Житомирський апеляційний суд
Справа №281/1151/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/264/25
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019060200000107 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 травня 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Саратов, Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за ч.2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий термін на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 7222,46 (сім тисяч двісті двадцять дві) гривні 46 копійок витрат за проведення експертиз.
Скасовано арешт накладений на автомобіль ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 . та на автомобіль Opel Vivaro д.н.з НОМЕР_2 .
Цивільний позов залишено без розгляду.
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України та в апеляційній скарзі не оскаржується.
Як встановив суд, 25 липня 2019 року близько 6 - ї години ранку ОСОБА_9 , мешканець с. Білокоровичі Олевського району, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 рухався поза межами населеного пункту в напрямку м. Коростень. В салоні автомобіля крім нього знаходилися пасажири: ОСОБА_10 , який сидів на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , мешканці с. Білокоровичі Олевського району, ОСОБА_13 , мешканка м. Коростень, які знаходилися на задньому сидінні автомобіля. Проїжджаючи біля АЗС «АВІАС», що розташована на 171 км +700 м автодороги сполученням Київ-Ковель, неподалік с. Глухова Лугинського району, Житомирської області , ОСОБА_9 вирішив заправити пальним автомобіль. Виконуючи вимоги п. 9.4; 10,1; 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №130 від 10.10.2001 року, ОСОБА_9 зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та ввімкнув лівий покажчик повороту на автомобілі, зупинився для надання переваги в русі зустрічному транспорту. В цей час, позаду автомобіля в попутному напрямі рухалися ще декілька невстановлених досудовим слідством автомобілів та автомобіль Opel Vivaro д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 мешканця м. Одеса, який на праві власності належить ОСОБА_14 .
Невстановлені досудовим слідством автомобілі, виконуючи вимоги п. 12.3; 13.1;13.3 Правил дорожнього руху України вчасно виявивши на проїзній частині дороги перешкоду - автомобіль ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , що виконував маневр поворот ліворуч, з дотриманням безпечного інтервалу здійснили об'їзд автомобіля праворуч. В свою чергу, водій автомобіля Opel Vivaro д.н.з НОМЕР_3 , ОСОБА_8 не зміг вчасно зреагувати на зміну дорожньої обстановки, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких залежно від швидкості руху автомобіля, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу ОСОБА_8 повинен був дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, однак не дотримався та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 , від якого останній загорівся.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_12 , згідно висновку експерта №476 від 14.08.2018 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя та здоров'я, внаслідок яких помер в лікарні м. Коростень, ОСОБА_9 , згідно висновку експерта № 648 від 13.11.2019 року отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_11 , згідно висновку експерта №649 від 13.11.2019 року отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Своїми діями, які виразились в порушенні правил дорожнього руху, водій автомобіля Opel Vivaro д.н.з НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_12 .
Своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі захисник оскаржує вирок з підстав суворості призначеного ОСОБА_8 покарання. Просить вирок змінити в частині встановленого обвинуваченому іспитового терміну, визначити іспитовий строк терміном на 1(один) рік.
На його переконання суд не врахував, що причиною даного ДТП окрім неправомірних дій ОСОБА_8 , були дії і інших осіб, зокрема неправомірні дії водія автомобіля Mercedes Sprinter.
Зазначає, що загальна сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку обвинувачений ОСОБА_8 надав потерпілим в період досудового розслідування та на початку судового розгляду справи до заявлення цивільного позову, становила 70 255 гривень.
Зауважує, що обвинувачений потерпілій ОСОБА_11 сплатив 150 000 грн. відшкодування шкоди.
Також, вказує, що ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_15 сплатив 150 000 грн. і до 29.03.2025 року зобов'язався сплатити ще 175 000 грн., що засвідчено нотаріально завіреною розпискою.
Сторона захисту наголошує на тому, що на даний час обвинуваченому 69 років, він являється пенсіонером, раніше не судимий, жодного разу за все своє життя не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони. За весь час досудового слідства сприяв слідчому, прокурору та суду в розслідуванні даного кримінального правопорушення, визнав вину, щиро розкаявся, відшкодував в повному обсязі завдану матеріальну і моральну шкоду всім потерпілим, в даний час продовжує виконувати свої зобов'язання перед потерпілою ОСОБА_15 систематично направляючи їй грошові кошів.
Крім того, захисник просить врахувати стан здоров'я обвинуваченого, який має ряд тяжких хвороб та потребує стороннього догляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованими і законними і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника, що причиною ДТП окрім неоспорюваних дій ОСОБА_8 були дії і іншого водія, який ідучи попереду автомобіля ОСОБА_8 різко повернув, внаслідок чого обвинувачений не зміг уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ» перевірялися судом першої інстанції та підтвердження не знайшли.
За висновком експертизи механізму та обставин ДТП № 3/783 з технічної точки зору, в наведених дорожніх умовах, при заданих вихідних даних, за умови, що небезпека для руху водієві автомобіля "Оpel Vivaro" р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 виникає з моменту зміни напрямку невстановленого мікроавтобуса, в причинному зв'язку з створенням аварійної обстановки і виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди - є наявність на смузі руху водія автомобіля "Оpel Vivaro" р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 перешкоди (автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_4 ), видимість якого настає в момент, коли водій автомобіля "Оpel Vivaro" р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для руху.
При умові, що небезпека для руху водієві автомобіля "Оpel Vivaro" р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 з боку інших учасників дорожнього руху не виникало, останній сам своїми діями створив небезпеку для руху, наблизившись до попутного транспортного засобу на відстань, величина якої менша безпечної дистанції, то з технічної точки зору, в наведених дорожніх умовах, при заданих вихідних даних, в причинному зв'язку з створенням аварійної обстановки і виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди - є невідповідність дій водія автомобіля "Оpel Vivaro" р/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху України.
З цього слідує, що причиною ДТП стали безпосередні дії водія ОСОБА_8 , який не вибрав безпечної дистанції, не врахувавши швидкості руху, а також дорожньої обстановки, можливості виникнення у водія попутного транспортного засобу необхідність різкої зміни напрямку руху для об'їзду перешкоди чи застосування екстреного гальмування, зупинки.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд, першої інстанції врахував ставлення обвинуваченого до вчиненого, обставини, що пом'якшують його покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, його похилий вік, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, не перебуває на спеціальних обліках, думку потерпілих, які просять суворо не карати.
Крім того, враховано те, що ОСОБА_8 переніс складні операції, на даний час потребує сторонньої допомоги, проходить курс лікування у Бельгії.
На переконання колегії суддів, яка враховує межі апеляційного розгляду, суд першої інстанції при застосуванні положень ст.75 КК України прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність визначення іспитового строку тривалістю два роки, з такими висновками погоджується і колегія суддів.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення встановленого судом іспитового строку при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст.75 КК України.
За приписами ч.4 ст.75 КК іспитовий строк встановлюється судом від одного до трьох років.
Апеляційний суд вважає, що визначення такого терміну іспитового строку не свідчить про несправедливість призначеного ОСОБА_8 покарання внаслідок його суворості, а навпаки вказує, що суд урахував усі обставини на які посилається захист.
Певні незручності, який внаслідок свого віку та стану здоров'я при виконанні умов звільнення від відбування покарання зазнає обвинувачений ОСОБА_8 незрівнянні з тяжкістю вчиненого злочину та непоправним наслідком цього злочину, а тому призначення ще більш м'якого покарання, ніж визначив суд, а саме зменшення терміну іспитового строку до мінімального, не сприятиме запобіганню вчиненню нових аналогічних кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами та буде створювати у водіїв враження можливості уникнення суворої відповідальності завдяки відшкодуванню шкоди потерпілим, що і так є обов'язком винної особи.
При цьому, як видно з вироку, обставини, про які вказано у апеляційній скарзі захисника, були враховані судом під час призначення ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Тому підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: