Іменем України
20 лютого 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/6038/24
провадження № 22-ц/4809/322/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спортивне 22» на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2024 року ,у складі головуючого судді Дубровської Н.М. у справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спортивне 22» про видачу судового наказу про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території для житлових та нежитлових приміщень ОСББ , -
У листопаді 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спортивне 22» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території для житлових та нежитлових приміщень ОСББ у розмірі - 4417,65 грн .
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2024 року відмовлено у видачі судового наказу.
Не погодившись із ухвалою суду заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказував, що боржники оплату за послуги сплачують не в повному обсязі, а тому утворилася заборгованість за період з березня 2021 року по вересень 2024 року у розмірі - 4417,65 грн .
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, а тому справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції послався на п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спортивне 22» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржників заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території для житлових та нежитлових приміщень ОСББ у сумі 4417,65 грн.
Встановлено, що заборгованість була нарахована за період з березня 2021 року по вересень 2024 року.
Суд першої інстанції правильно встановив, що заявник звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу, який утворився за період, що перевищує строк позовної давності, встановлену законом для такої вимоги і суд у наказному провадженні не може таку вимогу задовольняти частково.
Відповідно до положень ч. 3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, зокрема, про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати (п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Стаття 163 ЦПК України містить вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, недодержання яких, як передбачено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються також інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Між тим, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим та мотивованим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у видачі судового наказу з тих підстав, що вимогу пред'явлено за період, що виходить за межі загального строку позовної давності.
Пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Більш того, за приписами ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Таким чином, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт переривання строку позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування строку позовної давності.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт переривання позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності та/або продовження позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що питання щодо відмови у видачі судового наказу судом першої інстанції вирішено з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спортивне 22» - залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний