Справа № 761/7041/25
Провадження № 1-кс/761/5273/2025
19 лютого 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мирноград Покровського р-ну Донецької обл., громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 26.09.2024 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100100000683 від 18.02.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100100000683 від 18.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
18.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100100000683 від 18.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
18.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом затримання особи підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 18.02.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом огляду відеозапису від 18.02.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; повідомленням про підозру від 18.02.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 18.02.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що само по собі детермінує зазначений ризик. Крім того, підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб. Також, підозрюваний немає постійного місця проживання на території міста Києва та зареєстрований у місті Мирноград, Донецької області, який знаходиться на прифронтовій території
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний має змогу отримати повну інформацію про свідків, потерпілих зокрема, їх анкетні дані, знає їх місце роботи та у подальшому незаконно вплинути на вказаних осіб для зміни ними своїх показів або іншим чином вплинути на хід досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_4 знає точну адресу та графік роботи потерпілого ОСОБА_7 та місце проживання свідка ОСОБА_9 , оскільки остання підтримувала з підозрюваним дружні стосунки, тому може вплинути на даних осіб, для зміни їх показів на його користь.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний немає стабільного заробітку, статків, майна або інших джерел доходів, що вказує на те, що вчинення кримінальних правопорушень може бути єдиним джерелом прибутку останнього. Наявність ризику можливого вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення також обґрунтовується характером інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочин є умисним, вчиненим з кваліфікуючими ознаками.
Отже, судом встановлена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Сукупність встановлених обставин дають слідчому судді підстави вважати, що ступінь існуючих ризиків є надзвичайно високою, а відтак жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в якості альтернативи тримання під вартою суд встановлює підозрюваному заставу у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не буде для нього непомірною.
При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застава у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 10 год. 00 хв. 18.02.2025, тобто по 18 квітня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесятгривень) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 18 квітня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12025100100000683 від 18.02.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1