Справа № 761/38626/23
Провадження № 2/761/1610/2025
06 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Донського Ярослава Сергійовича філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві про скасування державної реєстрації права власності на квартиру,
У жовтні 2023р. позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Київські каштани» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-3) до відповідачів ОСОБА_1 , Державного реєстратора Донського Я.С. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві, в якому просив суд:
- скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37252130 від 25 вересня 2017р. 15:21:47 державного реєстратора Донського Я.С. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві, яким до державного реєстру речових прав внесений запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 159,0 кв.м. та відповідний запис про право власності: 22506784 від 20 вересня 2017р. 14:49:05.
- стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСББ «Київські каштани» є балансоутримувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (теперішня назва АДРЕСА_3 , відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу будинку № 8-Б від 29 вересня 2006р. Згідно з п. 2 акту від 29 вересня 2006р. на баланс ОСББ «Київські каштани» передані допоміжні приміщення горища площею 606,2 кв.м., в цьому будинку.
Одним із власників та членів ОСББ «Київські каштани» є відповідачка ОСОБА_1 , у власності якої перебуває квартира № 43 , згідно з договором купівлі-продажу №1-193 від 20 липня 2001р. В жовтні 2023р. позивачем було виявлено оголошення про продаж квартири в будинку АДРЕСА_2 , площею 93,8 кв.м., хоча за описом та фото це квартира №43 , належна ОСОБА_1 . Остання повідомила Правління ОСББ «Київські каштани», що вона дійсно «приватизувала горище над своєю квартирою», і тому площа її квартири, збільшилась майже в 2 рази та надала копію технічного паспорту на квартиру.
В досудовому порядку, стороною позивача було виявлено, що загальна площа квартири відповідачки збільшилась до 159,0 кв.м.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав, відповідачем державним реєстратором Донським Я.С. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві до державного реєстру речових прав був внесений запис про державну реєстрацію права власності за відповідачкою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 159,0 кв.м. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37252130 від 25 вересня 2017р. 15:21:47.
На думку сторони позивача, державна реєстрація права власності за відповідачкою на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої значно збільшилася, відбулася незаконно, оскільки збільшення площі квартири позивачки відбулося, внаслідок приєднання до площі квартири позивачки площі горища в будинку АДРЕСА_2 , яке є допоміжним приміщенням, та в силу положень ст. ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Конституційного Суду України за № 4-рп від 02 березня 2004р. є власністю - власників квартир цього будинку.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.
31 січня 2024р. на адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 27), в якій відповідачка просила суд прийняти рішення без її присутності, фактично визнала, що вона приватизувала горище (допоміжне приміщення) над своєю квартирою в будинку АДРЕСА_2 .
03 травня 2024р. на адресу суду надійшла друга заява відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 68), в якій відповідачка просила суд ухвалити рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, а також надала фотокопію протоколу Загальних зборів ОСББ «Київські каштани» від 01 червня 2007р.
Представником позивача подані додаткові пояснення, згідно з якими у наданому відповідачкою протоколі Загальних зборів ОСББ «Київські каштани», описується обговорення питання побудови мансардного приміщення в будинку та рішення Зборів: написати заяви і подати документи на розгляд КП УЖГ Шевченківського району м. Києва. Вказаний протокол не може породжувати ніяких правових наслідків ні для кого з огляду на те, що горище будинку є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а отже спільним майном, яке не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Таким чином будь-яке спільне майно в будинку в тому числі горище, не може бути виділене нікому незалежно ні від чиїх рішень. Крім того, будинок налічує 21 житлові квартиру та ряд нежитлових приміщень. А у наданому відповідачкою протоколі наявні підписи 15 осіб. Отже, як мінімум 6 власників квартир та всі власники нежитлових приміщень не брали участі у тих зборах та не голосували ні за які рішення.
Відзив на позов стороною відповідачів не подавалися.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2024р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилався на те, що збільшення загальної площі, належної відповідачці квартири, відбулося за рахунок допоміжних приміщень горища будинку, без укладення будь-якої угоди про передачу у власність відповідачки частини горища будинку.
На підтвердження своїх доводів представником позивача було надано до суду висновок експерта № 132 від 23 грудня 2024р., відповідно до резолютивної частини якого:
«1. Технічні характеристики горища житлового будинку АДРЕСА_2 наведені у дослідницькій частині висновку експерта. Відповідно до вимог нормативно-правових актів, приміщення горища є допоміжними приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_2 , призначені для забезпечення експлуатації будинку.
2. Приміщення квартири № 43 фактично не з'єднані з приміщеннями горища житлового будинку АДРЕСА_2 . З'єднання приміщень квартири № 43 з приміщенням горища житлового будинку АДРЕСА_2 над ними неможливе без порушення несучих конструкцій будинку, а саме: улаштування отвору у горищному перекритті із подальшим будівництвом мансардного поверху із улаштуванням додаткового навантаження на несучі стіни житлового будинку, перекриття горища та проведенням заходів для безпечної експлуатації житлового будинку».
В подальшому сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи, у відсутність свого представника.
Відповідачі, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засіданні не з'являлися, відповідачка ОСОБА_1 неодноразово клопотала перед судом про розгляд справи у її відсутність. Відповідач державний реєстратор Донський Я.С. поважність причин неявки в судові засідання, не повідомив.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність відповідачів, проти чого позивач не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що ОСББ «Київські каштани», було створено власниками квартир будинку АДРЕСА_3 , з метою захисту прав та інтересів власників. Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_5 , площею 50,0 кв.м., згідно з договором купівлі-продажу № 1-193 від 20 липня 2001р.
Судом встановлено, що 25 вересня 2017р. державним реєстратором Донським Я.С. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві до державного реєстру речових прав був внесений запис про державну реєстрацію права власності за відповідачкою ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 159,0 кв.м. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37252130 від 25 вересня 2017р. 15:21:47.
Документами, поданими для державної реєстрації були: договір купівлі продажу квартира № 43 , площею 50,0 кв.м., довідка про показники об'єкта нерухомого майна № 25/01 від 25 вересня 2017р., та технічний паспорт на квартиру № 43 , площею 93,8 кв.м., виготовлені ТОВ «Проекттехсервісбуд».
До вказаного рішення державного реєстратора Донського Я.С. від 25 вересня 2017р. державним реєстратором Демченком С.О. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві внесені зміни, якими загальна площа квартири № 43 , була збільшена до 159,0 кв.м.
Документами, поданими для державної реєстрації були: довідка про показники об'єкта нерухомого майна № 0038/18 від 29 березня 2018р., та технічний паспорт № 00141 від 29 березня 2018р, виготовлені ТОВ «Проекттехсервісбуд».
Згідно з довідкою - характеристикою № 25/01 від 25 вересня 2017р. зміна площі квартири АДРЕСА_5 відбулася за рахунок включення площі горища будинку.
Таким чином, збільшення площі квартири відповідачки АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 відбулося за рахунок приєднання до цієї квартири площі горища (109,0 кв.м.), яке знаходиться над квартирою, та є допоміжним приміщенням будинку, враховуючи висновок судового експерта Стасюк М.Ю. № 132 від 23 грудня 2024р. за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, згідно з яким приміщення горища є допоміжними приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_2 , призначені для забезпечення експлуатації будинку. Приміщення квартири № 43 , фактично не з'єднані з приміщеннями горища житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст.1 цього Закону, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
За правилами чч.1-2 ст. 5 зазначеного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. за №1127, якими зокрема визначено:
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Загальними засадами державної реєстрації прав відповідно до ст. 3 Закону є:
1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013р., визнаються дійсними згідно ч.3 ст. 3, та у випадках, встановлених ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Статтею 15 цього Закону визначено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. за №1127.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.22 Закону).
Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державними реєстратором, зокрема, якщо документи для державної реєстрації не відповідають вимогам, встановленим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Так, фактично заперечуючи проти позову, відповідачкою ОСОБА_1 , протягом всього часу розгляду справи в суді не було надано до суду правовстановлюючих документів на частину квартири АДРЕСА_1 , площею 109,0 кв.м., на підставі яких була проведена оспорювана позивачем державна реєстрація права власності за відповідачкою. При цьому, посилання відповідачки на протокол Загальних зборів ОСББ «Київські каштани» від 01 червня 2007р., судом оцінюється критично, оскільки питання щодо збільшення загальної площі квартири відповідачки, шляхом надання їй у власність горища будинку не вирішувалось.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що частина належної відповідачці на праві власності квартири АДРЕСА_1 площею 109,0 кв.м., зареєстрована оспорююваним рішенням державного реєстратора за відповідачкою без правовстановлюючих документів за рахунок допоміжних приміщень горища, які є спільною сумісною власністю мешканців зазначеного вище будинку.
За змістом ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, слід скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37252130 від 25 вересня 2017р. 15:21:47 державного реєстратора Донського Я.С. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві, яким до державного реєстру речових прав внесений запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 159,0 кв.м. та відповідний запис про право власності: 22506784 від 20 вересня 2017р. 14:49:05, при цьому судом враховано, правові позиції Верховного Суду в постанові від 07 липня 2021р., у справі № 369/14294/17 (державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, не є належним відповідачем у справі про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
У частині 6 ст. 141 ЦПК України вказано, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 18 березня 2020р. (а.с. 30) відповідачка ОСОБА_1 , є особою із інвалідністю ІІ групи довічно.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то судовий збір за подання позову до суду, який понесла сторона позивача у розмірі 2684,0 грн. необхідно компенсувати позивачу, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при цьому судом враховано висновки Верховного Суду в постанові від 17 січня 2025р. по справі № 462/4550/22.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню витрати позивача на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 60000,0 грн.
Стосовно вимог позивача, в частині стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33600,0 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, враховуючи предмет позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 15000,0 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості, враховуючи предмет позову, а тому в силу положень ст. 137 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,0 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 13, 15, 16, 203, 215, 317, 319 ЦК України; ст. ст. 10, 13, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст. ст. 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» (код ЄДРПОУ 34297934, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 8Б, кв. 37) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ), Державного реєстратора Донського Ярослава Сергійовича філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві (код ЄДРПОУ 40449541, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Литвинівка, вул. Т. Шевченка, 1, корп. А) про скасування державної реєстрації права власності на квартиру - задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37252130 від 25 вересня 2017р. 15:21:47 державного реєстратора Донського Ярослава Сергійовича філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві, яким до державного реєстру речових прав внесений запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 159,0 кв.м. та відповідний запис про право власності: 22506784 від 20 вересня 2017р. 14:49:05.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі адвоката в розмірі 15000,0 /п'ятнадцять тисяч/ грн., витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 60000,0 /шістдесят тисяч/ грн.
Компенсувати за рахунок Держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2684,0 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14 лютого 2025р.
Суддя: