18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 лютого 2025 року Справа № 925/1437/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма
“Вокс Лекс»
про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма
“Вокс Лекс», м. Київ
до фізичної особи-підприємця Вітька Анатолія Васильовича,
м. Черкаси
про стягнення 48 625 грн. 88 коп.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Вітька Анатолія Васильовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Вокс Лекс» - 28 441 грн. 50 коп. - основного боргу, 2 234 грн. 43 коп. - 3% річних, 9 012 грн. 23 коп. - інфляційних втрат та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
В решті вимог - в позові відмовлено.
Справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11 лютого 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Вокс Лекс» про ухвалення додаткового рішення.
Розгляд заяви вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17 лютого 2025 року від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в якому відповідач вказував, що витрати позивача є непропорційними до позовних вимог.
У акті від 10.02.2025 приймання-передачі наданих послуг відображені послуги, які не можуть бути віднесені до професійної правничої допомоги та не пов'язані із даною справою, а саме: “Направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (у паперовому вигляді та до Господарського суду Волинської області з використанням підсистеми Електронний суд».
В разі ухвалення рішення про стягнення витрат, відповідач просив суд зменшити їх суму, яка заявлена позивачем до розумної та обґрунтованої величини, яка відповідає фактично виконаній роботі.
Дана справа для позивача є однотипною, оскільки аналогічні позови подані тим же адвокатом до різних господарських судів у кількості більше тридцяти, що підтверджується даними ЄДРСР (роздруківку додано).
Відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Судом враховано, що згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому розгляд заяви позивача розглядається в такому самому порядку.
Суд вважає, що позивач позбавлений був можливості подати заяву про компенсацію судових витрат до закінчення стадії (судові дебати), яка фактично не відбувається, оскільки розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні.
Розглянувши заяву позивача, судом враховано наступне:
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Відповідно до положень статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 15 000 грн. 00 коп. позивачем надано:
1) копію укладеного позивачем із адвокатом Корнієнко М.М. договору від 01 серпня 2024 року №01-01 про надання правничої допомоги;
2) копію акту приймання - передачі наданих послуг від 10 лютого 2025 року.
За умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг складає 4 000 грн. 00 коп. за одну годину надання послуг.
Пунктом 3.2 договору визначено, що остаточна сума вартості наданих в рамках даного договору послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг з зазначенням деталізованого розрахунку погодинної вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування.
Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 10 лютого 2025 року клієнт та адвокат склали цей акт про те, що зазначені нижче послуги надані якісно і в повному обсязі: аналіз документів щодо наявної дебіторської заборгованості. Складання господарського позову про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця Вітька Анатолія Васильовича на користь клієнта. Формування додатків до позовної заяви. Проведення розрахунку заборгованості відповідно до умов укладеного між клієнтом та відповідачем договору, а саме розрахунку інфляційних втрат та 15% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання. Направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (у паперовому вигляді) та до Господарського суду Черкаської області з використанням підсистеми електронний суд.
За надані послуги було витрачено адвокатом 3 год. 45 хв. на суму 15 000 грн. 00 коп.
У відзиві на позов відповідач також просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Доводи відповідача про те, що у акті від 10 лютого 2025 року приймання-передачі наданих послуг відображені послуги, які не можуть бути віднесені до професійної правничої допомоги та не пов'язані із даною справою суд відхиляє, оскільки беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.
Водночас судом враховано, що згідно рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі “East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі “Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У своїх постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, та від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховано, що заявлені витрати на правову допомогу становлять більше 30% від ціни позову.
Крім того, основним видом господарської діяльності позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Вокс Лекс» є діяльність у сфері права, проте, суд вважає, що за таких обставин позивач не достатньо обґрунтував необхідність укладання останнім 01 серпня 2024 року договору з адвокатом для надання юридичній компанії правових послуг.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2 757 грн. покладаються на останнього на підставі ч.4 ст. 129 ГПК України (15 000 грн. - 12 243 грн.).
Також керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК, України, суд в даному випадку не присуджує стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, оскільки вважає їх недостатньо обґрунтованими в частині пропорційності до предмета спору та їх необхідності і неминучості.
Отже, з відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 7 500 грн. витрат на правничу допомогу, що становить 15,42% від ціни позову, а решту витрат позивача суд покладає на самого позивача.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 244 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі №925/1437/24.
Керуючись ст. 86, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Вокс Лекс» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Вітька Анатолія Васильовича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Вокс Лекс», вул. Степана Олійника, 9, офіс 105, м. Київ, ідентифікаційний код 43275990 - 7 500 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 21 лютого 2025 року.
Суддя А.В.Васянович