Справа № 591/4303/20
Провадження № 1-кп/591/162/22
24 лютого 2025 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Клишки Шосткинського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
-вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 25.07.2008 року зва ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
-вироком Бахмацького міського суду Чернігівської області від 06.05.2011 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
-вироком Зарічного районного суду м.Суми від 29.12.2018 року за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці;
-вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.11.2023 за ч.2 ст.342 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців, звільненого на підставі ст.ст.49,74 ч.5 КК України від відбування покарання;
-вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2024 року за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
04.06.2020 року, близько 04-30 год.., поліцейський взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області старший сержант поліції ОСОБА_6 спільно із заступником командира роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , перебуваючи у форменому одязі та виконуючи свої службові обов'язки по охороні громадського та публічного порядку, під час патрулювання на службовому автомобілі неподалік буд. 11 по площі Покровській в м. Суми та продовольчого магазину «Гастроном» помітили компанію із п'яти осіб з явними ознаками алкогольного сп'яніння. У цей час вищевказаний екіпаж припаркував службовий автомобіль до узбіччя, напроти буд. 11 по площі Покровській м. Суми. ОСОБА_6 вийшов з салону автомобіля та до нього підійшов ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим, який в ході досудового слідства не був встановлений. Між чоловіками та поліцейським ОСОБА_6 виникла розмова, ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим провокували на конфлікт останнього, висловлювалися в бік патрульних поліцейських словами нецензурної лексики, на зауваження не реагували та продовжували вчиняти протиправні дії.
Патрульний поліцейський ОСОБА_6 , діючи на підставі Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про Національну поліцію, згідно якого патрульна поліція відповідно до покладених на неї завдань запобігає правопорушенням і припиняє їх у місцях несення служби, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, керуючись ст. 42-46 Закону України «Про Національну поліцію», згідно яких поліція може застосовувати поліцейські заходи примусу, побачивши, що ОСОБА_4 кулаком руки наніс один удар по обличчю скулової ділянки справа заступнику командира роти № 4 УПП в Сумській області ОСОБА_8 , вирішив застосувати фізичну силу до останнього та затримати його. В свою чергу, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, близько 04 год. 30 хв. 04.06.2020 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що останній знаходиться в громадському місці, де перебувають сторонні особи, почав чинити активні дії, а саме кулаком своєї руки наніс один удар в область правого вуха поліцейському взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_6 , чим обмежив виконання його обов'язків.
На підставі ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» до ОСОБА_4 був застосований спеціальний засіб - «кайданки». В подальшому ОСОБА_4 працівники поліції доставили до Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були спричинені наступні тілесні ушкодження: забій правого вуха, забій м'яких тканин правої вушної раковини та ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин виличної ділянки праворуч, лівого плечового суглобу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_6 до події знав, оскільки той раніше його затримував за розпиття спиртних напоїв у громадському місці. У вказаний в обвинувальному акті день він ближче до ранку гуляв зі знайомими по місту, алкогольних напоїв не вживав, протиправних дій не вчиняв. Коли він стояв біля магазину «Гастроном» і спілкувався зі знайомим, то спочатку поліцейські на автомобілі проїхали повз них, а через деякий час під'їхали, зупинились поруч з тим містом, де вони стояли. З автомобіля вийшов ОСОБА_6 та відразу став насміхатися над ними, провокувати, розмовляти з ними зверхньо і зухвало, через що між ними виник словесний конфлікт. В ході такого конфлікту ОСОБА_7 підтримувала свого колегу, а останній повідомив, що буде везти його до відділу поліції. Після чого ОСОБА_6 почав тягнути його в машину, а він пручався, бо у поліцейських не було підстав для його затримання і він не хотів робити те, що хотіли поліцейські, а саме їхати у відділ поліції. Під час пручання умисно він не заподіював тілесних ушкоджень поліцейським, не наносив цілеспрямовано ударів, не робив активних рухів руками в бік поліцейських. Але допускає, що під час такого пручання і таких дій поліції, які силоміць намагались його затягнути у поліцейський автомобіль, і штовхнув поліцейських або завдав їм ненавмисно ударів. Потім приїхали інші екіпажі поліції, які безпідставно застосували до нього фізичну силу, зламавши йому ніс, розбивши обличчя, після чого надягли на нього кайданки і доставили до відділу поліції на вул.Першотравневій.
Захисник наполягав на тому, що саме поліцейськими були перевищені повноваження під час безпідставного затримання ОСОБА_4 і що в діях його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки умислу на заподіяння поліцейським тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не мав. На переконання захисника, поліцейські фактично не здійснювали виконання своїх службових обов'язків, а вчинили побиття ОСОБА_4 , зламавши останньому ніс і ребра. А за таких обставин, ОСОБА_4 фактично захищав своє життя і здоров'я.
Але, не зважаючи на вказану позицію сторони захисту та зазначені пояснення обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого злочину за наведених в обвинувальному акті обставин підтверджується дослідженими судом під час судового розгляду доказами.
Так, згідно Наказів №481 о/с від 01.07.2019 та №94 о/с від 08.02.2019, Посадових інструкцій, затверджених Наказами Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 №4/1 та від 13.12.2017 року №6086, копії відповідних сторінок Книги нарядів, а також відповіді УПП в Сумській області на запит слідчого від 12.06.2020 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 станом на 04.06.2020 року були поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області та 04.06.2020 року несли службу в складі екіпажу «Руно-251» по охороні громадського та публічного порядку на службовому автомобілі (а.с. 24-44 - т.2).
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що під час патрулювання, коли у них була перерва, то вони зупинились пити каву. Він вийшов з автомобіля, щоб покурити. У цей час він побачив компанію з 3-х хлопців та 2-х дівчат. До нього підійшли двоє хлопців з компанії та почали виражатись нецензурно. Він попередив хлопців, що якщо вони не припинять правопорушення, то їх буде доставлено на вул.Першотравнева. Але це не зупинило хлопців і вони продовжували нецензурно виражатись. Після чого він схопив одного хлопця, а в цей час ОСОБА_9 заважав йому. Потім хлопці пішли, але через деякий час повернулись та продовжили виражатись нецензурно та висловлювати погрози. Він знову роз'яснив хлопцям, що буде за таку поведінку їх затримувати. Потім, під час конфлікту, він побачив як ОСОБА_4 вдарив по обличчю ОСОБА_7 , від чого вона впала. Після чого він почав затримувати ОСОБА_9 , але останній чинив супротив, наніс йому удар в область вуха та вони впали на клумбу. Коли приїхали на допомогу екіпажі поліції, то ОСОБА_4 було затримано, застосовано до нього кайданки та доставлено на вул.Першотравневу в м.Суми, до відділу поліції.
Потерпіла ОСОБА_7 повідомила суду, що 04.06.2020 року близько 04-00 год. під час патрулювання вона та її напарник ОСОБА_6 зупинились попити каву, яку попередньо взяли у Макдональдс, та побачили біля магазину Гастроном компанію з 3-х хлопців та 2-х дівчат, які голосно себе поводили та нецензурно виражались. Потім до ОСОБА_6 підійшли двоє чоловіків, які стали з ними конфліктувати. ОСОБА_6 намагався посадити одного в автомобіль, а вона підійшла та схопила другого за капюшон, щоб останній не заважав ОСОБА_6 затримувати порушника. В цей час інші з компанії повернулись до них та також почали конфліктувати з ними. В ході конфлікту до неї підійшов ОСОБА_4 та вдарив її по обличчю, від чого вона впала. Після чого ОСОБА_4 ударив по обличчю її напарника і між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 почалась бійка, під час якої останні впали на клумбу. Вона викликала по радіоефіру допомогу. Усе закінчилось тим, що коли приїхали інші екіпажі поліцейських на допомогу, то ОСОБА_4 , який поводив себе неадекватно, вони затримали, одягли на нього кайданки та привезли до відділу поліції, дівчата з компанії залишились, а інші хлопці - втекли. Потім вона та ОСОБА_6 поїхали до лікарні, оскільки мали тілесні ушкодження. У неї було зафіксовано садно на обличчі під оком справа, садна долоні та синяк на нозі.
Отримані слідчим під час досудового розслідування: відеозаписи з камер спостереження, що розташовані на фасаді закладу-ресторану McDonald's (а.с. 245-247 - т.1), а також - чек з кафе McDonald's (а.с. 249 - т.1) фіксують відомості про обставини, про які зазначали потерпілі і що мали місце до події, а саме: що вони придбавали кофе у вказаному закладі незадовго до події - о 04-06 год.
Згідно відповіді Управління ПП в Сумській області на запит слідчого, 04.06.2020 року на виклик на допомогу до екіпажу «Руно-0251» до будинку 11 на площі Покровській у м.Суми виїжджали патрульні поліції «Руно-201» у складі інспекторів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також - екіпаж «Руно-222» у складі інспекторів поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 41-44 - т.2).
Аудіозаписами, що містяться на диску, підтверджується виклик на допомогу, що висловлювала по радіостанції поліцейська екіпажу «Руно-0251» ОСОБА_7 04.06.2020 року (а.с. 227-228 - т.1).
Допитаний в якості свідка працівник патрульної поліції ОСОБА_13 очевидцем заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не був, оскільки його екіпаж приїхав на допомогу екіпажу «Руно-0251» після того, як ОСОБА_4 вже був затриманий та знаходився у кайданках, і ОСОБА_6 і ОСОБА_11 його вже садили до автомобіля, щоб доставляти у відділ поліції.
Допитана як свідок патрульна поліції ОСОБА_10 суду повідомила, що після того, як вони в радіоефірі почули крики про допомогу ОСОБА_8 , їх екіпаж прибув на місце події, а саме: на вул.Покровська площа у м.Суми. По прибуттю вона бачила, що ОСОБА_6 боровся з ОСОБА_4 на клумбі та останній нападав на ОСОБА_6 . В цей час на ОСОБА_7 нападали інші особи. Вона допомогла ОСОБА_7 , а її напарник- ОСОБА_11 допоміг ОСОБА_6 затримати ОСОБА_4 , застосувати кайданки до останнього та посадили його в автомобіль для доставлення у відділ поліції.
