Справа № 607/2862/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/50/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
21 лютого 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2025 року,-
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання сторони обвинувачення задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год 59 хв 08 квітня 2025 року. Одночасно, визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн. та покладено на нього процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що зазначені в клопотанні слідчого підстави і обставини є достатньо обґрунтованими і вказують на наявність підстав вважати пред'явлену ОСОБА_7 підозру обґрунтованою, а також про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував молодого віку підозрюваного, незадовільного стану здоров'я, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на утриманні родичів, ризики втечі недоведені, повідомлення про підозру не є обґрунтованим.
Адвокат звертає увагу, що слідчим суддею ризики, які передбачені ст.177 КПК України описані лише формально і не вказано в чому саме полягають дані ризики, що суперечить практиці ЄСПЛ зокрема у справі “Бойченко проти Молдови».
Також звертає увагу, що однією з підстав обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає суворість покарання передбаченого за вчинення даного злочину, що суперечить вимогам практиці ЄСПЛ, зокрема у справі “Мамедова проти Росії».
Вважає, що судом першої інстанції не було враховано відповідну практику ЄСПЛ.
Заслухавши доповідь судді пеляційного суду, пояснення підозрюваного та доводи його захисника, який підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що задовольняючи клопотання слідчого про застосування цього запобіжного заходу слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, мотивувавши своє рішення наявністю зазначених в клопотанні ризиків, обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу для запобігання відповідним ризикам.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею ретельно перевірені.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину за таких обставин: 09 лютого 2025 року, близько 02 год. 30 хв. перебуваючи в приміщенні для особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово під час словесного конфлікту із малознайомим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень і тримаючи в правій руці ніж, умисно, цілеспрямовано і рішуче наніс ОСОБА_9 один удар ножем в ділянку верхньої третини лівої лопатки, в результаті чого спричинив йому проникаюче колото-різане поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітки з пошкодженням перикарда, нижньої частки лівої легені, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
10 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри є правильними, оскільки вони підтверджуються зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 09.02.2025; лікарської довідки КНП «ТМКЛШД» щодо характеру та наслідків тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому - проникаюче колото-різане поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітки з пошкодженням перикарда, нижньої частини лівої легені, в післяопераційному періоді потерпілий перебував у стані медикаментозного сну на апараті ШВЛ у стабільно-важкому стані; протоколом допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 09.02.2025р. щодо обставин заподіяння потерпілому вказаних тілесних ушкоджень підозрюваним та інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
За наведених обставин слідчий суддя визнав установленим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Доводи захисника про неправильність кваліфікації дій підозрюваного та наявність підстав для перекваліфікації його дій за ознаками перевищенням меж необхідної оборони є передчасними, оскільки конкретні обставини події злочину підлягають встановленню, а версія сторони захисту перевірці в ході досудового розслідування.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, колегія суддів приходить до переконання про їх необґрунтованість та погоджується із висновками слідчого судді про те, що в цьому кримінальному провадженні існують доведені стороною обвинувачення ризики, що передбачені:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваному у випадку доведеності його вини у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому усвідомлюючи міру покарання за вчинений ним злочин, він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наведене узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків;
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, незаконно впливати на потерпілого та свідків, дані яких йому відомі із матеріалів кримінального провадження, та те, що він особисто знайомий з ними, а тому шляхом погрози він може схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Оскільки, покази свідків є важливим доказом в рамках даного кримінального провадження, відмова їх від дачі показів в суді або зміна раніше наданих показів, може суттєво ускладнити встановлення об'єктивних обставин провадження, оскільки за змістом вимог КПК України судове рішення може ґрунтуватися лише на показаннях свідків, які надані суду безпосередньо в судовому засіданні.
З урахуванням установлених конкретних обставин інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та даних про його особу в сукупності з наявними ризиками, що передбачені ст.177 КПК, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Викладені в оскарженій ухвалі висновки слідчого судді належним чином мотивовані, з наведенням обґрунтованих підстав для застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення.
Тому, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави для скасування оскаржуваної ухвали і відмови у застосуванні запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
На переконання колегії суддів, в даному випадку рішення слідчого судді щодо виду застосованого запобіжного заходу не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, на яку посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував молодий вік і стан здоров'я підозрюваного, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, були належним чином враховані слідчим суддею, оскільки одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обрав підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний, більш м'який запобіжний захід у вигляді застави, у разі внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з під варти.
При цьому, як вбачається зі змісту оскарженої ухвали слідчий суддя врахував наявні відомості щодо особи підозрюваного та конкретні обставини вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, в тому числі ті щодо яких наголошується в апеляційній скарзі, а тому визначив розмір застави в мінімальному розмірі, згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про незаконність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу є необґрунтованими, а тому підстави для скасування ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2025 року відносно ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді