Іменем України
28 січня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/1965/23
провадження № 22-ц/4809/102/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Харути Вікторії Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року у складі судді Подоляк Я. М. і
Короткий зміст позовної заяви
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на свою користь 152 425 грн у відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, 2 500 грн розміру франшизи, 50 000 грн моральної шкоди, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 622 грн 85 коп судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що з вини відповідача 06.01.2023 о 13 год.30 хв., який керував автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Олександрії на перехресті вулиць Червоноармійська та Шевченка, сталась ДТП, в наслідок якої пошкоджено автомобіль Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»).
Позивач отримав страхову виплату в сумі 127 500 грн, поряд із цим, згідно рахунку дослідження № ВА 7771 АС-2 від 22.03.2023, виконаного спеціалістом ТОВ «Гарант - АСІСТАНС» в межах страхової справи № 86283, вартість відновлюваних робіт автомобіля Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 279 925,20 грн, а тому відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої кшоди і сумою страхового відшкодування.
Крім того, ОСОБА_1 внаслідок винних дій відповідача завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, спричиненими ушкодженням належного їй автомобіля, позбавленні можливості використовувати автомобіль, зміні ритму та способу життя, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 152 425 грн, франшизу в розмірі 2 500 грн, моральну шкоду в сумі 5 000 грн, всього 159 925 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн та сплаченого судового збору в розмірі 2 045,82 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 06 січня 2023 року, встановлена, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦК України, не підлягає доказуванню, а доказів того, що водій ОСОБА_3 є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, не надано.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції вважав, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою у розмірі 152 425 грн.
Крім того, враховуючи, що третьою особою здійснено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, зменшивши її на 2 500 грн, суд першої інстанції вважав, що її розмір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідача позивачу завдано шкоди, оскільки останній керуючи транспортним засобом порушив ПДР України та здійснив зіткнення з її автомобілем, а тому наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, враховуючи, що внаслідок ДТП позивач був позбавлений можливості користуватись автомобілем, докладав зусиль для оформлення страхової виплати, а відповідач в свою чергу не відшкодував заподіяну шкоду в добровільному порядку, відтак вважав прийнятним визначити розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн, що буде відповідати принципу розумності та справедливості.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що розмір вказаних позивачем витрат на правничу допомогу, є співмірним обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Коротки зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Харута В. А., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування фактичних обставин справи.
В основу оскаржуваного рішення покладено надані позивачем докази, які не відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Огляд автомобіля був проведений без належного повідомлення про дату, місце та час проведення такого огляду ОСОБА_2 , що позбавило останнього можливості прийняти участь в огляді пошкодженого автомобіля позивача.
Фактором, який сприяв виникненню аварійної ситуації та дорожньо-транспортної пригоди є значне перевищення швидкості під час руху водієм ОСОБА_3 , який керував належним позивачеві автомобілем.
ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначено та судом першої інстанції не вказано, у чому саме полягали моральні страждання позивача внаслідок позбавлення її можливості користуватись автомобілем, як змінились ритм та спосіб її життя після пошкодження її автомобіля, а доказів того, що остання користувалась автомобілем для власних потреб чи взагалі має посвідчення водія, матеріали справи не містять.
Крім того, стороною позивача не надано до суду першої інстанції належні документальні докази на підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема, відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час надання правової (правничої) допомоги, не зазначено тривалість та час для їх виконання, відсутні документи на підтвердження виконання робіт.
Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн не відповідає критерію розумності, є значно завищеним та визначений без урахування його фінансового стану.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від адвоката Ковальової Т. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Харути В. А., яка представляє інтерси ОСОБА_2 , без задоволення.
Відзиву на апеляційну скаргу від ПАТ «НАСК «Оранта» не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеконференції, ОСОБА_2 та його представник адвокат Харута В. А. підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Ковальова Т. Ю. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Представник ПАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, надіслав до суду заяву, в якій просив проводи розгляд справи без його участі.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, щовідповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 398/79/23 від 20.03.2023 ОСОБА_2 керуючи автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Олександрія на перехресті вулиць Червоноармійська та Шевченка, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11 ПДР України.
За викладених обставин зазначеною постановою суду визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Власником автомобіля марки Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1
31.05.2022 між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209240663. Забезпеченим транспортним засобом згідно даного договору страхування виступає Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_1 .
22.03.2023 ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», який діяв на підставі Агентської угоди № 08-03-26/15-01-10 від 01.03.2010 за заявою ОСОБА_1 проведено автотоварознавче дослідження № ВА 7771 АС-2, за результатами якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 171 151,47 грн. Вартість матеріального збитку без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 279 925,20 грн.
З відповідей консультанта з питань врегулювання збитків ПАТ НАЦК «Оранта» від 11.04.2023 № 09-02-17та заступника начальника управління по роботі з рекламаціями Департаменту врегулювання збитків та контролю аутсорсингу ПАТ НАЦК «Оранта» від 23.04.2023 № 09-02-17/4558, вбачається, що згідно зі страховим актом № ОЦВ-23-23-86283/1 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, ПАТ НАСК «Оранта» 05.04.2023 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 127 500,00 грн (130 000,00 грн (ліміт відповідальності) - 2500, 00 грн (франшиза)) на рахунок потерпілої особи.
Виплата страховою компанією потерпілій особі страхового відшкодування, також підтверджується випискою по картці ОСОБА_1 про зарахування 05.04.2023 вказаних коштів. Коментар до платежу: PAT NASK ORANTA Str.vidshk.Tsar'ova Oksana Volodymyrivna (2648805808) po Doh № 209240663 vid 31.05.2022 Bez PDV.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо стягнення матеріальної шкоди
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (частина перша статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження № 61-26508св18) зроблено правові висновки щодо відшкодування величини втрати товарної вартості транспортного засобу, які полягають у такому.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно з п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує, зокрема, шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Згідно із п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Поряд із цим, п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2023 року у справі № 398/79/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп (том 1 а. с. 8-9).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 06 січня 2023 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Олександрії на перехресті вулиць Червоноармійська та Шевченка, керуючи автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомоблію, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобліем Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок чого транспортні засоби отрималди механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником автомобіля марки Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (том 1 а. с. 6).
31.05.2022 між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209240663. Забезпеченим транспортним засобом згідно даного договору страхування виступає Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_1 , що не заперечується учасниками справи.
22.03.2023 ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», який діяв на підставі Агентської угоди №08-03-26/15-01-10 від 01.03.2010 за заявою ОСОБА_1 проведено автотоварознавче дослідження № ВА 7771 АС-2, за результатами якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Chevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 171 151,47 грн. Вартість матеріального збитку без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 279 925,20 грн (том 1 а. с. 15-25, 155-165).
З відповідей консультанта з питань врегулювання збитків ПАТ «НАСК «Оранта» від 11.04.2023 № 09-02-17 та заступника начальника управління по роботі з рекламаціями Департаменту врегулювання збитків та контролю аутсорсингу ПАТ «НАСК «Оранта» від 23.04.2023 № 09-02-17/4558, вбачається, що згідно зі страховим актом № ОЦВ-23-23-86283/1 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, ПАТ НАСК «Оранта» 05.04.2023 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 127 500,00 грн (130 000 грн (ліміт відповідальності) - 2 500 грн (франшиза)) на рахунок потерпілої особи (том 1 а. с. 15, 154).
Виплата страховою компанією потерпілій особі страхового відшкодування, також підтверджується випискою по картці ОСОБА_1 про зарахування 05.04.2023 вказаних коштів (том 1 а. с. 136).
З наведеного вбачається, що наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 06 січня 2023 року, встановлена, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦК України, не підлягає доказуванню.
Оскільки, вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою у розмірі 152 425 грн.
Крім того, враховуючи, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, зменшивши її на 2 500 грн, суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що її розмір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про недопустимість у якості доказу дослідження №ВА 7771АС-2 від 22.03.2023, оскільки вказане дослідження, ремонтна калькуляція №86283/23 Н від 22.03.2023, а також зведена таблиця даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку від 22.03.2023 не містять підпису та відбитків печатки ТОВ «Гарант-АСІСТАНТ», не заслуговують на увагу суду, оскільки вказане дослідження виконаного спеціалістом ТОВ «Гарант - АСІСТАНС» в межах страхової справи № 8628, з подальшим відшкодуванням ПАТ «НАСК «Оранта» страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика.
Вказані документи надані позивачу ПАТ «НАСК «Оранта» на запит адвоката, отже підстави для визнання вказаного доказу неналежним та/або недопустимим, відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що в основу оскаржуваного рішення покладено надані позивачем докази, які не відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути взяті до уваги судом.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що огляд автомобіля був проведений без його належного повідомлення про дату, місце та час проведення такого огляду, що пощбавило останнього можливості прийняти участь в огляді пошкодженого автомобіля позивача, суд також не бере до уваги, оскільки зазначений факт не впливає на правильність визначення вартогсті матеріального збитку.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що фактором, який сприяв виникненню аварійної ситуації та дорожньо-транспортної пригоди є значне перевищення швидкості під час руху водієм ОСОБА_3 , який керував належним позивачеві автомобілем, оскільки матеріалами справи підтверджено вину відповідача в настанні дорожньо-транспортної пригоди, а доказів того, що водій ОСОБА_3 є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, суду не надано.
Щодо стягнення моральної шкоди
Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Матеріалами справи підтверджується, що права ОСОБА_1 порушено внаслідок пошкодження її транспортного засобу з вини відповідача, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2023 року (том 1 а. с. 8-9).
Звертаючись досуду з позовом, позивач посилалась на те, що внаслідок винних дій відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, спричиненими ушкодженням належного їй автомобіля, позбавленні можливості використовувати автомобіль, зміні ритму та способу життя.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з'ясував характер правовідносин сторін, урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного їй автомобіля з вини ОСОБА_2 , ступінь вини відповідача, як наслідок дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру.
Пошкодження власного автомобіля позивача безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначено та судом першої інстанції не вказано, у чому саме полягали моральні страждання позивача внаслідок позбавлення її можливості користуватись автомобілем, як змінились ритм та спосіб її життя після пошкодження її автомобіля, є безпідставними.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (том 1 а. с. 1-3).
На пітвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції позивачем було надано: копію Договору про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальовою Т. Ю., за умовами п. 4.1. якого грошова винагорода (гонорар) за даним договором та порядок оплати визначається в розмірі 10 000 грн (том 1 а. с. 26); копію свідотцва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 50 (том 1 а. с. 27); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1049236 (том 1 а. с. 28); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних авдокатом за Договором про надання правничої допомоги від 29.03.2023, у відповідності до якого: підготовка та наліз документів, складення позовної заяви відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 4 000 грн; представництво інтересів ОСОБА_1 в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області - 6 000 грн (том 1 а.с. 29); квитанцію до прибуткового касового ордера № 14-04 від 14 квітня 2023 року про оплату ОСОБА_1 10 000 грн (том 1 а. с. 29а).
Представинк відповідача у відзиві на позовну заяву зазначала про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, витраченим ним часом та не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Заперечень щодо неспівмірності заявленої суми від відповідача до суду першої інстанції не надходило, а підстав для зменшення розміру вказаних витрат судом не встановлено.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що договором про надання правничої допомоги визначено домовленості позивача та його представника щодо обчислення гонорару адвоката та встановлено фіксований розмір гонорару, а тому, враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що стороною позивача не надано до суду першої інстанції належні документальні докази на підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема, відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час надання правової (правничої) допомоги, не зазначено тривалість час для їх виконання, відсутні документи на підтвердження виконання робіт, оскільки у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн не відповідає критерію розумності, є значно завищеним та визначений без урахування його фінансового стану, свідчать про його незгоду із визначеним позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу, проте, вони не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що будучи ознайомленим із поданими до суду першої інстанції доказами понесення позивачем судових витрат, ОСОБА_2 не подав до суду першої інстанції відповідного клопотання про їх зменшення, в яких би заперечував щодо їх співмірності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК Українисуда пеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.
Разом з тим, щодо заявленого у відзиві на апеляційну скаргу клопотання представника позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача до суду апеляційної інстанції надано: копію Договору про надання правничої допомоги від 13 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальовою Т. Ю., за умовами п. 4.1. якого грошова винагорода (гонорар) за даним договором та порядок оплати визначається в розмірі 10 000 грн за ведення справи в Кропивницькому апеляційному суді (том 1 а. с. 222); копію свідотцва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 50 (том 1 а. с. 227 на звороті); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1091300 (том 1 а. с. 227); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних авдокатом за Договором про надання правничої допомоги від 13.09.2024, у відповідності до якого: попередній аналіз апеляційної скарги - 2 000 грн; складення відзиву на апеляційну скаргу - 4 000 грн; представницво інтересів ОСОБА_1 в Кропивницькому апеляційному суді - 4 000 грн (том 1 а.с. 228); квитанцію до прибуткового касового ордера № 13-24 від 13 вересня 2024 року про оплату ОСОБА_1 10 000 грн (том 1 а. с. 228 на звороті).
Від адвоката Харути В. А. надійшла заява, в якій вона просила зменшити розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення в апедяційній інстанції, посилаючись на те, що розмір є завищеним, а дана категорія справ не є складеною (том 2 а. с. 21-23).
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність адвокатом Ковальовою Т. Ю. понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у Кропивницькому апеляційному суді в розмірі 10 000 грн та їх співмірність зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
При цьому суд відхиляє доводи сторони відповідача про завищений розмір витрат, заявлених позивачем, з огляду на те, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених участині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною,яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріямзаявлених витрат.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначав, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, заявлений позивчем є пропорційним до предмета спору та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на встановлені судом обставини, а тому відсутні підстави для його зменшення.
Таким чином, враховуючи, що апеляційна скарга адвоката Харути В. А., яка представляє інтереси ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року без змін, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем під час розгляду справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Харути Вікторії Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 рокубез змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21.02.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді Л. М. Дьомич
О. І. Чельник