справа № 489/8718/24 провадження №2/489/669/25
Іменем України
24 лютого 2025 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс») до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних
встановив:
У листопаді 2024 року ТОВ «Консалт Солюшенс», через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22682,76 грн., яка складається із 16064,67 грн. інфляційного збільшення та 6618,09 грн. трьох процентів річних, та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2008 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Факторіал-Банк» (далі - АБ «Факторіал-Банк») заборгованість по кредитному договору від 08.05.2007 № 075-в/41 в загальному розмірі 73467,23 грн., 734,00 грн. судового збору та 30,00 грн. інформаційно-технічних витрат.
23.03.2009 на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), оформленого протоколом № 47, був затверджений передавальний акт (передаточний баланс), у відповідності до якого ПАТ «Фідобанк» були передані всі активи та зобов'язання АБ «Факторіал-Банк».
В подальшому, за результатами електронних торгів, 03.02.2021 між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований реєстрі за № 28, відповідно до умов якого до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло прави вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 075-в/41 від 08.04.2007 (пункт 135 Додатку № 1 до договору № GL1N019277_205/1).
Таким чином ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є фінансовою установою, стало новим кредитором зобов'язань по кредитному договору № 075-в/41 від 08.04.2007.
Так як рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2008 відповідачем не виконується, жодних платежів на адресу стягувача не надходило та відповідач безпідставно користується грошовими коштами, ТОВ «Консалт Солюшенс» вважає, що в нього виникло законне право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахування яких передбачено частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України було продовжено на строк дії воєнного стану.
24.02.2022 на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Отже розрахунок проведено з 23.02.2019 до 23.02.3022 на суму боргу у розмірі 73467,23 грн.
Посилаючись на наведене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 23.12.2024 продовжено розгляд справи у зв'язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Крім того направлена на останню відому адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2008 в цивільній справі № 2-4544/08 розірвано кредитний договір № 075-в/41 від 08.05.2007, укладений між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Факторіал-Банк» заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 73467,23 грн., 734,00 грн. судового збору та 30, 00 грн. інформаційно-технічних витрат.
Відповіддю ПАТ «Фідобанк» від 07.07.2021 № 03-434 підтверджується, що 23.03.2009 на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), оформленого протоколом № 47, був затверджений передавальний акт (передаточний баланс), у відповідності до якого ПАТ «Фідобанк» були передані всі активи та зобов'язання АБ «Факторіал-Банк».
В подальшому, за результатами електронних торгів, 03.02.2021 між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований реєстрі за № 28, відповідно до умов якого до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло прави вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 075-в/41 від 08.04.2007 (пункт 135 Додатку № 1 до договору № GL1N019277_205/1).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Таким чином ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є фінансовою установою, стало новим кредитором зобов'язань по кредитному договору № 075-в/41 від 08.04.2007.
Як вказує позивач, відповідач присуджену рішенням суду не сплатив, а тому він, як новий кредитор, скористався своїм правом на стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, тобто у вказаний період не включено період дії воєнного стану в Україні.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Судувід 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження№ 14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27.04.2018 у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Як встановлено матеріалами справи, заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2008 в цивільній справі № 2-4544/08 розірвано кредитний договір № 075-в/41 від 08.05.2007 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Факторіал-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 73467,23 грн.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов'язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання може бути застосовано до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
У даному випадку заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.10.2008 в цивільній справі № 2-4544/08 задоволено позовні вимоги АБ «Факторіал-Банк» та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 247605,16 грн., тобто вимога АБ «Факторіал-Банк» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому (примусовому) порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з наданого розрахунку інфляційних втрат та три проценти річних, позивачем здійснено розрахунок за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, тобто з урахуванням вимог пункту 8 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також пункту 19 Прикінцевих і Перехідних положень цього Кодексу, якими встановлено, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану.
Частинами першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідачем не було надано доказів на виконання вимог рішення суду та не спростовано розмір вищевказаної заборгованості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за частиною другою статті 625 ЦК України, в розмірі вказаному позивачем та підтвердженому відповідними розрахунками, які перевірено судом.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Так як позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволено повністю на підставі частини першої статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2442,40 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 524 від 01.11.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» грошові кошти у розмірі 22682,76 грн. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 76 коп.), з яких: 16064,67 грн. інфляційне збільшення; 6618,09 грн. три проценти річних за прострочення заборгованості, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ 42251700, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, 36,офіс 308;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 24.02.2025.
Суддя І.В.Коваленко