65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"21" лютого 2025 р. м. Одеса Справа № 916/602/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви
за позовом Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради
до Одеського національного медичного університету
про стягнення 421211,88 грн,
встановив:
Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського національного медичного університету, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 421211,88 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 заяву передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Литвиновій В.В.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позову майнового характеру треба сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивач мав сплатити 421211,88*1,5%=6318,18грн судового збору.
Позивач на підтвердження сплати судового збору додав до позову платіжну інструкцію № 7517 від 27.08.2024 на суму 6318,18грн.
Судом встановлено, що платіжна інструкція № 7517 від 27.08.2024 на суму 6318,18грн був сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у справі № 916/4919/24, що підтверджується випискою про зарахування судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Бездоля Д.О.) від 25.11.2024 у справі № 916/4919/24 позовну заяву повернуто позивачу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Та обставина, що позивач станом на даний момент не звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 916/4919/24 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжної інструкції № 7517 від 27.08.2024 на суму 6318,18грн як належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі, позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №916/4919/24.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №904/4585/22 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 924/133/21.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
Так, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
За таких обставин, прийняття судом платіжної інструкції № 7517 від 27.08.2024 на суму 6318,18грн як належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі № 916/602/25 з високою імовірністю буде мати наслідком безпідставне повернення позивачу з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 6318,18 грн за подання позовної заяви.
Водночас, за відсутності дієвого державного механізму, що гарантуватиме фактичну наявність у Державному бюджеті України грошових коштів за подання цього позову, судове рішення не може ґрунтуватись на ймовірності добросовісної поведінки позивача.
За таких обставин платіжна інструкція № 7517 від 27.08.2024 на суму 6318,18грн не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі.
Отже, до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку та розмірі, а саме - не сплачено 6318,18грн судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 77 ГПК передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Частинами 1 та 3 ст. 73 ГПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1 та 2 ст. 91 ГПК).
Порядок засвідчення копії документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства “Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» №144 від 01.07.2020). За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів “Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Однак, в порушення вищезазначених норм права, додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином, тому вони не є допустимим доказами. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Крім того, в порушення вимог ст. 162 ГПК України позивач не надав пояснень із зазначенням відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
З огляду на викладене, скільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235, 254 ГПК України,
ухвалив:
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- докази сплати 6318,18 грн судового збору,
- належним чином засвідчені копії документів, доданих до позову,
- письмові пояснення із зазначенням відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- письмових пояснень з вказанням обставин та доказів (доданням останніх, у разі наявності) щодо вихідних даних, якими позивач керувався при здійсненні розрахунку та визначені спірної суми.
3. Запропонувати позивачу надати суду письмові пояснення щодо того, який пункт Угоди від 08.02.2019 за позицією позивача порушив відповідач щодо сплати спірних сум.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Звернути увагу позивача, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2025.
Суддя В.В. Литвинова