Справа № 953/7684/24
н/п 2/953/319/25
14 лютого 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Дяченка О.М.,
за участю секретаря судових засідань - Гавриленко К.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Юрченко С.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Шрамко І.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) з вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме 13 140,41 грн. матеріальної шкоди та 500 000,00 грн. моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 визнано винним у вчиненні кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України за фактом спричинення відповідачем ОСОБА_2 мені тілесних ушкоджень, що мало місце 29.04.2024. Вказаний вирок в апеляційному порядку не оскаржувався, з 16.08.2024 набув чинності.
Внаслідок спричинення Відповідачем тілесних ушкоджень позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» та було витрачено коштів на лікування в загальному розмірі 13 140,41 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральню шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок протиправної поведінки Відповідача. Протиправними діями відповідача моральному здоров'я позивача спричинено значної шкоди, тому що, починаючи з моменту нанесення тілесних ушкоджень і по теперішній час позивач постійно відчуває страх за своє життя. На її тілі через завдані ушкодження була значна кількість синців, вона почала відчувати сором за те, що жахливо виглядаю. Весь процес лікування значним чином вплинув на її життєвий уклад, оскільки вона провела 11 днів в 4-й невідкладній лікарні, а потім ще два тижні відвідувала денний стаціонар. Крім того весь цей час вона перебувала на лікарняному та також не відвідувала свою роботу, що також спричиняло їй душевних страждань. Сама ж думка про те, що стосовно неї кожної миті твій сусід може вчинити фізичне насилля створює нестерпимий страх та психологічний дискомфорт, оскільки після смерті її чоловіка вона проживає одна та її нема кому захистити від протиправних посягань її сусіда, який постійно вживає алкогольні напої. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем понесені значні моральні втрати, як призвели до позбавлення можливостей реалізації її звичок і бажань, які могла би реалізувати не витрачаючи часу на лікування та участь у кримінальній справі в якості потерпілого, щоб добитися належного захисту її порушених прав. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), позивач користуючись принципами розумності та справедливості, вважає, що позивачу спричинено моральну шкоду на суму 500 000,00 грн.
11.10.2024 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шрамко І.С. подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач визнав позов частково, вважає, що розмір майнової шкоди має бути зменшено на 3 104,94 грн., надав обґрунтування та відповідний обрахунок; в частині стягнення моральної шкоди відповідач визнав позовні вимоги в розмірі 850,00 грн.
II. Процесуальні дії у справі (заяви, клопотання)
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 18.09.2024.
18.09.2024 підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання на 02.10.2024.
02.10.2024 через систему «Електронний суд» до Київського районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шрамко І.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи та необхідності ознайомлення з цією справою в електронному вигляді.
02.10.2024 підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку з заявою представника відповідача про відкладення розгляду справи та необхідності ознайомлення з цією справою в електронному вигляді на 16.10.2024.
11.10.2024 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шрамко І.С. подав до суду відзив на позовну заяву.
15.10.2024 через систему «Електронний суд» до Київського районного суду м. Харкова від представника позивача адвоката Юрченко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою підготовки відповіді на відзив.
16.10.2024 підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку з заявою представника позивача адвоката Юрченко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою підготовки відповіді на відзив на 11.11.2024.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.12.2024.
05.12.2024 через систему «Електронний суд» до Київського районного суду м. Харкова від представника відповідача адвоката Шрамко І.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
05.12.2024 судове засідання було відкладено у зв'язку з заявою представника відповідача адвоката Шрамко І.С. на 15.01.2025.
20.12.2024 до Київського районного суду м. Харкова від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог.
05.12.2024 судове засідання було відкладено на 14.02.2025.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Юрченко С.О. в судовому засідання позовні вимоги підтримали щодо матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 12 297,07 грн та моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шрамко І.С. позовні вимоги визнали в розмірі, який зазначено у відзиву на позовну заяву.
III. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_4 . Вирок суду набрав законної сили 15.08.2024.
Виписка із медичної карти стаціонарного хворого 1-е н/ відд №7995 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 свідчить, що з 24.05.2024 по 07.06.2024 остання перебувала на амбулатороному стаціонарному лікуванні в КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова».
Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №1975 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 свідчить, що з 24.05.2024 по 07.06.2024 остання спостерігалася на амбулаторному лікуванні в КНП «Міська студентська лікарня» Харківської міської ради .
ІV. Оцінка Суду
На підтвердження факту витрат на лікування позивачем до матеріалів справи додано квитанції на придбання ліків на загальну суму 13 140,41 грн.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 6 ст. 82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1177ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В силу положень ст. 1192ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Із абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" (з наступними змінами) та абз. 1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 440, 450 ЦК (ст. ст. 1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи".
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини.
Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом не встановлено, що лікарські засоби: Нообут на загальну вартість 425,72 грн, Кванил на загальну суму 834,61 грн, Мексикорф на загальну суму 460, 27 грн, Дексалгін на загальну суму 142,06 грн, Фурадонін на загальну суму 46,55 грн, Тринефрон на загальну суму 31,45 грн, Еглоніл на загальну суму 290,08 грн, Брексін на загальну суму 333,2 грн та Омікрон на загальну суму 541 грн. придбані позивачем за призначенням лікаря, а тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди на придбання лікарських засобів підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 035,47 грн.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За правилом ч. 1 ст. 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Критеріями визначення розміру відшкодування моральної шкоди є характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого (неістотні, істотні).
Суд при визначенні розміру морального відшкодування, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Суд визнає аргументованими доводи позивача ОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок глибини фізичних та душевних страждань. Разом з цим, суд враховує, що позивачем не надано доказів погіршення психічного здоров'я, медичних висновків лікарів щодо вимушених змін у житті, істотності вимушених змін у способі життя потерпілої, появи негативного ставлення до нього зі сторони інших осіб, а також інших доказів, які б свідчили про негативні наслідки особисто для неї після вказаної події, зміни. Позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами розмір заподіяної моральної шкоди, а саме в сумі 500 000,00 грн, потім зменшеної до 250 000,00 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі суд враховує, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу було завдано моральних та душевних страждань.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню у розмірі 10 035,47 грн.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 035,47 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілого, буде достатньою сатисфакцією.
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 075,53 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 76, 81, 82, 89, 200, 209, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1177 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 035,47 (десять тисяч тридцять п'ять, 47) грн у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_3 10 035, 47 (десять тисяч тридцять п'ять, 47) грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 075,53 (одна тисяча сімдесят п'ять, 53) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 23.02.2025.
Суддя О.М. Дяченко