65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5041/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/5041/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» (49130, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 37068787)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 24166,82 грн., -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни про стягнення 24166,82 грн., з яких: 6017,62 грн. 3% річних та 18149,20 грн. інфляційних втрат, а також позивач просить зобов?язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 349594,90 грн., починаючи з 12.04.2024 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2023 по справі №916/4131/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА» задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА» основний борг в сумі 349594,90 грн., 30% річних в сумі 22776,77 грн., судовий збір в сумі 5585,58 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.; 12.04.2024 на підставі вказаного рішення Господарського суду Одеської області був виданий наказ, який був пред'явлений до примусового виконання і приватним виконавцем Крецулом В.А. було відкрито виконавче провадження №74875230 від 26.04.2024; позивач стверджує, що заборгованість за рішенням суду не сплачена, а тому ТОВ “Долфі-Україна» просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5041/24; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою», а також на зазначену у ЄДР електронну пошту відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
29.11.2024 за вх.№43000/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/5041/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
25.11.2022 між ТОВ “Долфі-Україна» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Саньковою Людмилою Гнатівною (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №ЛЗ/61/О, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати (постачати) покупцеві лікарські засоби (товар), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати такий товар; кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій накладній (надалі - накладна), яка складається постачальником на підставі замовлення покупця.
Згідно з п.1.3 договору загальна сума цього договору складає суму всіх поставок, здійснених сторонами в межах даного договору.
За п.п. 2.3, 2.4 договору поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання заявки; постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці покупця, якщо інші умови поставки не визначені сторонами; розвантаження товару в місці призначення здійснюється покупцем власними силами та за власний рахунок.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на дату отримання заявки від покупця та вважається остаточно узгодженою у видатковій накладній; в ціну (вартість) товару включено вартість пакування, маркування та доставки товару; розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п.4.3 договору покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання відповідно до видаткової накладної, якщо інших строк на вказаний у видатковій накладній. Отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством україни. Сторони несуть відповідальність внаслідок непередбаченого випадку або непереборної сили. Не вважається непередбаченим випадком відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п.7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2023 по справі №916/4131/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА» задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА» основний борг в сумі 349594,90 грн., 30% річних в сумі 22776,77 грн., судовий збір в сумі 5585,58 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
В матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження №74875230 від 26.04.2024, якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 №916/4131/23 про стягнення з боржника основного боргу в сумі 349594,90 грн., 30% річних в сумі 22776,77 грн., судового збору в сумі 5585,58 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
У позовній заяві позивачем наведено розрахунок 3% річних на суму основного боргу - 349594,90 грн. за період з 12.04.2024 по 07.11.2024 у розмірі 6017,62 грн. та інфляційних втрат на суму основного боргу - 349594,90 грн. за період з 12.04.2024 по 07.11.2024 у розмірі 18149,20 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за рішенням суду.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Також судом враховуються висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18), в якій при розгляді справи про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду Велика Палата визнала за необхідне відступити від указаного правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14 (провадження №3-1276гс15), та зазначила, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2023 по справі №916/4131/23 встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, зокрема, на загальну суму 349594,90 грн. Так, постановою про відкриття виконавчого провадження №74875230 від 26.04.2024 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 №916/4131/23 про стягнення з боржника (відповідача), зокрема, основного боргу в сумі 349594,90 грн. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем в добровільному порядку вказаної суми основного боргу, так само як відсутні і відомості про закінчення виконавчого провадження №74875230.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд зазначає, що відповідачем допущено порушення та не забезпечено своєчасного виконання грошового зобов'язання, в даному випадку період прострочення грошових зобов?язань відповідача продовжується за наслідками невиконання судового рішення про стягнення вказаної суми основного боргу. За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, господарський суд дійшов висновку про правомірність нараховання позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України та перевіривши розрахунки позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди (12.04.2024-07.11.2024), приймаючи також до уваги ненадання відповідачем контррозрахунків заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених до стягнення сум.
За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» про стягнення з відповідача 6017,62 грн. 3% річних та 18149,20 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Щодо заявленої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» в порядку ч.10 ст. 238 ГПК України про зазначення в рішенні про зобов?язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 349594,90 грн., починаючи з 12.04.2024 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 11-12 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено, що під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов?язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги приписи ст. 625 ЦК України, якою передбачено нарахування відсотків річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, та приписи ч.10 ст. 238 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» клопотання та зазначення у рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду по сплаті основного боргу. Разом з тим, господарський суд наголошує, що позивачем помилково визначено дату початку нарахувань 3% річних на підставі ч.10 ст. 238 ГПК України з 12.04.2024, оскільки за період з 12.04.2024 по 07.11.2024 позивачем вже нараховано суму 3% річних, яка судом задоволена у даній справі, а тому на переконання суду здійснення нарахування 3% річних на суму основного боргу на підставі ч.10 ст. 238 ГПК України можливе з 08.11.2024, тобто з наступного дня після закінчення періоду нарахувань 3% річних, який був предметом розгляду даної справи. При цьому, господарський суд роз'яснює органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, господарський суд вказує наступне.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розрахунку судових витрат у справі, поданому у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 12000 грн. на професійну правничу допомогу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- договір про надання правової допомоги від 01.11.2024, укладений між ТОВ “Долфі-Україна» та адвокатом Горець О.А., відповідно до якого адвокат зобов'язався, зокрема, надати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а клієнт зобов'язався сплатити гонорар за надану правову допомогу; оплата послуг здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили;
- додаткову угоду до договору від 01.11.2024, якою визначається порядок оплати юридичних послуг у спорі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни 3% річних та інфляційних втрат; витрати на професійну правничу допомогу: збір і правовий аналіз інформації, документів, матеріалів стосовно справи - 2000 грн. (за 1 годину); підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів - 2000 грн. (за 1 годину), участь у судовому засіданні - 2000 грн.;
- акт прийому-передачі послуг за договором від 01.11.2024, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка, подача позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму 12000 грн. (6 годин).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правничої допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
У відповідності до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що позовну заяву адвокатом позивача складено якісно, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 12000 грн. є такою, що підтверджена поданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
Окрім того, суд зазначає, що клопотань від відповідача в порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними, а отже суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 12000 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Санькової Людмили Гнатівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна» (49130, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) 6017 /шість тисяч сімнадцять/ грн. 62 коп. 3% річних, 18149 /вісімнадцять тисяч сто сорок дев'ять/ грн. 20 коп. інфляційних втрат, 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору та 12000 /дванадцять тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (349594,90 грн.) до моменту виконання рішення суду, які мають розраховуватись з 08.11.2024.
Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д / КДР / 100, де:
С - сума основного боргу,
Д - кількість днів прострочення,
КДР - кількість днів у році.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Фізичною особою-підприємцем Саньковою Людмилою Гнатівною суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля