Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4658/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412)
до Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045)
про стягнення 28 018,66грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 28 018,66грн, які складаються з суми орендної плати в розмірі 24 726,24грн за період з 09.07.2022 по 14.11.2024, збитків від інфляції в розмірі 2 460,44грн та 3% річних в розмірі 831,98грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн позивач просить суд покласти на відповідача. Остаточна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу буде визначена враховуючи процесуальну поведінку відповідача та, відповідно, фактичний обсяг наданих послуг протягом розгляду справи.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує фактичним користуванням нерухомого майна відповідачем, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, просить суд в їх задоволенні відмовити, вважає необґрунтованим нарахування орендної плати, посилаючись на те, що між АТ "Укрпошта", Харківською міською радою та Благодійною організацією "Благодійний фонд Олександра Грановського" 12.06.2019 укладено Меморандум щодо співпраці та сприяння у соціальних питаннях розвитку поштових послуг в місті Харків (далі - Меморандум), на основі якого між позивачем та відповідачем 01.08.2019 укладено договори позички, в тому числі договір позички № 1887 від 01.08.2019, предметом якого є безоплатне користування майном комунальної власності міста Харків (73 об'єкти).
Вимога позивача про повернення безпідставно збережених коштів, які відповідач мав сплатити за користування нежитловими приміщеннями після спливу терміну дії договорів позички, на думку відповідача, є необґрунтованою у зв'язку з тим, що фактично майно не поверталося власнику, акти повернення майна сторонами не підписувалися, оскільки обидві сторони на підставі п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 вважали договори позички продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Як зазначає відповідач, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач у позові.
Також відповідач вважає неправильними надані позивачем розрахунки сум безпідставно збережених коштів, а саме орендної плати, інфляції, оскільки відповідач, здійснюючи підтримку засобів масової інформації шляхом розповсюдження періодичних друкованих видань, має право на отримання в оренду комунального майна, на тих самих умовах, що й бюджетні установи, тобто зі сплатою оренди в розмірі 1грн на рік.
Позивач у відповіді на відзив відповідача, не погоджуючись із його правовою позицією, посилається на те, що норми Глав 58 (оренда), 60 (позичка) Цивільного кодексу України, в тому числі ч.3 ст.827 цього кодексу, не підлягають застосуванню до правовідносин оренди комунального майна, які врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019. Відтак, аналогічно, до правовідносин з позички не підлягають застосуванню спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють оренду комунального майна - Закон України "Про оренду державного та комунального майна" і Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (до 01.02.2020).
Аналогічно, автоматичне продовження деяких договорів оренди комунального майна на період дії воєнного стану, передбачене п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, також, не підлягає застосуванню щодо продовження строку дії договору.
Рішень щодо продовження на новий термін спірного договору Харківська міська рада не приймала, а тому строк дії договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 відповідно до п. 5.1 договору.
Що стосується заперечень відповідача стосовно того, що позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна, позивач зазначає про те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору 01.07.2022, відповідач був зобов'язаний виконати зобов'язання, передбачене п. 3.1.7 договору до 08.07.2022. При цьому, ані чинне законодавство України, ані договір не вимагає від позивача вчинення будь-яких додаткових дій, необхідних для виконання відповідачем зобов'язання за договором. Також позивач не погоджується із запереченнями відповідача в частині неможливості застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки предметом позову є стягнення саме суми орендної плати, яку відповідач безпідставно зберіг за рахунок позивача попри відсутності у позивача жодного договірного обов'язку перед відповідачем на момент (період) такого збереження.
Посилання відповідача на висновки Верховного суду позивач вважає неспроможними, оскільки ці висновки викладені під час вирішення спору у справах, в яких позивачем з тих або інших причин були перераховані (передані) кошти відповідачу.
Також, враховуючи ч.2 ст.17 Закону № 157-ІХ, який введений в дію 01.02.2020, правові підстави для застосування для відповідача орендної плати в розмірі 1грн на рік, як зазначає відповідач, наразі відсутні.
Як зазначає позивач, суперечлива, недобросовісна, нерозумна, а також несправедлива поведінка відповідача свідчить про усвідомлення ним факту тривалого невиконання власного зобов'язання з повернення майна, порушення прав та інтересів територіальної громади м. Харкова, а також безпідставне збереження відповідних коштів.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначає, що п.5 Постанови № 634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ не містить положень щодо позички комунального нерухомого майна, як не містив їх і Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII, який діяв на час укладення договору (01.08.2019), відповідно за відсутності норм у спеціальному законі застосовуються норми загальні, які містяться у Цивільному кодексі.
Крім того, як зазначає відповідач, за час дії договорів позички останнім виконано ремонти та здійснено модернізацію відділень поштового зв'язку на загальну суму 8 530 000,00грн. При цьому вказані покращення є невід'ємними і залишаться у позивача, тому питання про добросовісність у даному випадку дуже риторичне.
Щодо підстав для стягнення безпідставного збереження коштів та розміру нарахованих коштів позиція відповідача залишається незмінною та викладена у відзиві на позовну заяву.
Будь-яких інших заяв чи пояснень від учасників справи по суті спору до суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019 затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування Акціонерному товариству "Укрпошта" (відповідач) строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) та відповідачем укладено договір позички № 1921 від 01.08.2019 (далі договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу майно, зазначене у п.1.2 договору, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 53-:-65 загальною площею 266,3кв.м. у нежитловій будівлі літ. "А-2", розташоване за адресою: м. Харків, просп. Слави, 5 та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" (балансоутримувач) у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому Договорі строком на 2 роки 11 місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку.
Вказані нежитлові приміщення передані відповідачу згідно Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 5.1 договору цей договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Відповідно до п. 3.1.7 договору відповідач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту припинення дії договору, повернути актом передане майно позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
Як вказує позивач, оскільки рішень про продовження строку дії договору Харківська міська рада не приймала, то строк дії договору закінчився 01.07.2022 відповідно до п.5.1 договору, і відповідач відповідно до п. 3.1.7 договору був зобов'язаний повернути позивачу передане йому за договором майно до 08.07.2022, то подальше користування відповідачем майном відбувалося за відсутності належних правових підстав.
При цьому, на думку позивача, відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором та не були своєчасно повернуті і зазначені безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
14.11.2024 відповідач повернув позивачу майно за договором, що підтверджується актом приймання-передачі, наявним в матеріалах справи.
Загальна сума орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09.07.2022 до 14.11.2024 без належних на те правових підстав, становить 28 018,66грн.
Також позивачем на вищезазначену суму нараховано відповідачу до сплати в порядку ст.625 Цивільного кодексу 3% річних у сумі 831,98грн за період 16.07.2022 - 14.11.2024 та збитків від інфляції у сумі 2 460,44грн за період липень 2022 - жовтень 2024 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
За приписами ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору, відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже було встановлено судом, на підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, між сторонами укладено договір позички № 1921 від 01.08.2019, який за умовами п.5.1 договору діяв з 01.08.2019 до 01.07.2022.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Частиною 3 даної статті встановлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) встановлено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії договору позички 01.07.2022 відповідач продовжував користуватися переданими йому у позичку приміщеннями, тоді як від позивача не надходило жодних заперечень щодо такого користування.
Отже, враховуючи вищезазначені норми, договір позички поновив свою дію у зв'язку із подальшим користуванням відповідачем переданим за договором майном після закінчення строку договору та відсутністю жодних заперечень позичкодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
З цих же підстав суд не приймає доводи позивача щодо відсутності позитивного рішення позичкодавця щодо продовження строку дії спірного договору, оскільки в силу ст.764 Цивільного кодексу України поновлення договору, яке за певних підстав (подальше користування відповідачем об'єктом позички та відсутність заперечень позичкодавця протягом 30 днів після закінчення строку договору) відбувається автоматично та не потребує жодних окремих рішень позичкодавця.
Щодо тверджень позивача про перевагу спеціального закону у сфері оренди державного і комунального майна - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 над положеннями Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 зробила правові висновки щодо пріоритетності норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, у цій ситуації не застосовується колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній").
Крім того, в зазначеній постанові містяться посилання на Рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012, в якому вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Також слід зазначити, що з початком воєнного стану було запроваджено Постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" для регулювання процесів оренди комунального й державного майна на цей період.
Так, пунктом 5 цієї Постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже пунктом 5 Постанови № 634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою № 634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX. Також жодного продовження договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Отже в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови № 634, а тому договір позички продовжував свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, у постанові від 19.04.2024 у справи № 911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади:
"Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Отже, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач після 08.07.2022 і протягом спірного періоду (до моменту повернення майна позивачу 14.11.2024) використовував передане йому в позичку майно на підставі договору позички № 1921 від 01.08.2019, у зв'язку з чим договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої (ч.1 цієї статті) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24 726,24грн безпідставно збережених коштів на підставі ст.12.12 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.
Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 24 726,24грн не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 831,98грн та збитків від інфляції в розмірі 2 460,44грн.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "21" лютого 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк