Справа № 161/15919/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/195/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
17 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача Остащенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про припинення зобов'язань за кредитним договором, припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2024 року,
Позивачі звернулись до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог вказують, що 29.09.2006 року між ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0201/0906/88-265, відповідно до умов якого їй було надано кредит у розмірі 12000 доларів США на строк з 29.06.2006 року по 29.09.2016 року, зі сплатою 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Крім того, 29.09.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (поручитель) та Банком було укладено іпотечний договір щодо передачі в іпотеку двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до цього, в Державному реєстрі іпотек було зроблено запис № 5855222 від 29.09.2009 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна було зроблено запис про обтяження №5855233 від 29.09.2006 року (Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3809918 від 01.01.2013 року).
25.01.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (в тому числі по кредитному договору ОСОБА_1 ).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2014 року було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості з кредитним договором в розмірі 29675,37 грн. та судові витрати у справі, в частині вимог до ОСОБА_5 про звернення стягнення на перемет іпотеки відмовлено.
17.09.2014 року судом було видано виконавчий лист, на підставі якого 06.02.2015 року державним виконавцем Першого ІВДВС ЛМУЮ Куліш В.А. було відкрито виконавче провадження №46383678.
Заборгованість позивача ОСОБА_1 сплачувалась частинами на рахунки органу ДВС.
07.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Гефест» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 29.09.2006 року. 30.04.2020 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі замінено стягувача.
20.11.2020 року державним виконавцем Першого ВДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №46383678, у зв'язку з тим, що боржником фактично виконано рішення суду від 28.03.2014 року.
01.08.2024 року позивачами на адресу відповідача була надіслана вимога про припинення обтяжень нерухомого майна у зв'язку із належним виконанням зобов'язань. Відповіді від ТОВ «ФК «Гефест» не надійшло.
З огляду на вказане, позивачі просять суд визнати припиненим зобов'язання за кредитним договором від 29.09.2006 року, визнати припиненою іпотеку від 29.09.2009 року, зняти заборону відчуження нерухомого майна, що було предметом договору іпотеки та виключити відповідні записи про заборону нерухомого майна з Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та про іпотеку з Державного реєстру іпотек.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Ухвалено визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» за кредитним договором № 0201/0906/88-265 від 29.09.2006 року та усіма додатковими договорами до нього, що був укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ТОВ«Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_1 у зв'язку із достроковою повною сплатою боргу (належним виконанням основного зобов'язання ОСОБА_1 ).
Визнано припиненою іпотеку (номер запису про іпотеку: 5855222 (спеціальний розділ) від 29.09.2006 року; Державний реєстр іпотек до 01.01.2013 року реєстраційний номер іпотеки 3810031) та зняти заборону на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 5855233 (спеціальний розділ) від 29.09.2006 року; Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року реєстраційний номер обтяження: 3809918), що були накладені Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. на двокімнатну квартиру загальною площею 40 кв.м, житловою площею 26,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Іпотечного договору, що був посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. 29.09.2006 року та зареєстрований в реєстрі за №3127 від 29.09.2006 року).
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0201/0906/88-265, відповідно до умов якого їй було надано кредит у розмірі 12000 доларів США на строк з 29.06.2006 року по 29.09.2016 року, зі сплатою 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с.13-15).
Крім того, 29.09.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (після шлюбу - ОСОБА_7 (поручитель) та Банком було укладено іпотечний договір щодо передачі в іпотеку двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17, 18-19).
Відповідно до цього, в Державному реєстрі іпотек було зроблено запис № 5855222 від 29.09.2009 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна було зроблено запис про обтяження №5855233 від 29.09.2006 року (Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3809918 від 01.01.2013 року) (а.с. 22-23).
25.01.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (в тому числі по кредитному договору ОСОБА_1 ).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2014 року було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 29675,37 грн. та судові витрати у справі, в частині вимог до ОСОБА_5 про звернення стягнення на перемет іпотеки відмовлено (а.с. 24-25, справа № 161/1892/14-ц).
17.09.2014 року судом було видано виконавчий лист, на підставі якого 06.02.2015 року державним виконавцем Першого ІВДВС ЛМУЮ Куліш В.А. було відкрито виконавче провадження №46383678 (а.с.26).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30.04.2020 року у справі замінено сторону виконавчого провадження: ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест» (07.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Гефест» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором №0201/0906/88-265 від 29.09.2006 року) (а.с. 27-28).
20.11.2020 року державним виконавцем Першого ВДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №46383678 на підставі п.9 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржником фактично виконано рішення суду від 28.03.2014 року, сплачено виконавчий збір та інші витрати (а.с.28).
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (пункт 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що кредитор у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до відповідачів про дострокове стягнення кредитної заборгованості, в зв'язку з чим змінив строк виконання основного зобов'язання.
Вказані висновки суду підтверджуються матеріалами даної цивільної справи та матеріалами справи №161/1892/14-ц в межах якої стягнуто борг та яка була досліджена судом апеляційної інстанції.
Зі змісту позовної заяви ( справа №161/1892/14-ц) вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» вказуючи про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, а саме: невчасну сплату щомісячних платежів, з покликанням на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка передбачає можливість кредитора вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, просив стягнути 29675,37 грн.
Зміст досудових вимог, які направлялись боржникам банком ( а.с 18,21-22 справа) №161/1892/14-ц свідчать, що ПАТ «Дельта Банк» станом на листопад та грудень 2014 року вимагав від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виконати зобов'язання у повному обсязі та сплатити 3712,67 дол США або ж еквівалент 29675, 37 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2014 року було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №0201/0906/88-265 від 29.09.2006 року в розмірі 29675,37 грн. Вказане рішення набрало законної сили.
За таких обставини необхідно вважати, що основне зобов'язання припинено у зв'язку з його виконанням, а тому наявні правові підстави для припинення іпотеки за договором іпотеки від 29.09.2006 року, як похідним від кредитного договору № 0201/0906/88-265 від 29.09.2006 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 344/17498/20 (провадження № 61-17813св21) зазначено, що: «встановивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України 26 жовтня 2020 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. […] Оскільки основне зобов'язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття обтяження з об'єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред'явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення зОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року у справі № 569/3151/15-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов'язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19)».
У справі, що переглядається, встановивши факт припинення зобов'язання за договором кредиту внаслідок його повного виконання ОСОБА_1 20.11.2020 року, а також те, що права кредитора в спірних правовідносинах підлягають захисту в порядку пред'явлення вимог на підставі статті 625 ЦК України, які виникають на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечені іпотекою, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання зобов'язань за договором іпотеки 29.09.2006 року припиненими.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц дійшов висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст.319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З досліджених судом доказів вбачається, що на час звернення до суду із цим позовом, позивач виконала зобов'язання за кредитним договором відповідно до судового рішення, а відповідач безпідставно не вчинив дій для припинення іпотеки.
Оскільки рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2014 року №161/1892/14-ц, яке ухвалено за позовом первісного кредитора, поданому на підставі ст.1050 ЦК України, повністю виконане, зобов'язання як за кредитним договором, так і укладеного на його забезпечення іпотечним договором, вважаються припиненими, в силу ст.599 ЦК України.
Зважаючи на те, що новий кредитор заперечує повне виконання кредитного та іпотечного договорів, для поновлення прав позивачів суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання припиненими зобов'язань за договором, визнання припиненою іпотеки та зняття відповідних заборон.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заперечуючи, що позовних вимог та висновків суду першої інстанції апелянт не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у 2014 році ПАТ «Дельта Банк» не змінив строки виконання за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 та не пред'явив вимоги про стягнення усієї суми заборгованості в гривневому еквіваленті.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: