Справа № 298/1615/24
17.02.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Захарчука І.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144565 від 04 серпня 2024 року, - ОСОБА_1 , 4 серпня 2024 року о 13 год. 00 хв. на околиці населеного пункту Кострино Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5300 метрів до лінії державного кордону, в районі 65 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник - адвокат Захарчук І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на день прийняття справи до провадження судом першої інстанції будь-яких належних і допустимих доказів, якими б підтверджувався такий намір ОСОБА_1 в матеріалах справи не було, зокрема були відсутні покази свідків, схема місця затримання, матеріали фото-відеофіксації тощо, однак коли захисник ознайомився з оскаржуваною постановою суду, то виявилося, що всупереч встановленого законом порядку, суд у день прийняття процесуального рішення отримав від НОМЕР_1 прикордонного загону документи, на відсутність яких захист звертав увагу суду у клопотанні про закриття справи ще 07.10.2024 року. Відтак вважає, що наявні прямі порушення судом першої інстанції таких загальних принципів судового процесу, як законність, змагальність сторін і диспозитивність, перелічені додаткові документи не передбачені нормою ст.251 КУпАП. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144565 від 04.08.2024 не містить всіх даних об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, у такому не описано якими конкретно діями ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону, ким був виявлений і затриманий, немає посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за правопорушення, передбачене ст.204-1 КУпАП. Зазначає, що під час конфіденційної зустрічі з ОСОБА_1 в умовах ДУ «Закарпатська установа покарань (№9)» він усно пояснив, що затриманий був в н.п. Кострина Ужгородського району, коли слідував поїздом через станцію «Кострино», останьому пояснили, що тут прикордонна смуга і він незаконно тут перебуває, потім його доставили до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, де стосовно нього було складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення за нібито намагання порушити державний кордон з виходом у Словаччину. Він це заперечував, але йому пояснили, що у такому разі він, як військовослужбовець, буде затриманий і доставлений до військової служби правопорядку, а у випадку визнання факту наміру перетину державного кордону, він обійдеться штрафом, тому він підписав усі надані йому папери. У зв'язку з викладеним, вважає, що протокол є недостатнім і недопустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не приймав, про постанову стало відомо - 08.11.2024 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
До початку судового засідання від захисника-адвоката Захарчука І.І. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останніх, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Не дивлячись на наведені доводи стороною захисту, які викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144565 від 04.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 04 серпня 2024 року о 13 год. 00 хв. на околиці населеного пункту Кострино Ужгородського району Закарпатської області, на відстані 5300 метрів до лінії державного кордону, в районі 65 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються:
- зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144565 від 04.08.2024, складеним старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 . Всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , стороною захисту не надано;
протоколом про адміністративне затримання від 04 серпня 2024 року, складеним старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_1 був затриманий о 13 год. 00 хв. 4 серпня 2024 року на строк до трьох діб у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з метою з'ясування обставин правопорушення, та 05 серпня 2024 року об 11 год. 50 хв. був звільнений на підставі з'ясування обставин правопорушення;
- протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04 серпня 2024 року, за відомостями якого інспектор прикордонної служби 1 категорії - старший оператор (засобів протидії безпілотним повітряним суднам) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_3 , у присутності двох понятих провів особистий, огляд речей ОСОБА_1 , у якого, крім іншого, було виявлено грошові кошти в іноземній валюті, банківські картки, паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, кусачки;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.08.2024, в яких він зазначив, що перебуваючи у населеному пункті ОСОБА_4 , намагався здійснити незаконний перетин кордону України на територію Словацької Республіки, за що був затриманий працівником ДПСУ. Свою провину визнає, претензій до працівників ДПСУ не має. Вказані пояснення відібрав у ОСОБА_1 начальник ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_5 ;
- письмовими поясненнями старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 , в яких він зазначив, що в період з 11.00 по 14.00 04.08.2024 виконував свої службові обов'язки на околицях населеного пункту Кострино Ужгородського району Закарпатської області. Близько 13.00 04.08.2024 на околиці населеного пункту Кострино Ужгородського району Закарпатської області на напрямку 65 прикордонного знаку на відстані близько 5300 метрів до лінії Державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час спроби незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через Державний кордон. Під час затримання затриманий не зміг пояснити свою мету прибуття в прикордоння, плутався у відповідях на питання стосовно законності перебування в прикордонному контрольованому районі. В ході спілкування затриманий гр.України ОСОБА_1 пояснив, що мав намір перетнути державний кордон, у зв'язку з тим, що немає законних підстав виїхати за межі території України, вирішив здійснити незаконний перетин державного кордону. Вказану особу було затримано в порядку статті 263 КУпАП до 3-х діб з метою з'ясування обставин правопорушення. Громадянина України ОСОБА_1 було доставлено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою оформлення адміністративно-процесуальних документів. Під час складання адміністративно-процесуальних документів заходи психологічного та фізичного впливу не застосовувались, претензій до представників ДПСУ не висловлював;
- копією паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копією військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ; довідкою про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів з додатками; схемою затримання правопорушника 04.08.2024, та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що старший офіцер (старший оперуповноважений) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Великий Березний) ОСОБА_2 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що старший офіцер (старший оперуповноважений) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Великий Березний) ОСОБА_2 діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших незаконних дій при його затриманні, що призвело до визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення та підписання складених щодо нього матеріалів.
Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні, на його думку, дії працівників прикордонної служби, які склали відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що в усній розмові ОСОБА_1 повідомив йому інші обставини події ніж ті, які зазначені в протоколі, а визнавальні пояснення він написав під примусом. Апеляційний суд сприймає зазначені мотиви, як намагання сторони захисту уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Зазначені відомості повністю спростовуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які наявні в матеріалах справи, та написані останнім власноруч, в яких він вказує, що намагався здійснити незаконний перетин кордону України на територію Словацької Республіки, за що був затриманий працівником ДПСУ, свою провину визнає, претензій до працівників ДПСУ не має.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що працівники прикордонної служби були упередженими під час затримання ОСОБА_1 і в них були підстави для його обмови, а також про те, що працівники прикордонної служби є зацікавленими в результатах розгляду справи.
Окрім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що у ньому зазначені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості і будь-яких фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам цієї норми права не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним або недопустимим доказом у справі, оскільки його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Тому апеляційний суд вважає неспроможними доводи захисника, викладені ним в апеляційній скарзі про закриття провадження у справі про те, що протокол про адміністративне правопорушення є недостатнім і недопустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд критично оцінює доводи захисника про те, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , що підпадає під ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а також не доведено умисел ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону, в той час, він був виявлений на відстані 5300 метрів до лінії державного кордону України.
Відхиляючи доводи захисника в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення, зокрема і те, що ОСОБА_1 намагався перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску.
З цих підстав, не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений фактичними даними, на підставі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення, а суть викладеного у протоколі правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є сумнівною, що є неприйнятним, з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КУпАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи мешканцем м. Херсон, знаходився 04.08.2024 на околиці населеного пункту Кострино Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5300 метрів до лінії державного кордону, в районі 65 прикордонного знаку, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважити, що ОСОБА_1 мав намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.08.2024 у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено речі (сума грошових коштів, документи, кусачки) - дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 мав намір перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника-адвоката Захарчука І.І. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника-адвоката Захарчука І.І. без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити захиснику - адвокату Захарчуку І.І. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Захарчука І.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага