Справа № 136/2239/24
провадження № 2/136/557/24
17 лютого 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (далі - позивач, кредитодавець) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до поданої відповідачем 13.07.2018 заяви про надання кредиту "Кредитна картка" №010/0807/82/0253791 АТ "АЛЬФА БАНК" зобов'язався відкрити позичальнику картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 7 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 13.07.2022 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 45% річних.
20.09.2019 між АТ "АЛЬФА БАНК" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу № 114\2-19-F, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №010/0807/82/0253791.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0807/82/0253791.
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, в результаті чого заборгованість за кредитним договором №010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 становить 19 876,68 грн., з яких: 8 392,30 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 11 484,38 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подала.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19.12.2024 було прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач повідомлялася про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітки відділення Укрпошти від 03.01.2025 судові документи отримані.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку.
Враховуючи вищевикладене та положення статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, фіксування судового процесу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2018 ОСОБА_1 було підписано заяву про надання Кредиту "Кредитна картка" № 010/0807/82/0253791 (тип кредиту - кредитування рахунку) (а.с. 28-33).
За умовами кредитного договору, Банк зобов'язався відкрити ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 , надати Клієнту в межах поточного кредитного ліміту кошти (кредит), а Клієнт зобов'язався повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування.
Максимальний ліміт Кредиту складає триста тисяч гривень, в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту (п.1.2. заяви).
Відповідно до п. 1.3. заяви розмір поточного ліміту на дату підписання заяви 7 000 (сім тисяч гривень 0 копійок).
Строк кредиту - сукупність періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до пункту 2 заяви. На дату підписання заяви строк кредиту становить 48 місяців, що починається з 13 липня 2018 та закінчується 13 липня 2022 (п. 1.4. заяви).
Згідно із пунктом 1.5. заяви проценти за користування кредитом, в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка 45.0% річних.
Окрім того 13.07.2018 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування"Кредитна картка" (а.с. 34 -37).
Згідно з розрахунком, що здійснений АТ "АЛЬФА БАНК", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 за період з 13.07.2018 року по 16.01.2020 становить: 8 598,81 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 1 392,00 заборгованість за недозволеним овердрафтом та 206,51 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 45-46).
20.09.2019 між АТ "АЛЬФА БАНК" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу № 114/2-19-F, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 010/0807/82/0253791 (а.с. 49-59).
10.01.2023 між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0807/82/0253791 (а.с. 60-71).
З розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", заборгованість за кредитним договором № 010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 станом на 09.01.2023 становить 19 876,68 грн., з яких: 8 392,30 - заборгованість по основній сумі кредиту; 206,51 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (16.01.2020) та 11 277,87 грн. нараховані відсотки за кредитним договором (з 16.01.2020 по 09.01.2023) (а.с. 47).
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Частинами першою та третьою статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло право грошової вимоги за Договором №010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 укладеного з ОСОБА_1 , надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляється його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про розгляд, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів та процентів за їх користування є порушеним.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувалася кредитними коштами, а також за обставин встановлених вище судом, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаним кредитним договором до відповідача, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основним зобов'язанням за Договором № 010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 у заявленому позивачем розмірі - 8 392 (вісім тисяч триста дев'яносто дві) гривні 30 коп.
Що стосується стягнення із відповідача відсотків за вказаним Договором № 010/0807/82/0253791 від 13.07.2018, то суд враховує саме узгоджений у п. 1.4. Заяви про надання кредиту "Кредитна картка" строк кредиту - 48 місяців, з 13.07.2018 по 13.07.2022.
15.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Таким чином за Договором № 010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" підлягає заборгованість у загальному розмірі 18 014 (вісімнадцять тисяч чотирнадцять) гривень 14 коп., з яких:
8 392,30 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням;
9 621,84 грн - заборгованість за нарахованими процентами (станом на 13.07.2022). .
У решті позову суд відмовляє, оскільки по завершенню строку кредитування у кредитодавця виникло право на стягнення грошових коштів виключно на підставі статті 625 ЦК України.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 0477410027 від 28.11.2024 в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. (а.с. 1), який відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (18 014,14 грн. з 19 876,68 грн., що становить - 90,63 %), а отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять ) гривень 42 коп. (2 422,40 грн. * 90,63 % задоволених позовних вимог).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 04.10.2024 ТОВ "КОЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено Договір про надання правової допомоги № 04-10/2024 відповідно до п. 2.1. якого Виконавець, на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги (а.с. 17-24).
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання юридичної допомоги № 04-10/2024, вартість послуг визначається на підставі тарифів Виконавця і зазначається Сторонами в Акті про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена Додатком №2 до Договору).
Згідно із доданою до позовної заяви заявки на надання юридичної допомоги № 1 від 12.10.2024 (а.с. 26) та витягу з акту № 21 про надання юридичної допомоги від 12.11.2024 (а.с. 27) ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" надано правових послуг на 9 000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".
Враховуючи вищенаведене та ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за Договором №010/0807/82/0253791 від 13.07.2018 у загальному розмірі 18 014 (вісімнадцять тисяч чотирнадцять) гривень 14 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судовий збір у розмірі 2 195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 42 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, ЄДРПОУ: 44276926);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2025.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