вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/13267/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 (повне рішення складено 17.10.2024)
у справі №910/13267/23 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Фонду державного майна України
треті особи Національне агентство по запобіганню корупції
Публічне акціонерне товариство «Центренерго»
про визнання незаконним та скасування наказу в частині, визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів,
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України (далі за текстом - відповідач, Фонд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Національне агентство по запобіганню корупції (далі за текстом - третя особа 1, НАЗК), Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі за текстом - третя особа 2, ПАТ «Центренерго») про визнання незаконним та скасування наказу Фонду №1314 від 20.07.2023 про проведення 07.08.2023 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» в частині включення до порядку денного наступних пунктів: « 2. Прийняття рішення про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства». 3. Обрання членів Наглядової ради Товариства.»; визнання незаконним та скасування рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів Публічного апеляційного товариства «Центренерго» від 07.08.2023, оформлене протоколом №4/2023, щодо рішення акціонерів про дострокове припинення повноважень голови та членів Наглядової ради Публічного апеляційного товариства «Центренерго», у тому числі в частині припинення повноважень позивача, як незалежного директора та члена Наглядової ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд, який виступає від імені держави акціонером ПАТ «Центренерго», із часткою у статутному капіталі 78,289 %, неправомірно вчинив дії з дострокового припинення повноважень позивача як незалежного директора та члена Наглядової ради, які, на переконання позивача, пов'язані з тим, що ним вчинялись дії з повідомлення про виявленні ним корупційні правопорушення, і на нього розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі за текстом - Закон №1700-VII) як на викривача.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення позивачем належними та допустимими доказами того, що виданий Фондом спірний наказ та проведення 07.08.2023 дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» відбулося із порушенням норм та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 №2465-IX (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Закон №2465-IX)) та Статуту ПАТ «Центренерго».
При цьому судом першої інстанції встановлено, що на момент винесення Фондом наказу №1314 від 20.07.2023 про проведення 07.08.2023 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» та на момент прийняття рішення, оформленого протоколом №4/2023, дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» проведених 07.08.2023, позивач не був викривачем і визначені Законом №1700-VII положення на нього не поширювалися. Позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» від 07.08.2023, оформленого протоколом, про дострокове припинення повноважень члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» позивача заявлено не до самої юридичної особи, а до Фонду, тобто до неналежного відповідача, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати незаконним та скасувати наказ Фонду №1314 від 20.07.2023 про проведення 07.08.2023 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» в частині включення до порядку денного наступних пунктів: « 2. Прийняття рішення про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства». 3. Обрання членів Наглядової ради Товариства.»; визнати незаконним та скасувати рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів Публічного апеляційного товариства «Центренерго» від 07.08.2023, оформлене протоколом №4/2023, щодо рішення акціонерів про дострокове припинення повноважень голови та членів Наглядової ради Публічного апеляційного товариства «Центренерго», у тому числі в частині припинення повноважень позивача, як незалежного директора та члена Наглядової ради.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням позивача, судом першої інстанції не було взято до уваги, що статус викривача позивач набув у червні 2021 року, а не у 2023 році, що підтверджується довідкою з відділу поліції м. Мерефа (відділу поліції №3 від 17.06.2024).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13267/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23.
Матеріали справи №910/13267/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.11.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 залишив без руху, надавши апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2024 задовольнив клопотання та поновив ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 21.01.2025 о 13 год. 00 хв.
ПАТ «Центренерго» подало до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, за яким просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 без змін, посилаючись на те, що позивачем не зазначено за захистом якого конкретного права або інтересу він звернувся до суду; не доведено порушення такого права; обрано неефективний та неналежний спосіб захисту; позивач не має права оскаржувати рішення загальних зборів; господарський суд не уповноважений втручатись у питання обрання особового складу наглядової ради акціонерного товариства, оскільки це є виключною компетенцією загальних зборів; відсутній та недоведений причинно-наслідковий зв'язок між начебто фактом «викриття корупції» та припиненням повноважень позивача як члена наглядової ради; підстави позову не співвідносяться з його предметом.
Фонд також заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача. Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 без змін, посилаючись на те, що Фонд володіє корпоративними правами ПАТ «Центренерго» в силу положень Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про управління об'єктами державної власності», «Про приватизацію державного і комунального майна», та в силу Закону №2465-IX є його акціонером, який володіє 289 205 117 штуками простих іменних голосуючих акцій ПАТ «Центренерго», випущених у бездокументарній формі, що становить 78,289 % статутного капіталу останнього. А тому, керуючись своїми повноваженнями та на підставі норм і положень чинного законодавства України прийняв рішення про проведення 07.08.2023 дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго», на яких було обрано новий склад Наглядової ради. При цьому доводи апелянта про порушення його прав як викривача відповідно до вимог Закону №1700-VII є безпідставними, оскільки позивач не має і не мав трудового договору з ПАТ «Центренерго», рішення про припинення повноважень стосується Голови і всіх членів Наглядової ради, а не лише позивача. Крім того, як зазначає Фонд, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, позов заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові.
НАЗК подало письмові пояснення у справі №910/13267/23, з яких вбачається, що позивач є викривачем з 19.06.2021 у зв'язку із повідомленням про можливі факти вчинення посадовими особами ПрАТ «Харківгаз», ПрАТ «Харківміськгаз», ТОВ «Харківгаззбут» корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі за текстом - КК України), а з 21.12.2023 у зв'язку із повідомленням щодо можливих фактів вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, держслужбовцями енергетичної промисловості у зв'язку із чим на нього поширюється визначені Законом права і гарантії захисту викривача. Разом з цим, у НАЗК відсутня інформація щодо кола осіб, щодо яких позивач здійснював повідомлення 19.06.2021 та 21.12.2023.
У судовому засіданні 21.01.2025 виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/13267/23 до 04.02.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.02.2025 відклав розгляд справи №910/13267/23 на 18.02.2025.
У судовому засіданні 18.02.2025 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
18.02.2025 у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 залишити без змін.
18.02.2025 у судовому засіданні представник третьої особи 2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 залишити без змін.
18.02.2025 у судовому засіданні представник третьої особи 1 у питанні щодо розгляду апеляційної скарги позивача поклався на розсуд суду апеляційної інстанції.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
16.09.2021 рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Центренерго», 78,289 % статутного капіталу якого належить державі, оформленим протоколом №3 (т. 1 а.с. 317-328), позивача обрано на посаду члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» як незалежного директора строком на 3 (три) роки шляхом кумулятивного голосування.
24.09.2021 між позивачем, як членом Наглядової ради, та ПАТ «Центренерго» укладено Договір, яким визначені права, обов'язки та посадові повноваження позивача, його винагорода (т.1 а.с. 12-18).
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 вказаного Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє впродовж строку повноважень обраного члена Наглядової ради Товариства. Цей Договір припиняє свою дію одночасно з припиненням повноважень Члена Наглядової ради Товариства. Повноваження Члена Наглядової ради Товариства припиняються за власною ініціативою у порядку, визначеному Статутом Товариства, або у випадку, якщо Вищим органом Товариства прийнято рішення про припинення повноважень Членів Наглядової ради Товариства, а також в інших випадках, передбачених Статутом Товариства, Положенням про Наглядову раду Товариства та чинним законодавством України.
09.12.2021 на вимогу Фонду відбулося засідання Наглядової ради, за наслідками якого прийнято рішення, оформлене Протоколом №11/2022 засідання Наглядової ради ПАТ «Центренерго» про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки Генерального директора ПАТ «Центренерго» (т. 1 а.с. 20-24).
Як зазначає позивач у позові, у квітні 2023 року під час виконання своїх посадових повноважень члена Наглядової ради ним були виявлені факти, які могли вказувати на ознаки правопорушень з боку в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 , а саме: продаж електричної енергії за цінами нижче ринкових, внаслідок чого ПАТ «Центренерго» завдані збитки на суму більше 70 млн.грн, поставка неякісного вугілля до відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» - Трипільської ТЕС.
Позивач ініціював засідання Наглядової ради з питання прийняття рішення про припинення повноважень в.о. Генерального директора ОСОБА_2 та розірвання з цією особою контракту.
26.04.2023 на засіданні Наглядової Ради ПАТ «Центренерго» рішення про припинення виконання обов'язків генерального директора та члена дирекції ПАТ «Центренерго» та розірвання з ним контракту не прийнято (протокол №8/2023 від 26.04.2023) (т.1 а.с. 25-40).
Позивач листом №01/28-04/2023 від 28.04.2023 (т.1 а.с. 43) повідомив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про виявлені ним у ПАТ «Центренерго» факти правопорушень (т. 1 а.с. 43).
Позивач також листами №02/01-05/2023 від 01.05.2023, №01/01-05/2023 від 01.05.2023 повідомив голову Фонду та голову Державної аудиторської служби України про виявлені ним у ПАТ «Центренерго» факти правопорушень (т.1 а.с. 44-46, 47).
Доказів надсилання вказаних листів матеріали справи №910/13267/23 не містять.
02.05.2023 відбулося засідання Наглядової ради з питання відсторонення від посади в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 та проведення аудиту у зв'язку з встановленням фактів, які можуть вказувати про вчинення правопорушень з боку цього керівника. За результатами проведення яких, Наглядовою радою прийнято рішення, оформлене протоколом №9/2023 від 02.05.2023 (т.1 а.с. 48-51) про звернення до Фонду щодо здійснення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства за 2023 рік в частині купівлі-продажу електричної енергії та закупівлі вугільної продукції. Повідомлення Фонду щодо намірів Наглядової ради Товариства стосовно: залучення незалежного аудитора для здійснення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства за 2023 рік в частині купівлі-продажу електричної енергії та закупівлі вугільної продукції; відсторонення, на час проведення незалежного аудиту, в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 та членів дирекції Товариства від здійснення ними своїх повноважень.
05.05.2023 на засіданні Наглядової ради ПАТ «Центренерго» прийнято рішення, оформлене протоколом №10/2023 (т.1 а.с. 52-57), про звернення до Державної аудиторської служби України щодо здійснення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства за 2023 рік, зокрема, в частині купівлі-продажу електричної енергії та закупівлі вугільної продукції.
Як зазначає позивач у позові, надавши до позовної заяви в якості доказів, 05.05.2023 він звернувся із листом до НАЗК про виявлені ним у ПАТ «Центренерго» факти правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частини 5 статті 191 КК України (т. 1 а.с. 58).
11.05.2023 та 12.05.2023 позивач звернувся до Прем'єр-міністра України, Міністра енергетики України, першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки України із листами №02/11-05/2023, №01/12-05/2023, 02/12-05/2023 (т.1 а.с. 59-60, 61-62, 63-64) щодо виявлених ним фактів правопорушень у ПАТ «Центренерго».
Доказів надсилання вказаних листів матеріали справи №910/13267/23 не містять.
22.05.2023 відбулося засідання Комітету Наглядової ради ПАТ «Центренерго» з питань визначення винагороди посадовим особам товариства та призначень, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом №5квп, про рекомендацію Наглядовій раді прийняти рішення про припинення повноважень в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 та розірвати укладений з ним контракт (т.1 а.с. 65-67).
22.05.2023 відбулося засідання Наглядової ради ПАТ «Центренерго», за наслідками якого прийнято рішення, оформлене протоколом №12/2022 (т.1 а.с. 68-73), про припинення повноважень в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 та розірвання з ним контракту.
05.06.2023 на вимогу Фонду відбулися дистанційні позачергові Загальні збори акціонерів ПАТ «Центренерго», зокрема, з питань припинення повноважень голови та членів Наглядової ради Товариства та обрання членів Товариства. За наслідками голосування рішення з цих питань не прийнято (протокол №3 (т.1 а.с. 74-95)).
09.06.2023 Фонд листом №10-17-14497 подав на погодження до Кабінету Міністрів України проект розпорядження «Деякі питання наглядової ради публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якому Фонд навів список з п'ятьох кандидатів на посади членів Наглядової ради (т.1 а.с. 278).
Розпорядженням від 12.06.2023 №516-р «Питання наглядової ради публічного акціонерного товариства «Центренерго»» (Додаток 19) Кабінет Міністрів України погодив кандидатури на посади членів наглядової ради ПАТ «Центренерго»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - як незалежних членів; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - як представників держави.
13.06.2023 Фонд направив до ПАТ «Центренерто» лист №10-17-14646 «Щодо проведення позачергових загальних зборів ПАТ «Центренерго» з вимогою скликати позачергові загальні збори ПАТ «Центренерго» з порядком денним, що має містити серед іншого питання про прийняття рішення про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства; обрання членів Наглядової ради Товариства (т.1 а.с. 97-98).
22.06.2023 на засіданні Наглядової ради ПАТ «Центренерго» рішення про скликання та дистанційне проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» не прийнято (протокол №16/2023 (т.1 а.с. 99-109)).
22.06.2023 Фонд видав наказ №1133 про проведення 07.08.2023 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго».
Листом №10-17-15981 від 29.06.2023 Фонд направив Наглядовій раді ПАТ «Центренерго» (т.1 а.с. 110) повідомлення про дистанційне проведення 07.08.2023 позачергових загальних зборів ПАТ «Центренерго».
20.07.2023 Фонд видав наказ №1314 «Про забезпечення організації та дистанційного проведення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» (т.2 а.с. 16-17).
27.07.2023 на офіційному веб-сайті Фонду за посиланням (https://www.spfu.gov.ua/userfiles/files/zminy_kor.pdf) розміщена інформація до уваги акціонерів Публічного акціонерного товариства «Центренерго» з повідомленням про зміни до проекту порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Центренерго», які будуть проведені дистанційно 07.08.2023, затверджені наказом Фонду від 20.07.2023 №1314, відповідно до якого порядок денний даних зборів викладено у наступній редакції: 1. Внесення змін до Положення про принципи формування наглядової ради Товариства. 2. Прийняття рішення про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства. 3. Обрання членів Наглядової ради Товариства. 4. Затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради Товариства. Обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства. 5. Про затвердження звіту наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Центренерго» за 2022 рік. 6. Про програму діяльності виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на 2023-2024 роки, з одночасним розміщенням у ньому проектів рішень з питань порядку денного.
На дистанційних позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ «Центренерго» прийнято рішення, оформлене протоколом №4/2023 від 07.08.2023 (т. 1 а.с. 142-147), яким, серед іншого, вирішено припинити повноваження Голови та членів Наглядової ради Товариства у повному обсязі.
Спір виник через незгоду позивача з наказом Фонду №1314 від 20.07.2023 та рішенням дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго», оформленим протоколом №4/2023 від 07.08.2023, про дострокове припинення повноважень позивача як незалежного директора та члена Наглядової ради, що пов'язане з тим, що позивачем виявлені факти вчинення корупційного правопорушення і він є викривачем у розумінні Закону №1700-VII.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18).
Статтею 69 Закону №2465-IX визначено, що наглядова рада акціонерного товариства (далі - наглядова рада) є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу. Порядок роботи наглядової ради, права та обов'язки її членів, порядок виплати їм винагороди визначаються цим Законом, статутом акціонерного товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства підписується уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним.
Частинами 1, 3 статті 72 Закону №2465-IX передбачено, що члени наглядової ради обираються загальними зборами на строк, встановлений статутом акціонерного товариства, але не більше ніж три роки. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та/або незалежні директори.
Згідно із частиною 6 статті 72 Закону №2465-IX повноваження члена наглядової ради, обраного шляхом кумулятивного голосування, за рішенням загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу наглядової ради. У такому разі рішення про припинення повноважень членів наглядової ради приймається загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.
Пунктом 16.1 Статуту ПАТ «Центренерго» (далі - Статут) визначено, що Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів. Загальні збори можуть бути річними або позачерговими. Усі Загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.
Відповідно до пункту 16.2.1 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання членів Наглядової ради (підпункт 23) та прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради, крім випадків, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства» (підпункт 25).
Згідно із пунктами 17.5, 17.6 Статуту Наглядова рада складається з 5 (п'яти) осіб, включаючи Голову Наглядової ради. Члени Наглядової ради обираються акціонерами під час проведення Загальних зборів шляхом кумулятивного голосування на строк не більший ніж 3 роки. У разі не обрання нового складу Наглядової ради по закінченню трирічного строку, повноваження членів Наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення Загальних зборів, на яких, у тому числі, буде обраний новий склад Наглядової ради.
Пунктом 17.6.12 Статуту визначено, що повноваження члена Наглядової ради за рішенням Загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу Наглядової ради. У такому разі рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради приймається Загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19).
Судом встановлено, що Фонд є органом управління корпоративними правами держави у розмірі 78,289 % статутного капіталу ПАТ «Центренерго».
На підставі частини 2 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р затверджено Перелік об'єктів великої приватизації державної власності, до якого включено державний пакет акцій ПАТ «Центренерго» у розмірі 78,289 %.
Згідно із частинами 1, 2 статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Повноваження Фонду як державного органу приватизації та органу управління об'єктами державної власності визначені положеннями Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про управління об'єктами державної власності», «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно до вимог Статуту ПАТ «Центренерго» органами Товариства є загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган.
Отже, Фонд, реалізуючи корпоративні права держави, має право брати участь в управлінні ПАТ «Центренерго».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд відповідальний перед Президентом України.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Прем'єр-міністра України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду належать, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.
Як вказує Фонд, за результатами роботи Товариство у 2022 році у порівняні з 2021 роком зазнало збитків.
Відповідно до частини 6 статті 72 Закону №2465-IX повноваження члена наглядової ради, обраного шляхом кумулятивного голосування, за рішенням загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу наглядової ради. У такому разі рішення про припинення повноважень членів наглядової ради приймається загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.
05.06.2023 на вимогу Фонду було проведено позачергові Загальні збори акціонерів ПАТ «Центренерго», на вирішення яких Фонд запропонував питання припинення повноважень голови та членів Наглядової ради ПАТ «Центренерго» та обрання (нових) членів Наглядової ради ПАТ «Центренерго».
Однак, ця пропозиція не була підтримана, оскільки Фонд не вніс кандидатів для обрання на посади членів Наглядової ради ПАТ «Центренерго».
Фондом подано на погодження до Кабінету Міністрів України проект розпорядження «Деякі питання наглядової ради публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якому представлено список з п'ятьох кандидатів на посади членів Наглядової ради ПАТ «Центренерго».
Розпорядженням від 12.06.2023 №516-р «Питання наглядової ради публічного акціонерного товариства «Центренерго»» (Додаток 19) Кабінет Міністрів України погодив кандидатури на посади членів наглядової ради ПАТ «Центренерго»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - як незалежних членів; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - як представників держави.
Фонд своїм листом №10-17-15981 від 29.06.2023 повідомив Наглядову раду Товариства про проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» 07.08.2023 та внесення до порядку денного цих зборів питань щодо прийняття рішень, зокрема, про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради, а також обрання членів Наглядової ради.
Фонд відповідно до Закону №2465-IX, Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 №236 «Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів», враховуючи рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.04.2023 №466 «Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році» та наказ Фонду від 22.06.2023 №1133 «Про забезпечення організації та дистанційного проведення позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Центренерго», з метою забезпечення організації та дистанційного проведення 07.08.2023 ним як акціонером, який володіє 289 205 117 штуками простих іменних голосуючих акцій публічного акціонерного товариства «Центренерго», випущених в бездокументарній формі, що становить 78,289 % статутного капіталу товариства, позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Центренерго», та з урахуванням пропозицій до проекту порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів, наданих акціонером ОСОБА_8 від 17.07.2023, наказом №1314 від 20.07.2023 затверджено порядок денний позачергових зборів акціонерів Товариства, які будуть проведені дистанційно 07.08.2023.
Отже, Фонд в межах своїх повноважень видав наказ №1314 від 20.07.2023 «Про забезпечення організації та дистанційного проведення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго».
Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).
Позивач в порушення положень процесуального Закону не навів та не довів суду належними та допустимими доказами видання Фондом наказу з перевищенням своїх повноважень або з порушенням вимог Закону, порушення прав, обов'язків та охоронюваних Законом інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону №2465-IX загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори акціонерів можуть бути річними або позачерговими. Усі загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.
Частинами 1, 2 статті 80 Закону №2465-IX визначено, що загальні збори можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів. У разі якщо обрання членів наглядової ради здійснювалося шляхом кумулятивного голосування, загальні збори можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень лише стосовно всіх членів наглядової ради.
Згідно із частиною 6 статті 72 Закону №2465-IX повноваження члена наглядової ради, обраного кумулятивним голосуванням, за рішенням загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу наглядової ради. У такому разі рішення про припинення повноважень членів наглядової ради приймається загальними зборами акціонерів простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій. Положення цієї частини не застосовується до права акціонера (акціонерів), представник якого (яких) обраний до складу наглядової ради, замінити такого представника - члена наглядової ради.
Незалежним членом наглядової ради (далі - незалежний директор) в силу статті 2 Закону №2465-IX є фізична особа, яка обрана членом наглядової ради товариства та відповідає вимогам, встановленим статтею 73 цього Закону.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Позивач в порушення положень процесуального Закону не навів та не довів суду належними та допустимими доказами прийняття рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів Публічного апеляційного товариства «Центренерго» від 07.08.2023, оформлене протоколом №4/2023, з порушенням вимог Закону.
Пунктом 5.4 Положення про Наглядову раду ПАТ «Центренерго», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонері ПАТ «Центренерго» 05.06.2023 (протокол №3), після обрання з членами Наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий договір (контракт), у якому передбачаються права, обов'язки, відповідальність, умови та порядок оплати праці, підстави дострокового припинення та наслідки розірвання договору тощо.
Як встановлено судом, 24.09.2021 між позивачем, як членом Наглядової ради, та ПАТ «Центренерго» укладено Договір, яким визначені права, обов'язки та посадові повноваження позивача, його винагорода.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 вказаного Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє впродовж строку повноважень обраного члена Наглядової ради Товариства. Цей Договір припиняє свою дію одночасно з припиненням повноважень Члена Наглядової ради Товариства. Повноваження Члена Наглядової ради Товариства припиняються за власною ініціативою у порядку, визначеному Статутом Товариства, або у випадку, якщо Вищим органом Товариства прийнято рішення про припинення повноважень Членів Наглядової ради Товариства, а також в інших випадках, передбачених Статутом Товариства, Положенням про Наглядову раду Товариства та чинним законодавством України.
Отже, укладений між позивача та третьою особою 2 договір є цивільно-правовим, а не трудовим.
Згідно із пунктом 17.7.5 Статуту дія договору між Товариством та членом Наглядової ради Товариства припиняється одночасно з припиненням повноважень члена Наглядової ради Товариства.
Умовами Договору визначений порядок припинення повноважень Членів Наглядової ради Товариства, отже, договір з позивачем припинив свою дію 10.08.2023 - дата складання протоколу №4/2023 від 07.08.2023 дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго».
Припинення повноважень членів Наглядової ради Товариства у встановленому Законом №2465-IX та Статутом порядку не може свідчити про порушення трудових прав позивача. При цьому припинення повноважень членів Наглядової ради Товариства належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів Товариства.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.
У постанові від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17 Верховний Суд вказав, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.
Відповідно до вимог статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Згідно із частиною 4 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.
Суд не може за власною ініціативою залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 924/334/22).
Тоді як позивач позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» від 07.08.2023, оформленого протоколом №4/2023, заявлено не до самої юридичної особи - ПАТ «Центренерего», а до Фонду.
Отже, визначення позивачем Фонду відповідачем, тоді як Фонд не є належним відповідачем у спорі про визнання незаконним та скасування рішення дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів Публічного апеляційного товариства «Центренерго» від 07.08.2023, оформлене протоколом №4/2023, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 29.11.2023 у справі №521/15464/21).
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц вказала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18).
Позивач, заявляючи даний позов, посилається на те, що припинення його повноважень пов'язане з тим, що ним виявлені факти корупційного правопорушення і на нього поширюються положення Закону №1700-VII як на викривача.
Відповідно до абзацу 20 частини 1 статті 1 Закону №1700-VII викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
За статтею 3 Кримінально-процесуального кодексу України (далі за текстом - КПК України) викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
Відповідно до частини 1 статті 53-3 Закону №1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Отже, моментом виникнення прав викривача є повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. У постановах від 26.09.2022 у справі №361/8080/18, від 11.02.2021 у справі №260/26/19, від 11.06.2020 у справі №816/1874/17, від 15.08.2019 у справі №815/2074/18 Верховний Суд виснував, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.
Згідно із частиною 1 статті 53-4 Закону №1700-VII викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, гарантується поновлення їх порушених прав (частина 4 статті 53-4 Закону №1700-VII).
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що у квітні 2023 року під час виконання ним своїх посадових повноважень члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» виявлено факти, які могли вказувати на ознаки правопорушень з боку в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» Єгорова В.В., а саме: продаж електричної енергії за цінами нижче ринкових, внаслідок чого ПАТ «Центренерго» завдані збитки на суму більше 70 000 000 грн, поставка неякісного вугілля до відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» - Трипільської ТЕС.
Позивач направив листи з повідомленням про виявлені ним у ПАТ «Центренерго» факти можливих правопорушень до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (28.04.2023), до ФДМУ (01.05.2023), до Національного антикорупційного бюро України (05.05.2023), на ім'я Прем'єр-міністра України енергетики України (11.05.2023), ім'я Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки України (12.05.2023).
Проте матеріали справи №910/13267/23 не містять докази направлення вказаних листів.
Відповідно до частин 1, 9 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.
Згідно із роз'ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.06.2023 № 2 «Щодо правового статусу викривача» наявність статусу викривача може підтверджуватись наступними документами про здійснення ним повідомлення: відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в частині 2 статті 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача; листа органу, юридичної особи публічного права (юридичної особи зазначеної у частині 2 статті 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення; повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог частини 9 статті 214 КПК України); повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією (відповідно до вимог частини 5 статті 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Третя особа 1 у своїх письмових поясненнях зазначила, що станом на дату подання позову у НАЗК були відсутні документи, які б підтверджували статус позивача як викривача.
Позивачем до позову подано копію листа від 05.05.2023, адресованого Національному антикорупційному бюро України (т.1 а.с. 58), повідомлення №01/26-06/2023 від 26.06.2023, адресованого Львівському територіальному управлінню НАБУ м. Львів (т.1 а.с. 113-115), доказів надсилання яких позивачем суду не надано.
Як зазначило НАЗК у своїх письмових поясненнях до нього не надходили повідомлення від позивача, які б містили фактичні дані про можливе вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
Відповідно до частини 1 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
У матеріалах даної справи наявні листи органу досудового слідства ВП №3 Харківського РУП №1 ГУПН в Харківській області від 16.05.2024 №6411/119-90/24-024 (т. 3 а.с. 88), від 17.06.2024 №Б-713еп/119-90/24-2024, за якими останній не заперечує проти розкриття позивачем наявного у нього статусу викривача, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції» та КПК України, у органах прокуратури та суду.
20.05.2024 на адресу НАЗК, у порядку визначеному частиною 9 статті 214 КПК України, надійшло повідомлення слідчого відділення ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області від 16.05.2024 № 6177/119-90/24-2024, в якому зазначено, що 21.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 щодо можливих фактів вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, а саме привласнення майна в особливо великих розмірах держслужбовцями енергетичної промисловості.
Крім того, 19.06.2024 до НАЗК, у порядку визначеному частиною 9 статті 214 КПК України, надійшло ще одне повідомлення заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського РУП в Харківській області підполковника поліції Пелена Романа від 19.06.2024 №8050/119-90/24-2024, в якому зазначено, що 19.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 щодо можливих фактів вчинення посадовими особами ПрАТ «Харківгаз», ПрАТ «Харківміськгаз», ТОВ «Харківгаззбут» корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, а саме привласнення майна в особливо великих розмірах держслужбовцями енергетичної промисловості.
Таким чином, наразі за наявною у НАЗК інформацією позивач, у розумінні положень чинного законодавства, є викривачем з 19.06.2021 у зв'язку з повідомленням про можливі факти вчинення посадовими особами ПрАТ «Харківгаз», ПрАТ «Харківміськгаз», ТОВ «Харківгаззбут» корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, а з 21.12.2023 у зв'язку з повідомленням щодо можливих фактів вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, держслужбовцями енергетичної промисловості, у зв'язку із чим на нього поширюються визначені Законом права і гарантії захисту викривача.
Разом з тим, у НАЗК відсутня інформація щодо кола осіб, стосовно яких позивач здійснював повідомлення 19.06.2021 та 21.12.2023.
Для застосування до викривача або членів його сім'ї імунітету повинен бути наявним зв'язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог Закону іншою особою.
Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Відповідно до частини 1 статті 53-8 Закону №1700-VII викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов'язків або зобов'язань.
Отже, особа є викривачем незалежно від підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог законодавства. З огляду на це у разі спростування наведених у відповідному повідомленні фактів особа не втрачає право на захист держави.
Крім того, Законом не визначено період часу протягом якого на викривача поширюються гарантії захисту його трудових прав. У даному випадку, необхідним є встановлення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між повідомленням про можливе вчинення корупційного правопорушення та звільненням особи, яка здійснила таке повідомлення.
Згідно пояснень НАЗК позивач із заявою про порушення його прав як викривача до нього не звертався, у зв'язку з чим питання щодо наявності/відсутності причинно-наслідкового зв'язку між набуттям ним статусу викривача та можливим застосуванням негативних заходів впливу до нього органом не досліджувалося.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18, від 10.02.2022 у справі № 480/4716/20, від 15.12.2021 у справі № 640/265/20, від 11.02.2021 № 260/26/19 не дослідження обставин наявності у позивача статусу викривача, а також причинно-наслідкового зв'язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи загрози їх застосування відносно викривача, є порушенням норм процесуального та матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи по суті.