Свідок ОСОБА_11 суду розповів, що у екіпажі з ОСОБА_10 вони прибули на виклик на перехрестя вул.Покровська площа-Жовтнева у м.Суми та він побачив, що поліцейський ОСОБА_6 намагається затримати особу, а ще 2 хлопців убігають з місця події. Він допоміг затримати хлопця і доставити до Сумського ВП. При цьому двоє дівчат, що були на місці події, голосно кричали, нецензурно виражались у бік поліцейських, потім опинились також у Сумському відділі поліції.
Покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо подій після приїзду інших екіпажів поліції на поміч екіпажу «РУН О-0251»підтверджуються відеозаписом з реєстратора поліцейського автомобіля, наданого на запит слідчого (а.с. 21-23 - т.2).
Згідно протоколу ОСОБА_4 було затримано 04.06.2020 року о 04-32 год. (а.с. 215-217 - т.1)
Також з інформації, яку отримано від поліції, вбачається, що 04.06.2020 на лінію «102» надійшло декілька повідомлень:
-о 04-31 год. від заявника Самофал про те, що невстановлена особа нанесла тілесні ушкодження, а саме рукою вдарила працівника поліції (а.с. 201 - т.1);
-о 06-06 год. - від органів охорони здоров'я про те, що у ОСОБА_6 виявлено діагноз: зчмт, сгм? Садно лівої скроневої ділянки, забій м'яких тканин правого вуха. Відпущений. До лікарні звернеться самостійно. Пояснення: приблизно о 04-30 год. біля магазину Гастроном стався словесний конфлікт з ОСОБА_4 в а/с, після чого останній побив патрульного поліції (а.с. 202 - т.1);
-о 06-24 год. з органів охорони здоров'я про те, що травмована особа працівник поліції ОСОБА_6 . Діагноз: забій м'яких тканин правої вушної раковини, біляорбітальної ділянки ліворуч. Пояснення: 04.06.2020 о 04-30 год. під час виконання службових обов'язків троє невідомих побили. Доставлений в СОКЛ. Відпущений (а.с. 203 - т.1);
-о 06-29 год. - з закладу охорони здоров'я про те, що травмована особа ОСОБА_7 . Діагноз: забій м'яких тканин виличної ділянки зправа, правого плечового суглобу. Пояснення 04.06.2020 о 04-30 год. під час виконання службових обов'язків троє невідомих побили. Доставлена в СОКЛ. Відпущена (а.с. 204 - т.1);
-о 07-01 год. з органів охорони здоров'я про те, що фельдшер БШМД №22 повідомила, що близько 05-00 год. 04.06.2020 зателефонувала знайома ОСОБА_14 та повідомила, що пп біля приміщення Сумського ВП бризнула балончиком в очі ОСОБА_14 . Сталася суперечка між пп та ОСОБА_14 і остання отримала пошкодження очей. Діагноз: хімічний опік обох очей. ОСОБА_14 знаходиться у відділку поліції в стані а/с, відмовилась від госпіталізації (а.с. 205 - т.1);
-о 07-29 год. з СОКЛ повідомили, що ОСОБА_4 діагноз: забій м'яких тканин виличної ділянки, забій грудної клітини. Відпущений. Пояснення: сьогодні приблизно о 04-00 год. побили працівники поліції (а.с. 206 - т.1);
-о 08-09 год. - повідомлення від лікаря про ОСОБА_9 Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки зліва, садна перенісся. Пояснення: побили працівники поліції близько 04-00 год.. Довгуля доставлений в СОКЛ у НХВ (а.с. 207 - т.1);
-о 09-12 год. з органів охорони здоров'я потерпілий ОСОБА_6 діагноз: забій правої вушної раковини та забій носа. Пояснення: під час затримання громадянина був нанесений удар, потерпілий працівник поліції Доставлений в СОКЛ та відпущений (а.с. 208 - т.1).
З наданих стороною захисту документів вбачається, що 04.06.2020 за адресою Сумського відділу поліції по вул.Першотравнева, 21 у м.Суми декілька разів викликалась швидка допомога:
-о 05-18 год. - жінкою - товаришем заявника з причини того, що бризнули балончиком в очі;
-о 13-22 год. слідчий Чайка викликав швидку для ОСОБА_4 . Причина виклику: травма грудної клітини після побиття від 04.06.2020;
-о 19-12 год. слідчий ОСОБА_15 здійснив виклик для ОСОБА_4 . Причина виклику: травма грудної клітини після побиття 04.06.2020, біль у животі.
Згідно Карт виїзду, 04.06.2020 на всі вищевказані виклики до відділу поліції приїжджали бригади екстреної медичної допомоги, оглядали ОСОБА_4 та фіксували забої і садна, про які зазначено вище.
Водночас, на виклик о 05-00 год. 04.06.2020 у карті виклику екстреної медичної допомоги зазначено, що ОСОБА_4 вів себе агресивно, відмовився від мед допомоги та огляду.
Агресивна та неадекватна поведінка ОСОБА_4 після його затримання у відділку поліції та в лікарні, а також неадекватна та агресивна поведінка ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у відділку поліції були зафіксована на нагрудні камери поліцейських (а.с. 44-47 - т.2).
В цей же день, тобто 04.06.2020 о 14-07 год. на підставі заяв потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відомості про обставини події були внесені до ЄРДР, а саме про те, що 04.06.2020 близько 04-30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи біля буд 11по площі Покровській у м.Суми наніс удари кулаком руки по голові та обличчю поліцейському взводу №2 роти №4 УПП в Сумській області ОСОБА_6 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді забою правого вуха, забою м'яких тканин право вушної раковини, забою скуло- орбітальної ділянки ліворуч (а.с. 199,209,213-214 - т.1).
Згідно наданих захисником документів, 04.06.2020 ОСОБА_4 також звертався із заявою про кримінальне правопорушення, яку було зафіксовано у відповідному протоколі прийняття заяви, та в якій зазначав про те, що 04.06.2020 близько 04-15 год. працівники патрульної поліції, знаходячись поряд з магазином за адресою: м.Суми, по.Покровська, 11, спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Заяву робив на підставі отриманої в КНП СОР «СОКЛ» довідки та в подальшому давав пояснення по такому факту.
Протоколом огляду місця події від 04.06.2020 року зафіксовано сліди боротьби на місці події неподалік буд.11 по вул.Покровська площа у м.Суми (а.с. 210-212 - т.1).
Згідно висновків лікарів хірурга-стоматолога та нейрохірурга Сумської обласної лікарні від 04.06.2020 року, тобто відразу після події, ОСОБА_7 зверталася до медичного закладу та лікарями були виявлені: забій м'яких тканини виличної ділянки праворуч та лівого плечового суглобу (а.с.239-240 - т.1).
Відповідно до висновку експерта №500 від 18.06.2020 року ОСОБА_7 була оглянута судово-медичним експертом 05.06.2020 року та при огляді було виявлено ушкодження: синці правої виличної ділянки та передньої поверхні правої гомілки, садно долонної поверхні лівої кісті. Також вказані тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_7 кваліфіковано експертом як легкі тілесні ушкодження (а.с. 238 - т.1).
Крім того, судово-медичним експертом 05.06.2020 року був оглянутий і потерпілий ОСОБА_6 та при обстеженні у останнього було виявлено ушкодження: синець в ділянці правої вушної раковини, садна на лівій скроневій ділянці, на тильній поверхні лівої кісті в ділянці 5-ї п'ясної кістки, в ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, в ділянці лівого колінного суглобу по передній поверхні множинні садна. Описані ушкодження кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, про що експертом надано висновок №501 від 18.06.2020 року (а.с. 3-4 - т.2).
Також, під час проведення слідчих експериментів як потерпіла ОСОБА_7 , так і потерпілий ОСОБА_6 продемонстрували як ОСОБА_4 наносив їм удари (а.с. 229-232 - т.1, 11-14 - т.2). А експерт у своїх висновках №517, №518 та №514 від 18.06.2020 року зазначив, що характер та локалізація тілесного ушкодження в правій виличній ділянці у ОСОБА_7 , а також ушкодження в вигляді синця правої вушної раковини у ОСОБА_6 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_6 в ході проведення слідчих експериментів за їх участі (а.с. 6,8,10 - т.2).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду розповіла, що в зазначений в обвинувальному акті день і час вона, її подруга на ім'я ОСОБА_17 , ОСОБА_4 та ще 3-4 знайомих обвинуваченого гуляли по місту. Коли були біля магазину, що знаходиться неподалік Макдональдса, то їхав автомобіль патрульної поліції і один хлопець з їх компанії став кричати в бік поліцейських. Поліцейські зупинились та зробили зауваження, надали їм шанс спокійно піти. Проте, ОСОБА_4 став бігти в сторону поліції, спорив та сварився з патрульними, провокував їх, створюючи конфліктну ситуацію. Навіщо він це робив - вона не знає. Спочатку поліцейський та ОСОБА_4 спілкувались і конфліктували словесно, але коли ОСОБА_4 першим вдарив поліцейського, то після цього між ними почалась бійка. Наполягала на тому, що вона бачила як саме ОСОБА_4 першим вдарив кулаком поліцейського по вуху та обличчю ближче до вуха і, що саме цей удар і був початком бійки. Після цього, під час бійки обвинувачений з поліцейським впали і якийсь момент ОСОБА_4 опинився зверху на поліцейському, а жінка - поліціянт стягувала та намагалась убрати ОСОБА_4 . Бійка тривала декілька хвилин і припинилась тільки тоді, коли на допомогу приїхали інші екіпажі поліції. ОСОБА_4 затримали та відвезли у відділок поліції.
Свідка ОСОБА_14 безпосередньо в суді допитати не вдалось.
Аде, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 під час проведення слідчих експериментів за їх участі продемонстрували механізм виникнення тілесного ушкодження у ОСОБА_6 в ділянці правого вуха, а ОСОБА_16 продемонструвала і механізм заподіяння удару в скулу ОСОБА_7 (а.с. 140-144, 147-151 - т.2)
Експерт у висновках №509, №519 та №516 від 18.06.2020 року зазначив, що характер та локалізація тілесного ушкодження у вигляді синця правої вушної раковини у ОСОБА_6 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому як ОСОБА_14 , так і ОСОБА_16 в ході проведення слідчих експериментів за їх участі, а також - що характер та локалізація тілесного ушкодження в правій виличній ділянці у ОСОБА_7 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому ОСОБА_16 в ході проведення за її участі слідчого експерименту (а.с.146, 153, 155 - т.2).
Вищенаведені докази, які досліджувались безпосередньо судом, суд вважає допустимими доказами, а доводи сторони захисту про їх недопустимість - необґрунтованими.
Зокрема, під час дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, захисник наполягав на недопустимості:
-протоколу огляду місця події через те, що така слідча дія була проведена без фіксування за допомогою відео, а також - без участі понятих;
- усіх відеозаписів з відеореєстраторів та нагрудних камер поліцейських, оскільки вони були здобуті на запит слідчого, а не за результатами проведення тимчасового доступу до документів;
- усіх протоколів проведення слідчих експериментів через те, що, на думку захисника, по факту слідчий провів допити свідків і потерпілих, а не перевіряв обставини, як-то передбачено порядком проведення такої слідчої дії. Крім того, на його переконання, судом досліджувались не оригінали флеш-носіїв, на які були зафіксовані слідчі дії, а диски, на яких збережено копії відеозаписів. Також, стверджував, що понятим під час проведення слідчого експерименту був залучений далекий родич ОСОБА_4 , з яким у останнього склались неприязні відносини.
Надаючи оцінку таким доводам сторони захисту, слід зазначити, що порядок проведення слідчої дії - огляду місця події врегульований ст.ст. 223, 237 КПК України. Вказані норми не містять обов'язку слідчого залучати до участі у проведенні такої слідчої дії понятих та проводити безперервний відеозапис ходу проведення слідчої дії. Навпаки, ч.7 ст.223 КПК України визначено вичерпний перелік слідчих дій, при проведенні яких здійснюється обов'язкове відеофіксування, до яких огляд місця події не відноситься, а також вказано, що поняті можуть бути запрошені для участі в процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме за доцільне.
Тобто, за таких обставин, здійснення слідчим огляду місця події без залучення понятих та без фіксування на відео ходу проведення слідчої дії не є порушенням вимог КПК України, тому відсутні підстави для визнання відповідного протоколу, як доказу, недопустимим.
Також, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимими доказами відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, як на тому наполягав захисник.
Так, усі відеозаписи було здобуто відповідно до положень ст.93 КПК України, на запит слідчого до Управління патрульної поліції у Сумській області. І чинний КПК України не вимагає того, щоб слідчий отримував документи у конкретний спосіб, яким бажає отримувати сторона захисту, а саме: тільки вживаючи заходи забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів. Тобто, ці докази - диски з відеозаписами отримані в порядку, встановленому КПК України, а відповідно відсутні підстави для визнання їх недопустимими.
Крім того, вже неодноразово Верховний суд висловлював правову позицію про те, що суперечать вимогам ст. 99 КПК і положенням спеціального законодавства про електронний документообіг твердження про недопустимість як доказів тих відеозаписів, що були записані з іншого джерела шляхом копіювання і долучені до протоколів на компакт-дисках, а первинний носій інформації суду не надавався.
Зокрема, Верховний суд вказує, що зафіксовані на магнітних носіях (компакт-дисках) відеозаписи є електронними документами і визначальною ознакою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ може одночасно існувати на кількох різних носіях. Всі примірники відповідного документа, кількість яких не є обмеженою, мають статус оригіналу і можуть відрізнятися лише за часом створення. Натомість матеріальний носій є лише способом збереження інформації і може бути додатково досліджений як речовий доказ.
Аудіо-, відеозаписи, зафіксовані на долучених магнітних носіях, є оригіналами електронних документів.
Враховуючи таку правову позицію відсутні підстави для визнання зафіксованої на диски і здобутої за правилами ст.93 КПК України інформації недопустимими доказами.
Суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства твердження захисника про недопустимість протоколів, складених за результатами проведення слідчих експериментів з потерпілими та свідками.
Так, сторона захисту стверджує, що слідчі експерименти за участю потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 проведені не з метою відтворення і перевірки їх показань, а фактично мали ознаки допиту, а тому суд, з огляду на положення ст. 95 КПК, не може покласти в основу винуватості ОСОБА_4 ці докази.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Проведення слідчого експерименту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Отримання від учасника кримінального провадження відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв'язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту за участю потерпілих, свідків є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.
При цьому, у постанові від 14 вересня 2020 року об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зауважила, що термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу. Якщо відомості повідомлено потерпілим, свідком під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
В даному випадку, дослідивши протоколи слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також - свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , суд вважає, що зазначені слідчі дії проведені із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального закону. Протоколи, складені за результатом проведення слідчих експериментів за участі зазначених учасників відповідають вимогам КПК, зокрема положенням статей 104-107 цього Кодексу.
Той факт, що вказані учасники кримінального провадження під час проведення слідчого експерименту розповідали про обставини події не є підставою для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимими доказами, оскільки слідчий експеримент та показання, як вже було вказано вище, є окремими процесуальними джерелами доказів.
У цьому випадку під час слідчих експериментів як потерпілі, так і свідки, за участю понятих не лише розповідали, але й показали механізм, характер та спосіб спричинення обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень і саме ці обставини брались судом до уваги як такі, що мають істотне значення для кримінального провадження.
Слідчі експерименти відбувалися у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події. Це свідчить про те, що ці слідчі дії були проведені з дотриманням вимог закону, а тому вони є допустимими доказами. Підстав вважати, що із потерпілими і свідками було проведено таку слідчу дію як допит, про що наголошує сторона захисту, немає.
Що стосується доводів захисту про дослідження судом копій відеозаписів, а не оригіналів, то цим обставинам вже надано обґрунтування вище.
Щодо доводів захисника про залучення до участі у проведенні слідчого експерименту статистом родича обвинуваченого, з яким у ОСОБА_4 склались неприязні відносини, слід зазначити, що згідно положень чинного КПК України слідчий експеримент у кримінальному провадженні може бути проведений із залученням статиста, який є факультативним учасником цієї слідчої дії, заміняє певного учасника кримінального правопорушення та виконує за вказівкою слідчого або особи - учасника конкретні дії. Підбір статиста здійснює особа, яка проводить відповідну слідчу дію. КПК не містить вимог до особи статиста та не встановлює заборони на те, щоб статист не перебував з підозрюваним, обвинуваченим в родинних відносинах. Взагалі статист не впливає на хід проведення слідчої дії. Тому немає значення в яких відносинах статист перебуває з іншими учасниками кримінального провадження і наявність родинних зв'язків не може бути підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.
За таких обставини, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими ряд доказів, про які вказувала сторона захисту, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
Що стосується доводів захисника про неповноту проведеного досудового розслідування, слід зазначити про те, що суд не наділений повноваженнями усувати недоліки проведеного досудового розслідування. Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В даному випадку аналізуючи надані сторонами доказами та оцінюючи їх за правилами ч.1 ст.94 КПК України у сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що переважна більшість з цих доказів містять відомості, які доводять події і характеризують поведінку учасників вже після події злочину, який інкримінується ОСОБА_4 .
Очевидцями та учасниками події, що сталась 04.06.2020 близько 04-30 год. були: обвинувачений ОСОБА_4 , потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також - свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .
Саме за цими подіями ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у спричиненні ним легких тілесних ушкоджень двом працівникам поліції.
Виходячи із змісту положень Кримінального кодексу України, спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу є кримінально караним діянням.
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 345 КК України, є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об'єктом - психічна недоторканність працівнивків правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров'я.
Об'єктивна сторона злочину за ч.2 ст.345 КК України може бути виражена у заподіянні тілесних ушкоджень у тому числі легких.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння тілесних ушкоджень.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 345 КК, характеризується обов'язковою наявністю прямого умислу на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень та мотиву: у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 591/7679/19).
За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (постанова Верховного Суду від 11 березня 2021 року в справі № 740/1193/20).
В даному випадку ОСОБА_4 не заперечував факт його перебування у місці та в час, зазначені в обвинувальному акті, а також - участі у виниклому конфлікті із поліцейськими, які знаходились на службі у форменому одязі та пересувались на поліцейському автомобілі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
За наслідками судового розгляду даного кримінального провадження, встановлено такі фактичні обставини:
-конфлікт з поліцейськими було розпочато саме компанією ОСОБА_4 і останні не реагували на вимоги поліцейських припинити такі протиправні дії. Такі дані про поведінку учасників події були підтверджені безпосередньо в судовому засіданні не тільки потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а й свідком - ОСОБА_16 ;
-першим наніс удар поліцейській ОСОБА_7 та поліцейському ОСОБА_6 саме обвинувачений ОСОБА_4 , що також підтвердили допитані за правилами ст.23 КПК України в суді потерпілі і свідок ОСОБА_16 ;
-механізм заподіяння ОСОБА_4 поліцейським тілесних ушкоджень, а саме: одного удару кулаком по обличчю скулової ділянки справа ОСОБА_7 та одного удару кулаком руки в область правого вуха ОСОБА_6 було продемонстровано під час проведення слідчих експериментів за участю потерпілих та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 і підтверджується сукупністю цих доказів з показами, які надали потерпілі і свідок ОСОБА_16 безпосередньо в суді;
-характер і локалізація таких ушкоджень, що були завдані потерпілим активними діями ОСОБА_4 і які інкримінуються останньому (одного удару ОСОБА_7 та одного удару ОСОБА_6 ), а також - їх відповідність продемонстрованим потерпілими і свідками під час слідчих експериментів механізмам виникнення цих ушкоджень підтверджено медичними документами (а.с. 239-240 - т.1) та висновками експертів (а.с. 3,6,9,10,146,153,155 - т.2);
-причиною припинення злочинних дій ОСОБА_4 стало саме затримання останнього і доставлення його до відділу поліції. Такі обставини підтвердили в судовому засіданні не тільки потерпілі і свідок ОСОБА_16 , а й інші свідки - працівники поліції, які прибули на допомогу екіпажу потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Крім того, це вбачається х відеозапису з реєстратора автомобіля поліцейських (а.с. 21-23 - т.2);
-неадекватність поведінки ОСОБА_4 та його компанії вже у відділку поліції доводиться численними відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, а також - викликами швидкої допомоги.
Таким чином, досліджені судом, проаналізовані вище та оцінені у нарадчій кімнаті докази є достовірними, належними і допустимими, а їх сукупність дає суду підстави стверджувати про те, що ОСОБА_4 умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу - потерпілому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків. Тобто, його вина доведена в повному обсязі і дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України.
При цьому, суд вважає хибними покази ОСОБА_4 про те, що не він, а ОСОБА_6 почав конфлікт і провокував його, оскільки такі покази спростовуються як показами потерпілих та свідка ОСОБА_16 , так і відомостями протоколів слідчих експериментів.
Безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, є і покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень поліцейським, а міг заподіяти такі ушкодження ненавмисно, коли хаотично махав руками під час бійки з поліцейськими, які його безпідставно затримували, що спричинення поліцейським тілесних ушкоджень носило спонтанний ситуативний характер, як реакція на його безпідставне затримання та побиття поліцейськими.
Суд вважає, що усі такі покази- твердження обвинуваченого спростовуються вищезазначеними доказами. Зокрема, відомості про те, що саме ОСОБА_4 першим розпочав бійку і першим ударив поліцейського, про що зазначила безпосередньо суду ОСОБА_16 ; механізм ударів, продемонстрованих в ході слідчих експериментів потерпілими та свідками, спрямованість, активність дій ОСОБА_4 , на які вказували в суді потерпілі та свідок ОСОБА_16 , локалізація та характер тілесних ушкоджень, про які зазначено експертами у висновках, - дають підстави говорити про те, що ОСОБА_4 заподіяв працівникам правоохоронного органу - потерпілим тілесних ушкоджень (одного удару ОСОБА_7 та одного удару ОСОБА_6 ) з прямим умислом і такі його дії не були зумовлені рефлекторними реакціями або самозахистом.
Суд погоджується з тим, що безпідставним є зазначення в обвинувальному акті іншого тілесного ушкодження- на лівій скулі, яке було виявлено під час огляду потерпілого ОСОБА_6 , як такого, що виникло внаслідок дій ОСОБА_4 .
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений заподіяв потерпілому ОСОБА_6 один удар в область правого вуха.
Потерпілі та свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні розповідали саме про цей удар. Механізм заподіяння саме цього удару демонстрували потерпілі і свідки під час проведення за їх участю слідчого експерименту. Висновки експертів містять відомості саме про відповідність продемонстрованого потерпілими і свідками одного удару в область правого вуха потерпілому ОСОБА_6 і нічого не говорять про забій скуло-орбітальної ділянки ліворуч потерпілого.
За вказаних обставин, вважаю, що з обвинувального акту підлягають виключенню відомості про те, що тілесне ушкодження у виді забою скуло-орбітальної ділянки ліворуч у потерпілого ОСОБА_6 виникло в результаті протиправних дій ОСОБА_4 , оскільки такі обставини не були доведені в суді належними і допустимими доказами.
Водночас, виключення з обсягу обвинувачення вказаної обставини не впливає на висновок про винуватість ОСОБА_4 у заподіянні ним потерпілому ОСОБА_6 тілесного ушкодження у виді забою правого вуха та забою м'яких тканин правої вушної раковини та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.345 КК України.
Суд вважає необґрунтованою і безпідставною позицію захисту про те, що поведінка ОСОБА_4 з самого початку була викликана неправомірною поведінкою самих поліцейських, які безпідставно застосовували до ОСОБА_4 спеціальні засоби - кайданки і заподіяли ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, і що ОСОБА_4 в таких умовах був вимушений захищати своє життя і здоров'я від самих поліцейських, яким нічого не загрожувало.
Тобто, фактично захисник говорив про наявність в діях ОСОБА_4 необхідної оборони.
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, для того щоб визначити чи перебувала особа в стані необхідної оборони, тобто, яка захищалася від суспільно небезпечного посягання, потрібно встановити неправомірність дій іншої особи, яка посягає.
Водночас, в даному випадку, як вбачається із матеріалів кримінального провадження і вже зазначалось вище, саме ОСОБА_4 розпочав конфлікт і не виконував законні вимоги поліцейського ОСОБА_6 про припинення правопорушення, саме ОСОБА_4 першим наніс удар потерпілій ОСОБА_7 , а потім - і удар потерпілому ОСОБА_6 . За таких обставин, потерпілий ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 , виконуючи покладені на них обов'язки під час несення служби, припиняючи протиправну поведінку, і затримати ОСОБА_4 . При цьому, агресія та неадекватна поведінка обвинуваченого продовжилась і у відділку поліції, куди він був доставлений.
Такі встановлені судом обставини дають підстави стверджувати про те, що нанесення ударів потерпілим (одного удару ОСОБА_7 та одного удару ОСОБА_6 ) передувало затриманню ОСОБА_4 і завданню йому тілесних ушкоджень. За таких обставин, в момент завдання тілесних ушкоджень потерпілим обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони, оскільки саме він, а не поліцейські, агресивно поводив себе.
Завдавши один удар ОСОБА_7 та один удар ОСОБА_18 , ОСОБА_4 вчинив дії, які передбачені об'єктивною стороною ч.2 ст.345 КК України, тому вже в цей момент його дії утворювали закінчений склад зазначеного злочину.
Всі інші події, які вже стались після нанесення ударів поліцейським, які стались в момент та після затримання ОСОБА_4 і пов'язані з отриманням обвинуваченим тілесних ушкоджень, не переконання суду - це події, які мали місце після вчинення злочину ОСОБА_4 , виходять за межі пред'явленого обвинувачення і не спростовують того, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень поліцейським ОСОБА_4 не перебував в стані необхідної оборони.
При цьому, слід звернути увагу, що сам обвинувачений, надаючи покази суду, зазначав, що саме коли на місце приїхали інші екіпажі поліції і застосували до нього фізичну силу, то йому було зламано ніс, розбито обличчя, застосовано на нього кайданки і доставлено до відділу поліції на вул.Першотравневій.
За таких обставин, на переконання суду, перевірка обставин відповідності дій поліції вимогам нормативних актів, пропорційність та співмірність застосованих поліцейськими заходів, перевірка фактів заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень під час затримання та у відділку поліції, - це обставини, які підлягали перевірці в рамках іншого кримінального провадження. Але, така перевірка не здійснювалась, і ОСОБА_4 , який 04.06.2020 писав про це заяву, на такому розслідуванні не наполягав. Будь-які відомості про проведені службові перевірки суду не надавались.
Водночас, відсутність результатів розслідування таких обставин і фактів не вказує на правильність версії і позиції сторони захисту про неумисність, спонтанність і ситуаційність спричинення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень працівникам правоохоронного органу, а також - що він вимушений був захищати себе від неправомірних дій поліції.
Натомість, як зазначено вище, судом встановлено, що дії обвинуваченого щодо заподіяння легких тілесних ушкоджень поліцейським передували затриманню і завданню обвинуваченому ушкоджень. І такі його дії утворили склад відповідного злочину, який інкримінується ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 доведена під час судового розгляду, а отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень під час його затримання, про які вказувала сторона захисту, не впливає на кваліфікацію його дій, не спростовує наявності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченому обставин судом не встановлено.
Характеризуючи особу обвинуваченого слід зазначити, що ОСОБА_4 офіційно не працює, є неодноразово судимою особою, на обліку в нарко- та псих- диспансерах не перебуває, характеризується за місцем мешкання посередньо, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей (а.с.156-166 - т.1).
Враховуючи сукупність зазначених обставин, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації (а.с. 123-124 - т.1), суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити у межах санкції статті, за якою його визнано винуватим, - у виді позбавлення волі.
Крім того, оскільки обвинувачений вчинив даний злочин до постановлення вироку Конотопським міськрайонним судом Сумської області, то остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.
При цьому, початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня набрання законної сили вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області, а саме з 30.12.2024 року.
Також у строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк його тримання під вартою в цих справах за правилами ч.5 ст.72 КПК України, а саме: з 11.05.2022 по 28.06.2022 та з 04.06.2020 по 06.10.2020 (а.с. 136, 215-216,241-242 - т.1), з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Згідно ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів (а.с.227,243-244,247-248 - т.1, а.с.23,45,47,48-50 - т.2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2024, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 30.12.2024 року, а також - на підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання визначеного за сукупністю злочинів строк тримання під вартою в періоди: з 11.05.2022 по 28.06.2022, з 04.06.2020 по 06.10.2020 з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Долю речових доказів вирішити наступним чином:
-диски з записами розмов між радіостанціями поліцейських, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 228 - т.1), з відеозаписами з камер спостереження, що розташовані на фасаді закладу-ресторану McDonald's (а.с. 245-247 - т.1), з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, що містяться на а.с. 23,45,47 - т.2, а також чек з кафе McDonald's (а.с. 249 - т.1) - після набрання вироком законної сили залишити зберігатись в матеріалах судової справи №591/4303/20;
-жилетку синього кольору та спортивні штани чорного кольору, що зберігаються у камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №01204 - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_4 ;
-речовину бурого кольору, вилучену разом з ґрунтом, три предмети зовні схожі на гільзи, які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №00769, після набрання вироком законної сили - знищити.
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний райсуд м.Суми, а для засудженого - з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1