18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 січня 2025 року Черкаси справа №925/687/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Паланської сільської ради (вул.Грушевського, 11, с.Паланка, Уманський район, Черкаська область, 20343, ідентифікаційний код 26261301)
до Уманської міської ради Уманського району (площа Соборності, 1, м.Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 26535796)
про стягнення 5 846 299,14 грн,
за участю представників, які приймають участь у режимі відеоконференції:
від позивача Щербак Н.Л., самопредставництво,
від відповідача Ніколайчук О.С., самопредставництво,
30.05.2024 Паланська сільська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до Уманської міської ради Уманського району, у якому просить суд стягнути з Уманської міської ради Уманського району на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі 5 846 299,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в адміністративних межах Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на земельних ділянках з кадастровими номерами 7124386700:03:000:1865, 7124386700:03:000:1864, 7124386700:03:000:1862 та 7124386700:03:000:1863 розташоване нерухоме майно, яке належить військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. З січня 2018 року ця військова частина сплачувала податок на доходи фізичних осіб до бюджету Паланської сільської територіальної громади, але у 2021 року військова частина НОМЕР_1 перерахувала податок з доходів фізичних осіб у бюджет Уманської міської територіальної громади. Бюджет Паланської сільської територіальної громади має прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом України у вигляді реверсної дотації, тобто з бюджету громади кошти вилучаються до Державного бюджету України. В основі розрахунку реверсної дотації для бюджетів громад закладено чисельність мешканців громади, надходження до її бюджету цього податку за рік. Несплата військовою частиною НОМЕР_1 податку на доходи фізичних осіб у 2021 році до бюджету Паланської сільської територіальної громади та обов'язковість перерахування реверсної дотації до державного бюджету як захищеної статті видатків призвело до відволікання коштів з бюджету громади і загрозу забезпечення своєчасного фінансування першочергових виплат (заробітної плати працівникам бюджетної сфери та проведення розрахунків за спожиті енергоносії). Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 залишається територіально на земельних ділянках, які знаходяться у межах території Паланської сільської ради, ця військова частина зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб за своїм фактичним місцезнаходженням, тобто сплачувати ПДФО до бюджету позивача. Рада неодноразово зверталася до військової частини НОМЕР_1 з проханням щодо зарахування ПДФО до бюджету Паланської сільської територіальної громади за 2021 рік. Паланська сільська рада подавала у Черкаського окружний адміністративний суд позови до військової частини НОМЕР_1 , а також органів податкової служби. Під час розгляду справи №580/4707/21 та справи №580/1566/22, було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 залишається територіально на земельних ділянках Паланської сільської ради та всупереч вимогам Податкового кодексу України сплачує кошти до бюджету іншої територіальної громади. За доводами позивача військова частина повинна сплачувати податок до міського бюджету позивача, а відповідач добровільно не повертає грошові кошти, що свідчить про безпідставне отримання та збереження відповідачем грошових коштів, які сплачені військовою частиною.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки позовні вимоги у цій справі виникли з відносин, у яких відповідач виступає як особа, яка безпідставно набула помилково перераховані кошти, а не як суб'єкт владних повноважень, а позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права і обґрунтовує свої вимоги нормами статті 1212 Цивільного кодексу України, тому доводи відповідача про те, що спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарського суду, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними. Щодо строку позовної давності, то позивач стверджує, що встановлення Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/4707/21 факту, що військова частина сплачує кошти до бюджету іншої територіальної громади, стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів. Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські відносини. Оскільки, предметом спору є податкові (фінансові) відносини, а саме сплата військовою частиною НОМЕР_1 ПДФО до бюджету Уманської міської ради, відповідно спір не підлягає до розгляду у порядку господарського судочинства. У податкових відносинах контролюючий орган, у цьому випадку Головне управління ДПС у Черкаській області, уповноважений керувати поведінкою платника податку, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи контролюючих органів. Ці положення закріплені Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 (справа №922/4206/19, провадження №12-29гс20) згідно з якою податкові відносини не засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні. Отже, спір, що виникає у податкових відносинах, відповідає напрацьованим Великою Палатою Верховного Суду критеріям належності спору та відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Спір у справі належить до юрисдикції адміністративного суду, де стороною (відповідачем) у справі буде виступати Головне управління ДПС у Черкаській області, на яке, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України покладено обов'язок здійснення перевірок (контролююча функція) платників податків, а не Уманська міська рада. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набутий ПДФО до місцевого бюджету Паланської сільської ради сам собою не призводить до ефективного відновлення порушеного права. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності. Оскільки, позивач про порушення його прав дізнався більш як три роки тому, а з позовом про повернення безпідставно набутого майна (коштів) звернувся лише 30.05.2024, позовна давність за вимогами про стягнення коштів спливла, а тому необхідним є застосовування положення статті 267 Цивільного кодексу України.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що саме військова частина НОМЕР_1 , як платник податку, має право на залік чи повернення надміру сплачених грошових коштів, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів, а не Паланська сільська рада. Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України обов'язок здійснення перевірок (контролююча функція) платників податків покладено на податкову службу, а не Уманську міську рада.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору у сумі 87694,49 грн, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесених позивачем та місце знаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Після усунення недоліків позивачем, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття. Підготовче засідання у справі призначено о 10 год 15 хв 07.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.07.2024 повернуто без розгляду заяви Уманської міської ради про участь представниці відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.
10.07.2024 Уманська міська рада направила до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.07.2024.
Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 01.10.2024 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.07.2024 залишено без змін, справу направлено до господарського суду для продовження розгляду справи.
14.10.2024 (під час перебування судді Кучеренко О.І. у щорічній відпустці) справа повернулася у Господарський суд Черкаської області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 підготовче засідання у справі призначено о 10 год 00 хв 19.11.2024.
15.11.2024 (через систему «Електронний Суд») від Уманської міської ради до суду надійшла заява про відвід судді Кучеренко О.І. у справі №925/687/24.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви Уманської міської ради про відвід судді Кучеренко О.І. у справі №925/687/24.
Протокольною ухвалою від 19.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви, поновив йому строк для подання відзиву та відклав підготовче засідання у справі до 12 год 00 хв 27.11.2024.
Протокольною ухвалою від 27.11.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 08.01.2025.
Протокольною ухвалою від 08.01.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14 год 30 хв 21.01.2025.
У судовому засіданні 21.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
У 2021 році Паланська сільська рада подала до Черкаського окружного адміністративного суду позов до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, у якому просила суд визнати незаконними дії військової частини щодо сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету Уманської міської територіальної громади та зобов'язати військову частину здійснювати сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету Паланської сільської територіальної громади в порядку, який передбачений Бюджетним та Податковим кодексами України, та повернути до бюджету Паланської сільської територіальної громади сплачені в 2021 році до бюджету Уманської міської територіальної громади суми утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №580/4707/21, яке набрало законної сили 13.11.2021, у задоволенні позову Паланської сільської ради відмовлено повністю.
У 2022 році Паланська сільська рада звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача військова частина НОМЕР_1 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.05.2022 просила суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо непроведення документальної перевірки за зверненням позивача щодо правильності та своєчасності надходження до місцевого бюджету Паланської сільської ради податку на доходи фізичних осіб від платника податку військової частини НОМЕР_1 та у невжитті заходів щодо повернення з бюджету Уманської міської територіальної громади помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 026 549,63 грн та зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області підготувати висновок про повернення помилково сплаченого до бюджету Уманської міської територіальної громади ПДФО у сумі 10 026 549,63 грн шляхом перерахування ПДФО в сумі 10 026 549, 63 грн до бюджету Паланської сільської територіальної громади та подати його для виконання до Державної казначейської служби України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №580/1566/22 (залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023) частково задоволено позов Паланської сільської ради та визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо непроведення документальної перевірки за зверненням Паланської сільської ради щодо правильності та своєчасності надходження до місцевого бюджету Паланської сільської ради податку на доходи фізичних осіб від платника податку Військової частини НОМЕР_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Під час розгляду справ №580/4707/21 та №580/1566/22 Черкаським окружним адміністративним судом та Шостим апеляційним господарським судом були встановлені такі факти.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельні ділянки з кадастровими номерами 7124386100:03:000:1862, 7124386100:03:000:1863, 7124386100:03:000:1864 та 7124386100:03:000:1865, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України; вид використання - під розміщення існуючого військового містечка № НОМЕР_3 та існуючого військового містечка № НОМЕР_4 , існуючого військового містечка № НОМЕР_5 .
Витягами з державного кадастру про земельні ділянки підтверджується, що місце розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 7124386100:03:000:1862, 7124386100:03:000:1863, 7124386100:03:000:1864 та 7124386100:03:000:1865 - Черкаська область, Уманський район в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами населеного пункту; цільове призначення - 15.01.
Згідно з відомостями технічної документації, яка виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертцентр», земельні ділянки, які виносяться в натуру (на місцевість) для постійної діяльності Збройних Сил України під розміщення військових містечок № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України знаходяться в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами населеного пункту.
Відповідно до довідки про рух коштів за 01.01.2020 до 31.12.2020 військовою частиною НОМЕР_1 до бюджету Паланської сільської ради сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 1 214 598,52 грн.
У січні-березні 2021 року військова частина НОМЕР_1 сплатила до бюджету Паланської сільської територіальної громади 2074,4 тис. грн ПДФО (у тому числі 1803,00 тис. грн податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що сплачується податковими агентами та 271,4 тис. грн податку, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати).
На підставі листа Уманської міської ради, який був адресований командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням перераховувати ПДФО до бюджету Уманської міської територіальної громади та з врахуванням юридичної адреси військової частини її командування прийняло рішення щодо перерахування ПДФО до бюджету Уманської міської територіальної громади.
06.01.2022 Паланська сільська рада звернулася до Головного управління ДПС у Черкаській області з листом №02-10/31, у якому просила провести позапланову документальну перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та проінформувати про вжиті заходи щодо зарахування ПДФО до бюджету Паланської сільської територіальної громади в найкоротші терміни.
Головне управління ДПС у Черкаській області у відповідь на прохання Паланської сільської ради провести позапланову документальну перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб військовою частиною НОМЕР_1 повідомило, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних позапланових перевірок.
У справі №580/1566/22 судом визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо непроведення документальної перевірки за зверненням Паланської сільської ради щодо правильності та своєчасності надходження до місцевого бюджету Паланської сільської ради податку на доходи фізичних осіб від платника податку Військової частини НОМЕР_2 .
Також суд зазначає, що під час розгляду справ №580/4707/21 та №580/1566/22 судами було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 територіально знаходиться на земельних ділянках Паланської сільської ради та всупереч вимогам Податкового кодексу України сплачує кошти з податку на доходи фізичних осіб до бюджету іншої територіальної громади Уманської міської ради. А також встановив, що отримавши інформацію про порушення сплати ПДФО Головне управління ДПС у Черкаській області зобов'язано у відповідності до вимог статті 21 Податкового кодексу України вчинити всі можливі заходи для перевірки вказаної податкової інформації та констатував протиправну бездіяльність щодо непроведення документальної перевірки за зверненням Паланської сільської ради щодо правильності та своєчасності надходження до місцевого бюджету Паланської сільської ради податку на доходи фізичних осіб від платника податку військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, рішення судів у справах №580/4707/21 та №580/1566/22, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, у тому числі й у справі, що розглядається, не можуть їм суперечити.
На виконання рішення суду рішення від 14.06.2022 у справі №580/1566/22 Головне управління ДПС у Черкаській області зобов'язало військову частину НОМЕР_1 усунути порушення вимог податкового законодавства у частині сплати податку на доходи фізичних осіб до неналежного місцевого бюджету, а також подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, починаючи з березня 2021 року.
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Черкаській області з листом №02-10/192 від 26.02.2024, у якому просив надати копію заяви військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, копію електронного висновку Головного управління ДПС у Черкаській області №0064723ЕV/2300 від 21.06.2023, копію відповіді фінансового управління Уманської міської ради №168/02 від 30.06.2023 про відмову у погодженні електронного висновку, лист Головного управління ДПС у Черкаській області №4656/5/23-00-24-09-08 від 04.07.2023 про залишення заяви військовій частині НОМЕР_1 про перерахунок коштів без виконання (Т.1, а.с.70).
У відповідь на цей лист Головне управління ДПС у Черкаській області надіслало на адресу позивача лист №1689/5/23-00-24-09-04 від 07.03.2024, у якому повідомило позивача, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області опрацьовано заяву військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у сумі 9 743 831,90 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами (код платежу 11010200) з рахунку НОМЕР_7 на рахунок НОМЕР_8 та сформовано електронний висновок №0064723ЕV/2300 від 21.06.2023, який було направлено на погодження до фінансового управління Уманської міської ради (Т.1, а.с.69).
Фінансове управління Уманської міської ради у листі лист №168/02 від 30.06.2023 повідомило Головне управління ДПС у Черкаській області, що не погоджується з висновком №0064723ЕV/2300 від 21.06.2023, оскільки військова частина НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою, зараховується до відповідного бюджету за його місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, який нарахований на доходи, що виплачуються фізичній особі, а також вказало, що заява військової частини про повернення сплачених сум грошових зобов'язань не містить підстав перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету іншої громади (Т.1, а.с.60).
У листі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква №885 від 25.03.2024 зазначено, що у них відсутня інформація щодо розміщення у 2021 році об'єктів нерухомого майна військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.72).
Позивач стверджує, що фінансовий орган Уманської міської ради свідомо надає неправдиві відомості щодо місцезнаходження (розташування) військової частини НОМЕР_1 , що, на думку позивача, свідчить про небажання Уманської міської ради повернути до бюджету Паланської сільської ради безпідставно отримані та збережені кошти від військової частини НОМЕР_1 , які були сплачені останньою у 2021 році, у зв'язку з чим позивач і звернувся з цим позовом до суду для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, що належать Паланській сільській раді у розмірі 5 846 299,14 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 5 846 299,14 грн, які були сплачені відповідачу третьою особою.
З положень статей 15, 16, 20 Цивільного кодексу України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов'язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт.
Позивач, звертаючись з позовом до суду у цій справі, обґрунтовує порушення своїх прав тим, що відповідач без належних правових підстав утримує у себе кошти, які третя особа зобов'язана була сплатити саме йому.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою, якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.
Позивачем та відповідачем у справі є органи місцевого самоврядування, які відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування» є частиною системи органів місцевого самоврядування та є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.
Сільські, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, які визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (стаття 16 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (статті 81-82 Цивільного Кодексу України).
У цій справі спір виник між органами місцевого самоврядування, які є суб'єктами одного рівня та не у зв'язку з виконанням їх владних повноважень. Також у справі не ставиться питання щодо розміру податку чи обов'язку платника щодо його податкових зобов'язань.
Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, зазначив, що військова частина помилково сплатила кошти до бюджету відповідача, але з урахуванням результатів перевірки органів податкової служби та рішень адміністративного суду зобов'язана була сплачувати його до бюджету позивача. Відповідач у добровільному порядку відмовляється погодити повернення коштів, які були йому сплачені третьою особою, у зв'язку з чим позивач і звернувся з позовом про стягнення коштів, як були безпідставно набуті та збережені відповідачем.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного Кодексу України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З врахуванням наведених позивачем підстав та предмету спору, суд дійшов висновку, що справа належить до господарської юрисдикції та повинна розглянута господарським судом.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, яка передбачена законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до частини 3 статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Суд зазначає, що відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Статтею 142 Конституції України та статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.
Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (статті 61-63 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
У пункті 10.5 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 62 Бюджетного Кодексу (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, редакція з 01.01.2021) місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
До доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать:1) 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя); 11) 40 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міста Києва та зараховується до бюджету міста Києва; 100 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міста Севастополя та зараховується до бюджету міста Севастополя (частина 1 статті 63 Бюджетного Кодексу).
Податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацом п'ятим цієї частини статті), який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено у статті 168 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 168.4.1 пункту 168.4 якої податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.
Підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи, які нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацами п'ятим і шостим цієї частини статті), який сплачується (перераховується): податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі (частина 2 статті 64 Бюджетного кодексу України).
У частині 5 статті 78 Бюджетного Кодексу визначено, що податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства, а також здійснюють обмін відповідною інформацією з органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як було зазначено вище, під час розгляду справ №580/4707/21 та №580/1566/22 судами було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 знаходилась і залишається територіально на землях Паланської сільської ради та всупереч вимогам Податкового кодексу України сплачувала кошти з податку на доходи фізичних осіб до бюджету іншої територіальної громади - Уманської міської ради. Тобто суди констатували факт сплати військовою частиною НОМЕР_1 коштів з податку на доходи фізичних осіб до бюджету територіальної громади Уманської міської ради, а не до бюджету позивача - Паланської сільської ради, як це визначено Податковим кодексом України.
У матеріалах справи відсутній електронний висновок №0064723ЕV/2300 від 21.06.2023, який сформований Головним управлінням ДПС у Черкаській області, тому суд позбавлений можливості оцінити, що саме було встановлено органами ДПС.
Частиною 2 статті 78 Бюджетного кодексу (у редакції станом на 01.01.2021) встановлено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.
Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до місцевих бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
У чинній редакції Бюджетного Кодексу зазначені аналогічні положення, у тому числі і щодо того, що казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно з пунктом 231 статті 2 Бюджетного Кодексу у чинній редакції, єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (включаючи кошти, зараховані на єдиний рахунок).
Частиною 5 статті 78 Бюджетного Кодексу визначено, що податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства, а також здійснюють обмін відповідною інформацією з органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад координують діяльність відповідних органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.
Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» (у редакції чинній на дату розгляду справи) затверджений відповідний Порядок (далі - Порядок №787).
Цей порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №375 від 20.08.2014.
Помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету. Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значеннях, визначених Бюджетним і Податковим кодексами України, Законами України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг», а також іншими нормативно-правовими актами, що регламентують бюджетний процес (пункт 1 розділу 1 Порядку №787).
Цей Порядок визначає процедури:
повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі);
перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями);
перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок (пункт 2 розділу 1 Порядку №787).
Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій (пункт 3 розділу 1 Порядку №787).
Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства (пункт 5 розділу 1 Порядку №787).
При цьому посилання податкових органів на наказ Міністерства фінансів України №60 від 11.02.2019, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України №370/33341 від 08.04.2019, суд вважає безпідставним, оскільки цей Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів стосується повернення (перерахування) помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені платникам податків. У той час, коли у цьому спорі питання повернення помилково сплачених сум грошових зобов'язань стосується помилково зарахованих до невідповідного бюджету сум податку.
Отже, спеціальними нормами законодавства, зокрема нормами Бюджетного кодексу (стаття 78) та Порядку №787 визначено спеціальний алгоритм повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, що на переконання суду виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що у податкових відносинах контролюючі органи уповноважені владно керувати поведінкою платника податку, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи контролюючих органів. Тому можна дійти висновку, що податкові відносини не засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні. Натомість спір, що виникає у податкових відносинах, відповідає напрацьованим Великою Палатою Верховного Суду критеріям належності спору до юрисдикції адміністративного суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
Захист цивільних прав це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених судом спірних правовідносинах, у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідач безпідставно утримує у себе кошти, які платник податку зобов'язаний був сплатити до місцевого бюджету іншого органу самоврядування ніж він сплатив.
У статті 1 Податкового Кодексу визначено, що контроль за справлянням податків та правильність їх надходжень до відповідного бюджету покладений на органи, які визначені у пункті 41.1.1, згідно з яким контролюючим органом є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно ці органи зобов'язані контролювати та забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
Судом не досліджувалось питання правильності визначення розміру суми, яка є предметом спору у цій справі та була неодноразово змінена позивачем у позовній заяві з посиланням на відповідні докази в обґрунтування розміру ціни позову (10026549,63 грн у справі №580/1566/22, 9 743 831,90 грн у листі Головне управління ДПС у Черкаській області №1689/5/23-00-24-09-04 від 07.03.2024, 5 846 299,14 грн ціна позову у цій справі), оскільки судом зазначено, що питання пов'язані з визначенням порядку та розміру обов'язкових платежів - податків належить до повноважень та компетенції органів, які визначені у пункті 41.1.1 Податкового Кодексу.
Позивач не надав суду електронний висновок №0064723ЕV/2300 від 21.06.2023, який сформований Головним управлінням ДПС у Черкаській області, за результатами перевірки правильності сплати військовою частиною податку, тому суд позбавлений можливості оцінити його як доказ і встановити дійсний розмір суми, яка була помилково сплачена платником до бюджету відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з огляду на встановлені обставини, порядок повернення коштів з бюджету Уманської міської ради до бюджету Паланської міської ради лежить у площині правовідносин, які урегульовані положеннями Бюджетного Кодексу. Цим Кодексом та відповідними підзаконними актами визначено порядок усунення таких порушень, тому вимоги Паланської сільської ради, з підстав, які визначені позивачем є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті, суд не розглядає питання застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
Додатково суд зауважує, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, згідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом із цим, пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено з 12.03.2020 карантин строком до 03.04.2020, який в подальшому продовжувався та був скасований постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 год 00 хв 30.06.2023.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та станом на момент прийняття рішення у справі досі діє. Отже, строки, які визначені у статі 257 Цивільного кодексу України були продовжені на час карантину та на період військового стану.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.02.2025.
Суддя О.І.Кучеренко