Залишення судом поза увагою цих обставин нівелює міжнародні зобов'язання, взяті на себе Україною, зокрема статті 33 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, згідно з якою кожна держава-учасниця повинна забезпечити належні заходи для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов'язані зі злочинами, від будь-якого несправедливого поводження.
Крім того, ще однією особливістю судових спорів пов'язаних із захистом прав викривачів є те, що предметом їх розгляду має бути не тільки поновлення порушених трудових прав інформатора, а й недопущення посягання на свободу волевиявлення особи за рахунок такого порушення, так як викриття є практичним проявом свободи вираження поглядів, право на яке захищене статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як показує наявна міжнародна практика з розгляду справ у даній категорії, Європейський суд з прав людини будь-які обмеження прав викривачів у зв'язку з їх повідомленням трактує як порушення статті 10 Конвенції, а саме порушення права на свободу вираження поглядів. Справи «Туджа проти Молдови» (Guja v. Moldova), «Гайніш проти Німеччини» (Heinisch v. Germany), «Фогт проти Німеччини» (Vogt v. Germany), «Горяйнова проти України» (Goryaynova v. Ukraine).
Отже, найважливість захисту прав осіб, які здійснили повідомлення про можливі корупційні діяння щодо інших осіб, в підпорядкуванні яких (під впливом яких) вони знаходяться, полягає в тому, що крім настання самих негативних наслідків пов'язаних з їх трудовою діяльністю, не забезпечення з боку держави їх належного захисту від такого впливу може призвести до загального сковуючого ефекту та звести нанівець бажання повідомляти про неправомірну поведінку інших осіб яка шкодить суспільству та інтересам держави в цілому.
Стосовно доведення зв'язку між повідомленням та негативними заходами впливу до викривача слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 21 Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу. У судових провадженнях чи провадженнях будь-якого іншого органу, які стосуються шкоди, що завдано особі, яка повідомляє про порушення, і за умови встановлення, що ця особа здійснила повідомлення чи публічне розкриття та зазнала шкоди, презюмується, що шкоди було завдано в рамках переслідування за повідомлення чи публічне розкриття. У таких випадках обов'язок доведення, що застосовані до особи, яка повідомила про порушення, заходи базувалися на належно обґрунтованих підставах, покладається на особу, яка вжила таких заходів.
Судом апеляційної інстанції з листа відділу поліції № 3 Харківського РУП ГУ Національної поліції в Харківській області від 17.06.2024 №Б-713еп/119-90/24-2024 вбачається, що позивач є викривачем з 19.06.2021 у кримінальному провадженні №12021221160000399. Водночас зі змісту позову вбачається, що позивач під час виконання своїх посадових повноважень виявлені факти, які містять ознаки корупційного правопорушення у квітні 2023 року. Зазначене дає суду апеляційної інстанції підстави дійти висновку, що отримання позивачем статусу викривача 19.06.2021 не може мати причинно-наслідковий зв'язок між повідомленням позивача у 2021 році та негативними наслідками, за твердженням позивача, шляхом прийняття відповідачем спірного наказу та третьою особою 2 спірного рішення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент винесення Фондом наказу №1314 від 20.07.2023 про проведення 07.08.2023 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» та на момент прийняття рішення, оформленого протоколом №4/2023 дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» проведених 07.08.2023, позивач не був викривачем відносно ПАТ «Центренерго» і визначені Законом України «Про запобігання корупції» гарантії на нього не поширювалися, оскільки статус викривача щодо ПАТ «Центренерго» позивач набув 21.12.2023, після прийняття відповідачем оспорюваного наказу та проведення ПАТ «Центренерго» дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції розглянув справу не уповноваженим складом не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що 22.05.2024 позивачем заявлено відвід судді Господарського суду міста Києва Маринченко Я.В., розглянутий судом 23.05.2024 з постановленням ухвали про залишення заяви про відвід судді без розгляду на підставі статті 43 ГПК України. Позивач своїм процесуальним не скористався, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/13267/23 у встановленому законодавством порядку до суду апеляційної інстанції не оскаржив.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/13267/23.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
5. Матеріали справи №910/13267/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 24.02.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова