справа № 635/12442/24
провадження № 2/631/360/25
04 лютого 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» - Вишневська Олена Ігорівна звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить з останньої заборгованість за кредитним договором № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року у загальному розмірі 131480 гривень 08 копійок та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 05 березня 2018 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р25.00507.003729340, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» свої зобов'язання за умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, проте відповідач зі свого боку своєчасно у повному обсязі не виконала умов кредитного договору, а саме не вносила платежі, передбачені умовами договору, а також не здійснювала сплати процентів за користування кредитом. В наслідок чого, у ОСОБА_1 утворилась заборгованості за вищевказаним договором.
15 листопада 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» було укладено договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого АКЦІОНЕРНИЕ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» відступило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» право вимови до боржника, в тому числі за кредитним договором № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року.
Представник позивача вказала, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, заборгованість за наведеним вище договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року складає 131480 гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 63851 гривня 55 копійок, заборгованість за відсотками у розмірі 67628 гривень 53 копійки, яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 639, 1048, 1049 та 1054 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області, постановленою 08 листопада 2024 року під головуванням судді Даниленко Т. П., цивільну справу з єдиним унікальним № 635/12442/24 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.
11 грудня 2024 року за вхідним № 8683/23-вх. з Харківського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 635/12442/24 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 грудня 2024 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно, відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд розгляд справи провести за відсутності представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечують.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання, що були призначені на 08 січня 2025 року та 04 лютого 2025 року, не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0690278363038 та № 0690283444852, відповідно до яких судову повістку про виклик на 08 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала особисто 25 грудня 2024 року, судову повістку про виклик на 04 лютого 2025 року - отримала особисто 29 січня 2025 року.
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надала, станом розгляду справи не цікавилась.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явилась у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Як убачається з матеріалів справи, 05 березня 2018 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р25.00507.003729340, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 64314 гривень 00 копійок, включаючи витрати на страховий платіж (у разу наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (підпункт 1.1).
Згідно з підпунктом 1.2 Договору, банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з поточного рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в пункті 1.7 договору.
Відповідно до підпункту 1.3 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10 % річних від залишкової суми кредиту.
Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620 _ Стартовий_ПР, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (підпункт 1.7 Договору).
Порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків визначений у пункті 2 Договору. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування в 36 щомісячних внесків включно до 5 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № 29097000553408 в Банку, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за Договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк плати якої минув; 3) оплати штрафних санкцій (пені) згідно пункту 3.3.1 цього Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом) (підпункт 2.1. Договору).
У пункті 6 Договору визначено Графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Також 05 березня 2018 року відповідачем, ОСОБА_1 , власноручно підписано Заяву-анкету із зазначенням своїх персональні дані, такі як прізвище, ім'я та по батькові, індивідуальний податковий номер, дані свого паспорта, адресу місця проживання та реєстрації, номери мобільних телефонів, сімейний стан, соціальний статус та розміру щомісячного доходу, та Згоду фізичної особи - суб'єкта кредитної історії на доступ до своєї кредитної історії, збір зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації щодо себе в порядку визначених законом. Крім того, ОСОБА_1 05 березня 2018 року підписала Заяву № Р25.00507.003729340 про акцепт публічної оферти ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» на укладання Договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», й Паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо. При цьому додатком до Паспорта споживчого кредиту є Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який також підписаний особисто відповідачем.
05 березня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 підписано заяву № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ130800 від 23 травня 2014 року, страховиком за яким є ПРИСАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ УНІКА ЖИТТЯ».
З копій ордерів - розпорядження № 1 та № 2 від 05 березня 2018 року вбачається ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» надало розпорядження про видачу кредиту ОСОБА_1 та перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 53372 гривні 61 копійка згідно договору Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року й перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 10941 гривню 39 копійок, підстава: страховий платіж від ОСОБА_1 .
При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання 05 березня 2018 року Кредитного договору Р25.00507.003729340, Заяви-анкети, Паспорту споживчого кредиту, Заяви № Р25.00507.003729340 про акцепт публічної оферти ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», Заяви № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ130800 від 23 травня 2014 року та інших документів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.
Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов'язок повернути ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ІДЕЯ БАНК» кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком платежів.
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти про що свідчить відповідний ордер - розпорядження про видачу кредиту № 1 від 05 березня 2018 року, натомість відповідач, ОСОБА_1 , взяті на себе за договором зобов'язання перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 131480 гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 63851 гривня 55 копійок, заборгованість за відсотками у розмірі 67628 гривень 53 копійки.
Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.
Як свідчать наявні матеріали справи, 15 листопада 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (Фактор) укладено договір факторингу № 15/11/23, згідно з умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 Договору факторингу).
Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.2 Договору факторингу).
Згідно з пунктом 3.1 Договору факторингу, сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, по реєстру боржників № 1 (лот № 7) складає 2 430 617 гривень 00 копійок. При цьому сторони погодили, що сума гарантійного внеску в розмірі 200 000 гривень 00 копійок, сплачена фактором на рахунок клієнта на підставі договору про учать в торгах від 17 жовтня 2023 року, зараховується до суми фінансування, у зв'язку із чим загальна сума фінансування згідно договору, що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 2 230 617 гривень 00 копійок (пункт 3.1 договору факторингу).
В реєстрі боржників № 1 зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, наступні права вимоги: номер первинного договору № Р25.00507.003729340, дата початку первинного договору 05 березня 2018 року, дата закінчення первинного договору 05 березня 2021 року, сума кредиту 64314 гривень 00 копійок, відсоткова ставка 10,00 %, прізвище, ім'я по батькові боржника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , заборгованість за основним боргом 63 851 гривня 55 копійок, заборгованість за відсотками 67628 гривень 53 копійки, загальна сума заборгованості - 131480 гривень 08 копійок.
Відповідно до платіжної інструкції № 889 від 16 листопада 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» перерахувало АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ІДЕЯ БАНК» оплату згідно договору факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року у розмірі 2230617 гривень 00 копійок.
Отже, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» набуло права грошової вимоги до боржника, ОСОБА_1 , за кредитним договором № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року.
Згідно довідки за заборгованістю боржника - ОСОБА_1 перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» сума боргу складає 131480 гривень 08 копійок, з яких: 63851 гривня 55 копійок - заборгованість за основним боргом; 67628 гривень 53 копійки - заборгованість за відсотками; 0 гривень 00 копійок - заборгованість за комісіями.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» на адресу відповідача - ОСОБА_1 кзи 27 серпня 2024 року за вихідним № 27-08/24-11 засобами поштового зв'язку направлено досудову вимогу, відповідно до якої позивач повідомив про відступлення права вимоги АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та зазначив інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року.
Проте, досудова вимога про сплату заборгованості була залишена відповідачем без уваги, заборгованість за кредитним договором не погашена.
Таким чином, ОСОБА_1 кзи має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» за кредитним договором № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року у розмірі 131480 гривень 08 копійок, з яких: 63851 гривня 55 копійок - заборгованість за основним боргом, 67628 гривень 53 копійки - заборгованість за відсотками.
При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.
У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (стаття 207 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За приписами статтей 626 і 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання 05 березня 2018 року кредитного договору № Р25.00507.003729340.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання кредитного договору (договору позики) у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за використання коштів.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги договору про надання споживчого кредиту № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, відповідно до якої суд вказав, що якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.
Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В силу частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.
Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.
Позивач зазначає, що всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді також не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року у розмірі 131480 гривень 08 копійок підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі на виконання свого процесуального обов'язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту та сплату відсотків й комісії за його користування чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З даним позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» звернулась до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а тому, як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривень 40 копійок, що підтверджується копією платіжної інструкції № 688 від 25 жовтня 2024 року, надавач платіжних послуг платника АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17, 19, 23, 43, 76 - 78, 81, 89, частиною 11 статті 128, частиною 3 статті 131, статтями 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» за кредитним договором № Р25.00507.003729340 від 05 березня 2018 року у загальному розмірі 131480 (сто тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», адреса місцезнаходження: вулиця Вознесенський узвіз, будинок № 23-А, нежитлове приміщення № 35-А, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42024152.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 3 статті 124 та частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України - 10 лютого 2025 року.
Суддя: Т. М. Трояновська