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів, зокрема, БпАК для Збройних сил України. Підприємство має сертифікат відповідності ДСТУ ISO 9001 стосовно виробництва безпілотних повітряних літальних апаратів код КВЕД 30.30. Також, ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" є одноособовим власником на ТУ У 30.3-40358580-001:2017, згідно яких виготовляються БпАК "HAWK". Підприємство внесено до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).
Окрім того, в матеріалах справи містяться листи № 23/05-23 від 23.05.2023, № 23/09-19-02 від 19.09.2023, № 09/10-23 від 09.10.2023, № 17/11-23/1 від 17.11.2023 з яких вбачається, що відповідач регулярно повідомляв позивача про хід виконання і проблеми, які виникли за Державним контрактом. Зазначені обставини об'єктивно свідчать про добросовісність відповідача, а вчиненні ним дії під час виконання контракту беззаперечно вказують на зусилля зменшити вплив негативних факторів і своєчасно виконати замовлення, а не на безпідставне ухилення від виконання власних зобов'язань. При цьому умови контракту повністю виконані відповідачем, хоча і з допущеним простроченням.
За таких умов, колегія суддів погоджується із твердженням про те, що застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може призвести до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Взявши до уваги всі фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Позиція щодо зменшення штрафних санкцій на 90% викладена також у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 № 910/8725/22 та від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23.
Водночас, щодо поданого до суду апеляційної інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, колегія суддів зауважує, що останнє фактично виражає незгоду сторони з прийнятим судовим рішенням. Відповідно таке клопотання може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції у разі подання такою стороною апеляційної скарги. Однак відповідач не є апелянтом у даному апеляційному провадженні, що позбавляє останнього права заявляти вимоги про зміну судового рішення, зокрема, шляхом подання заяви про встановлення іншого розміру зменшення штрафних санкцій. Відтак останнє задоволенню не підлягає.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.10.2024 у справі № 906/493/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/493/24 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року у справі № 906/493/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 906/493/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "20" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.