Справа № 629/8004/24
Провадження № 2/629/307/25
24.02.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
Представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 20.12.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії №L3560289 з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23041,63 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 11600,00 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 1775,00 грн, а також інша заборгованість (в тому числі комісія та пеня) в розмірі 11441,63 грн. 01.07.2019 між ТОВ «Фінансова комапнія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав авимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L3560289 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора до відповідача. 25.07.2024 змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». На підставі викладено представник позивача просить поновити строк позовної давності для подання даного позову до суду; стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23041,63 грн, суму збитків з урахуванням 3% річних - 2075,81 грн, суму збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10379,48 грн, а всього у розмірі 35496,92 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у подані позовній заяві однією із вимог просив провести розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів. У разі неявки відповідача просив провести заочний розгляд справи та ухвали заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, відзив на позов не подав.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подала відзив на позовну заяву, тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
20.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» було укладено договір кредитної лінії №AG5113590, в інформаційно-телекомунікаційній системі компанії за №L3560289, за умовами якого відповідач мав отримати кредит у розмірі 1100,00 грн шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника кредитних коштів, на строк до 19.01.2019. Договором були визначені відсоткова ставка, в день 0,50%, реальна річна відсоткова ставка 178,80%, штраф у розмірі 50%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 16,5 грн та інші умови правовідношення. (а.с.34)
Додатковою угодою від 20.12.2018 до вказаного договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту на 1100,00 грн, відсоткова ставку в день 0,50%, реальна річна відсоткова ставка 178,80%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 16,5 грн, дата повного погашення кредиту 19.01.2019. (а.с.37)
Додатковою угодою від 21.12.2018 до вказаного договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту на 1300,00 грн, відсоткова ставку в день до 0,50%, реальна річна відсоткова ставка 180,37%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 19,5 грн, дата повного погашення кредиту 19.01.2019. (а.с.26)
Додатковими угодами від 23.12.2018 до договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту на 7000,00 грн, збільшено відсоткову ставку в день до 0,51%, реальну річну відсоткову ставку до 183,73%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 105 грн, дата повного погашення кредиту 22.03.2019 (а.с.38,39,40).
Додатковими угодами від 03.03.2019 до договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту на 1100,00 грн, збільшено відсоткову ставку в день до 1,40%, реальну річну відсоткову ставку до 504,57%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 16,5 грн, дата повного погашення кредиту 21.05.2019. (а.с.35,36 зворот)
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників. Укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» і боржниками. (а.с. 18-20)
З наказу директора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 №55-к вбачається, що з 25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у ТОВ «Він Фінанс». (а.с. 23)
Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість за договором AG5113590 від 20.12.2018 складає 35496,92 грн, з яких: 23041,63грн заборгованість за кредитним договором; 2075,81грн - 3% річних від простроченої суми; 10379,48 грн - інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. (а.с.11 зворот, 41)
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, позивачем на підтвердження виникнення кредитних зобов'язань між сторонами справи до суду було надано: загальні умови договору кредитної лінії; паспорти споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма); спеціальні умови для короткострокового кредиту, договору кредитної лінії № AG5113590, додаткові угоди до договору кредитної лінії.
З метою підтвердження узгодження та підписання вище зазначених документів відповідачем, ТОВ «Дінеро» надало до суду довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що договір №AG 5113590 прийнято та підписано Тур С.М. шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (а.с. 11)
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов'язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов'язковим за таких обставин та за таких умов.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зауважує, що надані позивачем докази укладення між сторонами справи кредитного договору не містять підпису відповідача, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис: «електронний підпис» в графі «позичальник» без ідентифікуючих даних, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення ОСОБА_1 саме з тими документами, які були надані позивачем до суду.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як було зазначено вище, між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» 20.12.2018 було укладено договір кредитної лінії №AG5113590, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, відповідач повинен був отримати у первісного кредитора кредит у безготівковій формі у загальному розмірі 11600,00 грн.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Він Фінанс» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором кредитної лінії, а відповідач ці кошти отримав.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором, виписка з рахунку та довідка про ідентифікацію не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки вони є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором №AG5113590 від 20.12.2018, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» і ОСОБА_1 , посилається, зокрема, на договір про відступлення права вимоги №01072019, укладений 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на підставі якого ТОВ «Він Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.
Разом з цим, позивач не надав акт прийому-передачі реєстру боржників, що підтверджує набуття права вимоги саме за договором кредитної лінії, укладеного з відповідачем.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019.
Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт набуття ним права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №AG5113590 від 20.12.2018.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин їх видачі відповідачу, з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, та не доведенням факту переходу до позивача права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу також відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 212, 509, 525, 526, 530, 610,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЦЕНДРА