Справа № 191/5938/24
Провадження № 1-в/191/853/24
іменем України
13 лютого 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь відповідно до Закону України № 3886-ІХ,-
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання ОСОБА_4 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь відповідно до Закону України № 3886-ІХ.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що заперечує проти задоволення даного клопотання.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 2648 грн. станом на 24.01.2023 року) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що 07 вересня 2023 року вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України (майнова шкода станом на 24.01.2023 року у сумі 18 484 грн. 99 коп.) та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2022 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 07.09.2023 року.
У вказаному вироку суду, а саме вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене за ч. 4 ст. 185 КК України, - не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., оскільки сума крадіжки станом на 24.01.2023 року перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян, яка становила 2 648 грн. 00 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2023 року.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь відповідно до Закону України № 3886-ІХ, відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», засудженому, прокурору для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1