Справа № 209/9314/24
Провадження № 2/209/454/25
/ ЗАОЧНЕ /
24 лютого 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
До Дніпровського районного м. Дніпродзержинська з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток №1 до договору), зокрема за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024358603_CARD від 16.06.2019, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Пунктом 2 вказаного договору визначено умови укладення Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024358603_CARD від 16.06.2019, що є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід'ємною частиною якого є Тарифи банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб, про що міститься підпис позичальника на договорі.
Відповідно до заяви-анкети, визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. Шляхом підписання заяви-анкети (п. 2 договору) клієнт підтвердив, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладення Договору клієнта ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримав свій примірник заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення кредиту та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами. Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту.
АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024358603_CARD від 16.06.2019 виконав в повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалося погашення кредитної заборгованості. Так останній платіж відповідачем було внесено 30.07.2021. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 53646,879 грн. (30200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23446,79 грн. - заборгованість по відсотках).
24.10.2024 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка відповідачем отримана не була.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахувань процентів, обумовлених договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024358603_CARD від 16.06.2019 у сумі 53646,79 грн. (30200,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 23446,79 заборгованість по відсотках) та судові витрати, у тому числі витрати на правничу (правову) допомогу.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 04 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 24 лютого 2025 року.
Доводи учасників справи
28.01.2025 засобами поштового зв'язку від представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - Кириченко Ольги Миколаївни надійшла заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 8500 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 89).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що 24 лютого 2025 року прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Обов'язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов'язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що 16.09.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2024358603. Даний договір є змішаним та містить елементи різних послуг кредитування та видачу і обслуговування картки, що підписаний відповідачем
Пунктом 2 Договору визначено умови укладання Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024358603._ CARD від 16.06.2019, що є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід'ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.
Відкриття Банком поточного (карткового) рахунку та надання електронного платіжного засобу INSTANT CARD підтверджується розпискою, що містить підпис відповідача (а.с.17).
Умови обслуговування кредитної лінії: за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невід'ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних (а.с.12)
Заява-анкета є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті банку. Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладення Договору клієнта ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримав свій примірник заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення кредиту та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами.
Крім того, 16 червня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с.16).
Згідно Паспорту споживчого кредиту, процентна ставка, відсотків річних 0,01% (річних) процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів. 5% (в місяць) процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатись від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених в торгівельній мережі та мережі інтернет. Пільгова процентна ставка не застосовується для переказів коштів. Тип процентної ставки фіксована процентна ставка.
Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, згоду на укладення договору про надання кредиту особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору.
Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується звітами рахунками за період з 16.06.2019 по 24.03.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості (банківська виписка по рахунку), наданим первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 24.03.2023 року заборгованість за договором №2024358603_CARD від 16.06.20219, склала 53646,79 гривень, з яких складається: - 30200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23 446,79 грн. заборгованість по відсотках (а.с.33-49).
24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265.
Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно п.1.2 вказаного Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.1.4 зазначеного Договору факторингу, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами.
Згідно п.6.1 вказаного Договору факторингу, у відповідності до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.
Відповідно до п.6.2.3 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п.8.1 вказаного Договору факторингу, копії всієї документації, крім довідок про рух коштів по рахункам (виписки по рахунку боржника) та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору на дату укладення договору факторингу, щодо боржників, яких включено до реєстру боржників №1 та №2 (Додаток №1), вказаних в акті приймання передачі права вимоги до боржників та за якими сума загального боргу вказана у Реєстрі боржників №1 та №2 (Додаток №1) як «сума загального боргу в гривні» складає більше ніж 2000 гривень, клієнт зобов'язаний передати фактору протягом 8 місяців з моменту передачі вищезазначеного реєстру боржників.
Тож, відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема за заявою анкетою про надання банківського АТ «ОТП Банк» №2024358603_CARD від 16.06.2019, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 що підтверджується копією означеного Договору факторингу №24/03/23, Витягу з Додатку №1 до Договору Факторингу №24/03/23, платіжного доручення №46 від 24.03.2023 року про сплату коштів за Договором Факторингу №24/03/23 (а.с.5-11).
Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брайт Інвестмент» направило ОСОБА_1 вимогу № 1024/3 від 24.10.2024 року про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту (а.с. 50).
Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір від 16 червня 2019 року №2024358603_CARD, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок вартості кредиту, за якими позивач заявив вимоги у цій справі, укладені сторонами вказаних правочинів у паперовому вигляді та підписані відповідачем і представником банку. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.
Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладений з дотриманням вимог закону.
Укладаючи кредитний договір від 16 червня 2019 року №2024358603_CARD, відповідач повинен був достовірно знати про умови та про наслідки невиконання ним умов цього договору, підписавши, він погодився з його умовами та взяв на себе зобов'язання, які передбачені указаним правочином.
Встановлено, що відповідач отримав кредит на погоджених сторонами умовах, користувалася кредитними коштами, проте свої зобов'язання належним чином не виконав.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Брайт Інвестмент» за кредитним договором від 16 червня 2019 року №2024358603_CARD у розмірі 53646,79 грн, з яких 30200,00 грн загальна сума боргу по тілу кредиту, 23446,79 грн загальна сума боргу за відсотками.
Як зазначено вище, кредитний договір від 16 червня 2019 року №2024358603_CARD, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок вартості кредиту, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму (ліміт) кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки тощо.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача у повному обсязі не повернув, тому ТОВ «Брайт Інвестмент» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення вказаного кредитного договору та розміру заборгованості за кредитом.
Отже, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання кредитного договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останньою свого обов'язку по своєчасному поверненню кредитних коштів.
З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо повернення коштів та сплати відсотків, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн позивачем надано: договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080, ордер, Акт про надання правничої допомоги №1501-25 до договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 01.05.2023 (а.с. 83) складено перелік послуг, що входять до складу правової допомоги. Судом встановлено, що представником позивача надано обсяг робіт за договором, а саме: ознайомлення з матеріалами справи за наданим клієнтом пакетом документів, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год) - 4500,00 грн., складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками до суду - 4000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, вирішення питання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у пунктах 21-22 постанови вказала таке: «21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). 22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги невелику складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 8500 грн є завищеними, у зв'язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 3000,00 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 6028,00 грн. (на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн., витрати на сплату судового збору - 3028,00 грн.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.141, 247, 259, 263-265, 279, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», №2024358603_CARD від 16.06.2019 у розмірі 53646,79 (п'ятдесят три тисячі шістсот сорок шість) гривень 79 копійок (30200,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 23446,79 гривень заборгованість по відсотках).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього 6028,00 (шість тисяч двадцять вісім ) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» код ЄДРПОУ 43115064, адреса: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського 54, оф. 402.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складання судового рішення 24 лютого 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА