08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/552/25
381/253/25
24 лютого 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2012 року по 2022 рік. Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем, з 2021 року відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, який позивач сама не має змоги забезпечити без фінансової участі відповідача, який є особою працездатного віку.
Оскільки позивач офіційно не працює позивач просить суд стягнути з нього аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі від середньої заробітної плати, а саме: 4700 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025, вказану справу розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 17 лютого 2025 року.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Будової Наталії Миколаївни про залишення позовної заяви без руху.
17.02.2024 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Будова Н.М. надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить задовольнити позовні вимоги частково. В обґрунтування цього зазначає, що позивач не довела те, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти в розмірі 4700,00 грн, а також просила суд врахувати, що ст. 195 СК України не застосовується до спірних правовідносин.
Зазначає, що відповідач не має реальної можливості надавати матеріальну допомогу доньці у вказаному позивачем розмірі, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, відсутністю постійної роботи та стабільного доходу, необхідністю постійного лікування у зв'язку з постійним хворобливим станом та тим, що в минулому мав інвалідність. До відзиву додає довідки форми ОК-5, ОК-7, згідно з якими відповідач у 2021 році мав максимальний місячний дохід у розмірі 6000,00 грн. З огляду на це зазначає, що вказана позивачем у позові сума є непосильною для відповідача, вважає що справедливим і достатнім буде стягнення аліментів у розмірі 2000,00 грн.
Також повідомляє, що відповідач за можливості намагається постійно фінансово допомагати донці, надає кошти на її утримання, а позивач навпаки налаштовує дитину проти батька, не дає можливість відповідачу спілкуватися з донькою.
Крім іншого зазначила, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, має на праві власності нерухоме майно.
У судовому засідання позивач підтримала вимоги позовної заяви з підстав, що викладені у ній, та просила суд задовольнити її повністю. Повідомила суду, що копію відзиву на позовну заяву не отримала, але з урахуванням оголошеного представником відповідача його змісту, готова в судовому засіданні усно надати суду заперечення та пояснення стосовно викладеного у ньому. Не потребує додаткового часу для отримання правничої допомоги. Також позивач просила суд врахувати, що позивач є особою працездатного віку і його не працевлаштування є його свідомим вибором, який не повинен мати наслідки для дитини. Крім цього, повідомила, що з 2022 року позивач проживає у республіці Франція, там користується транспортним засобом, з чого вона робить висновок, що він має матеріальну можливість купувати пальне для авто, також знайшов гроші для оплати послуг адвокатів. Вказала, декілька разів надсилала відповідачу гроші за кордон для оформлення ним документів на право виїзду їхньої доньки за межі України для відвідування родичів, а також для оформлення ним документів на працевлаштування. При цьому, відповідач з 2021 року лише один раз надав їй 50 Євро на утримання їхньої дитини. Водночас, додаткові втрати на дитину в місяць у неї складають від 5000,00 грн без витрат на першочергові цілі та харчування.
Відповідач у судове засідання не з?явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Представник відповідача - адвокат Будова Н.М. у судовому засіданні заперечила проти вимог позовної заяви в частині заначеного позивачем розміру аліментів, вказала
, що відповідач визнає позов частково та не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 2000,00 грн. Просила суд врахувати, що позивач мав інвалідність, постійно хворіє та потребує лікування, є безробітним та не має фінансової можливості сплачувати щомісячно вказану позивачем суму грошей. При цьому дитина сторі у справі здорова і позивач не довела, не обґрунтувала суму аліментів у розмірі 4700,00 грн.
Перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.
Позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області 20 липня 2012 року, актовий запис № 187. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 3).
Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.08.2022 року у справі №381/1102/22 (а.с. 4-5).
Згідно з довідкою про проживання, виданою Виконавчим комітетом Фастівської міської ради №263 від 19.11.2024, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідно до відомостей довідок форми ОК-5 та ОК-7, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, річний дохід ОСОБА_2 у 2021 році становив 65813,14 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
У статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно зі ст. 182СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 4700,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом; кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці ) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.
Суд бере до уваги викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» висновки, про те, що встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу.
Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини.
Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно.
Також суд бере до уваги усталену судову практику, незмінну правову позацію та висновки Верховного Суду в цій категорії справ, за якими в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд враховує приписи ст. 182 СК України, за якими при визначення розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
В цій справі суд з пояснень учасників справи та наданих ними доказів встановив, що позивач не працює, декілька років проживає за межами України.
Суд встановив, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач має конституційний обов'язок утримувати свою неповнолітню доньку до досягнення нею повноліття.
Суд зауважує, що аліменти на утримання дитини мають забезпечувати матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров'я, а також нормальні фізіологічні потреби дитини. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Суд наголошує, що аліменти - це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.
При визначені розміру аліментів суд також враховує, що відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З матеріалів справи суд встановив, що донька сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла віку 12 років.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 років до 18 років складає є 3196,00 гривень.
Отже, мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину у спірних правовідносинах становить 3196,00 грн.
Суд бере до уваги приписи ст. 182 СК України, за якими такий розмір аліментів може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Однак, відповідач не надав суду доказів недостатності у нього заробітку (доходу) для сплати аліментів на утримання дитини у заявленому позивачем розмірі, оскільки надані представником відповідача довідки ОК-5 та ОК-7 свідчать про дохід відповідача у 2021 році. Також ці довідки не є абсолютним доказом того, що відповідач не має інших доходів та він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини.
Водночас, суд бере до уваги, що відповідач згідно відомостей наявного у матеріалах справи паспорта є собою працездатного віку (1974 року народження) та не довів суду належними та допустимими доказами наявність у нього хвороб чи такого стану здоров?я, який свідчить про його непрацездатність та неможливість працевлаштуватися, а також унеможливлює утримання ним своєї дитини на мінімальному визначеному чинним законодавством рівні. Також суд бере до уваги проживання відповідача у республіці Франція від початку збройної агресії рф проти України.
Суд враховує надані представником відповідача у судовому засіданні пояснення щодо відсутності у відповідача документів для працевлаштування за кордоном та не оформлення їх останнім протягом трьох років перебування в іноземній країні.
Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо його стану здоров?я та матеріального становища, наявності або відсутності у нього прав на рухоме та нерухоме майно, щодо наявності у нього на утриманні інших осіб чи соціальних зобов'язань, встановлених законом, які могли бути враховані судом при визначенні розміру аліментів.
Тобто, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач обмежився лише наданням непідтвердженої засобами доказування інформації про те, що на теперішній час він не має доходу і можливості утримувати дитину.
Крім цього, суд бере до уваги, що розмір аліментів, який зазначено позивачем у позові, не виходить за межі розумних вимог чи тих, які є необхідними, достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Водночас позивач самостійно, без участі відповідача несе обов'язок по утриманню дитини, при цьому повсякденне опікування дитиною потребує постійних витрат на її утримання, освіту, додатковий розвиток, підтримання здоров?я на належному рівні тощо.
При цьому, з урахуванням статей 182 та 184 СК України суд під час ухвалення судового рішення у цій справі враховує, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку та відповідав гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України.
Також суд бере до уваги, що максимальний розмір аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття чинним законодавством України не встановлено.
Окрім вказаного, суд бере до уваги пояснення позивача стосовно того, що додаткові витрати на дитину у неї складають близько 5000,00 грн щомісячно без врахування витрат на харчування та першочергові потреби.
Однак, суд зазначає, що, оскільки такі пояснення не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не можуть враховуватись судом при вирішенні спору в цій справі.
Водночас, суд зазначає, що позивач не позбавлена права на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у порядку статті 185 СК України.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дитини, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, беручи до уваги, що дитина не має хронічних захворювань, виходячи з принципу розумності та достатності забезпечення належного матеріального утримання дитини, враховуючи відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні дитини, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів є помірним для відповідача, забезпечить права дитини на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття.
З урахуванням того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами об?єктивну неможливість та відсутність у нього фінансової спроможності забезпечувати дитину на вказаному у позові рівні, не надав доказів, що сплата аліментів у такому розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище, враховуючи відсутність належних і допустимих доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цього позову повністю.
При цьому суд звертає увагу, що статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Вирішуючи питання, щодо дати початку стягнення аліментів, суд відзначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у цій справі у межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат.
На підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За звернення до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4700,00 (чотири тисячі сімсот) гривень щомісячно, починаючи стягнення з 15 січня 2025 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у цій справі в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 12 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене 24.02.2025.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сніжана АНАПРІЮК