вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/9304/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 09.10.2024
у справі №910/9304/24 (суддя Я.В. Маринченко)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер"
про стягнення 138 785,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер" про стягнення 138 785,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправильно зазначено вагу відправленого вантажу за накладною №44035244, що підтверджується комерційним актом №450003/28 (№450003/28/16) від 17.04.2024, у зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 138785 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" штраф у розмірі 138 785 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено невірне зазначення відправником маси вантажу, про що у відповідності до норм чинного законодавства залізницею складено комерційний акт №450003/28 (№450003/28/16) від 17.04.2024, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофер" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 09.10.2024 у справі №910/9304/24 скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір заявлених штрафних санкцій до 10% від заявленої позивачем суми та стягнути з відповідача 13 878,50 грн штрафу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:
- під час прийняття вантажу отримувачем здійснюється переважування окремо вантажу і окремо вагону, де і виявився розбіг в масі не вантажу, що надійшов від відповідача отримувачу, а маси вагону, який належить позивачеві і вага якого в автоматичному режимі у вказаній накладній була вказана неправильно саме позивачем, а не відповідачем;
- відповідач, погоджуючись з тим, що він мав також більш відповідально ставитись до заповнення електронних накладних і перевіряти, навіть, ті дані, які формує в електронному вигляді позивач у власній електронній системі, наполягав на тому, що зменшення суми штрафу, заявленого позивачем, буде відповідати принципу справедливості, добросовісності і розумності, як складових елементів конституційного принципу верховенства права, адже наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми штрафу спотворює його дійсне правове призначення, оскільки такий штраф перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, бо п'ятикратна сума штрафу, у даному випадку є очевидно невиправданою і завищеною грошовою сумою для оплати за те, порушення, яке за фактичними обставинами цієї справи, відсутнє.
Також апелянт просить суд стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу понесені відповідачем в суді першої інстанції в розмірі 5 000,00 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
29.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:
- відповідно до п.1.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Так, у накладній 44035244, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - Гаврилюк Нікіта Валерійович;
- саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, Залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення;
- з матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до графи 28 накладної, вантаж завантажено відправником.
Також позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Стосовно заявлених відповідачем до стягнення витрат на правничу допомогу, позивач зазначив, що відповідна сума витрат на правничу допомогу є не обґрунтованою, явно завищеною та такою що не відповідає обсягам роботи, складності справи, ціни позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/9304/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9304/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2024, справу №910/9304/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
18.11.2024 матеріали справи №910/9304/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9304/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технофер" (далі - Замовник) та AT "Українська залізниця" (далі - Перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
У квітні 2024 року ТОВ "Технофер" по накладній №44035244 зі станції Суми Південної залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем "Лом чорних металів".
Згідно графи 20 вказаної накладної вантажем є - лом чорних металів; нанесено маркування фарбою; пакування - навалом; вантаж розміщено та закріплено згідно з п.1.5, 17.1, 17.5 гл.3, гл.1, п.6-7 Додатка 3 до СМГС.
В графі 24 накладної №44035244 "Маса вантажу" зазначено 64000 кг.
У графі 55 накладної №44035244 зазначений представник відправника директор - Гаврилюк Нікіта Валерійович, який підтвердив правильність внесених відомостей.
17.04.2024 при проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №239 від 17.04.2024 було проведено контрольне зважування вагону №62269329.
В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №44035244 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій при проведенні контрольного зважування вагону №62269329 та на станції призначення, про що складено комерційний акт №450003/28 (№450003/28/16) від 17.04.2024.
Із зазначеного акту вбачається, що при переваженні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Опанасюка, агента комерційного Кузьміч, агента комерційного Петренко, на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський номер № 032, що пройшли держповірку 31.01.2024 виявилось: вага брутто - 88900 кг, тара за документом - 23000 кг, вага нетто - 65900 кг, що більше ваги вказаної в документі на 1900 кг. Вантаж брикети, навантаження на рівні бортів а нижче бортів на 100 мм, між брикетами маються зазори 50-150мм. Поверхня вантажу та зазори марковані речовиною білого кольору, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обоз сторін закриті, вкручені. В технічному відношенні вагон справний.
Зважування маси вантажу у вагоні на станції Нижньодніпровськ-Вузол здійснювалось на 150-тонних електронно-тензометричних вагах № У2270-06 повірених 31.01.2024.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ - Вузол, заводський № 032, власник Дніпровська дирекція залізничних перевезень, міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідачем неправильно зазначену масу вантажу в накладній №4035244, а тому згідно з умовами ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу нараховується штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення що становить за розрахунком позивача 138 785,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, що фактичні дані ваги становлять 64,25 т., що на 0,25 т. відрізняється від ваги, вказаної в накладній і є нормальною похибкою при зважуванні. Також, вказав, що вага тари склала 24,25 т, замість сформованої в автоматизованій програмі 23 т., що вказує на різницю в 1,25 т. у вазі саме тари, а не вантажу. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до 10%.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пунктами 6, 22, 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084) затверджені Правила оформлення перевізних документів, пунктом 1.1. яких передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису.
Згідно пункту 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082), вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Наведені вище приписи чинного законодавства України свідчать про відсутність у залізниці обов'язку перевіряти відповідність вказаних відправником у накладній даних вантажу при прийнятті його до перевезення; при цьому, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
У графі 24 накладної №44035244, яка оформлена відповідно до діючих вимог вказано, що маса вантажу становить 64 000 кг.
Таким чином, відповідач, як вантажовідправник, засвідчив, що маса вантажу (нетто) у вагоні №44035244 становила 64 000 кг.
Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як вище встановлено судом, 17.04.2024 при проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №239 від 17.04.2024 було проведено контрольне зважування вагону №62269329 та складений комерційний акт №450003/28 (№450003/28/16) з якого вбачається, що під час контрольного зважування на вагах станції вагона №62269329, відправленого за накладною №44035244, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 1 900 кг.
По прибуттю вагону №62269329 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/28 від 17.04.2024, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу, про що 20.04.2024 зроблена відмітка в розділі "Є" комерційного акту №450003/28/16.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Отже, допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складений працівниками залізниці комерційний акт за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855) затверджені Правила складання актів (стаття 129 Статуту), пункти 2, 4, 6 9, 10 яких передбачають, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Комерційні акти, зокрема складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
До акту включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.
В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.
У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, дослідивши наявну в матеріалах справи копію комерційного акту №450003/28 (№450003/28/16), колегія суддів дійшла висновку, що відповідний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правилам складання актів, а відтак є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу. Протилежні доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
За змістом статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Враховуючи неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, позивачем відповідно до статей 118, 122 Статуту нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 138 785,00 грн (27 757,00 грн х 5 = 138 785, 00 грн). Розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 138 785,00 грн є арифметично вірним.
Із урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу (нетто) у вагоні №62269329, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.
Щодо посилань апелянта на необхідність зменшення штрафних санкцій на 90%, які обґрунтовані тим, що п'ятикратна сума штрафу, у даному випадку є очевидно невиправданою і завищеною грошовою сумою для оплати за те, порушення, яке за фактичними обставинами цієї справи, відсутнє, суд апеляційної інстанції, зазначає таке.
Норми Статуту залізниць України є спеціальними у сфері залізничних перевезень, не суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і підлягають першочерговому застосуванню.
Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача стягується з вантажовідправника відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено.
В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 20.03.2018 у справі № 925/1025/17, від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.
Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення розміру штрафу.
Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи обох сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу, тому його клопотання не підлягає задоволенню.
При цьому апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 29.04.2021 у справі № 905/1450/20.
Усі інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи, не приймаються до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 09.10.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підллягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9304/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофер".
Матеріали справи №910/9304/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко