Справа № 155/581/20 Провадження №11-кп/802/179/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 28 березня 2024 року,
Вказаним вирок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Богунівка Горохівського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Горохівського районного суду Волинської області від 26.02.2018 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із встановлення іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 26.02.2018, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави витрати за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) 12 коп.
Вироком також у порядку ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Так, за вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він на початку січня 2020 року приблизно о 01:00 год. в с.Мерва Луцького району, перебуваючи на території тваринницької ферми ТзОВ «Ніра», шляхом вільного доступу, керуючись прямим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що його дії не помічені іншими особами, таємно, повторно викрав велосипед марки «Ардіс», належний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №222 від 03.04.2020 становить 890,67 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, 04 березня 2020 року приблизно 14 год., перебуваючи в приміщенні житлового будинку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, керуючись прямим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що його дії не помічені іншими особами, таємно, повторно викрав дві риболовні котушки марки «COBRA CB 140» вартістю 112,67 грн., та марки «COBRA CB 540» вартістю 156,05 грн., а також одну пару черевиків марки «MARION» вартістю 538,67 гривень, які належать ОСОБА_10 , якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, внаслідок чого завдав потерпілому майнової шкоди, яка згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №186 від 23.03.2020 становить 807,39 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та закрити кримінальне провадження щодо її підзахисного. Зазначає про те, що матеріали кримінального провадження не містять належних доказів, які прямо підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Так, суд оцінюючи такі докази, - як заяви потерпілих, не взяв до уваги, що самі потерпілі у правоохоронні органи не звертались. Під час надання показів в суді потерпілий ОСОБА_10 показав, що заяву він писав під диктовку працівника поліції, а речі йому приніс та повернув ОСОБА_7 особисто. А потерпілий ОСОБА_11 показав про те, що ОСОБА_7 повернув йому велосипед на наступний день, а заяву в правоохоронні органи писали через кілька місяців працівники поліції. При цьому, суд не надав оцінки показав обвинуваченого, які є послідовними та правдивими. Захисник вважає, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які в судовому засіданні просили закрити кримінальне провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, про що не заперечила прокурор та вважала, що є підстави для закриття кримінального провадження на цій підставі, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перш за все вирішуючи у порядку ст.479-1 КПК України питання щодо можливості декриміналізації діянь інкримінованих ОСОБА_7 , які кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, апеляційний суд зазначає таке.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Положеннями ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Разом з тим, у ч.1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно нової редакції ст.51 КУпАП України, відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідальність за ч.2 ст.51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, згідно із ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2102 грн.
Таким чином, враховуючи положення ПК України та Закону України №3886-IX від 18.07.2024, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2102 грн.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 інкриміновано вчинення двох окремих епізодів крадіжок майна, вчинених повторно, а саме за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9 , який мав місце на початку січня 2020 року (сума крадіжки 890,67 грн.), та за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_10 , який мав місце 04.03.2020 (загальна сума крадіжки 807,39 грн.)
Враховуючи те, що вартість таємного викрадення чужого майна (крадіжок) за вказаними епізодами, кожним окремо, була меншою за розмір, з якого відповідно до ПК України та Закону України №3886-IX від 18.07.2024, настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, а саме 2102 грн., то колегія суддів вважає, що вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Пунктом 4-1 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається у разі, коли втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив проти закриття кримінального провадження щодо нього по вказаних епізодах, які кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Захисник обвинуваченого підтримала позицію свого підзахисного щодо закриття кримінального провадження на вказаній підставі.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин, а також враховуючи вимоги вищезазначеного законодавства та відсутність заперечень обвинуваченого, вирок суду про засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_9 , який мав місце на початку січня 2020 року (сума крадіжки 890,67 грн.), та по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_10 , який мав місце 04.03.2020 (загальна сума крадіжки 807,39 грн.), підлягає скасуванню, а кримінальне провадження, - закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Окрім того, враховуючи положення ст.118, 124, 374 КПК України, процесуальні витрати в кримінальному провадженню не можуть бути стягнені з обвинуваченого та мають бути віднесені на рахунок держави, оскільки в даному випадку кримінальне провадження у якому здійснювалися судові товарознавчі експертизи закрито на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Також у порядку ст.100 КПК України суд вирішує питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.376, 404, 405, 407, 417 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання обвинуваченого винним за ч.2 ст.185 КК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_9 , який мав місце на початку січня 2020 року (сума 890,67 грн.), та по епізоду з потерпілим ОСОБА_10 , який мав місце 04.03.2020 (сума 807,39 грн.) - скасувати.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за вищевказаними епізодами, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, - у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових товарознавчих експертиз віднести на рахунок держави.
Речові докази у справі, а саме: велосипед марки «Ардіс», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити останньому за належністю; дві риболовні котушки марки «COBRA CB140» та марки «COBRA CB540», а також одна пара зимових шкіряних чоловічих черевиків марки «MARION», які передані на зберігання в камеру збереження речових доказів ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області - повернути потерпілому ОСОБА_10 .
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Головуючий
Судді