29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" лютого 2025 р. Справа №924/175/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеська область
до товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький
про стягнення коштів у сумі 549175,94 грн., з яких 350282,88 грн. - безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167365,16 грн. - інфляційні втрати, 31527,90 грн. - 3% річних
18.02.2025р. на адресу суду надійшла позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеська область про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький коштів у сумі 549175,94 грн., з яких 350282,88 грн. - безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167365,16 грн. - інфляційні втрати, 31527,90 грн. - 3% річних.
20.02.2025р. від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої просить:
- накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 549175,94 грн.
- накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'' у межах суми позову 549175,94 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
На переконання прокуратури, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, оскільки відповідач в будь-який момент може як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності.
В обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду України у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, згідно якої зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Також зауважує, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
При цьому вважає, що арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовних вимог не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Розглянувши заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області, судом приймається до уваги наступне.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду України від 10.10.2019р. у справі №916/1572/19, від 28.10.2019р. у справі №916/1845/19, від 10.09.2020р. у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018р. у справі № 917/1390/17.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд враховує, що предметом позову керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеська область є стягнення з відповідача коштів у сумі 549175,94 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також відчужити майно, яке знаходиться у його власності, тому відсутня необхідність подання доказів щодо очевидних речей.
При цьому, посилається на практику Верховного Суду України відображену у постанові від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
Суд звертає увагу, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не тільки обґрунтувати причини звернення із такою заявою, але й підтвердити відповідними доказами. Отже, обов'язковим є подання доказів наявності обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на зменшення грошових коштів, наявних у нього на рахунках, перерахунок грошових коштів на інші рахунки, закриття рахунків, продаж належного відповідачеві нерухомого майна.
Саме лише посилання на те, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також відчужити майно, яке знаходиться у його власності, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Судом не приймається до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, оскільки у справі №905/448/22 відсутність подання доказів обґрунтовано місцезнаходженням відповідача, а саме в зоні активних бойових дій.
Окрім того, відмічається, що арешт грошових коштів та нерухомого майна відповідача у розмірі ціни позову у даній справі, не означає, що позивач буде мати пріоритетне право перед іншими можливими кредиторами на стягнення заборгованості з останнього.
Суд звертає увагу, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, заявником не наведено.
Враховуючи зазначене, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховуючи що заявником не подано доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову в порядку статтей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Ухвала підписана 20 лютого 2025 року.
Суддя В.В. Димбовський