вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2025 р. Справа№ 910/10897/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кур'ян К.І.
від відповідача: Субота О.В.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивач: Кур'ян К.І.
від третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору: Мальована В.А.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Таргонська О.С.
розглянувши апеляційні скарги Міністерства юстиції України, «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited), Територіального об'єднання БЕБ у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, повний текст складено 02.12.2024
у справі № 910/10897/24 (суддя Головіна К. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка»
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_9
про визнання протиправним та скасування наказу
та за позовом третьої із самостійними вимогами на предмет спору Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited)
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіальне об'єднання БЕБ у Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» (далі - ТОВ «МЛП-Чайка», позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2619/5 від 04.09.2024 «Про задоволення скарг», яким були анульовані реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.08.2022 № 1003391070029005201 про зміну керівника ТОВ «МЛП-Чайка» та від 08.12.2022 № 1003391070032005201 про внесення відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виданий Міністерством юстиції України наказ № 2619/5 від 04.09.2024 «Про задоволення скарг» є незаконним та таким, що порушує законні права і інтереси ТОВ «МЛП-Чайка», адже, приймаючи спірний наказ Міністерство юстиції вийшло за межі своїх повноважень, втрутившись у внутрішні справи товариства; не дослідило всіх обставин та не врахувало, що скасовані реєстраційні дії щодо зміни керівника та бенефіціарного власника товариства були проведені виключно на законних підставах; санкції, введені у 2021 - 2022 роках, не стосуються ні ТОВ «МЛП-Чайка», ні його кінцевого бенефіціарного власника (ОСОБА_9), що свідчить про відсутність в діях реєстратора порушень законодавства України. Також позивач зазначив, що Міністерство юстиції неправомірно прийняло до розгляду скарги Територіального управління БЕБ у Київській області, які були неналежно оформлені, подані з пропуском визначеного законом строку, а права скаржника - не порушені.
В межах даної справи до Господарського суду м. Києва звернулася Компанія «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) (далі - Компанія »Марсфілд Лімітед») з позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
У обґрунтування позову третя особа із самостійними вимогами вказала, що Мін'юст, скасовуючи наказом № 2619/5 від 04.09.2024 реєстраційні дії щодо зміни відомостей про керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка», порушив корпоративні права Компанії «Марсфілд Лімітед» як учасника ТОВ «МЛП-Чайка». Так, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, безпідставно задовольнив скарги ТУ БЕБ, оскільки станом на дату вчинення оскаржуваних останнім реєстраційних дій зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які зобов'язують реєстратора проводити перевірку наявності факту застосування санкцій відповідно до вимог Закону України «Про санкції», не були запроваджені; скарги ТУ БЕБ були подані до Мін'юсту неналежно оформленими та з порушенням строку, що є підставою для залишення їх без розгляду, також вони не містять обґрунтованих доводів про те, що керівники та бенефіціарні власники ТОВ «МЛП-Чайка» підпадають під дію санкційного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» до Міністерства юстиції України задоволено. Позовні вимоги Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) до Міністерства юстиції України задоволено. Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2619/5 від 04.09.2024 «Про задоволення скарги». Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24, Компанія «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 шляхом доповнення його мотивувальної та резолютивної частини про вказівку на порушення Міністерством юстиції України порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який визначений у статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» з метою вжиття заходів на запобігання повторенню порушень - розгляду скарг із порушенням строків на їх подання та розгляду листів (звернень) заявників у порядку статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які не є скаргами на дії державного реєстратора відповідно до вимог закону.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що в процесі судового розгляду, серед іншого, суд першої інстанції встановив такі дві важливі обставини:
1) БЕБ звернулось до Мін'юсту із пропуском присічного строку, який відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» становить один рік з дня прийняття відповідного рішення державного реєстратора (реєстраційні дії вчинені у 2022 році, а БЕБ звернулось до Мін'юсту у 2024 році). Крім того, детективи БЕБ отримали інформацію з Реєстру щодо Товариства ще у грудні 2023 року, а далі також у січні, лютому 2024 року. Проте до Мінюсту звернулись лише у серпні 2024, тобто із пропуском навіть 2-місячного строку. Сплив строку на оскарження реєстраційної дії є визначеною у ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для залишення скарги без розгляду по суті. Проте, Мін'юст на це уваги не звернув та свідомо розглянув скарги, хоча повинен був залишити їх без розгляду;
2) БЕБ не звертався до Мін'юсту зі скаргами на дії державного реєстратора в порядку ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Разом з тим, Мін'юст самостійно, всупереч своїх повноважень та за відсутності підстав, провів формальний розгляд листів БЕБ як скарг на дії державного реєстратора та, як наслідок, прийняв незаконний наказ щодо Товариства.
Скаржник вказав на те, що реальним КБВ Товариства був ОСОБА_9, проте Мін'юст вирішив за доцільне поновити у Реєстрі запис про попереднього КБВ - Кущ В.В., яка свої корпоративні права відчужила та втратила корпоративний зв'язок із Товариством. За цих умов у Реєстрі Мін'юст створив ситуацію існування недостовірних та не актуальних даних про КБВ Товариства, що є порушенням принципів державної реєстрації, визначених у п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі).
На думку скаржника, Господарський суд міста Києва, встановивши під час розгляду цієї справи обставини, які свідчать про очевидні, свідомі і грубі порушення законодавства та зловживання Мін'юстом своїми повноваженнями щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не виконав вимогу ч. 1 ст. 246 ГПК України та не виніс окремої ухвали про виявлені порушення ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Відсутність належного реагування суду на виявлені порушення у діяльності Мін'юсту та його Колегії не сприятиме ефективному подоланню таких ганебних практик. Мін'юсту, розглядаючи скарги на дії державних реєстраторів, у певній мірі (з огляду на правові наслідки своїх рішень) виконує роль квазісуду та мав би більш відповідально підходити до використання своїх повноважень для вирішення таких питань.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, Територіальне об'єднання БЕБ у Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Територіального об'єднання БЕБ у Київській області; здійснити розгляд скарги за участі представника; задовольнити апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що детективи Територіального управління БЕБ у Київській області у своїх листах виклали всю можливу інформацію, на час подання листів, та схеми діяльності ТОВ «МЛП-Чайка» в рамках кримінального провадження, яке на разі досі триває. Було надано достатньо аргументів та фактів, що проведені зміни у Товаристві можуть бути направлені на приховування реальних бенефіціарних власників, які здійснюються контроль над ТОВ «МЛП-Чайка». В листах до Мінюсту, детективи ТУ БЕБ у Київській області виклали всю дозволену інформацію в рамках кримінального провадження про можливі порушення чинного законодавства з проханням скасувати реєстраційні дії, у разі якщо Міністерство юстиції України вважатиме задоцільно вчинити такі дії. Враховуючи той факт, що було посилання на ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а також звернення до Мінюсту з проханням відмінити реєстраційні дії, не дивно що Міністерство юстиції України розглянули листи як скаргу. 02 вересня 2024 року, за результатами розгляду скарги Територіального управління БЕБ у Київській області, Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Офіс протидії рейдерства) визнала, що реєстраційні дії зі зміни керівника та засновника ТОВ «МЛП-Чайка» вчинені з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань» (Витяг з Протоколу № 139). Враховуючи вищевикладене, орган не заперечує, що Міністерство юстиції України діючи в рамках законодавства розглянуло листи як скарги попри те, що Територіальне управління БЕБ у Київській області направило лист «Щодо інформування про можливі порушення діючого законодавства».
Щодо строків подання, то під час проведення заходів спрямованих на збір доказової бази детективами у кримінальному проваджені була отримана інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якої 31.07.2024 року стало відомо про реєстраційні дії щодо Товариства, які вчинені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». Тому відповідно до ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» всі строки направлення листа було дотримано. На думку скаржника, зазначене свідчить, що Господарським судом міста Києва нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, а відповідно створюють підстави для скасування судового рішення у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Також, на думку скаржника, судом при розгляді даної справи не досліджено ряд суттєвих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до порушення законності та обґрунтованості ухваленого рішення, зокрема, не розкрито питання того факту, що ОСОБА_1 до якого застосовано санкції відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведеним в дію Указом Президента України № 726/2022, зокрема, у вигляді блокування активів, тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 655 Додатку № 1 Рішення РНБОУ від 19.10.2022).
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед - відмовити в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що Мін'юст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Іншими словами, Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових і корпоративних прав. Визначений позивачем відповідач - Мін'юст не оспорює корпоративні права або право власності Позивача чи іншої особи, а здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації і розглядає скарги на рішення, дії державних реєстраторів, подані особами, які не визнають або ж оспорюють набуття, зміну чи припинення речового або корпоративного права заявника.
Скаржник вважає, що скарги було подано в ході виконання своїх основних функцій територіальним органом виконавчої влади, на який покладено завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Міністерство юстиції України наголошує, що у випадках, коли подається скарга до суб'єкта владних повноважень, необхідно виходити з безумовного обов'язку суб'єкта владних повноважень (за винятком, зокрема, судів, для яких встановлений окремий порядок розгляду звернень у формі позовних заяв, скарг тощо) розглянути відповідне звернення та прийняти вмотивоване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такий висновок ґрунтується на положеннях Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
Скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22 та на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суд від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), а саме на пункти 10.16-10.19 та зазначає, що вказані висновки не можуть бути прямо застосовані до спірних правовідносин, що виникли у справі № 910/10897/24, проте, вони відображають загальну логіку Верховного Суду щодо права державного органу, до повноважень якого віднесено захист інтересів держави та її національної безпеки (в тому числі й економічної) звернутися до іншого органу державної влади, крім суду (в даному випадку таким органом є Міністерство юстиції України) стосовно відновлення порушених прав.
Скаржник зазначає про те, що саме за результатом розгляду скарги (як колегіально так і невідкладно без розгляду колегіально) Міністерством юстиції України приймається одне з визначених частиною шостою статті 34 Закону № 755-IV обґрунтованих рішень. Вищенаведене спростовує твердження суду першої інстанції про те, що Територіальне управління БЕБ у Київській області не мало права звертатися зі скаргами у сфері державної реєстрації до Міністерства юстиції України, а відтак, розглядаючи такі скарги, Мін'юст, не знайшовши при цьому підстав для залишення їх без розгляду, діяв в межах своїх повноважень та в порядку і спосіб, передбачені нормами чинного законодавства.
На думку скаржника, що у пункті 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV під «законами України» розуміється, серед іншого, Закон України «Про санкції». При цьому, подальші зміни у законодавстві у сфері державної реєстрації жодним чином не можуть нівелювати ані дію самого Закону України «Про санкції», ані дію пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV, ані дію пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5. Так, реєстраційна дія від 04.08.2022 № 1003391070029005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» проведена всупереч рішенням Ради Європейського Союзу (CFSP) від 21.06.2021 № 2021/1002 про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власника компанії «Сафмар», що додані до переліку фізичних та юридичних осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), викладеного у додатку до рішення Ради Європейського Союзу від 15.10.2012 № 2012/642/CFSP, у вигляді, окрім іншого, заморожування усіх коштів, економічних ресурсів та юридичних осіб, організацій або органів, що належать/перебувають у його власності або під його контролем. У свою чергу, реєстраційна дія від 08.12.2022 № 1003391070032005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», крім іншого, також проведена всупереч рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведеним в дію указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, згідно з додатком до якого встановлено перелік фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, щодо громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Більше того, крім наявності очевидних підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій, наведені доводи Позивача також не спростовують обов'язку державного реєстратора керуватися приписами Порядку № 359/5, зокрема й положенням пункту 11 Розділу ІІ. Таким чином, державний реєстратор Гавриленко О.В. не мав права вчиняти оскаржувані реєстраційні дії у зв'язку з наявністю підстав, для відмови у їх проведенні, а отже, анульовуючи такі реєстраційні дії, Міністерство юстиції України діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством у сфері державної реєстрації.
Скаржник зазначає про те, що Територіальне управління БЕБ у Київській області у своїх скаргах зазначало, що в ході проведених заходів, направлених на збір доказової бази щодо обставини пов'язаності ТОВ «МЛП-Чайка» з рф, детективами у кримінальному провадженні була отримана інформація з ЄДР, з якої 31.07.2024 стало відомо про оскаржувані у подальшому реєстраційні дії щодо ТОВ «МЛП-Чайка», вчинені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». Наведені вище обставини підтверджуються витягом з ЄДР від 31.07.2024 № 33384278. Отже, Скаржником у своїй скарзі чітко вказано обставини, у зв'язку з якими останній дізнався про порушення своїх прав - збір доказової бази у кримінальному провадженні, вказано конкретну дату обізнаності про оскаржувані реєстраційні дії - 31.07.2024, а також надано відповідні докази на підтвердження цих обставин, які наявні в матеріалах скарги. Скарги Територіальне управління БЕБ у Київській області Бюро економічної безпеки датовані 14.08.2024 та 15.08.2024, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.08.2024 за № 138718-15-24 та 15.08.2024 за № 139584-15-24 відповідно, а отже, скарги подані в межах строку, встановленого частиною третьою статті 34 Закону № 755-IV.
На думку скаржника, відсутнє порушене право Компанії «Марсфілд Лімітед», оскільки оскаржуваним наказом було скасовано реєстраційнідії, якими змінено керівника та бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка». Відтак, зазначені реєстраційні дії не тягнуть за собою набуття, зміну, припинення корпоративних прав апелянта, передачу, відчуження, розподіл часток у статутному капіталу, тощо. З наведеного, вбачається, що у даному випадку відсутні порушені права Компанії «Марсфілд Лімітед», а відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Компанії «Марсфілд Лімітед», Міністерство юстиції у відзиві на апеляційну скаргу вказало на те, що з тексту апеляційної скарги вбачається, що Компанія «Марсфілд Лімітед» просить змінити оскаржуване рішення шляхом доповнення його мотивувальної частини, проте, наразі повного тексту та зокрема, його мотивувальної частини, не складено, тобто оскаржується мотивувальна частина судового рішення, якої не існує, а відтак відсутній сам предмет оскарження до суду апеляційної інстанції.
Міністерство юстиції України також акцентує увагу суду, що відсутні підстави для доповнення резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24, оскільки такі вимоги у позовних заявах відсутні. Як вбачається із позовних заяв ТОВ «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед» єдиною позовною вимогою була вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.09.2024 № 2619/5 «Про задоволення скарг». Позивач не може змінити предмет позову шляхом його доповнення на стадії апеляційного оскарження рішення суду.
Скаржником у своїй скарзі чітко вказано обставини, у зв'язку з якими останній дізнався про порушення своїх прав - збір доказової бази у кримінальному провадженні, вказано конкретну дату обізнаності про оскаржувані реєстраційні дії - 31.07.2024, а також надано відповідні докази на підтвердження цих обставин, які наявні в матеріалах скарги. Скарги Територіальне управління БЕБ у Київській області Бюро економічної безпеки датовані 14.08.2024 та 15.08.2024, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.08.2024 за № 138718-15-24 та 15.08.2024 за № 139584-15-24 відповідно, а отже, скарги подані в межах строку, встановленого частиною третьою статті 34 Закону № 755-IV.
Як вбачається з апеляційної скарги, Компанія «Марсфілд Лімітед» вважає, що строк звернення зі скаргою було пропущено, оскільки детективи БЕБ отримали інформацію з Реєстру щодо ТОВ «МЛП-Чайка» ще у грудні 2023 року, а також далі у січні, лютому 2024 року, проте, апелянт на переконання Міністерства юстиції України помилково ототожнює поняття обізнаності окремих посадових осіб скаржника з обізнаністю державного органу влади.
Міністерство юстиції України категорично не погоджується з твердженнями, що Територіальне управління БЕБ у Київській області не зверталось до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора в порядку статті 34 Закону № 755-IV, а лише направило лист «Щодо інформування про можливі порушення діючого законодавства» з огляду на те, що у скарзі Територіального управління БЕБ у Київській області чітко зазначено, що вона подається в порядку статті 34 Закону 755-IV і те, що розгляд даної скарги повинен бути здійснений у відповідності до приписів Порядку № 1128. Структура скарги Територіального управління БЕБ у Київській області повністю відповідала вимогам статті 34 Закону 755-IV.
Міністерство юстиції України наголошує на тому, що скарга Територіального управління БЕБ у Київській області від 14.08.2024 № 23.9/25/3/7880-24 та від 15.08.2024 № 23.9/25/3/7942-24 відповідала вимогам частини четвертої статті 34 Закону № 755-IV, оскільки містила всі необхідні реквізити та відомості, передбачені чинним законодавством у сфері державної реєстрації, а відтак, у Мін'юсту були відсутні підстави для повернення скарги особі, яка її подала.
Оскільки оскаржувані реєстраційні дії проведені з порушенням загальної засади державної реєстрації, визначеної пунктом 7 частини першої статті 4 Закону № 755-IV, яким передбачено, що державна реєстрація базується на такому основному принципі, як об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР, а також у зв'язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону № 755-IV, а допущені при проведенні оскаржуваних реєстраційних дій порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, Колегія дійшла висновку, що такі дії підлягають анулюванню, а скарги - задоволенню.
Міністерство юстиції України зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» прямо передбачено, що однією з підстав для застосування санкцій є рішення та регламенти Ради Європейського Союзу. Отже, з аналізу вищенаведених норм можна дійти цілком очевидного висновку, що у пункті 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV під «законами України» розуміється, серед іншого, Закон України «Про санкції». При цьому, подальші зміни у законодавстві у сфері державної реєстрації жодним чином не можуть нівелювати ані дію самого Закону України «Про санкції», ані дію пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV, ані дію пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5.
Міністерство юстиції України діяло в межах та спосіб, визначений статтею 34 Закону № 755-IV та приписами порядку № 1128, а тому відсутні правові підстави для прийняття окремої ухвали відносно Міністерства юстиції України. Твердження позивача щодо необхідності прийняття окремої ухвали відносно Міністерства юстиції України грунтується виключно на незгоді апелянта з оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України.
Територіальне управління БЕБ у Київській області у відзиві на апеляційну скаргу Компанії «Марсфілд Лімітед», поданому до суду 11.12.2024, заперечив проти доводів апеляційної скарги останнього, вказав на те, що орієнтовно 20.06.2024 року (так як матеріали кримінального провадження зберігаються в Київському науково-дослідницькому інституті судових експертиз) детективами ТУ БЕБ у Київській області проведено тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні АТ «МР БАНК» (на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року у справі №760/11844/24). 25.07.2024 року проведено огляд документів, вилучених на виконання Ухвали слідчого судді у АТ «МР БАНК» та огляд даних щодо ІР адрес, з яких здійснено вхід до системи клієнт-банк Шарафутдіновим М.М. завдяки чому були отримані додаткові матеріали, які стосуються діяльності ТОВ «МЛП-ЧАЙКА». Дослідивши та оглянувши наявні матеріали справи детективи ТУ БЕБ у Київській області змогли зібрати достатню кількість доказів, які свідчать про порушення Товариством Закону України «Про санкції», та направити лист до Міністерства юстиції України з проханням скасувати реєстраційні дії, з метою відновлення становища, яке забезпечує належне застосування санкцій, захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Враховуючи викладене вище, ТУ БЕБ у Київській області діяло в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства України Територіальне управління БЕБ у Київській області зазначає, що попри направлення листа «Щодо інформування про можливі порушення діючого законодавства», орган не заперечує, що Міністерство юстиції України діючи в рамках законодавства розглянуло листи як скарги. У своїй скарзі Компанія «Марсфілд Лімітед» зазначили: « Господарський суд міста Києва, після розгляду справи по суті, ухвалив в цілому законне та обґрунтоване рішення про скасування наказу Мін'юсту від 04.09.2024». Тому варто вважати, що заявник погоджується з судовим рішенням, а тому апеляційна скарга є безпідставною. Таким чином, позовні вимоги Компанії «Марсфілд Лімітед» були повністю задоволені, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 04.09.2024 №2619/5 «Про задоволення скарги», і змінити предмет позову шляхом його доповнення на стадії апеляційного оскарження рішення суду, позивач не може.
Компанія «Марсфілд Лімітед» у відзиві на апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області, заперечив проти її доводів, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 у повному обсязі, зазначив про те, що алгоритм взаємодії Мін'юсту і БЕБ відповідно до Порядку, на який посилається
Апелянт, не передбачає самостійного «інформування» БЕБ Мін'юсту чи подання ним будь-яких скарг на дії державного реєстратора. Взаємодія Міністерства юстиції України з Бюро економічної безпеки здійснюється шляхом направлення Департаментом санкційної політики відповідних запитів/звернень про надання відомостей та документів, на які БЕБ надає відповіді з необхідними відомостями та документами. Також цей Порядок не визначає статус БЕБ як органу, який реалізує санкційну політику. Цей Порядок для Апелянта є лише підставою надавати відповіді на запит Департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України, яке в межах своїх повноважень бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики. З огляду на викладене, доводи Апелянта щодо права ТУ БЕБ у Київській області подавати скарги на дії реєстратора відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», виходячи з повноважень, визначених у п. 4 Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Міністерством юстиції України, не знаходять свого підтвердження. ТУ БЕБ у Київській області при розгляді справи в суді першої інстанції у своїх поясненнях визнало, що його листи не були скаргами до уповноваженого органу, викладене в листах повідомлення мало інформаційну функцію, а детективи ТУ БЕБ у Київській області проінформували про можливі порушення чинного законодавства, Компанія «МАРСФІЛД ЛІМІТЕД» вважає це підтвердженням неправомірності застосування Міністерством юстиції України положень Розділу V «Оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора. Відповідальність у сфері державної реєстрації» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до правовідносин, що склалися між ТУ БЕБ у Київській області та Міністерством юстиції України при розгляді інформаційних листів.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначено про те, що станом на дату вчинення реєстраційних дій (04.08.2022 та 08.12.2022) частина перша статті 28 Закону ще не містила пункту 3-3 та такої підстави для відмови у вчиненні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», і вона була введена в дію лише у липні 2023 року.
Тобто, встановивши факт відсутності в діях державного реєстратора порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при здійсненні реєстраційних дій, пов'язаних із зміною керівника та кінцевого бенефіціарного власника, суд не повинен надавати оцінку тим доказам, які не стосуються предмету доказування. Однак, судом в оскаржуваному судовому рішенні також було досліджено та встановлено, що «застосування Радою Європейського Союзу персональних санкцій до ОСОБА_1 не стосувалося ні ТОВ «МЛП-Чайка», ні Компанії «Марсфілд Лімітед», ні керівників ТОВ «МЛП-Чайка» ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), ні його кінцевих бенефіціарних власників ( ОСОБА_4 та ОСОБА_9)». Встановивши факт відсутності в діях державного реєстратора порушень вимог Закону України «Про санкції» при здійсненні реєстраційних дій, пов'язаних із зміною керівника та кінцевого бенефіціарного власника, суд не повинен ні досліджувати, ні надавати оцінку тим доказам, які не стосуються предмету доказування, а саме: розкривати питання застосування до ОСОБА_1 санкцій у вигляді блокування активів, тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами чи вчиняти інші дії тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Компанія «Марсфілд Лімітед» у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, заперечив проти її доводів, вказав на те, що Верховний Суд у справі № 910/2529/22 не робив висновок щодо права Бюро економічної безпеки України на звернення до Мін'юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону «Про санкції». Оскільки у справі № 910/2529/22 та у справі, що розглядається, суб'єктний склад не є тотожним, правові висновки Верховного суду можуть застосовуватися, виходячи виключно із змістовного критерію, а саме: при вирішенні питання про право на звернення правоохоронного органу до Мін'юсту зі скаргою у сфері державної реєстрації судам потрібно визначати межі виконання основних завдань і функцій відповідного правоохоронного органу. Таким чином, посилання Відповідача на те, що у Територіального управління БЕБ у Київській області було право на звернення зі скаргою не ґрунтуються на положеннях законодавства та правових висновках Верховного суду та є необґрунтованими.
Саме по собі рішення Ради Європейського Союзу (CFSP) від 21.06.2021 № 2021/1002 не є санкцією відповідно до Закону України «Про санкції», які запроваджуються лише РНБО України та вводяться в дію Указом Президента України. Мін'юст не надав інформації про прийняття РНБО України рішення про запровадження санкцій (наслідок) в Україні на підставі рішення Ради Європейського Союзу (CFSP) від 21.06.2021 № 2021/1002 (підстава). Мін'юст не пояснив чому саме зміст вказаної ним санкції Європейського Союзу (не стосується ні ТОВ «МЛП-ЧАЙКА», ні його учасників чи бенефіціарів, ані його керівників) забороняє проводити державну реєстрацію зміни керівника, яка відбулась за волевиявленням його учасників та з наданням повного пакету належних документів. Тому позиція Мін'юсту щодо «порушень» державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дії від 04.08.2022 про зміну керівника ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» не заслуговує на увагу. Державна реєстрація зміни керівника 04.08.2022 відбулась на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» від 03.08.2022, оформленого протоколом № 03-08-22, про звільнення ОСОБА_2 та призначення ОСОБА_3 . Саме (і лише) загальні збори вирішують питання зміни органу управління відповідно до ст. 99 ЦК України. Проте Мін'юст вирішив, що волевиявлення учасників щодо керівника не настільки важливе, та самостійно «призначив» у 2024 році керівника, якого звільнили у 2022 році. Фактом об'єктивної дійсності є те, що КБВ Товариства є громадянин Туреччини ОСОБА_9, проте Мін'юст вирішує, що ця інформація у Реєстрі зайва і штучно вносить туди недостовірні та не об'єктивні дані. Виходячи з позиції Міністерства юстиції України, відновлення записів в реєстрі про попереднього директора ОСОБА_5 та попереднього бенефіціарного власника ОСОБА_6 є об'єктивним та достовірним підтвердженням контролю громадянином рф ОСОБА_1 ТОВ «МЛП Чайка». Відсутність в ЄДРЮОФОПГФ даних про особу ОСОБА_1 після задоволення скарг ТУ БЕБ у Київській області є лише підтвердженням відсутності будь-якої логіки та здорового глузду при формуванні Міністерством юстиції України причинно-наслідкових зв'язків щодо відображення в реєстрі саме ОСОБА_5 та ОСОБА_7 замість ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
ТУ БЕБ у Київській області чітко вказало, що відомості про структуру власності засновників ТОВ «МЛП-Чайка» воно отримало в ході тимчасового доступу до речей та документів АТ «МР БАНК» на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27.05.2024 у справі № 760/11844/24. Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із висновком суду першої інстанції про порушення ТУ БЕБ у Київській обл строку на звернення із Скаргами, і наявність у Мін'юсту підстав для залишення Скарг без розгляду не обґрунтовані. Мін'юст своїм Наказом від 04.09.2024 грубо втрутився у внутрішні справи ТОВ «МЛП-Чайка», чим порушив корпоративні права компанії «Марсфілд Лімітед» самостійно з іншими учасниками вирішувати усі питання діяльності Товариства, призначати та змінювати органи управління, що знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні Господарського суду м. Києва.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» у відзиві на апеляційну скаргу вказало на те, що посилання апелянтів про те, що у Територіального управління БЕБ у Київській області було право на звернення зі скаргою не ґрунтуються на положеннях законодавства та є необґрунтованими. БЕБ не інформував Мін'юст про виявлені ним розбіжності інформації про КБВ Товариства, а якщо і вважати таким повідомленням його скарги, то Мін'юст повинен був доручити державному реєстратору внести у Реєстрі відмітку про можливу недостовірність даних та витребувати у Товариства пояснення. Проте цих дій Мін'юст всупереч ч. 6 ст. 51 Закону про запобігання і протидію не вчиняв, що свідчить про те, що БЕБ діяло не в межах повноважень, які визначені законом, а Міністерство юстиції України прийняло незаконний Наказ від 04.09.2024, який підлягає скасуванню. Позивач у відзиві зазначає про те, що на момент вчинення реєстраційної дії 04.08.2022 - ухвали про арешт корпоративних прав не існувало, а на момент вчинення реєстраційної дії 08.12.2022 такий арешт був скасований ухвалою від 16.09.2022 про що 07.12.2022 внесено відповідні записи. Якщо б Мін'юст, його посадові і службові особи добросовісно виконували свої повноваження та провели б хоча поверхневий аналіз Реєстру, адміністратором якого є відповідач, то підстав для прийняття Наказу від 04.09.2024 не було б, як і не було б цього судового спору. У свою чергу, як матеріали справи, так і надані підприємством документи, навпаки підтверджують той факт, що арештовані корпоративні права добросовісно набуті та перебувають у власності виключно на законних підставах, ТОВ МЛП «Чайка» здійснює господарську діяльність виключно на користь держави Україна, а власником та кінцевим бенефіціаром товариства є громадянка України ОСОБА_1 (йдеться про ОСОБА_4 ). Отже, наведене дає підстави зробити висновки, що корпоративні права добросовісно набуті та перебували у власності виключно на законних підставах, що власником та кінцевим бенефіціаром товариства станом на 2018 рік була громадянка України ОСОБА_4 , яка не мала і не має жодного відношення до підсакційних осіб, на яких посилається скаржник у скарзі. Водночас Гр. Туреччини - ОСОБА_9 (ОСОБА_9) на даний момент є законним та реальним кінцевим бенефіціарним власником BALERSON FINANCE LIMITED, а також кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МЛП-Чайка».
Також позивач вказує на те, що старший детектив відділу детективів Підрозділу детективів на правах управління Територіального управління БЕБ у Київській області 16.01.2024 отримує з Реєстру копії документів з реєстраційної справи ТОВ «МЛП-ЧАЙКА», 07.02.2024 - отримує витяг з Реєстру про Товариство, у травні 2024 звертається до суду із клопотанням у якому чітко вказує, що громадянин рф контролює ряд українських компаній. Ці обставини свідчать про обізнаність БЕБ про реєстраційні дії від 04.08.2022 та від 08.12.2022 як мінімум у січні-лютому 2024 року. І Мін'юст міг це встановити, адже дані про осіб, які отримують відомості та документи з Реєстру відображаються у Реєстрі. З цього можна зробити висновок, що скарги були подані після спливу одного року з дня здійснення дії, так і після спливу 2 місяців коли детективи БЕБ отримали інформація з Реєстру про Товариство, а тому у відповідача були підстави залишити скаргу без розгляду по суті.
ОСОБА_9 у поясненнях, поданих до суду 10.01.2025, просив апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, та зазначив, що ознайомившись зі змістом апеляційних скарг, громадянин Турецької Республіки у повній мірі не погоджується із наведеними обставинами та правовими підставами, які зазначають у скаргах апелянти, вважає їх доводи безпідставними та необґрунтованими. При цьому, ОСОБА_9 повністю підтримує доводи, викладені у відзивах Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited), а також, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представники Міністерства юстиції України та Територіального об'єднання БЕБ у Київській області у судовому засіданні 28.01.2025 підтримали доводи власних апеляційних скарг, просили рішення Господарського суду міста Києва від від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед - відмовити в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» та ОСОБА_9 у судовому засіданні 28.01.2025 заперечив проти доводів апеляційних скарг Міністерства юстиції України та Територіального об'єднання БЕБ у Київській області, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 у справі № 910/10897/24 залишити без змін, вимоги вказаних апеляційних скарг - без задоволення.
Представник Компанії «Марсфілд Лімітед» у судовому засіданні 28.01.2025 підтримав доводи власної апеляційної скарги, просив залишити без задоволення апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Територіального об'єднання БЕБ у Київській області.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до автоматизованого розподілу справу № 910/10897/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24. Призначено справу № 910/10897/24 до розгляду у судовому засіданні 21.01.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального об'єднання БЕБ у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24. Об'єднано апеляційні скарги Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited) та Територіального об'єднання БЕБ у Київській області до спільного розгляду. Призначено справу № 910/10897/24 до розгляду у судовому засіданні 21.01.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24. Об'єднати апеляційні скарги Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited), Територіального об'єднання БЕБ у Київській області та Міністерства юстиції України до спільного розгляду. Призначено справу № 910/10897/24 до розгляду у судовому засіданні 21.01.2025.
У судовому засіданні 21.01.2025 оголошено перерву до 28.01.2025 о 10:00.
13.01.2025 від позивача (через систему «Електронний суд») до суду надійшов відзив, який містить в собі клопотання про приєднання до матеріалів справи № 910/10897/24 доказів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» про приєднання до матеріалів справи № 910/10897/24 доказів.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10897/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 04.08.2022 на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «МЛП-Чайка», оформлених протоколом від 03.08.2022, державним реєстратором Пірнівської сільської ради Гавриленко О.В. проведена реєстраційна дія № 1003391070029005201 щодо зміни відомостей про керівника товариства (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ).
08.12.2022 державний реєстратор Пірнівської сільської ради Гавриленко О.В. здійснив реєстраційну дію № 1003391070032005201 щодо зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка» (з ОСОБА_4 на ОСОБА_9). Підставою вказаної реєстраційної дії слугував укладений за законодавством Кіпру договір від 30.11.2022 між ОСОБА_4 та громадянином Туреччини ОСОБА_9 щодо купівлі-продажу акцій Компанії «Balerson Finance Limited».
У подальшому, в ході проведення аналітичного дослідження Територіальним управлінням БЕБ у Київській області фінансово-господарської діяльності ТОВ «МЛП Чайка» щодо вчинення можливих порушень вимог податкового законодавства в межах кримінального провадження № 72023110400000024 та збору доказової інформації, досудовим розслідуванням було з'ясовано відомості про вищевказані реєстраційні дії щодо ТОВ «МЛП-Чайка», які на думку детективів ТУ БЕБ були проведені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції».
Виявивши таку інформацію, ТУ БЕБ у Київській області надіслало до Міністерства юстиції України листи № 23.9/25/3/7880-24 від 14.08.2024 та № 23.9/25/3/7942-24 від 15.08.2024 щодо інформування про можливі порушення діючого законодавства, у яких просило вирішити питання про визнання вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційну дію від 04.08.2022 щодо внесення відомостей про зміну керівника ТОВ «МЛП Чайка» та реєстраційну дію від 08.12.2024 щодо внесення відомостей про зміну кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка».
Зазначені повідомлення були розцінені Міністерством юстиції України як скарги, що були прийняті до розгляду та за результатами розгляду цих скарг Центральна колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок від 02.09.2024, згідно з яким колегія рекомендувала відповідачу визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.08.2022 № 1003391070029005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 08.12.2022 № 1003391070032005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Пірнівської сільської ради Гавриленком Олексієм Віталійовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» (ідентифікаційний код 33884915).
Зокрема у висновку колегія зазначила, що внаслідок проведення вказаних реєстраційних дій змінено керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП Чайка» всупереч рішенню Ради Європейського Союзу (CFSP) від 21.06.2021 № 2021/1002 про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до, зокрема, ОСОБА_1 (перелік осіб, до яких застосовуються санкції, викладений у додатку до рішення Ради ЄС від 21.06.2021 № 2021/1002) та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведеним в дію указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 (перелік осіб, до яких застосовуються санкції, викладені в додатку до рішення РНБО від 19.10.2022 № 726/2022).
При цьому колегією встановлено, що реєстраційною дією від 09.09.2022 № 1003399960030005201 «Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій» щодо ТОВ «МЛП-Чайка» до ЄДР внесено відомості про ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2022 у справі № 757/21739/22-к, зі змісту якої судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власник компанії «Сафмар», здійснив реєстрацію ряду комерційних структур на території України, окрім інших, ТОВ «МЛП-Чайка», та з метою уникнення застосування положень законодавства у сфері економічних санкцій до фізичних та юридичних осіб країни-агресора включив до складу засновників, окрім інших, ТОВ «МЛП-Чайка» афілійовані комерційні структури, зареєстровані у низько податкових юрисдикціях.
Тобто, колегія зробила висновок про те, що реєстраційні дії щодо зміни керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка» були проведені з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також з порушенням санкційного законодавства.
На підставі вказаного висновку наказом Міністерства юстиції України № 2619/5 від 04.09.2024 скарги Територіального управління БЕБ у Київській області від 14.08.2024 та від 15.08.2024 задоволено; визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анулювано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.08.2022 № 1003391070029005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 08.12.2022 № 1003391070032005201 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Пірнівської сільської ради Гавриленком Олексієм Віталійовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» (ідентифікаційний код юридичної особи 33884915); виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Не погодившись з таким рішенням Міністерства юстиції України, вважаючи зазначений наказ незаконним та протиправним, ТОВ «МЛП-Чайка» як суб'єкт господарювання та Компанія «Марсфілд Лімітед» як учасник ТОВ «МЛП Чайка», звернулись до суду з даними позовами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
У силу приписів ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб а також відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначає ТОВ «МЛП Чайка», спірним наказом Міністерства юстиції України, яким були скасовані законні реєстраційні дії щодо зміни відомостей про керівника та кінцевого бенефіціарного власника товариства, порушено права суб'єкта господарювання ТОВ «МЛП Чайка» на ефективне управління, дотримання встановлених вимог статуту, майнові і немайнові права товариства, а також порушується захист ділової репутації.
При цьому з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що учасниками ТОВ «МЛП-Чайка» є Компанія «Марсфілд Лімітед» (третя особа з самостійними вимогами), якій належить 99% частки статутного капіталу, та ТОВ «МЛП-Україна», якому належить 1% такої частки.
Звертаючись до суду з позовом, Компанія «Марсфілд Лімітед» зазначає, що оспорюваним наказом були порушені її корпоративні права як учасника товариства щодо вирішення питання діяльності Товариства, обрання органів управління та інші правомочності, передбачені законом та статутом ТОВ «МЛП-Чайка».
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Частиною 3 ст. 96-1 ЦК України передбачено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19).
Втручання в корпоративні права учасника господарської організації має бути обумовлене суспільною необхідністю, здійснюватися відповідно до закону з дотриманням принципу верховенства права та застосуванням заходів, які не є надто обтяжливими для його прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-рп(і)/2020).
На право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності (абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-рп(і)/2020).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що прийняття Міністерством юстиції України наказу № 2619/5 від 04.09.2024 про незаконність та ануляцію реєстраційних дій при внесенні змін щодо керівника та бенефіціарного власника ТОВ «МЛП Чайка» безпосередньо вплинуло на права та охоронювані інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовано Конституцією України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
Частинами 1 та 2 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. Реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржена суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таку реєстраційну дію (ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.
У своїх позовних заявах ТОВ «МЛП Чайка» та Компанія «Марсфілд Лімітед» зазначають, що ТУ БЕБ не мало повноважень на подання скарг, права скаржника не були порушені, а тому такі скарги мали бути залишені відповідачем без розгляду.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції. Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління (ст.. 14 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України»).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.
Повноваження Бюро економічної безпеки України також визначені у ст. 8 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України».
Із системного аналізу вказаних норм діючого законодавства слідує, що БЕБ наділене повноваженнями на здійснення оперативно-розшукової діяльності, проведення досудового розслідування, виявлення злочинів, пов'язаних із економічною безпекою держави, проте, повноважень щодо подачі скарг на протиправні дії реєстраторів в разі їх виявлення в межах досудового розслідування БЕБ не має, що узгоджується з обставинами даної справи в частині направлення БЕБ Міністерству юстиції України повідомлень про можливі порушення закону, а не скарг.
Крім того Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у ч. 3 ст. 34 встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено.
За змістом ч. 4 ст. 34 вказаного Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити, зокрема, відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.
Однак, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, у зверненнях Територіального управління БЕБ у Київській області від 14.08.2024 та 15.08.2024 не міститься відомостей про порушення прав скаржника, зазначається лише інформація про можливі порушення діючого законодавства та без наведення наслідків, які були спричинені заявнику в результаті вчинення вищевказаних реєстраційних дій, та як вони впливають на права і інтереси органу досудового розслідування, тобто не вбачається факту порушення прав Територіального управління БЕБ внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій, і як наслідок, повноважень на подачу скарг до Міністерства юстиції в ході досудового розслідування не встановлено, у зв'язку із чим, були наявними підстави для залишення поданих БЕБ скарг без розгляду Міністерством юстиції України.
При цьому ТОВ «МЛП Чайка» та Компанія «Марсфілд Лімітед» у позовних заявах вказують на порушення Територіальним управлінням БЕБ у Київській області строків подачі скарг на реєстраційні дії, що були вчинені 04.08.2022 та 08.12.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржена суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таку реєстраційну дію.
Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скарга на рішення, дії державного реєстратора, прийняте, вчинені всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», має містити обставини, якими суб'єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України «Про санкції», спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таку реєстраційну дію.
Порівняльний аналіз термінів «особа дізналась» та «могла дізнатися», що містяться у вищенаведених правових нормах, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулась за його захистом до Міністерства юстиції України, недостатньо. Крім наведеного особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже обов'язок доведення терміну, з якого стало (могло стати) відомо про порушення права покладається на особу, яка звертається зі скаргою. Інша сторона, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Якщо встановити день, коли особа дізналась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, строк починається від дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права.
Під можливістю дізнатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, у результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 03.03.2020 у справі № 909/52/18.
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, реєстраційні дії були вчинені 04.08.2022 та 08.12.2022, в той час, як скарги ТУ БЕБ були подані 14.08.2024 та 15.08.2024.
Доводи Територіального управління БЕБ у Київській області, у скаргах, та Міністерства юстиції України, під час розгляду даної справи, про те, що в ході збирання доказової бази в рамках кримінального провадження детективи отримали інформацію з ЄДР про реєстраційні дії щодо ТОВ «МЛП Чайка» лише 31.07.2024, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в межах своєї компетенції ТУ БЕБ мало можливість та повинно було отримати вказану інформацію в межах кримінального провадження, зокрема, з ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 760/11844/24, де містяться відомості про структуру власності ТОВ «МЛП-Чайка».
При цьому з наявних у справі доказів вбачається, що відомості з ЄДР стосовно ТОВ «МЛП-Чайка» отримував старший детектив відділу детективів підрозділу детективів на правах управління Територіального управління БЕБ у Київській області Шершеньков Дмитро Миколайович через ідентифікатор доступу державного органу: 16.01.2024 - копії документів та 07.02.2024 - витяг, тобто, вказані обставини свідчать про обізнаність ТУ БЕБ про реєстраційні дії від 04.08.2022 та від 08.12.2022 ще у січні-лютому 2024 року. І вказані обставини міг встановити Мін'юст під час вирішення питання про прийняття скарг до розгляду, адже дані про осіб, які отримують відомості та документи з ЄДР відображаються у цьому Реєстрі.
Таким чином, враховуючи викладене та те, що скарги Територіального управління БЕБ у Київській області були подані до Мінюсту з порушенням строку, визначеного законом, що є окремою підставою для залишення відповідачем скарг ТУ БЕБ без розгляду, Міністерство юстиції України, в порушення п.п. 1, 4, 5 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», розглянуло такі звернення по суті.
Процедура здійснення розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації визначається Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (тут і далі - Порядок № 1128).
Пунктом 2 Порядку № 1128 визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають, зокрема, такі рішення: про визнання вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання реєстраційної дії, анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України та тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру.
Міністерство юстиції України вказує на те, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало порушення загальних засад державної реєстрації, визначених пунктом 7 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яким передбачено, що державна реєстрація базується на такому основному принципі, як об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР, а також у зв'язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 вказаного Закону, а допущені при проведенні оскаржуваних реєстраційних дій порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, у зв'язку з чим, такі дії підлягають анулюванню, а скарги - задоволенню.
Водночас, ТОВ «МЛП-Чайка» та Компанія «Марсфілд Лімітед» в своїх позовних заявах зазначають, що у спірному наказі Міністерства юстиції України не встановлено порушення чинного законодавства реєстратором, а єдиною підставою для скасування реєстраційних дій було введення обмежувальних заходів (санкцій) під час їх проведення, наявність яких реєстратор не перевірив.
Відповідно до п. 3-3 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставами для відмови у державній реєстрації є встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання Указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Як вже зазначалось, Міністерством юстиції України, шляхом перевірки відомостей вебсайту Європейського Союзу колегією встановлено, що Радою Європейського Союзу прийнято рішення від 21.06.2021 № 2021/1002 про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власника компанії «Сафмар», що додані до переліку фізичних та юридичних осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), викладеного у додатку до рішення Ради Європейського Союзу від 15.10.2012 № 2012/642/CFSP, у вигляді, окрім іншого, заморожування усіх коштів, економічних ресурсів та юридичних осіб, організацій або органів, що належать/перебувають у його власності або під його контролем.
Також рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведеним в дію указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України підтримала внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Додатком до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведеним в дію указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, встановлено перелік фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких щодо громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Крім того відповідач встановив, що до ЄДР було внесено відомості про ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2022 у справі № 757/21739/22-к зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власник компанії «Сафмар», здійснив реєстрацію ряду комерційних структур на території України, окрім інших, ТОВ «МЛП-Чайка», та з метою уникнення застосування положень законодавства у сфері економічних санкцій до фізичних та юридичних осіб країни-агресора включив до складу засновників, окрім інших, ТОВ «МЛП-Чайка» афілійовані комерційні структури зареєстровані у низько податкових юрисдикціях.
Однак, як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 введено рішенням Ради Європейського Союзу (CFSP) від 21.06.2021 № 2021/1002 та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022.
Водночас, реєстраційна дія № 1003391070029005201 щодо зміни керівника ТОВ «МЛП-Чайка» державним реєстратором Пірнівської сільської ради Гавриленко О.В. вчинено 04.08.2022, а реєстраційну дію № 1003391070032005201 щодо зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка» - 08.12.2022, натомість, зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо перевірки факту санкційних обмежень (п. 3-3 ст. 28) запроваджені прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023, який набрав чинності 22.07.2023.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що станом на дату вчинення реєстраційних дій (04.08.2022 та 08.12.2022) частина 1 ст. 28 Закону ще не містила пункту 3-3 та такої підстави для відмови у вчиненні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», і вона була введена в дію лише у липні 2023 року.
При цьому державному реєстратору позивачем подавались усі документи, як того вимагає ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у зв'язку із чим, державний реєстратор не мав обов'язку перевіряти відомості про застосування санкцій, які унеможливлюють проведення реєстрації, а тому підстав для відмови у проведенні вказаних реєстраційних дій у держреєстратора не було.
Більш того, у матеріалах справи відсутні докази того, що застосування Радою Європейського Союзу персональних санкцій до ОСОБА_1 стосувалося ТОВ «МЛП-Чайка», Компанії «Марсфілд Лімітед», керівників ТОВ «МЛП-Чайка» ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), чи кінцевих бенефіціарних власників ( ОСОБА_4 та ОСОБА_9).
Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 (попередній бенефіціарний власник ТОВ «МЛП-Чайка) з 2017 року є власником акцій Компанії «Balerson Finance Limited».
09.02.2018 між Компанією «Balerson Finance Limited» та Компанією «Levetor Trading Limited» було укладено договір купівлі-продажу акцій Компанії «Марсфілд Лімітед». На підставі цього договору та враховуючи те, що засновниками ТОВ «МЛП-Чайка» виступає ТОВ «МЛП-Україна» (1%) та Компанія «Марсфілд Лімітед» (99%), ОСОБА_4 стала у 2018 році кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МЛП-Чайка», а 30.11.2022 ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу з громадянином Туреччини ОСОБА_9 щодо купівлі-продажу акцій Компанії Balerson Finance Limited, відтак, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МЛП-Чайка» став ОСОБА_9 і відповідна реєстраційна дія щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника вчинена 19.06.2018 та видалено запис про громадянина рф ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що момент вчинення реєстраційних дій кінцевим бенефіціарним власником була ОСОБА_4 , до якої санкції не застосовувались, як не застосовувались санкції і до громадянина Туреччини - ОСОБА_9 (ОСОБА_9), що свідчить про відсутність в діях реєстратора порушення законодавства України, зокрема, порушень Закону України «Про санкції».
Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що ухвалою Печерського районного суду містка Києва від 16.09.2022 у справі № 757/24168/22-к арешт на корпоративні права Компанії Марсфілд Лімітед на частку в розмірі 99% в статуті ТОВ «МЛП-Чайка» скасований та зазначено, що твердження про реєстрацією юридичної особи ТОВ «МЛП-Чайка» громадянином рф не відповідає дійсності, оскільки першим власником вказаної юридичної особи був громадянин України. Кінцевим бенефіціаром ТОВ «МЛП-Чайка» на даний час є громадянка України ОСОБА_4 , яка також не має жодного відношення до рф та її фінансування. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи подяками від ЗСУ, Тро та поліції за допомогу у протидії агресії рф.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що при вчиненні реєстраційних дій реєстратор діяв відповідно до законодавства, чинного на час здійснення реєстраційних дій щодо внесення відомостей про зміну керівника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «МЛП-Чайка», в межах повноважень, наданих йому законом, які, в свою чергу, обмежуються перевіркою формальних підстав для здійснення реєстраційних дій, при цьому, із системного аналізу ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вбачається, що Міністерство юстиції України виконує функції державного контролю за проведенням реєстраційних дій, не втручаючись у внутрішнє управління юридичних осіб, їх господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що з урахуванням практики ЄСПЛ, поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов'язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Відтак, державні органи, виконуючи покладені на них обов'язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові як матеріальні, так і репутаційні ризики.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені у даній справі порушення Міністерством юстиції України під час розгляду скарг Територіального управління БЕБ у Київській області як норм чинного законодавства, так і порушення прав заявників, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наказ Міністерства юстиції України № 2619/5 від 04.09.2024 «Про задоволення скарг» підлягає скасуванню а позови ТОВ «МЛП-Чайка» та Компанії «Марсфілд Лімітед» підлягають задоволенню, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.
Доводів скаржників про необхідність дослідження обставин, які були в ході досудового розслідування Територіального управління БЕБ у Київській області оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки зазначене не стосується предмету заявлених позовів щодо законності вчинення реєстраційних дій та не впливає на правильність вирішення даної справи.
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Така ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб'єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 246 ГПК України, суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком».
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).
За нормами чинного законодавства, окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли. Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням суду.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає наявності підстав, які б зумовлювали постановлення окремої ухвали.
Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються у апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24.
З приводу решти доводів скаржників, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited), Територіального об'єднання БЕБ у Київській області та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Компанії «Марсфілд Лімітед» (Marsfield Limited), Територіального об'єднання БЕБ у Київській області та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10897/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.
4. Справу 910/10897/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 20.02.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич