12 лютого 2025 рокуСправа № 921/535/24
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув заяву №б/н (вх. №532) від 21.01.2025 ПАТ "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" про ухвалення додаткового рішення та заяву №б/н (вх.№643) від 24.01.2025 ТОВ "ІНКОРГАЗ" у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРГАЗ"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127"
про стягнення заборгованості в сумі 142 607,75 грн
за участі представника позивача: Арсоєв Р.Т., адвокат (в режимі відеоконференції).
Суть справи:
Рішенням суду від 20.01.2025 задоволено частково позов та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРГАЗ" 56 948,09 грн суму основної заборгованості, 42 034,01 грн пені, 5807, 02 грн - 3% річних, 26 485,76 грн інфляційного збільшення суми боргу та 2 787, 37 грн витрат зі сплати судового збору.
В подальшому, через систему "Електронний суд" 22.01.2025 від ПАТ "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" надійшла заява №б/н (вх. №532) від 21.01.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн у справі №921/535/24.
Від позивача через систему "Електронний суд" 27.01.2025 надійшла заява №б/н (вх.№643) від 24.01.2025 де зазначено, що про стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу ним було заявлено у позовній заяві. Сума витрат склала 73 000 грн. Докази понесення витрат подані стороною разом із позовною заявою. Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись з вказаним розрахунком та надати свої заперечення стосовно заявлених позивачем витрат.
Відповідач у запереченнях №б/н (вх.№370) від 14.01.2025 звертає увагу суду, що ціна позову складає 142 607,75 грн, а позивач просить стягнути 73 000 витрат на професійну правничу допомогу. Проте вказана сума фактично складає половину ціни позову і явно є неспівмірною із нею. Таким чином, відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі у випадку задоволення позову, вважає його необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, та просить суд зменшити його до адекватного рівня. Своєю чергою, відповідач зазначив, що повідомляв про понесення судових витрат з правничої допомоги у другій заяві по суті спору, а розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000 грн.
Позивач у заяві про долучення додаткових доказів №б/н (вх.№643) від 24.01.2025 вказує, що відповідач мотивує свої заперечення тим, що витрати на професійну правничу допомогу складають половину ціни позову. Водночас, ціна позову та розмір безпосередньої заборгованості жодним чином не впливає на кількість часу, яку адвокат має витратити на підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях для стягнення такої заборгованості. Тому, з огляду на наведене, позивач не вбачає підстав для зменшення витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засідання підтримав заявлену ним до стягнення суму витрат на правничу допомогу в розмірі 73 000 грн та надав усні заперечення на заяву відповідача щодо стягнення 20 000 грн витрат на правничу допомогу з Товариства.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
При його прийнятті суд виходить із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як слідує із матеріалів справи, 04.12.2018 між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "АКТІО" (Адвокатське об'єднання) та ТОВ "ІНКОРГАЗ" (Клієнт), був укладений договір про надання правової допомоги, згідно із п.1.1 якого предметом договору є надання Адвокатським об'єднанням послуг у сфері права на умовах і в порядку, що визначені цим договором, у рамках погодженої сторонами заявки на отримання послуг у сфері права, зокрема здійснення захисту та представництво інтересів Клієнта, надання йому правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, спрямованих на забезпечення реалізації прав, законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень.
Надання Адвокатським об'єднанням послуг Клієнту за цим договором здійснюється на підставі: заявки Клієнта на отримання послуг у сфері права, погодженої сторонами та додаткових угод, що укладаються сторонами в рамках цього договору на підставі заявок на отримання послуг у сфері права (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.7 зазначеного вище правочину за результатами надання Клієнту послуг у сфері права Адвокатське об'єднання складає звіт про надані послуги, який разом з рахунком на оплату послуг у сфері права направляється поштою (або передається особисто) Клієнту. Звіт про надані послуги має містити: дату надання послуги; вказівку на співробітника Адвокатського об'єднання, який надав відповідні послуги; опис кожної послуги; кількість годин, витрачених на надання послуги (у випадку здійснення оплати на підставі погодинних ставок); погодинну ставку співробітника Адвокатського об'єднання, який надав послугу (у випадку здійснення оплати на підставі погодинних ставок); сум додаткових витрат, понесених Адвокатським об'єднанням у зв'язку з надання послуг.
За результатами надання послуг сторони складають двосторонній акт приймання - передавання наданих послуг у двох примірниках - по одному примірнику для кожної сторони. Акт приймання-передавання наданих послуг підписується Адвокатським об'єднанням та направляється Клієнту, який протягом 5 робочих днів з моменту отримання підписує такий акт та повертає Адвокатському об'єднанню його примірник.
Згідно з п.5.2 угоди, гонорар Адвокатського об'єднання визначається на основі фактично витраченого часу Адвокатським об'єднанням на надання Клієнту, виходячи із погодинної тарифної ставки, наведеної в цьому договорі, якщо інше не буде прямо узгоджено сторонами у додаткових угодах до цього договору чи прямо встановлено договором.
Цей договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками та діє до 31.12.2019 включно, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1 угоди).
В подальшому, до договору №1878 від 04.12.2018 контрагентами було укладено додаткову угоду №1 від 17.12.2019 та додаткову угоду №2 від 20.12.2023, згідно яких сторони погодили продовжити строк дії договору на тих самих угодах, до 31.12.2023 та до 31.12.2027.
Крім того, 25.07.2024 було укладено додаткову угоду №6, згідно з п.1 якої у рамках надання послуг у сфері права Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист та представництво інтересів Клієнта при стягненні заборгованості з ПрАТ "Тернопільське АТП 16127" за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018, що включатиме:
- зустріч з Клієнтом, з'ясування обставин, підстав та мети звернення;
- ознайомлення з матеріалами, наданими Клієнтом щодо заборгованості ПрАТ "Тернопільське АТП 16127" за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018, проведення їх правового аналізу, формування правової позиції Клієнта;
- підготовку процесуальних документів в інтересах Клієнта: позовної заяви про стягнення заборгованості з ПрАТ "Тернопільське АТП 16127" за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018, розрахунків пені, трьох відсотків річних, інфляційного збільшення суми боргу;
- оформлення та подання позову до Господарського суду Тернопільської області;
- підготовку заперечень на відзив у справі, відкритій на підставі позову (за необхідності);
- представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду справи, відкритій на підставі позову (за необхідності).
Сторони домовились, що винагорода за надання послуг, передбачених п.1 цієї додаткової угоди, становить 73 000 грн, які Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 7 календарних днів з дня зарахування на його рахунок коштів, стягнутих з ПрАТ "Тернопільське АТП 16127" на підставі позову (п.2 додаткової угоди №6).
Виходячи з детального опису наданих послуг з професійної правничої допомоги від 29.08.2024, позивачу були надані наступні послуги адвоката:
- зустріч з Клієнтом, з'ясування обставин, підстав та мети звернення;
- аналіз наданих Клієнтом документів: договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018, додаткових угод до нього, актів приймання - передачі природного газу за договором, виписок по рахунку Клієнта щодо надходжень оплати за договором;
- складання позовної заяви;
- складання розрахунку пені, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу за позовом;
- оформлення та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ПрАТ "Тернопільське АТП 16127" договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018 до Господарського суду Тернопільської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2024 між адвокатом Ороновською О.М. (Адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" (Замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Замовнику щодо захисту його прав та інтересів, наданні правової допомоги, підготовці процесуальних документів, представництво інтересів у Господарському суд Тернопільської області з розгляду справи №921/535/24.
Відповідно до п.5.2 цього договору розмір оплати за виконане доручення становить 20 000 грн та оплачується Замовником на користь Адвоката не пізніше, ніж протягом 5 днів після ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області за результатами розгляду справи №921/535/24 на підставі узгодженого і підписаного сторонами акту приймання - передачі виконаних Адвокатом послуг.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов'язків за договором (п.6.1 угоди).
На виконання умов вище вказаного правочину Адвокатом було надано Замовнику наступну правничу допомогу в межах справи №921/535/24, про що зазначено в Акті №1 про надання правничої допомоги від 21.01.2025:
- подання через підсистему "Електронний суд" заяви про ознайомлення з матеріалами справи та вивчення таких матеріалів - 2 години, 4000 грн;
- вивчення позиції позивача, дослідження релевантної судової практики та норм права, підготовка відзиву на позов - 2 години, 4 000 грн;
- вивчення позиції позивача, дослідження релевантної судової практики та норм права, підготовка заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву - 2 години, 4 000 грн;
- 15.01.2025 - участь у судовому засіданні - 1 година, 4000 грн;
- 20.01.2025 - участь у судовому засіданні - 1 година, 4000 грн.
За виконану роботу Клієнт сплачує Адвокатові гонорар у розмірі 20 000 грн.
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу відповідач також долучив квитанцію до прибуткового ордера №21/01/2025 від 21.01.2025 на суму 20 000 грн.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем та відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Як вже зазначалось вище, відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена сума фактично складає половину ціни позову і явно є неспівмірною із нею.
Представник позивача, у свою чергу, в судовому засіданні заперечив щодо стягнення з останнього витрати на правничу допомогу, понесену відповідачем.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено, як погодинну оплату є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".
У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат, відповідач та адвокат, визначили в додатковій угоді №6 від 25.07.2024, договорі від 30.09.2024 та в Акті №1 наданих послуг від 21.01.2025.
За змістом частини 3 статті 126 ГПК України з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи має подавати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, незалежно від форми адвокатського гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), передбаченої договором про надання правничої допомоги. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Щодо стягнення витрат правничої допомоги з відповідача, суд зазначає наступне.
Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 73 000 грн підтверджено наданими доказами, а сума таких витрат відповідає попередньому орієнтовному розрахунку, наведеному у позовній заяві.
Водночас, на переконання суду, оформлення та подання позовної заяви включають в себе: зустріч з Клієнтом, з'ясування обставин, підстав та мети звернення; аналіз наданих Клієнтом документів: договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-02-1709/18-Д від 17.09.2018, додаткових угод до нього, актів приймання - передачі природного газу за договором, виписок по рахунку Клієнта щодо надходжень оплати за договором; складання позовної заяви; складання розрахунку пені, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу за позовом.
Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи заперечення відповідача, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та присудження до стягнення з відповідача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14600 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.
Щодо стягнення витрат правничої допомоги з позивача, суд зазначає наступне.
Правова допомога, що полягала у поданні через підсистему "Електронний суд" заяви про ознайомлення з матеріалами справи та вивчення таких матеріалів, на переконання суду, є складовою процесу вивчення позиції позивача, дослідження судової практики та підготовка відзиву на позовну заяву.
Окрім цього суд зауважує, що судові засідання 15.01.2025 та 20.01.2025 не тривали 2 години, як вказано в Акті №1.
Відтак, за результатами дослідження поданих відповідачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог відповідача та присудження до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14 000 грн, за складання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та за участь у судових засіданнях.
Разом з тим, оскільки позов задоволено частково, то витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача та відповідача пропорційно до задоволених вимог, тобто:
- з відповідача - 13 439,76 грн;
- з позивача - 1 112,56 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" (вул. Галицька, будинок 38, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 03118883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРГАЗ" (вул. Лаврська, будинок 16, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 37044944) - 13439 (тринадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. Заяву №б/н (вх. №532) від 21.01.2025 ПАТ "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРГАЗ" (вул. Лаврська, будинок 16, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 37044944) на користь Приватного акціонерного товариства "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127" (вул. Галицька, будинок 38, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 03118883) - 1 112 (одну тисячу сто дванадцять) грн 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті заяви відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 21.02.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко