Справа № 302/16/25
Провадження № 2/302/94/25
Номер рядка звіту 69
(повне)
20 лютого 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.,
за участю секретаря судового засідання Куруц В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Радь Івана Івановича, звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дитини.
Обґрунтовуючи позов зазначила, що 14.03.2023 рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області по справі № 302/185/23 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2200,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Позивачка наголошує, що на сьогоднішній день сума стягуваних з Відповідача аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини, яка була визначена у рішення суду від 14.03.2023 є недостатньою для належного матеріального забезпечення ОСОБА_3 та підлягає збільшенню згідно статті 192 СК України у зв'язку із зміною матеріального стану позивача, а також наявністю інших об'єктивних обставин. З кожним роком Позивачу стає все складніше забезпечувати всі потреби задля гармонійного фізичного та духовного розвитку дитини сторін на необхідному та належному рівні. У зв'язку із зростанням ОСОБА_3 в останньої змінились потреби і для забезпечення її фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні значні кошти. Дані обставини викликані необхідністю купівлі навчальних підручників, зошитів та інших канцелярських товарів, придбання нового одягу та взуття у зв'язку із її зростанням. Значна частина коштів витрачається Позивачем також на оплату інших супутніх витрат таких як харчування, відвідування розважальних закладів та іншого дозвілля, лікарів, школи, оплатою витрат на додаткові заняття та гуртки. Матеріальне становище ОСОБА_1 з часу призначення судом аліментів значно погіршилося, зокрема, у зв'язку з самостійним несенням витрат на утримання доньки. Тому просить суд збільшити розмір стягуваних з відповідача аліменти в твердій грошові сумі на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , з 2200 гривень на 12000 гривень щомісячно, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
08.01.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рішко С.І. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав. Звертаючись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів отримувач аліментів, повинен довести те, що після визначення судом відповідного розміру аліментів, відбулись зміни в його матеріальному або сімейному стані або в матеріальному чи сімейному стані платника аліментів, погіршився стан його здоров'я чи поліпшення здоров'я платника аліментів або існують інші обставини, визначені в Сімейному кодексі України, які свідчать про необхідність зміни розміру аліментів. Разом з тим, у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів, він має довести обставини, які б свідчили про те, що матеріальний стан платника аліментів з часу присудження аліментів значно покращився. Такі обставини доводяться шляхом порівняльного аналізу документів про доходи, які мав платник аліментів на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та документів про доходи, які він має на час розгляду справи про збільшення розміру аліментів. У позові позивачка вказує про те, що її середньомісячні витрати на утримання доньки лише додаткові заняття, відвідування школи, придбання одягу та лікування складають 12 000,00 грн. При цьому в позові вона не вказує про джерела та розмір своїх доходів. Враховуючи складне матеріальне становище ОСОБА_2 , наявність у нього декількох осіб на утриманні, а також рівність обов'язків обох батьків щодо утримання дітей, вважає, що визначений раніше судом у рішенні від 14.03.2023 у справі №302/185/23 розмір аліментів з урахуванням індексації і на даний час є достатнім для участі Відповідача в утримання його неповнолітньої доньки, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Радь І.І. на розгляд справи не з'явився, проте подав до суду заяву, та просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рішко С.І. в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності та просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі обставини й дійшов наступних висновків.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2023 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2200,00 грн. (дві тисячі двісті гривень) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно положень ч. ч. 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п. п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Позовні вимоги щодо збільшення розміру аліментів, позивачка обґрунтовує тим, що змінився матеріальний стан одержувача аліментів, що пов'язано із збільшенням розміру витрат на дитину, яке в свою чергу викликано зростанням доньки.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За позовом ОСОБА_1 Міжгірський районний суд Закарпатської області, рішенням від 14 березня 2023 року, визначив розмір аліментів, які стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 . Рішення суду не було оскаржено жодною з сторін по справі й набрало законної сили. Відтак суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і доводів сторін, виходячи з установлених фактичних обставин, які належало встановити під час розгляду спору про стягнення аліментів, на підставі поданих ними доказів, з дотриманням приписів діючого законодавства вирішив спір і визначив порядок і розміри матеріальної участі відповідача в утриманні спільної неповнолітньої дитини сторін.
Відповідно до ст. 192 ч.1 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров'я платника аліментів.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суду належить з'ясувати зміни в матеріальному та сімейному стані як платника аліментів, так і стягувача, а також погіршення чи поліпшення їх здоров'я. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Суд констатує, що позивачкою не доведено як факту погіршення її матеріального становища так і покращення матеріального становища відповідача, а також змін в сімейному становищі сторін, які давали б підстави для перегляду розміру аліментів. Натомість з доданих відповідачем індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб слідує, що з травня 2022 року відповідач не працевлаштований і не отримує доходів (а.с. 59-60). Тобто з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів доходи відповідача не змінились. З свідоцтва про одруження (а.с. 57) слідує, що 28 березня 2024 року сімейний стан відповідача змінився внаслідок одруження. Свідоцтвом про народження (а.с. 58) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача в шлюбі, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась дитина, яку він також зобов'язаний утримувати. Відповідно до відомостей довідки Холмківської сільської ради від 04.10.2024 (а.с. 56) відповідач проживає спільно з дружиною ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 та пасинком ОСОБА_6 . Суд бере до уваги доводи відповідача про перебування зазначених осіб на його утриманні з врахуванням наявності в них дитини, яка не досягнула однорічного віку. Також відповідач стверджував про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які тривали час хворіють і є особами з інвалідністю, в підтвердження чого додав відповідні документи (а.с. 87-94).
Попри відсутність змін в матеріальному становищі, суд констатує про наявність змін у сімейному стані відповідача, які, в сукупності з іншими обставинами, не дають підстав для збільшення розміру аліментів.
Суд надає оцінку доводам позивачки про те, що на даний час змінився розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й зауважує про таке. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Водночас судовим рішенням було визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Згідно з положеннями абзацу 2 ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З врахуванням наведених положень сімейного законодавства, а також ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» й враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 суд зауважує, що зміна розміру прожиткового мінімуму не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд надає оцінку доводам позивачки про значне збільшення витрат на утримання доньки пов'язане і необхідністю витрат на додаткові заняття з англійської мови й математики, щоденні витрати в ході відвідування школи на сніданки й обіди та щомісячні витрати на придбання одягу, а також витрати на лікування, зокрема, на послуги стоматолога й аналізів у приватній лабораторії, на підтвердження яких позивачкою надано докази (а.с. 15-19).
При цьому суд зауважує про те, що на підтвердження витрат, пов'язаних із навчанням та відвідування школи й придбанням одягу позивачка не надала суду жодного доказу. Рахунок-замовлення від 01.05.2024 (а.с. 19) не відповідає критерію належності, позаяк з нього не можна встановити суб'єкта отримання відповідних медичних послуг й факту їх подальшого надання, а відтак і понесення відповідних витрат. Письмові докази щодо понесених витрат на стоматологічні послуги (а.с. 15-18) не відповідають критеріям належності й допустимості позаяк не відповідають вимогам ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять повних відомостей про суб'єкта надання послуг, місця, опису послуг, вартості за одиницю, валюти й підтвердження самого факту надання послуги та її оплати, відтак наявна в них інформація не дає можливості установити обставини, які входять до предмету доказування.
Суд надав оцінку доводам представника позивачки, викладеним у клопотанні про долучення доказів від 18.02.2025 щодо понесених витрат на додаткові заняття, проїзд до них та обіди, а також витрат на придбання мобільного телефону й доданим до нього доказам та зауважує про таке. Доводи позивачки про понесені витрати на додаткові заняття й пов'язані з ними є голослівними позаяк не підтверджуються жодним доказом. Додані до клопотання платіжна інструкція та чек не відповідають критерію належності. Позаяк не містять відомостей, які входять до предмету доказування в цій справі.
Аналізуючи наведене слід зауважити, що звертаючись з цим позовом про зміну розміру стягуваних аліментів, позивачка викладає обставини щодо виникнення додаткових витрат на дитину, які просить стягувати, збільшивши аліментні платежі. Обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) регламентується приписами ст. 185 СК України. Предметом доказування в справах цієї категорії є наявність особливих обставин для понесення додаткових витрат, інших істотних обставин. Спір між батьками щодо розміру додаткових витрат може бути вирішено судом. Разом з тим позивачка з підстав передбачених ст. 185 СК України до суду з позовними вимогами не зверталась.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5 і 6 цієї статті процесуального закону регламентовано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що матеріальний стан платника аліментів змінився та його доходи є значно вищими від тих, які були на час ухвалення рішення про стягнення аліментів та не надала доказів того, що матеріальний стан її, як одержувача аліментів змінився та її доходи є значно нижчими від тих, які були на час ухвалення рішення про стягнення аліментів. ОСОБА_1 не довела наявності змін у сімейному становищі сторін, які давали б підстави для перегляду розміру аліментів у бік їх збільшення. Також позовні вимоги не обґрунтовувались наявністю інших істотних, передбачених законом підстав для збільшення стягуваних з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 .
Відтак суд констатує відсутність обставин, передбачених ст. 192 СК України, які б давали підстави для зміни розміру аліментів, стягнутих рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості, рівності й змагальності сторін, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. 258, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 24.02.2025.
Головуючий суддя О.І. Повідайчик