Справа № 643/8848/24
Провадження № 2/643/549/25
17.02.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,
представника позивача: Прохоренко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера»
до ОСОБА_1
про стягнення 30 464, 28 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 30 464, 28 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 20.12.2021 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 1001467 про постачання електричної енергії споживачу та підписано заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком № 1 до Договору. На виконання умов даного Договору позивач поставив відповідачу у січні 2024 року електричну енергію у кількості 5950 кВт/год на суму 30 689, 29 грн. на об'єкт с. Будо-Вороб'ївська. Однак відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка, з урахуванням сальдо на початок місяця 225, 01 грн. (з ПДВ) становить 30 464, 28 грн. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що даний позов підсудний Московському районному суду м. Харкова відповідно до ст. 27 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера» позов не підсудний Московському районному суду м Харкова, враховуючи наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип територіальної підсудності.
Підсудність як правове явище має не лише статичний аспект, а й динамічний, що розкривається при реалізації права на судовий захист в сфері цивільної юрисдикції.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Разом з цим, статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) визначено виключну підсудність справ.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при зверненні до суду інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
ЦК України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна і стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) дійшла, зокрема, таких висновків:
- нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;
- майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав;
- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У п. 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
У зв'язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (п. 7.23. вищевказаної постанови).
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА» заборгованості за спожиту електричну енергію за січень 2024 року у сумі 30 464, 28 грн.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за електричну енергію, яка постачалась на об'єкт, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з електропостачання, що надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
Враховуючи викладене, на такий позов поширюються правила виключної підсудності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Московському районному суду м. Харкова.
Доводи представника позивача щодо підсудності даної справи Московському районному суду м. Харкова суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати справу № 643/8848/24 за виключною підсудністю до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області за місцезнаходженням нерухомого майна.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 28, 30, 31, 32, 260 ЦПК, суд
Справу № 643/8848/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 30 464, 28 грн. передати на розгляд Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.
Відповідно до ст. 261 ЦПК дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко