Справа № 593/1582/24Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М.
Провадження № 33/817/109/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 лютого 2025 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року,
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 21 листопада 2024 року о 16 год. 23 хв. в м. Бережани по вул. Січових Стрільців, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), - від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає, судове рішення незаконним і необґрунтованим, та таким, що підлягає до скасуванню.
Вказує, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а сам по собі протокол не може слугувати єдиним та безперечним доказом вчинення правопорушення.
Зазначає, що рапорт не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що на відеозаписі та в рапорті містяться розбіжності в часі зупинки та часі анонімного повідомлення про керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, що тягне за собою безпідставність зупинки.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що в акті огляду на стан сп'яніння та в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відсутній підпис, дане направлення і акт огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не пред'являли.
Просить скасувати постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності та подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином повідомлялися апеляційним судом про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа Каракуця проти України)
За наведених обставин вважаю за можливе розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №178999 від 21 листопада 2024 року, 21.11.2024 року о 16 год. 23 хв. в м. Бережани по вул. Січових Стрільців, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) і від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі водій відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КупАП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, від надання пояснень та підпису відмовився.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що ОСОБА_1 21.11.2024 року о 16 год. 23 хв. керував автомобілем “Шкода Октавія» з номерним знаком НОМЕР_1 , та зупинив автомобіль на вимогу поліцейських, які увімкнули в автомобілі поліції проблискові маячки синього та червоного кольору. З шести відеозаписів, які зроблено за допомогою нагрудної камери поліцейського (загальною тривалістю 01 год. 19 хв. 28 с.) на вказаних відеозаписах зафіксовано, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що автомобіль зупинено у зв'язку з надходженням на лінію 102 повідомлення про те, що автомобілем керує особа в стані алкогольного сп'яніння, після цього попросив пред'явити документи, які підтверджуються право на керування автомобілем, право власності на автомобіль, на що ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у нього в застосунку «Дія», а телефон де є цей застосунок він забув. Після цього поліцейський вказавши, що в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, - запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою наявного у поліцейських приладу Алкотест 6810. На вказану пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відмовився, після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, але ОСОБА_1 і від цієї пропозиції відмовився. Після цього поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення. Також на записах зафіксовано, як ОСОБА_1 неодноразово підтвердив, що випив 100 грам горілки.
Дана обставина також стверджується рапортом старшого інспектора чергового відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Соломона В.С.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати єдиним та безперечним доказом вчинення правопорушення, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вказаний процесуальний документ об'єктивно підтверджений іншими доказами по сплаві, які були досліджені як судом першої, такі апеляційної інстанцій. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу працівниками поліції і, відповідно, недопустимості всіх інших доказів по справ, є непереконливі, оскільки спростовуються наявними в справі доказами.
Відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції зафіксовано, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що автомобіль зупинено у зв'язку з надходженням на лінію 102 повідомлення про те, що автомобілем керує особа в стані алкогольного сп'яніння.
Суд погоджується з твердженням апелянта про те, що на відеозаписі та в рапорті містяться розбіжності в часі зупинки та часі повідомлення про керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, однак вказана обставина жодним чином не спростує встановлені обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та не виключає технічну похибку визначення точного часу.
Відмова особою, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відсутній підпис особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дане направлення останньому не пред'являли, суд апеляційної інстанції оцінює критично, з огляду на наступне.
За змістом положень частин третьої, четвертої ст.266 КУпАП підставою для направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я є попередня згода самого водія на проходження такого огляду, який згідно п.7 розділу 1, п.п.8,9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я за обов'язкової участі поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Зібраними у цій справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на місці його зупинки відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відмовився проходити такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, що підтверджується долученим до справи відеозаписом, а тому вищевказані доводи апеляційної скарги є помилковими.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів, досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя