Справа № 758/2136/25
12 лютого 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП в ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100070000314, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2020 року народження (зі слів), офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
Старший слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням в кримінальному провадженні №12025100070000314, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Клопотання обгрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10.02.2025 приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував в приміщенні кафе «Кантін - ресто», який розташований в магазині «Сільпо», за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56А, де у останнього виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна 10.02.2025 приблизно о 08 год. 05 хв., ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи в приміщенні кафе «Кантін - ресто», що розташоване в магазині «Сільпо», по вулиці Ярославська, 56А в Подільському районі м. Києва, а саме біля відділу кулінарії, попросив продавця «Кантін - ресто» надати йому наступний товар: печеня 250СР (артикул 704637), в кількості 2 штук, вартістю 141,66 гривень, бефстроган 150 куря СР (артикул 704608), в кількості 2 штук, вартістю 163,33 гривень, котлета 90 Куряча СР (артикул 769027), в кількості 2 штук, вартістю 98,33 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , тримаючи в руках наданий йому товар, попрямував на вихід з магазину, на вимогу працівника кафе «Кантін - ресто» ОСОБА_8 оплатити товар, ОСОБА_5 не звернув уваги, пройшов через розрахункову касу кафе «Кантін - ресто» та попрямував до виходу. Після виходу з приміщення кафе «Кантін - ресто» з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зважаючи на вказані обставини, слідча просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляд тримання від вартою оскільки, існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний буде: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім цього, вказує на обгрунтованість підозри, оскільки така підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та зазначив, що підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри, у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, та існуванням ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, вказав, що свідки на даній стадії досудового розслідування ще не допитувались, однак їх показання матимуть важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. Також звернув увагу суду на те, що підозрюваний раніше вчинив аналогічний злочин, що свідчить про наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на недоведеність заявлених ризиків. Просив суд застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашній арешт, оскільки має постійне місце проживання в м. Києві, та предметом вчинення злочину були продукти харчувння.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки знайшов на даний час підробіток, працює неофіційно вдома, має постійне місце проживання, а викрав продукти харчування, бо не було, що їсти.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що 11 лютого 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
На підтвердження обгрунтованості підозри та доведеності заявлених ризиків до клопотання слідчим долучено наступні докази, а саме: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.02.2025; протокол огляду місця події; ротокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом огляду відео; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати щодо доведеності причетності ОСОБА_5 до інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Крім того у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні та позицію захисту щодо їх недоведеності у повній мірі, слідчий суддя зазначає наступне.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
За таких обставин, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім цього, слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки, хоча свідки і допитані на стадії досудового розслідування, однак вказаний ризик зберігається і стадії судового розгляду по суті кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчим суддею встановлено, що 31.01.2025 органом досудового розслідування ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України, та 01.02.2025 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, заборонивши підозрюваному залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби. За таких обставин, вказаний ризик є доведеним.
У відповідності з вимогами ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, відомостей про перебування на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра органом досудового розслідування не надано, офіційно не працює, розлучений, має на утриманні дитину 2020 року народження (зі слів), має постійне місце проживання та місце реєстрації у м.Києві.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а найбільш м'яким - особисте зобов'язання.
Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження є необхідним застосування до ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого злочину та предмет вчинення, а саме викрадення продуктів харчування на загальну суму 403, 32 грн.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, викладенні в повідомленні про підозру, та його тяжкість, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання та особиста порука не забезпечать достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
Однак, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, розмір завданої шкоди (403, 32 грн.), слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, ніж цілодобовий домашній арешт.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що в сукупності із встановленими обставинами кримінального провадження, даними про особу підозрюваного, приймаючи до уваги запровадження на території України воєнного стану, а також практику Європейського суду з прав людини, в судовому засіданні не встановлено достатніх підстав, які виправдовують застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а запобігти встановленим слідчим суддею ризиків можливо у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього відповідних процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що на території України з 24 лютого 2022 року запроваджений воєнний стан, термін дії якого продовжено, а тому підозрюваному слід дозволити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у разі необхідності перебування в укритті під час оголошення повітряних тривог чи отримання невідкладної медичної допомоги.
Керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП в ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100070000314, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці по 11 березня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (укриттях) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали та обов'язків визначити до 11.03.2025 включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, у якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на уповноважених осіб Подільського УП в ГУНП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12