21 лютого 2025 року Справа № 915/1564/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42082379)
до відповідача: Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 251; ідентифікаційний код 05430320)
про: стягнення 355 013,09 грн,
Суть спору:
17.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.12.2024 (вх. № 15883/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Прийняти до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги».
2. Cтягнути з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 05430320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42082379) 355 013,09 грн з яких:
- 338 516,53 грн - заборгованість за спожиту електроенергію за період липня 2024 р.,
- 3 135,44 грн - 3% річних від простроченої суми,
- 13 361,12 грн - інфляційне збільшення суми боргу.
3. Стягнути з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 05430320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42082379) сплачений судовий збір в сумі 4 260,16 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 05430320 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу, з додатками до нього; листа Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 01/01-26-5018 від 03.10.2024; рахунку № 251502081098 від 31.07.2024; вимоги № 52501/KRMP від 17.09.2024 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію; застосування норм ст.ст. 46, 57, 58 п. 13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», положень п.п. 1.2.7, 1.2.15, 4.3, 4.13, пп.33-34 п. 5.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, приписів ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що за період липня 2024 р. споживач спожив електричну енергію на суму 1 050 023,46 грн, але всупереч умовам Договору допустив порушення з оплати використаної електричної енергії. Заборгованість за постачання електричної енергії за період липня 2024 р. складає 338 516,53 грн, яка і заявлена позивачем до стягнення, разом із компенсаційними нарахуваннями.
Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1564/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; зобов'язано позивача в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду докази сплати Вознесенським міжрайонним управлінням водного господарства 711 506,93 грн за період липня 2024 р. (обставини, на які позивач позивається за текстом позовної заяви); встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
02.01.2025 до суду від Вознесенського міжрайонного управління водного господарства надійшов відзив б/н від 02.01.2025 (вх. № 19/25) на позовну заяву, в якому відповідач просить суд:
1. Витребувати з Позивача розрахунок заборгованості за Договором про постачання електричної споживачу № 05430320 від 13.12.2023р. з урахуванням усіх здійснених оплат Відповідачем.
2. Позовну заяву про стягнення з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства на користь ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» задовольнити частково.
3. Не стягувати з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства 3 % річних від простроченої суми та інфляційне збільшення суми боргу.
4. Розділити судовий збір у рівних частинах між Позивачем та Відповідачем.
Правова позиція відповідача, викладена у відзиві, ґрунтується, зокрема, на тому, що за споживання електричної енергії відповідачем було сплачено за розрахунковий період «липень 2024р.» 869 003,41 грн.
Крім того, відповідач наголошує, що Вознесенське МУВГ є бюджетною організацією, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактичне проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.
За період дії Договору відповідач повністю сплатив кошти за постачання електричної енергії в сумі 2197270,28 грн., чим фактично виконав умови п. 5.1. Договору. Заборгованість, яку нарахував позивач за спожиту електричну енергію є понаднормовою, і тому Вознесенське МУВГ не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу за понаднормове споживання електричної енергії згідно Договору.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
З урахуванням наведеного, суд констатує невиконання позивачем вимог ухвали суду від 23.12.2024 щодо надання суду витребуваних ухвалою доказів. При цьому, у зв'язку із наданням відповідних доказів відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Крім того, щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про витребування у позивача розрахунку заборгованості, суд зауважує, що до позовної заяви позивачем було надано як розрахунок основного боргу, так і розрахунок компенсаційних нарахувань, а тому вказане клопотання відповідача є безпідставним, крім того не обґрунтованим, оскільки відзив не містить ані контррозрахунку заявленої до стягнення заборгованості, ані будь-яких доводів щодо неправильності наданого позивачем розрахунку.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
13 грудня 2023 року між Вознесенським міжрайонним управлінням водного господарства, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», як постачальником, був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 05430320 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1).
За умовами наведеного Договору сторони погодили, зокрема, таке:
- цей Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) (п. 1.1);
- умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2015 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2);
- обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.2);
- загальна ціна цього Договору становить 1 831 058,57 грн, крім того ПДВ - 366 211,71 грн, разом з ПДВ - 2 197 270,28 грн (п. 5.1, в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.01.2024);
- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.5);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.6);
- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.8);
- цей Договір набирає чинності з моменту підписання, а в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2024 року і діє до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх завершення (п. 13.1).
Також, Споживачем була обрана та підписана комерційна пропозиція постачальника, яка є Додатком 2 до Договору, відповідно до якої сторони погодили, зокрема, таке:
- розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, вказаний у рахунку на оплату (акті прийняття-передавання товарної продукції) та на сайті Постачальника (п. 3.1);
- оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, на підставі розрахункових документів (рахунок, акт приймання-передавання). Розрахунки можуть здійснюватися з відстрочкою платежу до 60 банківських днів від дати підписання Сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2);
- Споживач може самостійного формувати розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 20 днів після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення розрахункових документів (рахунок, акт-приймання передавання) за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від Споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення розрахункових документів (рахунок, акт-приймання передавання) здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі Постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані Постачальником та отримані Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника. У разі не отримання Споживачем розрахункових документів (рахунок, акт-приймання передавання). Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем (п. 5.1).
Вищенаведений Договір з Комерційною пропозицією та Додатковою угодою до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за спожиту електроенергію, а також компенсаційних нарахувань, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір № 05430320 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу, з додатками до нього;
- лист Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 01/01-26-5018 від 03.10.2024;
- рахунок № 251502081098 від 31.07.2024;
- вимога № 52501/KRMP від 17.09.2024 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- додаткова угода № 1 від 22.01.2024 до Договору 2023 про постачання електричної енергії споживачу № 05430320 від 13.12.2023;
- платіжні інструкції № 328 від 12.08.2024, № 329 від 12.08.2024, № 376 від 18.08.2024, № 609 від 23.12.2024.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про ринок електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Аналогічний обов'язок закріплений п.п.2 п.5.5.5 глави 5.5 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (надалі за текстом - ПРРЕЕ), які визначають основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними.
Крім того, Розділом 4 ПРРЕЕ передбачений Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Послуги оператора системи оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору, протягом липня 2024 року Вознесенське міжрайонне управління водного господарства, як Споживач, спожило електричну енергію в обсязі 240 262 кВт*год. на суму 1 050 023,46 грн.
Так, з метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії, постачальником (позивач у справі) було отримано від оператора системи розподілу - Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» лист № 01/01-26-5018 від 03.10.2024, зі змісту якого вбачається, що обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за період липня 2024 року складає 240 262 кВт*год.
Таким чином, постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема протягом періоду липня 2024 р. поставив електричну енергію в об'ємах 240 262 кВт*год. на суму 1 050 023,46 грн з ПДВ.
З метою здійснення споживачем оплати спожитої електричної енергії постачальником було оформлено рахунок № 251502081098 від 31.07.2024 на суму 1 050 023,46 грн з ПДВ, в якому, зокрема, зазначено, що кінцева дата сплати рахунку це 14.08.2024.
За даними позивача, станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію за укладеним між сторонами договором виконав лише частково на суму 711 506,93 грн.
З метою досудового врегулювання погашення виниклої заборгованості, Споживачу у вересні 2024 року була направлена вимога № 52501/KRMP від 17.09.2024 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію та повторно направлений рахунок, однак сума боргу залишилась не сплаченою, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи наведені вище обставини справи, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач у відзиві зазначає про здійснення оплати за споживання електричної енергії за розрахунковий період «липень 2024р.» на загальну суму 869 003,41 грн, на підтвердження чого надає до матеріалів справи такі докази:
- платіжна інструкція № 328 від 12.08.2024 на суму 39 405,79 грн;
- платіжна інструкція № 329 від 12.08.2024 на суму 92 041,08 грн;
- платіжна інструкція № 376 від 28.08.2024 на суму 711 506,93 грн;
- платіжна інструкція № 609 від 23.12.2024 на суму 26 049,61 грн.
Судом досліджено відповідні аргументи споживача та встановлено, що надані Вознесенським міжрайонним управлінням водного господарства платіжні інструкції № 328 від 12.08.2024, № 329 від 12.08.2024 та № 376 від 28.08.2024 містять у призначенні платежу посилання на те, що відповідні оплати здійснені за липень 2024 року, який є спірним періодом у даній справі. Водночас, платіжна інструкція № 609 від 23.12.2024 в призначенні платежу містить посилання на здійснення споживачем оплати за грудень 2024 року, а тому відповідна платіжна інструкція не береться судом до уваги, оскільки не стосується обставин, які належать до предмета доказування у даній справі.
За такого, судом встановлено, що споживачем у спірних правовідносинах здійснено оплату електричної енергії за липень 2024 року на загальну суму 842 953,80 грн.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за електричну енергію, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
При цьому, посилання відповідача у відзиві на неможливість передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу, оскільки наявність або відсутність фінансування сторони договору - не спростовує його зобов'язань щодо виконання цього договору та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
З урахуванням наведеного, судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» суму основної заборгованості визначено з помилками, зокрема, без урахування усіх здійснених Вознесенським міжрайонним управлінням водного господарства оплат. Так, як уже було наведено вище, відповідачем надано до матеріалів справи платіжні інструкції № 328 від 12.08.2024, № 329 від 12.08.2024 та № 376 від 28.08.2024, з яких вбачається здійснення споживачем часткової оплати за електричну енергію за липень 2024 року на загальну суму 842 953,80 грн.
Таким чином, з огляду на постачання позивачем відповідачу у липні 2024 року електричної енергії на загальну суму 1 050 023,46 грн, та часткову оплату відповідачем поставленої у липні 2024 року електричної енергії на суму 842 953,80 грн, заборгованість споживача перед постачальником складає 207 069,66 грн, а, отже саме в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 131 446,87 грн позивачу належить відмовити.
Суд також зазначає, що окрім основного боргу позивачем було заявлено до стягнення з відповідача (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
- 3% річних у розмірі 3 135,44 грн, нараховані за період з 15.08.2024 по 05.12.2024, виходячи із суми простроченого зобов'язання 338 516,53 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 13 361,12 грн, нараховані за період з 15.08.2024 по 05.12.2024, виходячи із суми простроченого зобов'язання 338 516,53 грн.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати.
Водночас, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив наявність помилок при визначенні початку періоду прострочення, а, отже - тривалості періоду нарахування.
Так, позивач відповідні нарахування здійснює з 15.08.2024.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зауважити, що порядок та строки оплати поставленої електричної енергії сторонами погоджено у Договорі та Комерційній пропозиції таким чином:
- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.8 Договору);
- оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, на підставі розрахункових документів (рахунок, акт приймання-передавання) (п. 4.2 Комерційної пропозиції);
- у разі не отримання Споживачем розрахункових документів (рахунок, акт-приймання передавання), Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем (п. 5.1 Комерційної пропозиції).
Так, хоча у наданому до матеріалів справи рахунку № 251502081098 від 31.07.2024 визначено кінцеву дату сплати рахунку як 14.08.2024, разом із тим, матеріали справи не містять доказів направлення постачальником вказаного рахунку споживачу після закінчення розрахункового періоду. Вказаний рахунок скеровувався позивачем на адресу відповідача разом із вимогою № 52501/KRMP від 17.09.2024 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію, та за перевіреними судом даними з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта», був вручений споживачу 25.09.2024. Вказане свідчить про те, що посилання позивача на обов'язок відповідача здійснити оплату у строк визначений у рахунку не відповідають приписам пункту 5.8 Договору, який містить застереження про те, що такий визначений у рахунку строк не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем.
При цьому, з огляду на приписи пунктів 4.2 та 5.1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, суд зазначає, що оплата споживачем поставленої електричної енергії мала бути здійснена у строк не більше 20 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а отже не пізніше 28.08.2024. З урахуванням наведеного, першим днем прострочення відповідачем грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є 29.08.2024.
З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру компенсаційних нарахувань за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованими сумами відповідних нарахування за період з 29.08.2024 по 05.12.2024 щодо суми простроченого зобов'язання 207 069,66 грн є 3 % річних у розмірі 1 680,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 954,43 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3 % річних в сумі 1 455,12 грн та інфляційних втрат в сумі 2 406,69 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 636,45 грн ((219 704,41 / 355 013,09 грн) * 4 260,16 грн = 2 636,45 грн) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 251; ідентифікаційний код 05430320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42082379) заборгованість за спожиту електроенергію за період липня 2024 року в розмірі 207 069,66 грн, 3 % річних у розмірі 1 680,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 954,43 грн, а також 2 636,45 грн судового збору.
В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 131 446,87 грн, 3 % річних у розмірі 1 455,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 406,69 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42082379);
Відповідач: Вознесенське міжрайонне управління водного господарства (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 251; ідентифікаційний код 05430320).
Повне рішення складено та підписано судом 21.02.2025.
Суддя О.Г. Смородінова