20.01.2025
Справа № 401/1020/23
Провадження № 2/401/29/25
20 січня 2025 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, -
24 березня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко А.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив ухвалити рішення, яким виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог наведено наступне.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 липня 2021 року. У вказаній квартирі з 2002 року зареєстрований та проживає відповідач, який був туди вселений матір'ю позивачки ОСОБА_3 , з якою відповідач перебував у шлюбі. Після набуття права власності на квартиру ОСОБА_1 не надавала згоду ОСОБА_2 на проживання у ній, членом її сім'ї він ніколи не був, спільного господарства вона з ним не вела, 28 грудня 2021 року шлюб між її матір'ю та ОСОБА_2 був розірваний. Вимоги позивачки до відповідача щодо виселення з її квартири останнім ігноруються, при тому відповідач забезпечений власним житлом та має з 2009 року у своїй одноосібній власності квартиру АДРЕСА_2 . Відмову ОСОБА_2 щодо виселення з належного їй житла позивач вважає порушенням її права власності, в зв'язку з чим, покликаючись до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 383, 391 ЦК України, ст. 156 ЖК України, просить позов задовольнити. (а.с. 2-3)
Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2023 року ( суддя Гармаш Т.І.) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду судом та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. (а.с. 20)
12 квітня 2023 року ОСОБА_2 представив суду Відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог зазначав про те, що з матір'ю позивачки ОСОБА_3 з 1999 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина , а 25 липня 2008 року зареєстрували шлюб. В період спільного проживання до реєстрації шлюбу він з ОСОБА_3 купили квартиру АДРЕСА_1 , у 2002 році зареєструвалися у ній та , постійно проживаючи там, спільно виконали суттєві ремонті та будівельні роботи. Після перенесення ним двох інсультів та встановлення в зв'язку з цим йому інвалідності, ОСОБА_3 запропонувала йому подарувати їх спільну квартиру, яка документально була оформлена на неї, ОСОБА_1 , мотивуючи це їх віком та його станом здоров'я, на що він, довіряючи їй, погодився. Після дарування квартири позивачу ОСОБА_3 запропонувала розірвати їхній шлюб з метою уникнення відповідальності за борги по комунальним послугам за належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , якою користується його син ОСОБА_4 зі своєю співмешканкою. Він пристав на пропозицію ОСОБА_3 і за їх спільною заявою 28 грудня 2021 року шлюб між ними був розірваний. Після цього, в червні 2022 року ОСОБА_3 стала вимагати від нього виселитися з квартири та стала погрожувати змінити замки. Будучи на законних підставах зареєстрованим у спірній квартирі та фактично не маючи іншого житла, так як у його квартирі проживає його син, він продовжує проживати за місцем реєстрації. Вважає, що ОСОБА_3 та її дочка від першого шлюбу ОСОБА_1 ввели його в оману та штучно створили обставини про відсутність у нього права спільної сумісної власності на дану квартиру, чим порушують його майнові права як її фактичного співвласника. (а.с. 29)
Крім того, 12 квітня 2023 року ОСОБА_2 заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати за ним право спільної сумісної власності в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
04 липня 2023 року ОСОБА_2 подав суду зустрічну позовну заяву в новій редакції, у якій свої вимоги доповнив позовною вимогою про встановлення юридичного факту його спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка і жінки без шлюбу з 1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дати державної реєстрації шлюбу між ними.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 вказував, що він та ОСОБА_3 проживали як чоловік та жінка однією сім'єю з 1999 року, офіційно шлюб зареєстрували 25 липня 2008 року. За період спільного проживання до моменту реєстрації шлюбу він та ОСОБА_3 у лютому 2002 року спільно придбали квартиру АДРЕСА_1 , у якій він зареєструвався в тому ж році. Постійно проживаючи в даній квартирі він та ОСОБА_3 спільно виконали в ній суттєві ремонтні та будівельні роботи, зробили до неї прибудову. Після перенесених ним двох інсультів та встановлення йому інвалідності, ОСОБА_3 запропонувала йому подарувати зазначену квартиру її дочці від першого шлюбу ОСОБА_1 , мотивуючи своє прохання їх віком та станом здоров'я, на що він погодився. Так як квартира документально була оформлена на ОСОБА_3 , то нею і був оформлений договір дарування 27 липня 2021 року. Після дарування квартири ОСОБА_3 запропонувала йому розірвати їх шлюб, посилаючись на те, що його син від першого шлюбу ОСОБА_4 має суттєві борги по комунальним платежам за користування квартирою АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 , так як тоді ці борги будуть стягуватися не з них обох, а тільки з нього. Він пристав на пропозицію ОСОБА_3 і за їх спільною заявою 28 грудня 2021 року їх шлюб був розірваний. Після цього він та ОСОБА_3 продовжили проживати за тією ж адресою, однак в червні 2022 року вона стала вимагати від нього виселитися з квартири та пригрозила замінити дверні замки. Однак, будучи на законних підставах зареєстрованим в квартирі, він продовжує проживати в ній. ОСОБА_2 вважає, що відповідачі , попередньо ввівши його в оману та штучно створивши обставини про відсутність у нього права спільної сумісної власності на дану квартиру, порушують його майнові права як її фактичного співвласника, що змусило його звернутися з зустрічними позовними вимогами. Посилаючись на ст. 43 Конституції України, ст. 368 ЦК України, ст. 74 СК України, просить зустрічний позов задовольнити. (а.с. 31-32, 62-63)
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ( суддя Гармаш Т.І.) від 19 липня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру об'єднано в одне провадження з первісним позовом. (а.с. 74-75)
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ( суддя ОСОБА_5 ) від 20 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 101)
24 листопада 2023 року у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Волошину Н.Л, (а.с. 108-109)
Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2023 року прийнято до провадження вищезазначену цивільну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 111-112)
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 123-124)
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним ( справа № 401/2514/23). (а.с. 168-170)
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року провадження у справі поновлено. (а.с. 191-192)
Позивач ОСОБА_1 на судовий розгляд не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Міщенко А.М. первісні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Татарчук О.В. в ході судового розгляду справи первісні позовні вимоги не визнали, зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 до суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник ОСОБА_3 адвокат Міщенко А.М. просив суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Заслухавши доводи представників сторін, відповідача ОСОБА_2 , свідчення свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до копії договору дарування квартири від 27 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломоненком В.В. , ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 ( Обдарована) уклали договір, за яким ОСОБА_7 подарувала , а Обдарована прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 . Квартира однокімнатна , загальною площею 36, 2 кв. м. (а.с. 67)
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 травня 2024 року , ухваленим у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання вищезазначеного договору дарування квартири удаваним правочином. (а.с. 179-181, 182-189)
Згідно копії технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_3 від 27 жовтня 2009 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат , її загальна площа складає 43, 4 кв. м. (а.с. 8-9)
Як вбачається з копії договору дарування від 27 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Васильченком В.М., ОСОБА_3 ( Дарувальник) та ОСОБА_1 ( Обдаровувана) уклали договір, за яким дарувальник передала у власність Обдаровуваної, а Обдаровувана прийняла квартиру АДРЕСА_1 . Квартира двокімнатна, загальною площею 43, 4 кв. м. Право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстр рацію права власності. (а.с. 6-7)
Заявою від 27 липня 2021 року, поданою приватному нотаріусу Світловодського міського нотаріального округу Васильченку В.М., ОСОБА_2 заявив про відсутність у нього заперечень проти дарування квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 96)
З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб , виданої 20 березня 2023 року головою правління ОСББ «Обрій-6» Юшком В.І. вбачається, що за адресою АДРЕСА_4 зареєстровані : з 16 квітня 2002 року ОСОБА_3 ( власник), з 16 квітня 2002 року ОСОБА_2 ( колишній чоловік), з 02 серпня 2005 року ОСОБА_1 ( донька) . (а.с. 10)
Згідно копії договору дарування квартири від 23 грудня 2009 року, посвідченого нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Васильченком В.М., ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_2 ( Обдарований) уклали договір, за яким дарувальник передав у власність Обдарованого, а Обдарований прийняв квартиру АДРЕСА_2 . Квартира однокімнатна, загальною площею 30. 2 кв. м. Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано в Світловодському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 січня 2010 року, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням . (а.с. 12, 13)
Згідно копії повторно виданого свідоцтва про розірвання шлюбу від 15 лютого 2024 року серії НОМЕР_1 , 19 квітня 2004 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , про що складено актовий запис № 70. (а.с. 151)
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який був 28 грудня 2021 року розірваний на підставі заяви подружжя від 26 листопада 2021 року, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 28 грудня 2021 року. (а.с. 11, 36)
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України.
Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом виселення.
У статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
Статтею 156 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу України до членів сім'ї власника будинку належать дружина (чоловік) власника, їх діти і батьки.
Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
При цьому судом встановлено та підтверджується належними, допустимим та достатніми доказами, які були досліджені судом, що ОСОБА_2 не є та ніколи не був власником квартири АДРЕСА_1 , яка з 27 липня 2021 року належить на праві власності ОСОБА_1 , до членів сім'ї якої він не відносився і не відноситься .
Вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру відбулося на підставі згоди колишнього власника ОСОБА_3 , яка втратила право власності на дане житло на підставі договору дарування квартири від 27 липня 2021 року.
Після зміни власника квартири ОСОБА_2 самостійного права на житло по АДРЕСА_4 з підстав передбачених законом (найм, оренда тощо) не набув, його право користування вказаною квартирою було похідним від прав колишнього власника ОСОБА_3 , членом сім'ї якої він був як її чоловік ( нині - колишній) , ОСОБА_2 має власне житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , відтак позовні вимоги нового власника ОСОБА_1 про виселення відповідача з належного їй житлового приміщення є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Дані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові КЦС ВС від 15серпня 2018 року у справі №595/1271/16-ц.
Вимоги зустрічного позову про встановлення юридичного факту спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка і жінки без шлюбу з 1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними, оскільки факт проживання чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, може встановлюватись лише з 01 січня 2004 року, крім того, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_2 до 19 квітня 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , що виключає можливість встановлення факту його проживання в цей період з іншою жінкою, а саме ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини.
Так як необхідність встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 ОСОБА_2 пов'язував з метою доведення в порядку ст. 74 СК України обставин щодо набуття ними права спільної сумісної власності на спірну квартиру в лютому 2002 року, встановлення такого факту проживання у період з 20 квітня 2004 року до 25 липня 2008 року не має правового значення в межах правовідносин, що є предметом судового розгляду.
ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про визнання до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання правочину купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 удаваним. Позов мотивував тим, що з 1999 року спільно з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, шлюб був між ними зареєстрований 25 липня 2008 року. За час спільного проживання, а саме 27 лютого 2002 року придбали у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . Придбання квартири зареєстрували як нібито подарунок на ім'я ОСОБА_3 , хоча насправді квартиру купили за спільні кошти, які ОСОБА_2 особисто передав ОСОБА_6 під час укладення договору дарування. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було залишено без задоволення.
При цьому судами було встановлено, що позивач, з огляду на правову позицію у суді, вважає, що має право на спірну квартиру, яка була придбана спільно з відповідачкою в період сумісного проживання без реєстрації шлюбу.
Відповідно до положень ст. 74 СКУ (на яку вказує позов та у висновках суд), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Положення СКУ у своїх постановах розтлумачив Верховний Суд. Так, у справі №522/25049/16-ц ВС зазначив, що «Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Закон визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Звертаючись з позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем, відповідач вказав про такий факт і зазначив про реєстрацію в квартирі з квітня 2002 року.
Однак, законодавець звертає увагу, що ні чоловік, ні жінка не повинні перебувати у такий період у іншому шлюбі, адже це суперечитиме чинному законодавству України, публічному порядку та моральним засадам суспільства. До того ж статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу (або ж належно встановленого проживання однією сім'ю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу), але за особисті кошти одного з них, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю того, за особисті кошти якого воно придбане. Факт проживання чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою може встановлюватись лише з 01 січня 2004 року.
Таким чином, законодавець чітко зазначив, що режим спільного сумісного майна осіб, які проживали як чоловік і жінка, може мати місце лише з 01.01.2004р, ще і за умови не перебування в шлюбі з іншими особами.
Жодна з регламентованих законодавцем умов у спірних правовідносинах не дотримана, відтак заявляти про удаваність правочину, з огляду на придбання квартири за спільні кошти, внаслідок проживання однією сім'єю, не відповідає вимогам законодавства.(а.с. 179-181, 182-189)
За наведених підстав показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , кожен з яких окремо свідчили про відомі їм обставини набуття у власність сторонами спірної квартири та проведення у ній ремонту, спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так само не мають правового значення в контексті встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права «спільної сумісної власності в рівних частках» з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на спірну квартиру не ґрунтуються на жодних нормах матеріального права, є безпідставними та підлягають відхиленню судом.
За таких обставин в задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до положено ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 12, 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. понесених нею судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Повне судове рішення буде складено у строк, визначений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Відомості про сторін:
- позивач, відповідач за зустрічним позовом : ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач, позивач за зустрічним позовом : ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- відповідач за зустрічним позовом : ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Н.Л. Волошина