Справа № 466/6767/24
іменем України
20 лютого 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Федорової О.Ф.
секретар судового засідання Волянська Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ділай Михайла Петровича до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 286 КАС України, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває адміністративна позовна заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ділай М.П. до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 286 КАС України.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
В обґрунтування адміністративної позовної заяви посилається на те, що 13.06.2024 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року, про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, 13.06.2024 року о 14 год. 55 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті смт. Велика Березовиця, дорога М19, 331 км, рухався із швидкістю 82 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху «Trucam LTI 20/20 ТС 000532». Фото порушення, відео з нагрудної камери 473044.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що швидкість, яка зафіксована поліцейським за допомогою спеціального приладу «Truсam» належить не його автомобілю, оскільки під час вимірювання швидкості руху автомобілів, поліцейський тримав спеціальний пристрій в руках, чим не міг забезпечити точності вимірювання швидкості.
Поліцейським у постанові в п. 7 зазначено, що до постанови додається показання технічного засобу відео з нагрудної камери 473044, проте таких показань на вимогу позивача ОСОБА_1 надано не було.
При винесенні зазначеної постанови, поліцейським не надано можливості позивачу ОСОБА_1 скористатися правовою допомогою.
Поліцейський не взяв до уваги пояснення свідка, який у той момент перебував в автомобілі.
Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху».
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року про притягнення позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне порушення.
03.10.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшов відзив представника відповідача УПП в Тернопільській області ДПП Лобач М.В., у якому вона просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Зазначає, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20» є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування у руках під час вимірювань.
Вказує, що дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Закон України «Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати таких знаків перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
Звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 перевищив допустиму швидкість руху у межах населеного пункту.
Заяви (клопотання) учасників справи:
12.08.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив звільнити його від сплати судового збору.
10.09.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив розгляд справи проводити без його участі.
26.09.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ділай М.П. про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
04.10.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника відповідача УПП в Тернопільській області ДПП Лобач М.В. про зменшення виплат на оплату правничої допомоги.
20.02.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ділай М.П., у якій він просив проводити розгляду справи без участі позивача та його представника.
Процесуальні дії суду по справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2024 року адміністративну позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.08.2024 року виправлено описку в ухвалі від 12.08.2024 року.
В судове засідання 20.02.2025 року:
- позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Ділай М.П. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. На адресу суду подано заяву про проведення розгляду справи без участі позивача та представника позивача.
- представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У відзиві на адміністративну позовну заяву, представник відповідача просила проводити розгляд справи без її участі.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2018 року у справі №338/1/17 зазначено наступне: «Колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення».
Фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2018 року у справі №524/6588/16-а).
З цього випливає, що сам факт складення постанови відповідачем не може вважатися доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів «TruCam» працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ПДР України, дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Отже, контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення автоматичної фіксації.
Проте, оскаржувана постанова не містить інформації, яка б підтверджувала наявність на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.76.
На фотознімку, долученому до відзиву, зафіксовано, що транспортний засіб, який є об'єктом вимірювання швидкості руху за допомогою приладу «TruCam», рухався зі швидкістю 82 км/год, проте із даного фото неможливо однозначно встановити який саме автомобіль зафіксовано приладом, а саме: марку, модель, номерний знак.
В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено час скоєного порушення о 14:55:20, однак відповідно до фотознімку, долученого до відзиву, фіксацію швидкості руху транспортного засобу здійснено о 14:55:14, тобто із різницею у 6 секунд.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов висновку про необхідність скасування постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги адміністративної позовної заяви підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись:
ст. ст. 2, 77, 132, 134, 139, 229, 241-246, 250, 251, 286 КАС України,
ст. ст. 268, 276, 283, 288, 289 КУпАП України, -
ухвалив:
Адміністративну позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ділай Михайла Петровича до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 286 КАС України - задовольнити.
Постанову серії ЕНА №2383405 від 13.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого адміністративного апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.
Повне рішення складено 24.02.2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 46003, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24.
Суддя О. Ф. Федорова